My WebPage

Перетворювачі природи

Іван ҐОР

Сучасні школярі не мають щастя бачити на своїх зошитах портрет Івана Мічуріна та його крилатий вислів: "Ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх у неї -- наше завдання".

Народився цей знаменитий перетворювач природи 150 років тому, 27 жовтня 1855 року в родині дрібного дворянина рязанської губернії. Незважаючи на шляхетське походження, Мічурін замолоду мусив заробляти на хліб. Не закінчивши навіть гімназії, він пішов працювати на залізницю, де ремонтував телеграфні апарати та годинники. Однак уже 1875 року Мічурін розпочав активно вирощувати садові культури. Він створив в місті Козлові дослідний сад і виростив близько 300 нових сортів яблук, груш, слив, тютюну, смородини... Деякі з них справді адаптувались до умов російської зими.

Імператор Ніколай ІІ нагородив Мічуріна в 1912 році з нагоди 300-річчя царювання династії Романових орденом Св. Анни ІІІ ступеня. Побоюючись репресій через своє дворянське походження, Іван Мічурін після революції активно підтримував більшовицьку владу, від якої отримував нагороди.

Більшовицькі вожді возвеличували селекціонера-самоука, надаючи звання академіка, видаючи твори. 1932 року місто Козлов назвали Мічурінськом. У такий спосіб вожді прикривали свою власну неосвіченість та поширювали байки про вищість радянської науки над буржуазною.

Помер 80-річний дивакуватий експериментатор у 1935 році, а ще за його життя "мічурінську біологію" проголошували передовим вченням у науці.

Сотні вчених, які відважились із цим не погодитися, зазнавали репресій. Зокрема відомий український селекціонер Володимир Симиренко, директор помологічного розсадника та дослідної станції у Млієві на Черкащині, 1931 року дозволив собі висловити сумнів у методах селекції Івана Мічуріна. 1933-го професора Симиренка заарештували, і в ніч із 17 на 18 вересня 1938 року його розстріляли енкаведисти. "Симиренківщину" оголосили шкідливим напрямом у біології поряд із вейсманізмом, морганізмом, менделізмом та генетикою загалом.

Натомість корифеєм більшовицької мічурінської біології оголосили Трохима Лисенка (1898-1976). Агроном із Полтавщини вчасно зорієнтувався, кого треба хвалити, а кого сварити, і дослужився до звань академіка на республіканському та всесоюзному рівнях, героя соціалістичної праці, тричі лауреата Сталінської премії. Під лозунгом єдиноправильного мічурінського вчення Лисенко боровся з реакційними та шкідницькими течіями "буржуазної генетики".

Лисенко та його послідовники "з класових позицій" десятиріччями заперечували очевидні наукові факти -- існування генів та хромосом. Натомість обіцяли на основі вчення Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна примножувати успіхи мічурінської біології, перетворювати природу в інтересах більшовиків та всього радянського народу. Сталін говорив, що "Лисенко -- це Мічурін в сьогоднішній агротехніці".

Вчення Мічуріна-Лисенка пережило самого Сталіна, бо ще до 1962 року Трохим Денисович залишався президентом Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. Леніна (ВАСХНІЛ). Ця академія рекомендувала кремлівським керівникам підкорити цілини, будувати канали, поширювати кукурудзу на всій території СРСР та інші новації. Це був Сталінський план перетворення природи.

Лише 1965 року теорії Івана Мічуріна та Трохима Лисенка були в СРСР поставлені під сумнів, і генетика повернулася до ДНК та хромосом.

Мимоволі від мічурінської теми постраждав і видатний кінорежисер Олександр Довженко. Ще 1944 року він розпочав роботу над кінофільмом "Мічурін", яка тривала кілька років. Хоча стрічка була "ідеологічно правильною", більшовицька цензура вимагала від режисера постійних переробок, які довели Довженка до інфаркту та нервового зриву. А фільм, що став останнім у доробку режисера, вийшов заідеологізованим, блідим та фальшивим.

Однак найбільше від безконечних експериментів, які проводили під лозунгами "мічурінського вчення", постраждало радянське сільське господарство, яке не може вилізти з ями і після розвалу СРСР