Раніше портал шкільної преси пропонував перегляд перших трьох частин відео-звіту виступу керівника Всеукраїнського експерименту з впровадження медіа-освіти в учбовий процес ЗНЗ України Любов Найдьонової на семінарі «Практична медіа-освіта» (Дніпропетровськ, 24-25 лютого 2012 р.).

За словами керівника медіа освітнього проекту «Вісник Мрії – новий формат» ЗНВК №19 Андрія Єлькіна, процес підготовки відео-звітів продовжується, готуються чергові фрагменти лекції заступника директора з наукової роботи Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, завідувачки лабораторії ПМКМ в Україні, кандидата психологічних наук Любов Антонівни Найдьонової. Крім того, за час проведення дводенного семінару видавництвом «Вісник Мрії» накопичені й інші цікаві відеоматеріали, які мають велику цінність як для педагогів, які визначились з пріоритетами медіа-напрямку у своєї професійної діяльності, так й для всіх інших вчителів, яким терміново доведеться здійснювати перебудову традиційних підходів до структурування навчального процесу з урахуванням нових умов та чинників.

Пропонуємо до перегляду четверту частину відео-звіту. Перший, другий та третій фрагменти можна переглянути за адресою гіперпосилання.

В цій частині Любов Найдьонова розповідає про можливості медіа   щодо психологічного заспокоєння дитини, як направити її увагу у віртуальний світ, коли це є обґрунтованим педагогічним прийомом. При цьому для медіа, - говоре лектор, - існує ефект звикання та формування залежності. Тому слід долати негативні прояви – формувати вітчизняну модель медіа-освіти, мінуючи залякування дітей, що може  віктимізувати їх. Не можна  формувати відчуття жертви та посилювати це відчуття попередженнями про негативні впливи. У всьому світі в медіа-освіті переходять від моделі «щеплення» до творчих моделей, коли дитина сама навчається щось робити. Лише тоді вона по іншому вчиться сприймати медіа. Наприклад, дитина може сама зробити якийсь маленький мультик, й вже  такий учень буде інакше реагувати на ті зразки мультиплікації, які пропонує сучасне телебачення та які змістовно можуть бути наповнені агресивним та деструктивним з точки зору впливу на особистість дитини контентом. Формується критичність, але не завдяки попередженням та заборонам, а завдяки тому, що дитина сама створила медіа-продукт та побачила, як це вплинуло на навколишній світ.

Любов Найдьонова характеризує моделі медіа-освіти, що існували у минулому, існують в різних (європейських, американських та інших) соціокультурних традиціях та які інтегровані у національну модель, головною ідеєю якої визнається розвиток критичного мислення.