Думаю в контексті відзначення цього дня ми як екологісти повинні розглядати не лише питання забезпечення людей продуктами харчування, але і якістю цих продуктів. В плані цього можна розглянути продукти харчування з вмістом ГМО, забруднення продуктів харчування нітратами, вплив на людський організм пестицидів що потрапляють в наш організм через їжу.

Коли раніше в людства було одне питання - голод. То сьогодні питання стоїть так, що краще голодування, чи споживання небезпечних продуктів, які також можуть призвести до смерті. І ще цілий ряд питань. Такі як наприклад сьогодні постали з ГМО. Чи повинна людина знати, що вона їсть? Думаю, що ТАК. Це її право. Право знати і право вибирати, що споживати.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%81%D0%B5%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0

Всесвітній день продовольства
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
 
Монета номіналом 500 афгані Демократичної Республіки Афганістан 1981 року присвячена всесвітньму деню продовольства. РеверсВсесві́тній день продово́льства (англ. World Food Day, ісп. Día Mundial de la Alimentación, фр. la Journée de Nations Unies pour la coopération Sud-Sud) — день, який 1979 року встановила Конференція ФАО (під таким скороченням відома Продовольча та сільськогосподарська організація ООН). Відзначається щороку 16 жовтня, оскільки ФАО було засновано 16 жовтня 1945 року.

Метою проведення Всесвітнього дня продовольства визначено піввищення рівня поінформованості населення щодо світової продовольчої проблеми та укріплення солідарності у боротьбі з голодом, недоїданням і злиднями.

[ред.] Література
Наша довідка // Український народний календар на 2007 рік. — К.: Преса України, 2006. — 16 жовтня. 
[ред.] Ресурси інтнрнету
Про всесвітній день продовольства на www.pmoney.ru(рос.) 
Про всесвітній день продовольства на www.calend.ru(рос.) 
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%81%D0%B5%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0

http://www.zaxid.net/article/46120/

ГМО: дешеве і невідоме?
10:41, 03.08.2009
За даними екологів, за останні 4 роки частка генетично модифікованих продуктів на ринку України зросла за різною інформацію до 30-40%. А відсоток вмісту трансгенів у вітчизняних та імпортних продуктах може коливатися у межах від 0,5% до 30%...

Що насправді ми їмо під виглядом продуктів, які пропонують нам вітчизняні товаровиробники, і чи є там скандально відомі ГМО, найближчим часом українці не дізнаються. На аналізи немає ні коштів, ні достатньої законодавчої бази. А тим часом дискусії науковців авторитетних і не дуже щодо шкідливості ГМО сягають апогею...

Про генно-модифіковані організми широкому загалу українців стало відомо понад рік тому, коли одна з кондитерських компаній України раптом почала друкувати на коробках та обгортках своїх виробів знаки «Без ГМО». Та багато хто не знає й досі, що ГМО у продуктах харчування на ринку України - вже понад 10 років. Зараз у світі модифіковано понад сто видів рослин, хоча для продажу вирощують невелику їх частину. На світовому ринку можна знайти ГМ-сою, кукурудзу, гарбузи, бавовник, тютюн, помідори, огірки, паприку, салат, картоплю, а також парфумерію та косметику. Такі рослини стійкіші до несприятливих температурних режимів, їх не нищать шкідники, однак невідомий їх вплив на організм людини.

США, де вперше генетично модифіковані рослини використали з комерційною метою 1996 року, - лідер з вирощування таких рослин. Тут корпорації, що виробляють продукти харчування, на продуктах з ГМО заробляють мільярди, і саме тому дуже протестують проти маркування продуктів на вміст ГМО. Адже такі продукти мають бути значно дешевші за нетрансгенні.

Європа ставиться до продуктів генної інженерії набагато обережніше: Європейський Союз видав відповідну директиву щодо маркування продуктів, а більшість країн нашого континенту обмежила законодавчо вміст ГМО у продуктах харчування. У різних країнах Європи допустима межа вмісту ГМО коливається у межах від 0,3% до 2%. Обов'язкова умова - виробництво дитячого харчування з ГМО заборонено.

Підтримала цю політику щодо ГМО і Україна. З 2002 року ми приєдналися до Картахенського протоколу, який передбачає жорсткий контроль за ГМО. Україна зобов'язалася прийняти закон «Про біобезпеку». Однак його ухвалили лише 2007 року разом з іншими документами, готуючись до вступу у СОТ. Наступними кроками української влади стало прийняття 13 травня 2009 року постанови Кабінету Міністрів України №468, якою затверджено порядок маркування харчових продуктів, що містять понад 0,1% ГМО. Згодом Кабінет Міністрів України пом'якшив умови маркування: постановою від 1 липня №661 допустимий рівень вмісту ГМО у продуктах, за якого продукт не маркується, збільшено до 0,9%.

Закономірно виникає запитання: чому вміст ГМО в їжі обмежують, однак не стверджують, що їсти ГМ-їжу небезпечно? Чи боятись нам продуктів з генно-модифікованими організмами, негативним впливом яких нас лякають деякі науковці? Чи слухати тих, хто стверджує, що випадків отруєння чи захворювань після вживання трансгенної їжі не зареєстровано, відтак немає причин непокоїтись?

 

ГМ-маркування

За даними екологів, за останні 4 роки частка генетично модифікованих продуктів на ринку України зросла за різною інформацію до 30-40%. А відсоток вмісту трансгенів у вітчизняних та імпортних продуктах може коливатися у межах від 0,5% до 30%, адже багато українських виробників використовують сировину, привезену з-за кордону, а вона може містити ГМО.

Отож, постанова Кабміну передбачає обов'язкове маркування з 1 липня харчових продуктів спеціальними умовними позначеннями щодо наявності генетично-модифікованих організмів у використаній для виробництва цих продуктів сировині.

«Ще два роки тому було прийнято постанову КМУ про ведення обов'язкового маркування, але її відтермінували. І от нарешті такий документ є. Він є логічним витоком із Закону України «Про державну систему біобезпеки». Методи визначення вмісту ГМО у продуктах харчування передбачені Державним стандартом України, перекладені з англійської мови - ISO 21 572 від 2004 року. Чогось нового для людей, які раніше займалися ГМО, тут немає. Однак пересічний споживач ніколи не чув, що це таке, тому зараз є напруження у суспільстві, звертається багато споживачів, виробники, які використовують сировину з-за кордону», - розповідає заступник директора Державного підприємства "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" ("Львівстандартметрологія") В'ячеслав Пузир.

У Центрі розроблено порядок, за яким визначатимуть якісний та кількісний показники вмісту ГМО у продуктах харчування. Фахівці Держспоживстандарту України відбиратимуть взірці продуктів харчування для проведення спеціальних тестів у акредитованих лабораторіях. На підставі протоколу лабораторії замовники отримуватимуть офіційний висновок щодо наявності та кількості ГМО, а також потреби у маркуванні. «Безумовно, більшість виробників, які будуть звертатися для того, щоб визначити, чи є у їхніх продуктах чи сировині ГМО, першою чергою визначатимуть якісний показник, а вже якщо є - і кількісний. Маємо надію, що тих продуктів, у яких треба буде визначати кількісні показники, буде менше від загальної кількості звернень виробників», - сказав В.Пузир. Вартість такого аналізу для товаровиробників коливатиметься у межах 400 грн, якщо йдеться про сировину, а от у готовому виробі виявити ГМО значено складніше, тому цей аналіз буде дорожчий.

Однак замовити аналіз зможуть і звичайні споживачі - фізичні особи. «До нас у лабораторію можна прийти навіть уночі і здати продукти на аналіз. Такі прецеденти у нас були: приходили люди, здавали алкогольні напої, кисломолочні продукти. Безумовно, для фізичних осіб вартість аналізів у нас мінімальна. У нашому Центрі є дві лабораторії, акредитовані у системі «УкрСЕПРО», а це найвищий ступінь акредитації в Україні», - запевнив В'ячеслав Пузир.

 

Виявлення трансгенів

Фахівці стверджують, що процедура виявлення ГМО складна. Вона передбачає порівняння взірця продукту з визначеним зразком, тобто є спеціальні тест-системи, які дають змогу визначити якісний показник - чи є ГМО у продукті. У разі, якщо так, доведеться розпочати більш складні та дорогі аналізів - визначення кількісного складу. Для їх проведення також є спеціальні тест-системи та стандартизовані методики, які використовують усі спеціалізовані відомі лабораторії.

За словами В'ячеслава Пузира, оскільки питання маркування продуктів на вміст ГМО піднімали ще два роки тому, в Україні вже встигли створити такі лабораторії і, за різними даними, готових для такої роботи і акредитованих у системі «УкрСЕПРО» (система, яка займається обов'язковою сертифікацією харчових продуктів і продовольчої сировини), є чотири-п'ять. «Так, цього замало. На Західній Україні такої акредитованої лабораторії немає взагалі. У нас є дві лабораторії на базі ДП «Львівстандартметрологія», які акредитовані у системі «УкрСЕПРО» на інші види досліджень і аналізів. Хоча вони можуть робити і аналізи на вміст ГМО, оскільки мають відповідне обладнання. Але, щоб видавати офіційні висновки, їм треба діяти через «Держспоживстандарт» і розширювати акредитацію на такі роботи», - сказав він.

До числа готових до проведення аналізів на визначення вмісту ГМО у продуктах входить лабораторія Львівського інституту ветпрепаратів. «Ми маємо з ними підписану угоду про співпрацю і маємо надію, що хоча б якийсь час вони допомагатимуть нам принаймні з аналізом якісного вмісту ГМО. Крім того, є кілька лабораторій, які дотичні до таких аналізів, зокрема це лабораторія Eurolab, лабораторія Інституту біології клітини у Львові, лабораторія Львівської санстанції також готова працювати у цьому напрямі», - розповів В.Пузир.

Отож, в Україні наразі немає комплексної мережі лабораторій, хоча Кабмін вважає, що хоча б по одній такій лабораторії має бути у кожній області. «Уявіть собі, 25 областей, в середньому 1 лабораторія коштуватиме 1,5 млн грн. Кабмін не витягне з кишені таких грошей і не дасть їх на лабораторії. Тому, якщо нам як ДП доручать створювати таку лабораторію, що цілком можливо в наших умовах, ми це робитимемо. Але питання - де ми візьмемо гроші», - зазначив В.Пузир.

 

Контроль за ГМО

У Львові перевірок на вміст ГМО з моменту введення в дію постанови не проводили. За інформацією ДП «Львівстандартметрологія», аналізи відкладено до 1 жовтня, оскільки ще не розроблено переліку продуктів, які треба маркувати, а також самого знаку маркування. Відтак виходить, що ті виробники, які зараз маркують продукцію, стараються даремно. Однак правоохоронці вже провели перший етап перевірок.

На сьогодні, стверджує начальник управління ветеринарної міліції МВС України Сергій Оксюта, співробітники управління виявили, що майже всю продукцію - 95% - не маркують. Однак правоохоронці були змушені проводити такі рейди самостійно, попри їхнє звернення до МОЗ та «Держспоживстандарту», у якому вони просили надати їм у допомогу фахівців цих відомств.

«Ми отримали відповідь, що на утримання та роботу таких лабораторій фінансування на 2009-2010 роки не передбачено, відтак вони просять перенести перевірки. З тієї ж причини вони і не виділили нам своїх співробітників, тому, враховуючи те, що співробітники міліції з вигляду не можуть визначити, чи містять продукти харчування ГМО, наші перевірки мають наглядовий характер», - зазначив Сергій Оксюта.

Водночас у ДП «Львівстандартметрології» запевняють, що, за дорученням Кабміну, над створенням переліку продуктів, які потребуватимуть обов'язкових перевірок на вміст ГМО, працює Міністерство аграрної політики України, Міністерство охорони здоров'я, МНС та низка профільних комітетів.

«Штрафування за недотримання постанови КМУ щодо маркування передбачене чинним законодавством і може сягати 25% від об'єму виробленої продукції, а якщо продукція є небезпечною - до 100% випущеної продукції», - додав В.Пузир.

 

ГМО чи «хімія»?

Як впливає вживання продуктів із вмістом ГМО на організм людини - наразі загадка. Вчені запевняють: побачити ефект вживання трансгенів можна і за кілька десятиріч. Це нагадує один анекдот про судовий процес майбутнього: «Щойно ми почули думку фермера Миколи про генетично модифіковану картоплю, тепер послухаймо саму картоплю... Що ви можете сказати на своє виправдання?»

«Не буду розповідати байки, як це роблять деякі науковці, що ген медузи, яка стійка до температури, ввели у помідор, і його шкідливо їсти, бо народяться погані діти тощо. Це справа дуже серйозна і надто мало досліджена. Безумовно, науковці розвивають цю проблему, щоб влили гроші в науку, і відтак знайти можливості досліджувати це питання. Також, але це моя особиста думка, є ще одна причина, чому ця тема стала такою популярною. Подивіться, що ми їмо, скільки там барвників, стабілізаторів, добрив тощо, тому виробники цієї «хімії» могли б відвертати увагу від себе, акцентуючи на ГМО. Однак за ГМО теж стоять серйозні гроші у світі. Невідомо, що гірше: пестициди і «хімія» чи ГМО», - наголосив В.Пузир.

Як стверджує директор Українського науково-дослідного інституту харчування Міністерства охорони здоров'я України Олег Швець, оскільки досі нема жодних свідчень про те, що вживання продуктів з ГМО може мати негативні наслідки для людини, продукцію з вмістом трансгенів вважають безпечною.

«Щодо можливого ризику, який ще не вивчений, ніхто не може перебачити, що станеться за 50-100 років. Потенційно і теоретично якісь наслідки можливі. Але доказів немає. Питання маркування не має відношення до безпеки, а лише до інформації. Продукти, які містять ГМО, мають бути дешевшими, саме тому і маркується продукція. Людина має знати, що у цьому продукті є ГМО і цей продукт дешевий саме з цієї причини. Найбільш позитивний момент у тому, що виробники, які продавали продукцію з ГМО за високими цінами, будуть змушені знизити ціни. Ця продукція стане більш доступна, як це є у інших країнах світу. Не треба лякатися пліток та висловлювань людей, які можуть лобіювати інтереси конкурентних галузей виробництва, наприклад, пестицидів. У кожного є своя купівельна спроможність, кожен вирішує, на що йому витрачати гроші», - наголосив Олег Швець.

 

***

Наразі у магазинах та супермаркетах можна побачити лише продукцію двох-трьох виробників з написом на упаковці про те, що продукти не містять ГМО. До того ж, таке маркування відбувається у довільній формі. Можливо, це пов'язано з тим, що наші товаровиробники злегковажили рішенням влади, а може тому, що ще не відбулось завозів нових партій продукції і наразі торгові точки реалізовують товари, вироблені до 1 липня. А тим часом інформаційний тиск на споживачів лише посилюється, змушуючи звертати увагу на обов'язкове маркування, яке просто відсутнє.

http://www.refine.org.ua/pageid-306-2.html

http://www.ecolabel.org.ua/index.php?id=194

ЗАБРУДНЮВАЧІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Забруднювачі харчових продуктів 

Застосування великих доз добрив може погіршити якість продукції, ґрунтових вод, що зумовлює забруднення близьких річок та водойм. Використання мінеральних добрив дало змогу певною мірою підвищити врожайність культур. Однак, подальше збільшення дози добрив уже не сприяло зростанню врожаïв, що пов'язане зі зменшенням запасів гумусу в ґрунті. Збільшення врожайності неможливе без удосконалення технології внесення добрив. Безконтрольне їх застосування призводить до забруднення навколишнього середовища, що загрожує здоров'ю людини. Особливо небезпечне, неправильне або надмірне використання пестицидів, бо деяка їх частина трансформується і виникають нові токсичні речовини (вторинна токсикація). Дати оцінку всіх наслідків впливу пестицидів неможливо через недосконалість методів дослідження. 

На думку екологів, найактуальнішою з "пестицидних" проблем для України є забруднення довкілля хімікатами, що зберігаються на складах, які іноді навіть не мають власників. На території нашої держави зараз накопичено, за різними даними, від 15 до 25 тис. тонн непридатних пестицидів. Серед них є й ті, що входять у "брудну дюжину" хімікатів, заборонених для використання (або призначених для обмеженого використання) в 127 країнах світу, які в 2001 р. підписали Стокгольмську конвенцію ООН щодо стійких забруднювачів. 

Доведено, що речовини з "брудної дюжини" (серед них пестициди ДДТ, алдрин, хлордан, дільдрин, ендрин, гептахлор, гексахлорбензол, мірекс, токсафен) здатні викликати рак та природжені дефекти у людей і тварин. Вони десятиріччями зберігаються в природі й накопичуються в жирових тканинах. Стійкі органічні забруднювачі розносяться по планеті повітряними й океанськими течіями, вони виявлені навіть в організмах пінгвінів і ведмедів Антарктики. Хлорорганічні поєднання (ДДТ в тому числі) були знайдені в тканинах чорноморських дельфінів, і в такій кількості, що Чорне море може отримати першість за вміст хлорорганіки. Саме з впливом стійких забруднювачів вчені пов'язують низький рівень виживання яєць і скручені дзьоби у птахів, деформовані кінцівки у ссавців, порушення репродуктивної системи та розвитку. Деякі з них вважаються гормонально активними сполуками і вносять безлад в ендокринну та імунну системи, дію інших пов'язують із затримкою розумового розвитку. 

У світі щорічно реєструється від 500 тис. до 2 млн. випадків отруєння людей пестицидами, більшість яких припадає на сільських жителів. 

Підвищення токсичності суміші хімічних сполук, у результаті посилення дії її компонентів на організм, називають синергізмом фізіологічного типу, а в результаті взаємодії компонентів між собою - синергізмом хімічного типу. Зниження токсичності суміші в результаті протилежної дії характеризує антагонізм фізіологічного типу, а в результаті взаємодії компонентів між собою - антагонізм хімічного типу. Особливо часто проявляється адитивна дія - просте підсумування токсичної дії компонентів, які входять до суміші і мають незалежний механізм біологічної активності . У ряді випадків цей факт спостерігають на рівні низьких концентрацій. 

Різноманітність хімічного складу і характеру дії пестицидів потребує уніфікації токсикогігієнічної термінології. 

Залишкова кількість пестицидів у харчових продуктах, кормах, ґрунті, воді - активна частка пестицидного препарату, його похідні, а також неминучі хімічні домішки у пестицидному препараті, які мають біологічну активність, і можуть шкідливо діяти на організм. 

Біоконсентрація - нагромадження пестицидів або їх похідних у біосубстратах людей і тварин. Залишки пестицидів можуть бути наслідком безпосередньої обробки певного об'єкта ( рослина, тварина, сховище, водоймище, ґрунт), міграції у природі або випадкового забруднення при внесенні пестицидів. 

Фактична забрудненість пестицидами продуктів харчування, корму і об'єктів навколишнього середовища - це вміст залишків пестицидів (у момент їхнього визначення) у харчових продуктах рослинного та тваринного походження, рослинах, ґрунті, воді, повітрі, які зумовлені безпосереднім використанням пестицидів або транс локацією. 

Частота проявлення залишків пестицидів у процентах до початкової кількості досліджених проб. 

Рівень вмісту залишків, мг/кг ( середній, мінімальний, максимальний ), розраховують у міліграмах на добовий раціон. 

Допустима добова доза для людини - добова кількість, щоденне надходження якої протягом усього життя не повинно негативно діяти на організм. Визначається в міліграмах на 1 кг маси тіла людини за добу. ДДД використовується при розробці гігієнічних нормативів допустимого вмісту пестицидів у різних середовищах, а також при оцінці рівня надходження в організм людини. 

Підпорогова доза - максимальна кількість пестициду, яка не діє шкідливо на організм найчутливішого виду тварин при хронічному надходженні. Визначають за допомогою високочутливих тестів у мг/кг маси тіла тварини. 

Тимчасово допустима добова доза встановлюється на суворо обмежений строк, потрібний для того, щоб можна було одержати додаткові дані, необхідні для визначення допустимої добової дози. Тимчасово допустиму дозу встановлюють з великим коефіцієнтом запасу, величину якого вибирають з урахуванням токсичної дії сполуки і ступеня її небезпеки. Коефіцієнт при цьому має бути вищим, ніж при звичайному визначенні ДДД. 

Умовно допустиму дозу встановлюють для пестицидів, з метою тимчасового і обмеженого його використання в тих чи інших випадках, коли немає можливості замінити його безпечнішим препаратом. 

Потенційно можлива допустима добова доза визначається розрахунком, виходячи з прийнятого рівня допустимого залишку пестициду з урахуванням добових норм споживання, які входять у добовий раціон. 

Максимально допустимий рівень залишків пестицидів у харчових продуктах встановлюється на рівні фактичного змісту пестицидів, при умові дотримання гігієнічно обґрунтованих регламентів використання, яке контролюють порівнянням з ДДД. Одиниці виміру - міліграм на 1 кг . МДР не повинен перевищувати ДДД. 

Гранично допустима концентрація - гігієнічний норматив, який обмежує концентрацію пестицидних препаратів у об'єктах навколишнього середовища на безпечному для здоров'я людини рівні. 

Термін «очікування» у рослинництві - період від обробки до збирання врожаю (щодобово). Встановлюється для кожної окремої культури з урахуванням МДР пестициду. 

Фонові допустимі залишки - допустима залишкова кількість стійких пестицидів, які неминуче присутні у продуктах харчування внаслідок їх минулого використання. Зумовлені процесами міграції у природних умовах. 

Останнім часом, фізико-хімічним властивостям сполук приділяють багато уваги. Майже всі пестициди, за винятком поодиноких, добре розчиняються у жирі й тому легко проходять через шкіру тварин. На ступінь токсичності впливає форма пестицидів: масляні розчини деяких речовин токсичніші, ніж водні емульсії, дусти або гранульовані форми. 

Використання харчових добавок. 

Харчові добавки, у широкому розумінні цього слова, використовувалися людиною здавна. Але, сучасне використання харчових добавок, почалось лише в кінці 19 ст., і швидко досягло максимального розповсюдження в наші дні у всіх країнах світу. 

Не дивлячись на існуюче в багатьох переконання, харчові добавки по гостроті, частоті і тяжкості можливих захворювань треба віднести до розряду речовин мінімального риску. 

Термін „харчові добавки" зараз не має єдиного тлумачення. В більшості випадків, під харчовими добавками розуміють групу речовин природного чи штучного походження, які використовуються для покращення технології отримання продуктів спеціалізованого призначення. До харчових добавок, як привило, не відносять поєднання, котрі збільшують харчову цінність продуктів (вітаміни, мікроелементи і тд.). Не є харчовими добавками і речовини, які потрапляючи з навколишнього середовища, роблять продукти не придатними до їжі. 

  

30.09.2009
Из грязи в грязи
Украина производит десятки миллионов тонн различных бытовых отходов, и ежегодно эта гора вырастает на 5%. Виновны в этом не только власти, но и рядовые граждане-неряхи 

http://www.ecolabel.org.ua/index.php?id=194