My WebPage Унікальний лісовий куточок створено неподалік села Собич Шосткинського району, Сумської області.
Більш відомий він як ділянка сосон Василя Огієвського - професора лісової справи, уродженця сусіднього міста Кролевця, котрий починаючи з 1897 року регулярно приїздив із Санкт-Петербурга для наукових досліджень. Протягом 1910-1916 років було закладено 49 постійних пробних площ, на яких висадили понад 200 географічних варіантів звичайної сосни. Викликає добрий подив "набір" адрес, звідки доставляли насіннєвий матеріал. Вологда і Сибір, Акмала й Урал, Польща і країни Прибалтики... Тож кожне дерево має відповідне ім'я - тамбовське, волинське, орловське, чернігівське, віленське... Подібну рукотворну красу сьогодні важко знайти. Кожен, хто потрапляє сюди, зупиняється в зачудуванні перед її величчю. Рівні, стрункі дерева сягають заввишки 35-40 метрів.
Головний лісничий Шосткинського лісового господарства Петро Балабон і лісничий Собицького лісництва Олег Салов із задоволенням розповідають про зелене господарство. Це майже 30-гектарна ділянка, освячена ім'ям видатного вченого-земляка. Пам'ятний знак на честь В. Огієвського, альтанка для відпочинку, візерунчаті паркани й огорожі, акуратна лавочка - все свідчить про підкреслену увагу й шану до знаменитого науковця, залишеного ним багатства. А що вже говорити про сосни: будь-яке дерево варте окремої лекції-розповіді лісівників. Петро Сергійович і Олег Олександрович запропонували для ознайомлення кілька тугих тек з матеріалами про багаторічні спостереження за природним дивом.
Але краса красою, а зараз про собицьку місцину науковці говорять як про своєрідний європейський музей сосон. Сюди часто приїздять попрацювати не тільки відомі вчені з Києва, Харкова, інших міст України, Росії, Білорусі, а й студенти лісових вишів. Дякувати природі, наукового матеріалу вистачає на всіх. Вони роблять заміри стовбурів, вивчають стан кори, порівнюють сьогоднішні показники з відповідними кількарічної давності, ведуть спостереження за навколишнім рослинним світом. Тут трапляються не тільки береза, дуб, липа, а й ліщина, крушина ламка, бруслина бородавчаста, а ще - дзвоники персиколисті, буквиця лікарська, серпій фарбувальний, осока пальчаста і гірська. Коли ж настають теплі весняні дні, розкриває свої квіти сон широколистий.
Щоби зберегти цей куточок природи, наприкінці 70-х років минулого століття створили заказник загальнодержавного значення "Великий бір". Його загальна площа - понад 1200 гектарів - слугує своєрідним захисним буфером, убезпечуючи соснові насадження від небажаного впливу так званого людського фактору. Тож і нині, коли минуло сторіччя з часу висаджування дерев, можна з приємністю і впевненістю констатувати: шосткинські лісівники роблять усе, щоб шуміли під поліським небом величаві сосни, щоб через наступні десятиріччя цим національним багатством милувалися наші діти й онуки.