Цього року за пропозицією Бюро Рамсарської конвенції Всесвітній день водно- болотних угідь проходитиме під девізом «Здорові водно-болотні угіддя – здорові люди». 2 лютого є днем, з якого в 1971 році розпочала свій відлік Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (відома під назвою Рамсарська конвенція за назвою міста заснування - Рамсар, що в Ірані). 29 жовтня 1996 р. після схвалення Верховною Радою відповідного закону, Україна поновила своє членство з часів СРСР і входить в число 157 країн - Договірних сторін Конвенції. Керівним органом Конвенції є Конференція Договірних сторін, яка проводить свої наради один раз на три роки. Остання – 9-а нарада Конференції Договірних сторін відбулася у листопаді 2005 р. у м. Кампала (Уганда). Зазначений вище девіз буде також темою наступної 10-ої конференції Договірних сторін, яка цього року проходитиме в жовтні-листопаді у Республіці Корея.

Згідно із статтею 1 Конвенції під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних‚ постійних або тимчасових‚ стоячих або проточних‚ прісних‚ солонкуватих або солоних‚ включаючи морські акваторії‚ глибина яких не перевищує шість метрів. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно- болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна – Договірна сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.

7-ою нарадою Конференції Договірних сторін Рамсарської конвенції, що відбулася в 1999 р. у м. Сан-Хосе (Коста-Ріка), заплановано до 2005 року збільшити загальний перелік водно- болотних угідь міжнародного значення до 2 тисяч. В даний час перелік включає 1708 угідь загальною площею 153 млн. га. Серед них і українські 33 водно-болотні угіддя міжнародного значення загальною площею біля 678 тис.га. З них 22 водно-болотних угіддя отримали статус міжнародних у 2003 році: Шацькі озера, Заплава р.Прип’ять, Заплава р.Стохід (Волинська область); Озеро Кугурлуй; Озеро Картал; Кілiйське гирло; Озеро Сасик; Система озер Шагани-Алібей-Бурнас, Межирiччя Днiстра-Турунчука, Північна частина Дністровського лиману (Одеська область), Тилігульський лиман (Одеська та Миколаївська області), Дельта р.Днiпра, Тендрівська затока (Херсонська область), Ягорлицька затока (Херсонська та Миколаївська області), Каркінiтська та Джарилгацька затоки, Центральний Сиваш, Східний Сиваш (Херсонська область та АР Крим), Молочний лиман, Коса Обитічна та затока Обитічна, Гирло р. Берди з косою Бердянською та затокою Бердянською (Запорізька область), Затока Білосарайська та коса Бiлосарайська, Затока Крива та коса Крива (Донецька область). А 29 липня 2004 р. Бюро Рамсарської конвенції прийняло рішення про надання міжнародного статусу ще 11 водно- болотним угіддям України, які знаходяться у межах територій природно- заповідного фонду України: Аквально-скельний комплекс Карадагу (Карадазький природний заповідник), Аквально-скельний комплекс мису Казантип (Казантипський природний заповідник), Аквально-прибережний комплекс мису Опук (Опукський природний заповідник), Бакотська затока і Пониззя річки Смотрич (обидва угіддя у складі національного природного парку „Подільські Товтри”), Торф‘яно-болотний масив Переброди (Рівненський природний заповідник), Поліські болота (Поліський природний заповідник), Великий Чапельський під (біосферний заповідник „Асканія-Нова”), Дніпровсько-Орільська заплава (Дніпровсько-Орільський природний заповідник), Заплава Десни (Деснянсько- Старогутський національний природний парк), Озеро Синевир (національний природний парк „Синевир”).

Загалом Україна має досить важливі водно-болотні угіддя. 4% її території вкриті поверхневими водами (річками, озерами, водосховищами, ставами тощо), а відкриті заболочені землі складають 1,6%. Україна має також великі морські акваторії, які відіграють надзвичайно важливу екологічну роль, зокрема під час міграцій птахів.

В Україні питання охорони, використання та відтворення водно-болотних екосистем регулюються Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991) та Водним кодексом України (1995), зокрема, взято під охорону прибережні смуги (шириною від 25 до 100 м в залежності від величини річки чи водойми та не менше 2 км для приморської зони), створюються водоохоронні зони, а найцінніші природні комплекси заповідаються. Пріоритетами національної політики у цій сфері охорони є виявлення цінних водно-болотних угідь, забезпечення їх охороною, а також екологічно безпечне використання їх ресурсів. 29 серпня 2002 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1287 “Про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення”, якою затверджено порядок надання статусу водно-болотних угідь міжнародного значення цінним природним територіям в Україні. Крім того, Кабінетом Міністрів України попередньо погоджений перелік 30 цінних водно-болотних комплексів, що відіграють важливу роль у водно- болотних та суміжних з ними екосистемах, мають значну природоохоронну, рекреаційну, наукову та естетичну цінність.

Цього року під час відзначення Дня водно-болотних угідь пропонується наголошувати на взаємозв’язку між здоровими функціонуючими водно- болотними екосистемами та здоров’ям людини, а також на тому, що вартістю поганого менеджменту водно-болотних угідь та загроз пов’язаних з цим, може бути, як приклад, скорочення життя більш як 3 мільйонів людей кожного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1995 р. №935 «Про заходи охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення» визначено перелік ВБУ міжнародного значення, серед яких 8 знаходяться на території Одеської області: «Озеро Кугурлуй», «Озеро Картал», «Кілійське гирло», «Озеро Сасик», «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас», «Тилигульський лиман», «Північна частина Дністровського лиману» і «Межиріччя Дністра-Турунчука».

На всі зазначені ВБУ розроблені паспорти та затверджені начальником Держуправління 21.12.2002 р. у встановленому наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.12.2002 р. №524 «Про затвердження структури, змісту і порядку ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення» порядку, їх копії були направлені до Державної служби заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

З метою охорони і збереження ВБУ Держуправлінням виконується робота щодо надання їх територіям статусу природно-заповідних територій та об’єктів.

Так, на території ВБУ міжнародного значення «Тилигульський лиман» у 1997 році створено РЛП «Тилигульський». Території ВБУ «Кілійське гирло» та верхів’я ВБУ «Озеро Сасик» включені до Дунайського біосферного заповідника. Території ВБУ «Північна частина Дністровського лиману» і «Межиріччя Дністра- Турунчука» включені до складу створюваного НПП «Нижньодністровський», проект якого з 2006 року знаходиться в Державній службі заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Території ВБУ «Озеро Кугурлуй», «Озеро Картал» та «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас» з 1993 року зарезервовані для наступного заповідання. У 2005 році регіональною програмою формування національної екологічної мережі в Одеській області на період 2005-2015 років заплановано створення РЛП «Тузловські лимани» на території ВБУ «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас». Держуправлінням ведеться робота щодо створення зазначеного заповідного об’єкта, у т. ч. організовано підготовку наукового обґрунтування та визначено орієнтовну площу у 38 тис. га.

Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови значних зусиль усіх державних та недержавних організацій, всього населення країни. І всі ми маємо цього прагнути, бо інакше не зможемо подолати нищівні для довкілля країни тенденції, що можуть вилитись в катастрофічні явища для всієї планети.

Сподіваємося, що Ви приєднаєтеся до нас і внесете свій вклад у збереження надзвичайно цінних для усіх людей водно-болотних угідь!