My WebPage

Адресат петиції: Президент України, голова Верховної Ради України, Прем’єр-міністр України, голови Верховного суду України

Ліси – власність українського народу

Відкритий лист українського народу
до Президента України, голови Верховної Ради України,
Прем’єр-міністра України, голови Верховного суду України.

Шановна Українська Владо!

Ми, український народ, вимагаємо негайно повернути безпосередньо нам, наше Конституційне право - володіння найціннішим природнім ресурсом - лісами, національним багатством України, власником яких, згідно із ст. 13 Конституції України є ми - народ України.

У 2004 р. групою народних депутатів, очолюваною відомими лісівниками, запропоновано проект змін до Лісового кодексу України, який 08.02.2006 р. №3404-ІV підписаний Президентом як Закон «Про внесення змін до Лісового кодексу України». На превеликий жаль, ці зміни базуються не на загальних принципах цивільного права, а на завуальованій антинародній підступності – позбавлення суспільства законного права користування лісами, як національного багатства України. Замість цього законотворці ст.18 та ст. 20 зміненого Лісового кодексу надали право передавати у тимчасове довгострокове користування терміном на 50 років, окремим особам лісові масиви в необмежених розмірах, для ведення господарської діяльності, незалежно чи-то ліси особливо захисні з режимом обмеженого лісокористування, чи-то експлуатаційні. Підтасований під олігархів змінений закон не корелюється, що є обов’язковим, ні із основним законом – Конституцією України, ні із Земельним кодексом, ні із Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” і навіть із Лісовим кодексом, яким передбачено, що лісові відносини регулюються згаданими законами, а в даній ситуації входять у протиріччя з ними. Адже ст.1 Лісового кодексу України стверджується, що „ліси України є її національним багатством… та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах”, а не потреб „лозинських”.

Лукавство останньої редакції чинного Лісового кодексу полягає ще і в тому, що його автори „відірвали” ліс від землі, на якій він росте, тобто ліси окремо, а землю окремо. Таким чином спростили шлях заволодіння лісами для олігархів та осіб наближених до влади. Ці особи, які отримали лісові ділянки на пів століття вже ведуть себе як власники: огороджують ділянки парканами, виставляють охорону, не допускають на „свої” території не лише простих людей, але і представників контролюючих органів. Адже, так звані тимчасові довготривалі користувачі наділені правами впродовж 50 років:
1. здійснювати господарську діяльність;
2. зводити тимчасові будівлі і споруди;
3. отримувати доходи від її реалізації без жодних обмежень.

Тепер в лісах з’явилося два господарі: постійні лісокористувачі - лісівники, які далекі від належного виконання наданих їм господарських і контролюючих функцій, та тимчасові довготривалі лісокористувачі - олігархи, які наділені широкими правами і володіють достатніми „ресурсами”, щоб не лише почувати себе вільно, але й закрити очі та обмежити діяльність контролюючих органів. А народ залишився „на загуменках”. Очевидно, що коли у Верховній Раді не вдалось протягнути приватизацію державних лісів, окремі особи вирішили зарезервувати за собою якомога більше угідь на довгий час, щоб у близькому майбутньому мати право на першочергову приватизацію. Адже не випадково у цьому кодексі з’явилась теза про приватну власність на ліс. Підтвердженням злочинних наслідків дії даного закону може послужити одне із багатьох рішень місцевих органів, в даному випадку – Львівської облдержадміністрації, про відведення ділянок в унікальній лісопарковій зоні лікувально-оздоровчих лісів Держлісфонду, в межах Львівської міської Ради. На цій території, виділеній в довгострокове тимчасове користування одному із Львівських „достойників”, вже зведена капітальна огорожа із вирубкою лісу під житлове будівництво. Аналогічні ситуації охопили усю Україну.

Як бачимо екстенсивної вирубки лісів Карпатських гір з відомими стихійними наслідками є замало для знущання над народом. Сотні тисячі гектарів унікальних лісів по всій Україні наміряні і вже надані „вибраним” у так зване тимчасове довгострокове користування на 50 років для отримання повного задоволення і зиску від дарів природи, а також мисливських вигулювань.

Ми не маємо права терпіти і споглядати не лише мародерство наших природних ресурсів, результати якого проявились у стихійних лихах, значному погіршенні клімату, але і страшні трагедії, на тлі лісових оргій, від яких здригнулась вся Україна – вбивстві невинної людини.
Ми звертаємось до всього українського народу, громадських і політичних організацій, молодіжних об’єднань, науковців, депутатів всіх рівнів долучитись до акції „Ліси – власність українського народу” і підтримати наші вимоги. З метою гарантування конституційного права власності українського народу на ліси вимагаємо:

1. Визнати неконституційним Закон України „Про внесення змін до лісового кодексу ” від 08.02.2006 р. №3404-ІV;
2. Скасувати всі рішення, які стосуються передачі лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування;
3. Негайно накласти «мораторій» на передачу лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування.

З повагою, представники українського народу.
Віра Лясковська, голова постійної комісії природокористування, охорони довкілля та благоустрою Львівської міської ради
Дмитро Скрильніков, голова громадської організації «Бюро екологічних розслідувань»
Юрій Кужелюк, голова Львівської громадської організації
«Спільнота» депутат Львівської міської ради
Павло Барнацький, заслужений юрист України, голова Львівського осередку партійної організації «Захисники Вітчизни»
Петро Коваль, ГО «Західноукраїнський регіональний навчальний центр»

З повагою,
ті, що підписалися нижче.