http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A9%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BA_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Щербак Юрій Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Миколайович Щербак 

 
Народився 12 жовтня 1934 (74 роки)
Київ 
Ю́рій Микола́йович Щерба́к (* 12 жовтня 1934, Київ) — український письменник, сценарист, епідеміолог, публіцист, політик, діяч екологічного руху, дипломат. Доктор медичних наук (1983). Лауреат Літературної премії ім. Ю. Яновського.

Зміст [сховати]
1 Біографія 
2 Літературні твори 
3 Кінематографічні роботи 
4 Ресурси інтернету 
5 Література 
 

[ред.] Біографія
По закінченні Київського медичного інституту — науковий працівник Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського.

Доктор медичних наук. Брав участь у боротьбі з рецидивними проявами холери на території України і Узбекистану, зі спалахами інших інфекційних захворювань.

Літературну діяльність розпочав зі середини 1950-х pp. сатиричними «мальованими рецензіями» в дусі літературних прямувань народжуваного тоді руху «шестидесятників».

Член Спілки письменників України з 1966 року та Спілки кінематографістів України з 1971 року.

Як публіцист Щербак здобув популярність статтями про Чорнобильську трагедію в українській і московській пресі.

Один з засновників і голова Української екологічної асоціації "Зелений світ", перший лідер Партії зелених України.

1989—1991 — народний депутат СРСР, член опозиційної Міжрегіональної депутатської групи, очолюваної академіком Андрієм Сахаровим, член Верховної Ради СРСР, голова підкомітету з питань ядерної енергетики і екології.

1990—1992 — Голова Партії зелених України.

1991—1992 — перший міністр охорони навколишнього середовища незалежної України, член Ради Національної Безпеки України.

1992—1994 — посол України в Ізраїлі

1994—1998 — посол України в США (з 1997 р. — також посол України в Мексиці — за сумісництвом).

1998—2000 — радник Президента України.

2000—2003 — посол України в Канаді (одночасно — представник України при Міжнародній організації цивільної авіації (ICAO, Оттава).

Академік УЕАН.

Лауреат премії ім. Ю. Яновського (1984).

Почесна відзнака Президента України (серпень 1996 р.).

Державний службовець 3-го рангу (зі січня 1999 р.).

[ред.] Літературні твори
1966 Як на війні (збірка оповідань і повістей) 
1971 Бар'єр несумісности (роман) 
1973 Маленька футбольна команда (збірка оповідань і повістей) 
1986 Причини і наслідки (документальний роман про боротьбу зі сказом) 
1987 Чорнобиль (документальна повість) 
п'єси 
кіносценарії 
[ред.] Кінематографічні роботи
Автор дикторського тексту до стрічки «Ранкові острови» (1966), сценаріїв фільмів:

«Ми студенти різних континентів», 
«Вони відостояли весну» (1965), 
«Ранкові острови» (1966), 
«Сини Баштанської республіки» (1967), 
«Роки і секунди», 
«Карантин» (1968), 
«Хортиця» (1969), 
«Шлях до серця» (1970), 
«В. М. Глушков, кібернетик» (1980, у співавт.), 
«Острів співучих пісків» (1981, т/ф), 
«Відкриття» (1982, т/ф), 
«Державне ставлення» (1983), 
«Наближення до майбутнього» (1986, у співавт.) та ін. 
За його оповіданням «Гармонійне натхнення» знято телестрічку «Якось у грудні» (1988).