Голос. Кінець ХХІ сторіччя. На планеті Земля екологічна катастрофа. На зміну вимерлим видам прийшли нові форми життя.(танець мутантів, демонстрація відеоролика1).(виходять учні)
1. Що сталося з Землею, люди?
2. Скоро тут нічого не буде.
3. Не стане лісів, ні річок, ні морів
1. Не стане ні квітів , комах, ні птахів
Всі – Зупинитесь є останній шанс!!!
2. Повернутись в минуле ми закликаємо вас.
3. Кожна подія у минулому залишає відбиток у майбутньому.
1. Тому так важливо
Всі – встигнути згадати
Ведучий. (заставка 2) Кіностудія ХХІ сторіччя Фокс разом з «екологічною вартою» презентують новий серіал «Встигнути згадати – 2». Серія перша. Ігрова.
Музична заставка передачі «слабка ланка» (3)
Ведучий. ми граємо у інтелектуальну гру «слабка ланка». Сьогодні грають:
Горила – розумна лісова тварина, яка знаходиться на межі виживання;
Гриб-боровик – ще недавно був їстівний, але у зв’язку з поганою екологією все частіше стає причиною отруєння;
Проліска – колись була розповсюджена на території нашої країни, але сьогодні занесена до Червоної книги;
Людина – донедавна вважала себе господарем природи, проте сьогодні він її заручник.
Отже почнемо нашу гру. Починаємо з першого гравця. Горила яка середня тривалість життя людини в нашій країні?
Горила – 84 роки
Ведучий - це не правильна відповідь. Правильна відповідь 64 роки. Людина скільки дрібних річок знищено в нашій країні?
Людина – близько тисячі.
Ведучий – це правильна відповідь. Гриб скільки отрути на душу населення отримують у рік мешканці нашої країни.?
Гриб – 3 кг.
Ведучий – це неправильна відповідь. Правильна відповідь 30 кг. Проліска скільки шкідливих промислових викидів щорічно потрапляє у повітря?
Пролісок – 10 млн.
Ведучий – це неправильна відповідь. Правильна відповідь 20 млн. Людина що є причиною ракових захворювань?
Людина – погана екологія.
Ведучий. Це правильна відповідь. Причиною ракових захворювань у 80% є забруднення навколишнього середовища. (звучить сигнал про закінчення часу 4). І я не встигаю задати наступне питання. Прийшов час обирати саму слабку ланку. ХТО Заважає команді жити? Від кого потрібно позбутись в першу чергу?
Горила – людина
Гриб – людина
Пролісок – людина
Ведучий. але за статистикою сама сильна ланка – людина і вона має право обрати саму слабку ланку.
Людина – горила
Ведучий – горила ви сама слабка ланка! Прощайте!
Людина – гриб.
Ведучий – (здивовано) і ви гриб сама слабка ланка! Прощайте!
Людина – пролісок
Ведучий – і проліска сама слабка ланка. Прощавайте. Сьогодні виграла людина. Але мені чомусь здається, що саме людина є самою слабкою ланкою, бо саме їй загрожує самознищення, якщо вона не навчиться жити в гармонії з природою. (музика 3 )
(Демонстрація відеоролика 5, учені читають вірш)
Україна моя! Запорошена газами квітка
Твої хати й сади все пливуть і пливуть у диму
Україно, рожева, тендітна лелітко,
твої болі й страждання я, рідна, на себе візьму.
Каламутний Дніпро вже аж стогне від горя і гніву,
Засихають сади, і гаї, переліски-ліси,
Від кислотних дощів в’януть тривожно і німо,
Шумних птахів зникають на наших полях голоси.
Україно моя! Пожовтіла журлива вербиця!
Неповторні живі замулились джерела твої.
Вже не можна будь-де просто неба водиці напитися,
І струмки не струмки, а брудні ручаї.
Та ви чуєте, люди, спішимо її врятувати
Бо не зможуть нащадки ніколи й нізащо простить
Голос правди святої потрібно уже підіймати,
Бо без неї нам теж, зрозумійте, на світі не жить.
Голос за кадром. (заставка 2) Кіностудія ХХІ сторіччя Фокс представляє. Серія 2. Казкова.
Казка ріпка
Автор В Херсонському царстві, в Нововоронцовськом Государстві жили собі Дід з Бабою. Баба була поведена на кулінарії тому кожного дня пекла колобок, який щоразу від них тікав. Але розповідь сьогодні не про це! Дід же полюбляв працювати на землі яка, зазвичай, дарувала щедрі врожаї. От і цього року посадив дід ріпку.
Дід: Бабо-о-о! Бабо-о-о! Знаєш що в цьому році в нас буде найкращій врожай, навіть кращій ніж у нашого сусіда Петра.
Баба: з чого це ти взяв, він же колишній агроном, 30 років в нашому колгоспі проробив і знається на сільському господарстві краще ніж ти! (повертається до залу каже) мабуть щось наснилося старому.
Дід: та просто я бачив як Петро восени на свій город лиш один перегной вносив. А я, крім гною, 5 мішків селітри засипав, та ще на підкорму 2 мішки залишилось.
Баба: де ти скільки отієї хімії на брав?
Дід: як де в магазині, все для огородника. Там же й насіння, якесь генетично модифіковане, обіцяють високі врожаї!!!
Баба: ой дивися мені з отими ген. Мод інфікованими, чи як їх там?
Дід: генетично модифікованими!
Баба: з ними самими! Ти з ними обережніше. Щось не подобаються вони мені. Та й тієї хімії менше сип!
Дід: добре, добре! (в зал) хай сидить собі на своїй кухні. А я вважаю, потрібно йти в ногу з часом. Тож від покращення врожайності відмовлятися гріх. Як кажуть інтенсивний метод господарства! Піду краще ще добрив підсиплю.
Автор: проходив час. В Нововоронцовці все було як і раніше, гостей нашого селища, які влітку часто приїжджають відпочивати приваблює пляж на березі Каховського водосховища, поряд з яким стоїть зелений парк…Так ї хочеться вдихнути на повні груди повітря, але одразу помічаєш як каптить місцева Харчосмакова фабрика, йдеш по центральній вулиці Леніна - квітнуть каштани, чути спів пташок, і течуть по всій дорозі нечистоти з каналізації. Одразу хочеться забігти на край селища, десь в балку – де природа здається залишилась без втручання людини. Обіймаєш дерево і відчуваєш, що людина частина природи. Піднімаєш догори очі, щоб подивитися на прекрасне Сонечко і бачиш, що на самій верхівці дерева хтось видряпав напис «Тут був Вася». Тоді тобі здається що люди взагалі перестали цінувати природу. А ж раптом на велосипеді під’їжджає чоловік, а в тебе починає серце битися швидше. Так-так ти не один! Ще хтось приїхав помилуватись красою. Потім розчаровуєшся і в ньому – це один з тих людей який перетворює околиці Нововоронцовки в суцільне звалище. Вивозячи побутове сміття прямо в балку. Вертаємося додому і помічаємо знайомих нам з вами діда з бабою.
Баба: Діду хвате там біля своє ріпки крутитись, швидше йди до хати, наша внученька нарешті приїхала.
Дід: ой яка ж ти гарна стала. красуня.
Баба: як же ти поживаєш дорогенька наша? Як навчання?
Внучка: та з навчанням все добре але от у всіх моїх однокласників круті мобільні телефони, а в мене минулий вік. Розумієте?
Баба: та про все про все як про той телефон, головне, щоб здоров’я було гарне.
Внучка: це вам може й не важливо, а ви знаєте як на мене інші вже дивляться (плаче в плече бабці).
Баба: ну добре-добре заспокойся, я там цілий рік потроху відкладала з пенсії гроші, придбаємо ми тобі новий телефон!
Дід: я перепрошую це ті гроші, що були заховані в книзі «Любимо готувати».
Баба: так! А що. Ах ти старий я цілий рік збирала, а ти їх на горілку та на курево протринькав. Я тобі зараз покажу.
Дід: Бабо, бабо зупинись, звісно не пропивав я тих грошей!
Внучка: а де ж тоді ви їх діли?
Дід: добрив купи! Ну й ще там засобів від всяких шкідників. (до баби) що дивишся думаєш мені їх безкоштовно дали?
Внученька: тепер не буде в мене телефону!!!
Баба: буде-буде, пішли поки я тобі твою кімнату покажу, покладеш речі, а дід щось обов’язково придумає(до діда гримить качалкою) ти ж придумаєш?
Дід: так-так! Придумаю! А що я придумаю, де скільки грошей узяти. О! якщо я свою ріпку красуню продам. Вона в мене велетенська(підходить до ріпки, оглядає її). Да-а-а за таку добряче дадуть на торговиці. Не даремно скільки добрив сипав, скільки її прискав отрутою від шкідників. (бере намагається витягнути, не виходить). Самому не здолати потрібно бабу кликати. Бабо!!!
Баба: що там!
Дід: давай разом смиконемо.
Баба: ну давай (тягнуть, нічого не виходить), Міцно сидить, а давай внученьку гукнемо. Катю а ну ходи допоможи.
Внучка: ого яка ріпка, я ще такої зроду не бачила. Що ж ви із старістю самі її тягнули давайте разом! (тягнуть нічого не виходить). А давайте Жучку з Муркою гукнемо.
Дід: не хотіли ми тебе засмучувати, але не ма вже ні Жучки, ні Мурки. Напилися вони водички з калюжки в кінці городу та й здохли.
Баба: а я тобі казала, не захоплюйся ти своїми мінеральними добривами.
(влазе мишка-мутант)
Мишка-мутант: Ох ну й тісна норка для мене стала, чого заклякли?
Внучка: ти хто?
Мишка мутант: не взнаєте? Це ж я мишка. А все і за вашої ріпки. Я ж лише корінчик гризнула, а тепер в жодну нірку не пролізу. Все, доведеться вам мене до себе брати. Ну що будемо тягнути чи стояти далі? (тягнуть витягують ріпку).
Дід: як же ми її до ринку доправимо?
Внучка: не потрібно її не куди вести! Я ще із старим телефоном походжу, але людей травити НЕБУДЕМО!!! Раз я вже у вас поїдемо краще до Микитиної балки кажуть там у вас чудові краєвиди.
(відеоролик 2)
Ведучий. Природа! З дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси. Радіємо спілкуванню з природою, милуємося її лісами і полями. Дуже часто почуття Батьківщини приходить до нас через природу, її красу, яка повністю захоплює людину. Відбираючи впродовж сотень мільйонів років, немов чарівник-селекціонер, усе життєдайне, досконале і доцільне, природа стала колискою людства. Вона – унікальна і неповторна. Кожен її куточок прекрасний по-своєму. Духмяний аромат дарують нам розквітлі на весні сади, а лісові галявини пригощають ягодами, грибами. Земляні гаї і діброви чарують красою, пташиним співом наповнюють чистим повітрям наші легені. А чим же ми відповідаємо їй?
Природа нам — як рідний дім,
Вана усім — як мати,
Щоб лад завжди був в домі тім,
Про це нам треба дбати.
Іде весна і кличе нас
В поля, теплом зігріті,
Та знати треба повсякчас,
Як слід й не слід чинити:
Не рви трави товсті жмути,
Не рви в букети квіти,
Все, що навколо бачиш ти,
Рости повинно й жити.
Цвітуть дерева з краю в край,
Буяє лист зелений,
Дерева, друже, не ламай —
Вони — наші легені.
А в полі як зустрінеш ти
В гнізді перепеляток,
То краще поруч обійди
І не чіпай маляток.
Не рви, не знищуй, не зруйнуй —
Це заповідь для тебе!
Красу планети не зіпсуй —
Вона ж тобі як мати.
Й пташки на різні голоси
Співатимуть для тебе,
І в краплях срібної роси
Побачиш чисте небо.
Й віддячить за добро тобі
Земля теплом родинним.
Люби і бережи її,
Будь гідним її сином! |
