Реферати - Форум
Меню сайту
Нові коментарі
Авторизация

Друзі сайту
Оновлення форуму
  • Закарпатська область (3)
  • Дом для Ваших родных (0)
  • Конференції, зїзди, семінари (38)
  • Наші печатні видання (15)
  • Релігії світу та екологічне виховання молоді (58)
  • Работа в интернете (1)
  • Здоров'я спини (0)
  • літературний журнал "Дніпро" (1)
  • Ділимось поезією. (2)
  • Росла собі ялиночка (5)
  • Хмара тегів
    Вестник Мечты ЗРЗ ПИТАНИЕ МАМА-86-Запорожье здоровье Вісник Мрії ВМ-НФ електронні відходи Мама-86 Республіка Мрія Мама-86-Запоріжжя живи органично Запорожье Экомарафон екомарафон Республика Мечта Запоріжжя конкурс екоосвіта Живи органічно
    Пошук
    Статистика



    mail.ru

    Сегодня работали на сайте:

    Сейчас на сайте

    Вітаю Вас, Гость · RSS 19.03.2024, 12:37

    [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    • Сторінка 1 з 1
    • 1
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Творча сторінка » Реферати (екологічна тематика)
    Реферати
    ПВПДата: Понедельник, 11.04.2011, 17:09 | Повідомлення # 1
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    ЕКОЛОГЧНЕ ВИХОВАННЯ В МОЛОДШИХ КЛАСАХ

    Актуальність роботи. Протягом останнього часу в періодичних виданнях та методичних посібниках зявляються досить багато публікацій повязаних з проблемами екологічного виховання людей різних вікових груп. Це свідчення того, що названа проблема продовжує хвилювати багатьох науковців, педагогів, представників широкої громадськості, незважаючи на скрутне економічне становище, в якому сьогодні опинилась переважна більшість навчальних наукових закладів України.

    Розглядаються питання екологічного виховання, формування екологічної

    культури як дорослої частини населення, студентів, так і старшокласників

    та учнів початкових класів.

    Існує багато аспектів екологічного виховання молодших школярів та пошуку шляхів підвищення рівня їхньої екологічної грамотності.Значний

    інтерес становить вивчення можливості опанування навичок елементарного екологічного аналізу і прогнозування, з перспективою подальшого розширення її ускладнення в старших класах та післяшкільній

    освіті.

    З цього приводу можуть виникнути деякі питання. Одне з них: навіщо ці навички кожному учневі, а в перспективі – кожній дорослій людині?

    Відповідь дає саме життя. Нині вже нікого не доводиться переконувати в тому, що людство впритул зіткнулося з глобальною екологічною кризою, і проблема ця потребує негайного вирішення.

    Допомогти в цьому покликана наука екологія.

    На сьогодні екологія є багатогранною комплексною наукою, коло завдань якої охоплює практично всі питання, повязані зі взаєминами людського суспільства та біосферою планети, а також із гармонізацією цих відносин.Адже людство досягло такого рівня розвитку, що нажаль, не може існувати далі, не змінюючи природних умов.Тому надалі люди будуть змушені робити це обдумано, передбачаючи далеку перспективу і використовувати знання основних екологічних законів, адже інших шляхів

    виходу з екологічної кризи суспільство не має.

    -5-

    У високо розвинутих країнах світу екологічним вихованням нині

    охоплюються всі верстви населення. На жаль, Україна значно відстає в

    цьому. Ось чому так гостро постало питання про пошук шляхів удосконалення екологічного виховання та підвищення рівня екологічної культури кожної людини.

    Мета і завдання. Мета даної роботи полягала у дослідженні можливостей використання екологічного експерименту на уроках природознавства в 3 класах Кийданецької ЗОШ І-ІІ ступенів.

    Для досягнення цієї мети було використано наступні завдання:

    1.Виділити два класи для експериментальних досліджень.

    2.В одному з цих класів протягом викладання курсу природознавства застосовувати екологічні ігри, а в другому – екологічний експеримент.

    3.Наприкінці викладання курсу провести анкетування для виявлення ефективності застосованих методик.

    Практичне і теоретичне значення. Застосовані в роботі методи можуть бути використані в роботі інших вчителів молодших класів на уроках природознавства та у позакласній роботі.

    Особистий внесок .Фактичний матеріал був зібраний протягом 3 років особисто.Також проведено аналіз і узагальнення досвіду інших вчителів .

    Структура та обсяг бакалаврської. Робота складається з вступу, 3 розділів, висновки, списку літературних джерел. Робота викладена на сторінок машинного тексту, містить в собі таблиці.

    -6-

    Розділ І. Екологічна культура: зміст та умови формування

    1.1. Особливості формування екологічної культури в молодшому шкільному віці

    Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…

    Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше повязаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

    Екологічна культура – складова частина світової культури, якій властиве глибоке і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті і майбутньому розвитку людства.Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з засвоєння положень загальної культури.

    Школа покликана виховувати школярів у дусі любові до рідної природи, охорони навколишнього середовища.

    Початкова школа – початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань 7.

    Дитина приходить до 1 класу.У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Тому завдання вчителя – сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної людини.

    продовження на
    http://www.br.com.ua/referats/Ecologiya/25112.htm?dl


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 11.04.2011, 17:12 | Повідомлення # 2
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАНЯ

    Cучасні масштаб екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня.

    “Гадаємо, - писав В.Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо”.

    Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі. Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.

    Захистити весняну квітку і спів солов’я, степову балку і поліське болото, молоду вербиченько і могутній віковий дуб, чисте повітря і чисту воду – все це і буде надійною гарантією збереження самого життя в усій його красі і гармонії. Без сьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання людської цивілізації стає проблематичною.

    На жаль, ми поводимось на рідній землі як завойовники і погані квартиранти, а не як дбайливі господарі. Надто укорінились такі небезпечні девізи: “Моя хвата скраю”, “Після нас хоч потоп”, “На наш вік вистачить”, “Після нас хоч траві не рости”. Тож часто і в прямому, і в переносному розумінні трава після нас не росте. Замість добрих сходів і соковитого зела щедро проростає бур'ян байдужості, жорстокості, безкультур’я, неповаги до Землі – матінки, до рідного народу, Батьківщини.

    В екології, як і у вихованні, все пов’язане з усім. Або в юному, найбільш сприятливому для добра, віці через спілкування з природою ми посіємо гуманізм, повагу до життя і готовність його захистити, або цю юну душу заглушить чортополох.

    Ось чому Стокгольмська міжнародна конференція з навколишнього середовища, скликана з ініціативи ООН, рекомендувала встановити Всесвітній день охорони навколишнього середовища для загострення уваги громадськості до болючих проблем захисту природи. Варто нагадати, що форум прийняв такі важливі документи, як Декларація про навколишнє середовище і План дій у сфері міжнародного співробітництва.

    Для активізації і координації були створені: спеціальний орган – ЮНЕП, а також координаційна рада з навколишнього середовища.

    Зараз однією з найавторитетніших міжнародних організацій є програма “Людина і біосфера”.

    Охоронці природи об’єднуються для здійснення найрізноманітніших акцій міжнародного масштабу.

    Екологія – один з найефективніших напрямків народної дипломатії, зусиллями ентузіастів і підтримкою національних і міжнародних організацій вдалося зрушити кригу застою.

    В 1989 році вже не в перший раз проводиться акція добровільної екологічної праці “Зелена хвиля”.

    Її витоки – екологічні суботники в національному парку “Лосиний острів”, “Зелена хвиля” пройшло не тільки по Європі, а й майже по всіх материках, об’єднаними зусиллями тисяч ентузіастів, які доклали рук до того, щоб на Землі стало менше бруду, а більше краси.

    В Державних документах “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні”, Закон України “Про шкільну освіту” приділяється велика роль екологічному вихваленню дошкільників, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера “Природа” зазначається, що метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного емоційного – ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явище природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.

    Людина невід’ємна від природи. Їй ми завдячуємо своїм існуванням, досконалістю, своєю силою і красою. Але із самою природою відбуваються нині разючі переміни, метаморфози, що несуть загрозу нашому здоров’ю.

    Останнім часом збільшилась кількість повідомлень у пресі, по радіо, телебаченню про негативний вплив екологічного забруднення навколишнього середовища на організм людини, рослини і тварини. Вирубуються ліси, замулюються озера, убожіє світовий океан, пустелі поглинають родючі землі. У процесі виробництва в ріки, озера, моря щороку потрапляють забруднена вода, шкідливі речовини.

    Атмосфера Землі, азоту, оксидом вуглецю насичується, двооксидом сірки. Все це – небезпечні отруйні речовини.

    Забруднення повітря, води, землі внаслідок бездумної господарської діяльності, в гонитві за виконанням планів, отриманням премій, збагаченням будь-якою ціною несприятливого впливає на умови життя і здоров'я населення. І найбільш незахищеними виявляються діти. На їхньому здоров’ї передусім конче негативно позначається дефіцит чистого повітря, води, продуктів харчування. Як може розвиватися нормально підростаюче покоління, коли майже 70 процентів новонароджених з першого дня мають відхилення в здоров’ї?

    Ми маємо безрадісні факти щодо зменшення приросту населення на Україні, однією з причин чого є екологічне забруднення навколишнього середовища. Стає системою патологія родів. Нерідко діти народжуються з різними недугами, багато з них стають інвалідами на все життя.

    продовження на
    http://ukrref.com.ua/?id=MjIzMQ%3D%3D


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 11.04.2011, 17:14 | Повідомлення # 3
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    РЕФЕРАТ

    на тему:

    “Екологічне виховання

    молодших школярів”

    1. Особливості формування екологічної культури

    в молодшому шкільному віці

    Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх
    повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства.
    Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою
    святинею, якій непідвладні час, мода…

    Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи
    інакше пов(язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи;
    складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення
    необхідності їх виконання, формування почуття громадянської
    відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та
    безпосередньої участі в їх проведенні.

    Екологічна культура – складова частина світової культури, якій властиве
    глибоке і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем
    у житті і майбутньому розвитку людства.Свідоме засвоєння й

    оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства,
    одночасно з засвоєння положень загальної культури.

    Школа покликана виховувати школярів у дусі любові до рідної природи,
    охорони навколишнього середовища.

    Початкова школа – початкова ланка формування екологічної культури,
    екологічного мислення, засвоєння екологічних знань.

    Дитина приходить до 1 класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди,
    переконання, інтереси. Тому завдання вчителя – сформувати мислення та
    екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за
    законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за
    все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру
    кожної людини.

    Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально
    наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути
    перенасиченості психічною інформацією, яку діти неспроможні належним
    чином сприйняти.

    В.О.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не
    виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під
    впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально,
    непримиренною до зла.

    Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські
    якості.

    Екологічна культура молодшого школяра охоплює:

    знання про взаємозв(язки в природі та усвідомлення людини як її частини;

    розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

    уміння і навички позитивного впливу на природу;

    розуміння естетичної цінності природи ;

    негативне ставлення до дітей, що завдають шкоди природному середовищу.

    Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки
    при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які
    повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм,
    закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин,
    рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх
    житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути
    особисту відповідальність за майбутнє природи.

    продовження на
    http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=21043


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Вторник, 12.04.2011, 11:08 | Повідомлення # 4
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Вивчення екологічного стану пришкільної території
    Прикріплення: 1458826.doc (78.5 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 20.06.2011, 11:11 | Повідомлення # 5
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://br.com.ua/referats/Pedagogica/12340.htm

    Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність. Спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

    Завдання екологічного виховання:

    - сприяти нагромадженню екологічних знань;

    - виховання любові до природи, прагнення берегти її, примножувати її;

    - формувати вміння і навички діяльності в природі.

    Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

    а) світ природи - середовище перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі;

    б) передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею;

    в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності;

    г) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

    Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання. добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів.

    1-й етап (молодші учнів) – формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці.

    2-й (5-7 кл.) і 3-й (8-9 кл.) етапи – поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та обґрунтовуються шляхи збереження природних комплексів.

    4-й (10-12 кл). – завершується узагальнення здобутих екологічних знань.

    Любов до природи слів виховувати з раннього дитинства. “Дітей, що не вміють ще ходити, - писав Г.Ващенко, - треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин.

    Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи”.

    Методика екологічного виховання. В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу.

    Біологія і географія розкривають учням світ рослин. Тварин, середовище, що їх оточує.

    Фізика і хімія дають комплекс політехнічних знань, наукової засади і принципи сучасного виробництва.

    Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення допри оди.

    Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сумність природи, її неповторну красу, вплив на людину.

    Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності: шкільні лісництва, садівництво; загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах);

    Групи швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період; кутки природи в школах, будинках школярах. З природоохоронною роботою пов’язана туристично-краєзнавча робота з дітьми, спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах, і на річках, та ін.

    Результат екологічного виховання – сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне);

    Екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров’я;

    Набуття умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (на місцевому і локальному рівнях);


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 20.06.2011, 11:13 | Повідомлення # 6
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://www.br.com.ua/referats/Pedagogica/5462.htm

    Екологічне виховання учнів на уроках біології

    Ідеї, які стали теоретичним підґрунтям пропонованих матеріалів, належать відомим в Україні вченим: академіку Д. М. Гродзинському, секретарю відділення загальної біології НАН України; члену-кореспонденту НАН України І. А. Акімову, директору Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України; кандидату біо¬логічних наук В. О. Межжеріну, раднику з еко¬логії та екологічної освіти при директорі Інститу¬ту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, та були ними висловлені на сторінках книжок і періодичних видань, а також обговорювалися на семінарі «Екологічна освіта та екологічна етика XXI століття», який відбувся 30-31 жовтня 2001 р. у м. Києві і в якому взяли участь понад 120 учи¬телів міста. Передусім зробимо короткий огляд поглядів учених на проблеми екології.

    На жаль, більшість людей вважає, що садіння дерев, спорудження очисних споруд і тому подібне є екологією. Ні. Це лише дія, вчинок, факт. Екологічного змісту вони набувають тоді, коли певні знання об'єднують ці дії у систему. Необхідність системи дій пов'язана з тим, що кожна з них окре¬мо додає чи забирає щось в одному місці, а це спричиняє зворотний процес у іншому. Тобто кожна дія передбачає протидію. Врешті-решт виникає про¬блема «великої гойдалки»: коли ми в одному місці перетворюємо пустелю на квітучий сад, а в іншо¬му, навпаки, квітучий сад - на пустелю. Дії, не узгоджені між собою, не приведені до певної сис¬теми, не можуть бути збалансовані.

    Зведення екології до окремих дій перетворило її на аматорство. Відтак збереження довкілля пе¬ретворилося на прогресуючу хронічну хворобу: «цей мурує, той руйнує». Таке ставлення до природи зрештою стрімко веде людство до самознищення.

    І ліки від цих хвороб такі: треба навчити лю¬дей мислити глобально і тільки після цього діяти локально, тобто пов'язати їхнє мислення з тим, що В. І. Вернадський називав «науковою думкою як планетним явищем», або, інакше кажучи, еко¬логічним мисленням, яке втілене в екологічному знанні. Тому екологія - це насамперед мислення, що ґрунтується на певному світогляді. В основі екологічного світогляду лежать уявлення про струк¬туру і функції Природи, про світ, який існує і діє незалежно від того, входить до нього людина як складова чи ні, і взаємодія з яким породжує об¬'єктивне знання. На шляху його здобуття най¬важливішим слід вважати диференціацію екологі¬чного знання на таке, що є екологічною нормою, і таке, що є екологічною патологією. Лікар ніколи не зміг би лікувати людей, якби не мав уявлення про здоров'я і про те, як виявляє себе патологія. Тому й екологічні знання мають подаватися ви¬нятково в диференційованому вигляді, як нор¬мальна і патологічна екологія.

    Виходячи з цього, найважливішим завданням екологічної освіти є встановлення пріоритетності екологічних знань, оскільки всі інші науки спрямовані лише на розробку технологій, і тільки еко¬логія спроможна організувати їх у систему, яка відповідатиме законам Природи і зрештою задуму її Творця [7].

    Відомо, що людина взаємодіє зі світом і з тим, що в ньому існує, не безпосередньо, а через куль¬туру. Є підстави стверджувати, що людина через культуру задовольняє свої духовні і матеріальні по¬треби. А будь-які спроби забезпечити їх поза куль¬турою перетворюють людину навіть не на дикуна (у кращому випадку - елементарного невігласа), а на чудовисько, бо людський образ створюється не генами, не морфологією, а культурою [2].

    Сучасна культура спрямована на ізоляцію Лю¬дини від Світу Природи і створення «штучного Світу». Нині культура не може виконати свої функції щодо формування людини, бо протиста¬вивши себе Природі, Всесвіту, і на жаль, Богу, людина неминуче включила неприродні «механіз¬ми» еволюційного процесу. Сьогодні перед нею постає завдання пристосуватися до «вторинної природи», яка виникає внаслідок її діяльності, ре¬зультати якої неможливо передбачити [2, 7].

    Тому потреба змін у людині назріла давно. Про це і говорять, і пишуть, і складають проекти. Але при цьому проектанти забувають, що змінити людину можна лише тоді, коли відбудеться заміна сучасної культури на культуру екологічну.

    Екологічна культура передбачає, що наука, тех¬нології, релігія, філософія, освіта, література, ми¬стецтво - усі разом творять спосіб життя люди¬ни. Здійснюючи саме через неї взаємодію зі світом, людина забезпечить собі стан норми, яку можна розглядати як вищу форму пристосованості [2].


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 20.06.2011, 11:15 | Повідомлення # 7
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://www.br.com.ua/referats/Pedagogica/9969.htm?dl

    Екологічне
    виховання студентів
    на заняттях з хімії


    Тема. Кисень у природі.

    Екологічне виховання
    Другим за вмістом у повітрі є досить активний кисень. Він окиснює різноманітні хімічні елементи, необхідні для існування живих організмів. Значна кількість вільного кисню потрапляє в атмосферу внаслідок процесу фотосинтезу. Щороку в атмосферу надходить 20 х 1016 г кисню. За останні 100 років знищено понад 245 млрд. тонн кисню, замість нього в атмосферу потрапило 360 млрд. тонн вуглекислого газу. Споживання кисню збільшується з розвитком науки і техніки. Тільки один літак під час перельоту через Атлантику споживає його до 150 тонн. Кожна людина за добу використовує близько 360 л кисню. У багатьох регіонах Землі його споживається більше, ніж виділяється рослинами під час фотосинтезу. Це, насамперед, у промислових районах. Великі витрати кисню спостерігаються в містах з інтенсивним рухом автомобілів. Але в цілому кількість цієї речовини в атмосфері залишається сталою. Учені пояснюють це тим, що кисень утворюється не тільки в процесі фотосинтезу, а й з водяної пари. Вона розкладається у верхніх шарах атмосфери під впливом ультрафіолетового проміння на водень і кисень. Отже, кисню в атмосфері виробляється більше, ніж споживається.


    Тема. Властивості водню. Застосування водню як екологічно чистого палива і сировини для хімічної промисловості.
    Екологічне виховання
    Головним забруднювачем повітря є автомобільний транспорт, на який припадає приблизно 60 % усіх небезпечних викидів у повітряний басейн. Кожний автомобіль щороку викидає в атмосферу в середньому 1 тонну шкідливих забруднювачів. Подібний вплив на навколишнє середовище здійснює і повітряний транспорт, який забезпечує швидкість перевезення, але в значних об'ємах споживає кисень і затягує повітря «шлейфами» своїх викидів. Вихід один — знайти екологічно чисте паливо для двигунів. У майбутньому, якщо буде розроблено дешевий спосіб добування водню з води, його можна буде використовувати як екологічно чисте паливо в котлах електростанцій, в автомобільних двигунах. У результаті згоряння водню утворюється лише водяна пара, тому використання його як палива не спричинює забруднення навколишнього середовища. А поки що водень застосовують лише як реактивне паливо.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 20.06.2011, 11:18 | Повідомлення # 8
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://bankreferatov.com.ua/referat/ekologya/0_object3370.html

    Соціально-екологічне виховання

    Екологічна свідомість та культура є необхідними умовами для подолання глобальної екологічної кризи і відвернення глобальної екологічної катастрофи, яка загрожує підривом самих основ біологічного існування людини. Виникнення екосвідомості та екокультури є реакцією на виклик сучасної ситуації в системі «суспільство-природа», що породжена всією попередньою господарською діяльністю людства. Однак розраховувати на їх еволюційне, тривале в часі формування суспільству не доводиться.

    Негативні зміни в природному середовищі під впливом зрослої сукупної виробничої потужності людства набули в другій половині XX ст. значного прискорення, а отже, відповідь на них також має бути адекватною не лише за змістом, а й у часі. Збереження планети залежить і від якості, і від темпів формування екологічної свідомості та екологічної культури, що відбувається в процесі екологічного виховання.

    Екологічне виховання - це цілеспрямований вплив на особистість на всіх етапах її життя за допомогою розгорнутої системи засобів та методів, що має на меті формування екологічної свідомості, екологічної культури, екологічної поведінки, екологічної відповідальності.

    Необхідність виховання у членів суспільства певних установок поведінки по відношенню до природи виникла у людства ще на найдавніших етапах його розвитку. Як приклад можна згадати і системи табу у первісних народів, які, забороняючи полювання на певні види тварин в період їх розмноження, сприяли збереженню видової багатоманітності природного простору. Пізніше, коли проблема формування членів суспільства стала об'єктом зацікавлення науки, створювались концепції «натуралістичного» (Я.-А. Коменський, Ж.-Ж.Руссо, М.Ушинський) чи «природозгідного» виховання (Ш.Фур'є).

    Великий німецький гуманіст Й.-В. Гете зазначав, що немає нічого страшнішого за діяльнісне невігластво. Саме відсутність необхідних знань, їх невідповідність реальній ситуації, що породжує неспроможність передбачити всі, і в тому числі й негативні, наслідки втручання людини в природні процеси, а не зла воля, є головною причиною екологічної кризи.

    Одним з найважливіших завдань екологічного виховання є формування у природокористувачів, кожного громадянина і у суспільства в цілому стійких установок на раціональне природокористування, вміння бачити за вирішенням окремих проблем віддалені екологічні наслідки втручання в природні процеси, почуття відповідальності перед нинішніми та майбутніми поколіннями за вплив власних дій на здатність природи бути середовищем існування людини.

    Екологічне виховання - це неперервний процес навчання, виховання, самоосвіти, накопичення досвіду і розвитку особистості, спрямований на формування ціннісних орієнтацій, норм поведінки і спеціальних знань щодо збереження навколишнього середовища і природокористування, реалізованих в екологічно грамотній діяльності.

    Дуже важливим для розуміння специфіки екологічного виховання є теза про те, що воно не повинно виступати лише системою заборон на ті чи інші дії. Крім закликів, що природу слід любити і берегти, необхідно вчитися грамотному і професійно-комплексному природокористуванню.

    При детальнішому розгляді в процесі екологічного виховання можна виділити три відносно самостійних, як за методами так і за цілями, складових: екологічне просвітництво, екологічна освіта та власне екологічне виховання. Вони являють собою певні етапи в процесі неперервного екологічного виховання в широкому розумінні.

    Екологічне просвітництво - це перший ступінь в екологічному вихованні. Воно покликане сформувати перші, елементарні знання про особливості взаємовідносин суспільства та природи, про придатність оточуючого середовища для проживання людини, про вплив людської виробничої діяльності на оточуючий світ. Екологічне просвітництво покликане формувати базові світоглядні установки і побутовий рівень екологічної свідомості. Хоча на цьому рівні знання про взаємовідносини суспільства та природи мають, як правило, ч уривчастий, несистематизований характер, можуть бути логічно неузгодженими і навіть суперечливими, без його наявності неможливо приступати до формування екологічно культурної людини.

    У 1977 р. Всесвітня міжурядова конференція з проблем природоохоронного просвітництва, ідо проходила в Тбілісі, визначила основні принципи природоохоронного просвітництва:

    1) виходити з багатоманітності завдань в області охорони оточуючого середовища, враховуючи економічні, санітарно-оздоровчі, гуманістичні, естетичні та патріотичні мотиви природоохоронної роботи;

    2) здійснювати взаємодоповненість та наступність різних рівнів природоохоронного просвітництва, передбачаючи просвітництво та освіту всіх вікових та соціальних груп населення, кожної особистості протягом усього їх життя;

    3) тісно пов'язувати просвітництво в області оточуючого середовища з конкретними природоохоронними завданнями регіону, краю, населеного пункту, підприємства та організації;

    4) стимулювати активність кожного громадянина остільки, оскільки вирішення завдань охорони природи неможливе без участі широких верств населення;

    5) підвищити освіченість в області охорони природи з тим, щоб вона випереджала прогнозоване збільшення експлуатації природних ресурсів та зміни в оточуючому середовищі, в результаті чого спеціалісти могли б передбачати появу небажаних ситуацій в природі.

    Наступним щаблем у формуванні екологічної культури є екологічна освіта - один з елементів природоохоронної політики і важливий фактор її самореалізації, що слугує інструментом впливу на суспільну свідомість та формування внутрішньої і міжнародної політики в області природокористування.

    Екологічна освіта - це психолого-педагогічний процес впливу на людину, метою якого є формування теоретичного рівня екологічної свідомості, що в систематизованому вигляді відображає різноманітні сторони єдності світу, закономірності діалектичної єдності суспільства та природи, певних знань та практичних навичок раціонального природокористування.

    Як наголошує О.А.Васюта, екологічна освіта - це система цілеспрямованого постійного впливу на свідомість і поведінку об'єкта (населення) з метою формування у нього суспільно значущих розумних потреб і закріплення раціональних форм стійкої поведінки по відношенню до природи відповідно до норм світової екологічної моралі та принципів екологічного світогляду. Екологічна освіта як чільний момент екологічної політики повинна набути тривалого і неперервного характеру, супроводжуючи людину протягом всього періоду її активної діяльності, включаючи дошкільну підготовку, загальну освіту, професійну підготовку спеціалістів.

    Специфіка екологічної освіти полягає в тому, що вона повинна базуватися на принципі «випереджаючого відображення». В свідомості людини повинна відбуватись постійна оцінка можливих наслідків, як безпосередніх так і майбутніх з позиції не тільки добробуту людини, а й гармонізації відносин у системі «суспільство-природа».

    Метою екологічної освіти є озброїти людину знаннями в області природничих, технічних та суспільних наук, про особливості взаємодії суспільства та природи, розвинути в ній здатність розуміти і оцінювати конкретні дії та ситуації.

    Вищим щаблем є екологічне виховання - психолого-педагогічний процес, метою якого є формування у індивіда не лише наукових знань, а й певних переконань, моральних принципів, що визначають його життєву позицію та поведінку в області охорони оточуючого середовища та раціонального використання природних ресурсів, екологічної культури окремих громадян та всього суспільства в цілому, В процесі екологічного виховання формується певна система екологічних цінностей, що визначатимуть бережливе ставлення людини до природи, спонукатимуть її до розв'язання проблеми глобальної екологічної кризи. Воно по-перше, передбачає не тільки передачу знань, але і формування переконань, готовності особистості до конкретних дій, по-друге, включає в себе знання та вміння здійснювати поряд з охороною природи також і раціональне природокористування.

    Специфіка екологічного виховання полягає у виробленні світоглядного ставлення до комплексної, цілісної системи «суспільство-природа", ставлення особистості до якої неможливе без діяльнісної, безпосередньої та опосередкованої участі в її функціонуванні. Комплексний характер екологічного виховання випливає з специфіки об'єкта відображення екологічної свідомості на рівні як суспільного, так і особистісного її функціонування.

    На думку відомого югославського соціолога Д.Марковича, як методологічну основу виховання в області захисту і поліпшення середовища можна прийняти п'ять фаз:

    • перша - світ є матеріальний і являє собою складну систему зв'язків і взаємовідносин, так що зміна його елементів взаємно обумовлена;

    • друга - захист природи представляє застосування закону відносин і взаємних дій, що існують у матеріальному світі;

    • третя - людина і суспільство - результат еволюції живої природи і тому невіддільні від природи (суспільство і природа складають неподільне і суперечливе ціле);

    • четверта - зміни в біосфері, шкідливі для людини і суспільства, обумовлені відсутністю або недостатністю заходів у регулюванні взаємодії суспільства і природи, а не науково-технічним прогресом;

    • п'ята - існує вплив природи на темп розвитку суспільства, але немає дії природи на характер суспільних відносин.

    • Основним принципом екологічного виховання є принцип матеріальної єдності світу, що органічно включає проблему соціально-екологічного виховання в систему формування наукового світогляду. Серед інших можна також виділити принципи комплексності, неперервності, патріотизму, поєднання особистісних та загальних інтересів.

    У системі екологічного виховання можна виділити такі основні напрямки:

    1. Політичний. Його важливим методологічним принципом є положення про відповідність пануючих в суспільстві відносин між людьми та пануючого в ньому ставлення до природи, що випливає з основного закону соціальної екології. Цей напрямок сприяє формуванню екологічної свідомості та екологічної культури та наукового підходу до оцінки як конкретних екологічних проблем в різних соціально-політичних системах, так і характеру самих цих систем. В часи існування Радянського Союзу серед ідеологів системи «реального соціалізму» досить популярною була теза про «потенційні переваги соціалізму над капіталізмом, в тому числі і в області природокористування». Наводились численні приклади хижацького ставлення до природи в країнах Заходу і демонструвались різноманітні програми захисту природи в СРСР. Лише зняття обмежень на екологічну інформацію показало, що суспільство, основним принципом якого у ставленні до оточуючого середовища було «не ждать милостей от природы», не могло уникнути глибокої екологічної кризи. В той же час так звані «розвинуті капіталістичні країни», визнавши, підтиском широких мас населення, що скористались засобами «буржуазної демократії», наявність проблеми, далеко просунулись в її вирішенні.

    Дійсно оптимальні форми взаємовідносин суспільства та природи можуть складатись лише в суспільстві, яке культивує повагу до індивіда, його гідності та невід'ємних прав, де основний економічний закон передбачає турботу і про людину, і про природу, де знайдено механізм узгодження між цілями індивіда та суспільства, суспільним виробництвом і оточуючим середовищем. Цей напрямок тісно пов'язаний з патріотичним вихованням, оскільки любов до природи, крім глобальних аспектів повинна мати і конкретне наповнення.

    2. Природничо-науковий. В його основі лежить наукове розуміння нерозривної єдності суспільства та природи. Суспільство нерозривно пов'язане з природою як своїм походженням, так і існуванням. У соціальному плані суспільство пов'язане з природою за допомогою виробництва, без якого воно не може існувати. Природа створює потенційні

    умови для задоволення людиною своїх матеріальних та духовних потреб. Реалізуються ж ці потреби лише шляхом доцільної діяльності. В процесі виробництва людина створює власні потоки речовини та енергії, які дезорганізовують існуючі в природі і відшліфовані мільярдами років цикли енергетичного і речовинного обміну. Тим самим відбувається порушення дії механізмів самовідтворення основних якісних параметрів біосфери, тих об'єктивних умов, які забезпечують існування людини як біологічної істоти. Ці порушення породжуються обмеженістю наявних знань про закономірності розвитку природи, невмінням враховувати всі можливі наслідки людської діяльності.

    Вивчення закономірностей, за якими протікають процеси енергетичного та речовинного обміну в оточуючому природному середовищі, і узгодження з ними виробничої діяльності є однією з найголовніших умов запобігання глобальній екологічній катастрофі. Людина повинна не знищувати складні механізми функціонування, саморегулювання та самовідтворення природи, а цілеспрямовано перетворювати ЇЇ в своїх інтересах із врахуванням об'єктивних закономірностей.

    3. Правовий. Екологічні знання, переростаючи в переконання та дії, повинні тісно поєднуватись з активною участю індивіда в дотриманні ним самим та оточуючими норм природоохоронного законодавства, в яких повинні бути відбиті загальносуспільні інтереси. Держава як головний механізм регулювання та узгодження загальних інтересів індивіда та суспільства у їх взаємовідносинах з природою має виключне право не лише на створення екологічного законодавства, а й примусові дії щодо індивідів чи їх груп, направлені на дотримання цих законів.

    Цей напрямок тісно пов'язаний з формуванням екологічної відповідальності, і не лише правової, а й моральної.

    4. Морально-естетичний. Сучасна екологічна ситуація вимагає від людства нової моральної орієнтації у відносинах з природою, перегляду певних норм поведінки людини в оточуючому природному середовищі. В суспільствах, що знаходяться на індустріальному щаблі розвитку, мораль орієнтує природокористувачів на хижацьку експлуатацію природних ресурсів, на забезпечення потреб членів суспільства не рахуючись з екологічними наслідками виробничої діяльності. При переході до індустріальної стадії розвитку, коли відбувається якісний стрибок в продуктивних силах, формування екологічного імперативу, який повинен стати нормою морального регулювання конкретних способів освоєння природи, є однією з найбільш нагальних вимог.

    У морально-естетичному напрямку екологічного виховання розглядається і проблема ставлення до природи як абсолюту краси, відповідальності за її збереження перед нинішнім та майбутніми поколіннями.

    5. Світоглядний. Екологічне виховання не може бути ефективним, не формуючи відповідним чином основ світогляду. Для того, щоб індивід міг дійсним чином взяти участь у ліквідації загрози екологічної кризи, щоб це стало його внутрішньою потребою, необхідна його здатність дати науково обґрунтовані відповіді на питання про сутність світу, природи, людини, про цілі та межі людського пізнання та перетворення оточуючого природного світу, про сенс людського буття.

    У цьому напрямку відбувається формування системи екологічних цінностей та пріоритетів індивідів і суспільства.

    Головною метою екологічного виховання є формування екологічної культури, що повинна включати в себе екологічний імператив, систему екологічних цінностей та екологічну відповідальність.

    Екологічний імператив - це сукупність умов взаємодії суспільства та природи, порушення яких буде мати катастрофічні наслідки для людства. Він є усвідомленням Об'єктивної необхідності рахуватись не просто з законами природи, а й з пред'явленими нам з її боку «технічними» умовами. Екологічний імператив виражає необхідність оцінювати наслідки будь-якої діяльності, пов'язаної з втручанням у природні процеси з точки зору загальних умов взаємовідносин суспільства та природи, збереження умов біологічного існування людини.

    Соціально-екологічні цінності значимі для процесу розвитку взаємовідносин суспільства та природи людськими та культурними явищами. Вони є результатом синтезу цінностей екологічних, соціальних і політичних і виступають результатом та основою підвищення ефективності екологічного виховання.

    Найбільша ефективність екологічного виховання можлива за умов забезпечення його неперервності, комплексності, охоплення цим процесом всіх членів суспільства протягом усього їх життя.

    Підвищенню ефективності сприяє вміле використання засобів екологічного виховання. До них, насамперед, необхідно віднести:

    • сім'ю, в якій відбувається первинна соціалізація індивіда, формуються основні риси особистості, тип світосприйняття і світоставлення;

    • засоби масової інформації, що впливають на масову свідомість суспільства, дають актуальну екологічну інформацію, первинну інтерпретацію подій чи прийнятих рішень і тим самим формують громадську думку;

    • неспеціалізовану освіту всіх щаблів - від дитячих садків до вищих навчальних закладів - де при викладанні практично всіх навчальних дисциплін повинна бути природоохоронна тематика, повинні формуватися основи знань природничих, технічних та соціальних знань, важливих в соціально-екологічному відношенні;

    • спеціалізовану освіту, спрямовану на формування кадрів спеціалістів, що професійно займатимуться питаннями, пов'язаними з проблемами оптимізації та гармонізації взаємодії в системі «суспільство-природа»;

    • систему екологічного законодавства, покликану вказувати на загальні орієнтири держави як виразника суспільних інтересів у галузі використання природних ресурсів, охорони природи, збереження придатного для життя і здоров'я людини природного середовища;

    • карно-наглядову систему держави, завданням якої є формування переконання, що будь-які правопорушення в галузі

    природокористування та дотримання екологічних прав громадян будуть відповідно оцінені державою.

    При цьому дієвість використання засобів екологічного виховання суттєво підвищується, як зазначає О.А.Васюта, за умови врахування існуючих національних традицій природокористування.

    Екологічна освіта стала одним з ключових елементів програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (МАБ), у здійсненні якої Україна бере активну участь з 1981 р. У ній в різний час, брали участь понад 40 установ АН України, 50 вузів, 125 галузевих науково-дослідних установ, було задіяно великий науковий потенціал - близько 5 тис. фахівців, майже 200 докторів та 600 кандидатів наук. Соціально-політичні та економічні зміни в Україні останніх років, значне погіршення економічної ситуації та викликане ним скорочення фінансування науки та освіти значно знизили темпи виконання досліджень в рамках програми «Людина та біосфера», але є надія, що вже в найближчому майбутньому до вирішення проблем екологічної освіти та екологічного виховання в нашій державі буде залучено нові сили та засоби. Крім того, позитивним фактом є розширення міжнародного співробітництва в цій галузі з індустріально розвинутими країнами на двосторонній основі.

    З 1989 р., за рішенням державних органів у вузах нашої держави було впроваджено читання навчальних курсів з предмета «Соціальна екологія» та інших галузей екологічного знання.

    На сучасному етапі розвитку людської цивілізації роль екологічного виховання суттєво підвищується. Воно відіграє роль інтегратора в сучасному виховному процесі, поєднує в єдину функціональну систему всі традиційні види виховання, базується на них і є фактором подолання відомчості у цій сфері людської діяльності. Дієвість екологічного виховання залежить від узгодження всіх його напрямків, елементів та засобів, комплексності, неперервності та охоплення ним всіх членів суспільства протягом усього їх життя.

    Література:

    Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. - Тернопіль, 2001. - С.311-338.

    Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город, природа, человек. - М., 1982. - С.41-74.

    Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. - С.117-160.

    Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев Н.Г. Экологическое знание и сознание. - Новосибирск, 1987. - С. 176-200.

    Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996. - С.47-55.

    Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С.154-161.

    Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990. - С.247-268.

    Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2001 році. - К., 2003. - С.158-161.

    Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия общества и природы. - М., 1989. - С.168-177.

    Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002. - С.166-172.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Творча сторінка » Реферати (екологічна тематика)
    • Сторінка 1 з 1
    • 1
    Пошук:

    Авторське право належить керівникам проекту та авторам матеріалів © 2024
    Сайт управляється системою uCoz