Підвищення екологічної свідомості і культури громадян України в умовах надзвичайно складного економічного та екологічного становища має важливе загальнодержавне значення. Вона сприятиме розв’язанню соціально-економічних, екологічних і геополітичних проблем. Аналіз тенденцій глобальних, регіональних і локальних змін в природних екосистемах та біосфер загалом свідчить про нагальну потребу формування у молоді ґрунтовних екологічних знань, культури спілкування з природою, необхідних навичок раціонального природокористування. Україна в подальшій розбудові своєї державності орієнтується на основні принципи сталого розвитку, декларовані міжнародним співтовариством на конференції ООН з питань навколишнього середовища та розвитку, які передбачають збалансування потреб суспільства й можливостей природи. Тому зрозуміло, визначальним фактором формування світогляду, орієнтованого на безпечний для довкілля розвиток, є якнайширша природоохоронна освіта з залученням усіх наявних можливостей.

            Серед екологів, педагогів України утвердилася цілком справедлива думка: екологічна освіта і виховання – єдиний послідовний процес, він має здійснюватися протягом усього життя людини на комплексній основі. Уже сьогодні для досягнення цієї мети використовують і офіційні установи освіти (дошкільні заклади, школи, технікуми, ВНЗ, курси підвищення кваліфікації фахівців), й інформаційні засоби (преса, радіо, телебачення, кіно, лекційна та виставкова діяльність тощо).

            У школах України природоохоронна освіта і виховання здійснюються насамперед у процесі вивчення основ наук, предметів природознавчого і гуманітарного профілів – біології, географії, хімії. Історії. Це дає змогу учням ознайомитися з різними підходами й аспектами природоохоронної справи. У цілому в кожному розділі курсів біології послідовність вивчення взаємодії суспільства і природи включає п’ять етапів.

            На першому етапі у школярів формуються мотиви необхідності і бажання, прагнення та інтерес до пізнання об’єктів, явищ живої природи і людини як природної істоти.

            На другому етапі формуються екологічні проблеми як наслідок реальних протиріч між людським суспільством і живою природою. Пізнавальний інтерес на цьому етапі розвивається на основі дослідження діяльності людини як екологічного фактора, економічної і позаекономічної оцінок, початкової характеристики екологічних проблем і уявлень про прогнозування можливих змін у природних системах.

            На третьому етапі розкриваються наукові основи оптимізації взаємодії людини і суспільства з екологічними системами на базі ідей охорони природи, керованої еволюції і перетворення біосфери у ноосферу.

            На четвертому етапі досягається усвідомлення школярами історичних причин виникнення сучасних екологічних проблем, розглядаються шляхи їх розв’язання на основі міжнародного співробітництва.

            П’ятий етап – практичний – є важливим у формуванні відповідального ставлення учнів до природи. На цьому етапі забезпечується реальний внесок школяра у справу охорони навколишньої природи, оволодіння нормами і правилами поведінки в природному середовищі.

            Запропонована послідовність вивчення взаємозв’язків людини та природи дає можливість поглибити знання учнів за допомогою встановлення залежності між біосистемами і людською діяльністю, і, відповідно, сприяє розвитку екологічної культури особистості, мотивів охорони здоров’я людини, середовища його існування, зростання інтересу до екологічних проблем і потреб особистості, участі у їх розв’язанні.

            При формуванні екологічної культури у школярів дуже важливо враховувати виховання національної свідомості, етнічно-екологічних аспектів природних особливостей рідного краю, роз’яснення ідей системності всіх природних явищ, тісних зв’язків локальних і глобальних процесів, взаємозв’язків екосистем усіх рангів, важливої ролі законів збалансованості гармонії в природі.

            Формування екологічної культури особистості виступає і метою і результатом екологічної освіти на уроках біології. І хоча остання здійснюється протягом усього життя людини. Саме шкільній екологічній освіті на цьому шляху відводиться одна з провідних ролей. Адже саме у школі учням пропонується найбільший обсяг відомостей з екологічних проблем (деякі з них у ході навчання стають знаннями), так і спектр виховних впливів різної ефективності з метою формування загальнолюдської культури, зокрема й екологічної.

            Екологічна культура особистості складається з трьох взаємопов’язаних складових: екологічних знань, екологічних переконань, екологічної діяльності. Це визначає форми і методи діяльності, спрямовані на накопичення екологічних знань, формування екологічних переконань та необхідних умінь в умовах проведення уроків біології.

            Перша складова – накопичення екологічних знань – передбачає: дослідження учнями на уроках біології досвіду природоохоронної роботи (анкети, інтерв’ю, бесіди, випуск, стінгазети з біології); оволодіння знаннями про екологічну ситуацію в Україні, Львові (бесіди, екскурсії, відеофільми); ознайомлення з традиціями культури природокористування нашого народу; оволодіння знаннями про охорону рослин та тварин міста, району (екопрогулянки, фітодизайн, збирання гербаріїв, оформлення екібан); зустрічі з вченими біологами, зоологами, екологічні вечори.

            Друга складова – становлення екологічних переконань. Через диспути, обговорення, дискусії, конференції, утвердження власної позиції у класі, школі, за допомогою конкретних справ, пов’язаних з біологією, формується переконання в тому, що до природи треба ставитися відповідально, берегти все живе; розв’язувати екологічні проблеми можна тільки спільними зусиллями, на основі знань законів природи.

            Третя складова – екологічна діяльність – включає:

- природоохоронну діяльність (ведення щоденників спостереження за природою, догляд за кімнатними рослинами, клумбами біля школи, конкретна трудова діяльність під час екодесантів – розчищення парків, скверів мікрорайону); біологічна розвідка околиць, оформлення Червоної книги школи, прокладання екологічних стежок, польові ігри на природі «Як посадити сад», «Як розбити квітник»;

- пропагандистська діяльність: розповіді про природу рідного краю, проведення уроків біології з акцентами на те, що конкретно і як потрібно охороняти в природі; складання пам’яток, біологічних анкет, газет, інформаційних листівок; ведення біологічного щоденника;

- ігрові форми діяльності: конкурси і турніри на зразок КВК, конкурси-аукціони (на знання якої-небудь теми, пов’язаної з природою); науково-фантастичні проекти з охорони навколишнього середовища. турніри знавців біологів, конкурс розповідей про рослини, тварини; вікторини, ігри-екскурсії, пізнавальні екскурсії, наприклад «Лісова стежка» - гра на природі з зупинками «Змішаний ліс», «Мурашник», «Пташині голоси», «Як поводитися в лісі», пізнавальна гра «Лісові загадки», рольові ігри; прес-конференція – гра-бесіда знавців біології, свята «Лісовий карнавал», екомасовки. 

            Практика свідчить, що екологічне навчання на уроках біології не забезпечує становлення у школярів бережливого ставлення до природи. Недостатнє знання природних компонентів і їх взаємозв’язків робить школярів байдужими і безвідповідальними щодо навколишнього середовища, рослинного і тваринного світу. Вихід і з такого становища можливий за умови, якщо діти вивчатимуть природу не тільки на уроках біології, а також по інших предметах і шляхом безпосереднього контакту з навколишнім середовищем. Тому велика роль у вирішені цього питання належить екологізації всього навчального процесу а також навчальним екскурсіям.

            Підсумки екологічної роботи можуть бути підбиті на біологічному конгресі школи: захист учнями наукових проектів. Конкурс на кращу газету з біології.

            На необхідності формування в молодого покоління нового природо-центристського світогляду, екологічної культури, екологічно доцільного ставлення до природи багато уваги акцентується у педагогічних джерелах, законодавчих документах міністерства освіти України. Зміст предметів природничого циклу певною мірою екологізовано, школи проводять чимало екологічних заходів. Громадські екологічні організації залучають учнів до різних природоохоронних акцій. Виникає закономірне запитання, чому ж рівень екологічної культури школярів залишається досить низьким?

            Однією з причин виникнення ситуації, що склалася є недостатнє усвідомлення вчителями, в тому числі і біології, механізмів формування екологічної культури, формалізм в організації та проведення уроків. Він виявляється у таких найпоширеніших мінусах екологічної освіти школярів, як:

- алармізм, як засіб екологічної освіти – наслідки екологічних проблем подаються як жахливе майбутнє людства. Такий підхід визнано-науковцями безперспективним, адже дитина втрачає впевненість у своєму щасливому майбутньому. Що позбавляє її ініціативи, навіює страх;

- недостатньо чітка орієнтація вчителя на кінцевий результат при організації уроків біології. Для формування природоохоронної мотивації та усвідомлення школярами призначення даного уроку ефективним буде якомога ширше залучення учнів до їх підготовки та організації, а не тільки участі;

- авторитарний стиль вчителя у проведені уроків біології: надмірний контроль діяльності учнів, нав’язування свої думки.

            Найефективнішим буде таке екологічне виховання учнів. Яке максимально наближається до їхньої життєдіяльності. Коли учні зможуть користуватися здобутими  знаннями з біології в господарській діяльності побуті.

            Сучасні школярі, на жаль, не навчені в повсякденній діяльності належно поводитися з позицій екологічної доцільності. Вони більше знаються в екологічних проблемах глобального характеру та їх наслідках для довкілля, але не пов’язують виникнення екологічних проблем зі своїм побутом, не знають, які відходи є побутовими, як зменшити їх кількість та як вони розкладаються у природі. Дуже важливо наблизити екологічну освіту до повсякденного життя – сприяти усвідомленню школярами того, що розв’язання екологічних проблем залежить практично від поведінки та вчинків кожного там, де він живе, вчиться, працює. Водночас процес формування екологічної культури особистості має бути поступовим, безперервним і всеосяжним.