В період правління Л.Кучми справи у цій сфері постійно погіршувались. Сотні фактів свідчать про хижацьке ставлення до природи на всіх рівнях влади, абсолютну непріоритетність для влади екологічної тематики. Це неприпустимо у післячорнобильській Україні, майже вся територія якої є зоною екологічного лиха. Наслідки - погіршення стану здоров'я населення, скорочення тривалості життя, стабільне перевищення смертності над народжуваністю, зростання онкозахворювань.

Розрекламоване "економічне зростання" відбулось здебільшого в найбрудніших галузях - енергетиці, металургії, хімії, нафтопереробці. Майже немає структурних змін у господарюванні для зменшення енергетичної залежності країни, розвитку високих технологій. Практично всі масштабні технічні проекти останніх років мали риси екологічних, економічних та правових авантюр. Ішло будівництво без позитивних висновків екоекспертизи, техніко-економічних обгрунтувань, а то і взагалі без проектів та кошторисів. А коли виникали скандали, оформлювались сумнівні папери. Так було з добудовою Ташлицького гідровузла, реакторів ХАЕС-2/РАЕС-4, будівництвом судноплавного каналу через Дунайський біосферний заповідник та Одеського автобану.

Нині від Карпат до Луганська йде нищення лісового фонду, побудова бензозаправок у парках, охоронних зонах річок, при житловій забудові. Жадібне захоплення можновладцями і багатіями кращих рекреаційних земель, вторгнення у природно-заповідний фонд йде в усіх областях. Найбільше - у Криму, у Карпатах, на Волині, на узбережжях дніпровських водосховищ, Чорного та Азовського морів, довкола Києва - Феофанія, Пуща-Водиця, Конча-Заспа. Не пожаліли Донецький та Нікітський ботанічні сади, зазіхають на парки та сквери у багатьох містах. Природоохоронне законодавство повсюдно і повсякденно порушується, а екологічна прокуратура здебільшого покриває порушників. Фінансування природоохоронної діяльності є непрозорим, корупційним та неефективним.

Ще у 1999 р. Верховна Рада ратифікувала Орхуську Конвенцію "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля". Але в реальній екологічній політиці влада дуже мало рахується з органами місцевого самоврядування, бізнесовими колами та громадськістю. Із сотень пропозицій громадських організацій за багато років влада нічого серйозного не взяла до уваги і не здійснила.

В умовах тотального нищення природи президент Л.Кучма за останні п'ять років п'ять разів змінював керівників Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Кожний раз змінювалась структура Міністерства, його назва, відбувались грандіозні кадрові перестановки. Проте під хвилями цих змін ніколи не було якогось серйозного науково-управлінського обгрунтування, тривала лише підкилимна боротьба за право контролю над природними багатствами.

Екологічні проблеми прямо пов'язані з проблемами суспільного розвитку. Бачимо, як за останнє десятиліття в Україні сформувалась система скоріше не капіталістичних, а неофеодальних відносин - з кричущою майновою нерівністю, тотальною корупцією, прогресуючим обмеженням прав та свобод громадян, криміналізацією правоохоронних органів, падінням суспільної моралі. В нахабному розбазарюванні Пуща-Водицьких земель відзначились провідні феодали режиму: Кирпа, Гавриш, Шуфрич, Богатирьова, Задорожній, Губський, Шаров, силовики - Білокінь, Кузьмук, Сацюк. Переважній же частині населення лишається роль середньовічних смердів, які не мають прав не тільки на землю, а й навіть на хмиз у "княжих" лісах.

Низка кримінальних та корупційних скандалів набули світового резонансу і глибоко дискредитували українську владу в очах міжнародного співтовариства. Це не поправити плазуванням - перед Кремлем, влізаючи в ЄЕП, та перед Білим домом, вповзаючи в Іракську авантюру. З таким керівництвом до європейської спільноти Україні не потрапити. Вищу державну владу треба радикально оновлювати і за кадровим складом, і за принципами діяльності. Вибори Президента - шанс виправити багато патологій.

Громадські екологічні організації не виступали за якогось кандидата, а за чесні вибори, без бруду. Багато хто з наших активістів працював у дільничних комісіях або були спостерігачами. Тому маємо незаангажоване бачення перебігу виборчої кампанії.

Правлячий режиму мав великі можливості вибору - кого саме висувати КАНДИДАТОМ ВІД ВЛАДИ? Постійне вживання владою саме цієї назви свідчить, що неофеодальна каста вже сформувалась і чітко відділяє себе ВІД НАРОДУ ТА ЙОГО КАНДИДАТІВ. І те, що ця каста не знайшла нікого кращого за Януковича - невипадково. Малограмотна людина, хоч і прикрашена "проффесорським" званням та титулом "доктора наук", не може керувати Україною демократично і законно. Матюків та блатняцької фені для цього недостатньо.

Але не якість управління державою хвилює правлячі клани. Їм важливіше залишитись при владі незалежно від волі народу. Диктатор Донеччини, використовуючи всі законні та незаконні важелі, придушив там опозицію та дав найкращі для кучмівського режиму результати виборів у 2002 році. Всі види зловживань, порушень і фальсифікацій, застосовані владою у Донецькій області, тепер використані на всеукраїнських виборах.

Президент Кучма обіцяв Україні "брудну" виборчу кампанію, і цю обіцянку українська влада виконала повною мірою. Серед масових порушень Закону - зловживання службовим становищем, тиск на виборців, використання провокаторів, нагнітання страху і ворожнечі між різними областями України, залякування російськомовних громадян, національних та релігійних меншин, дискримінація опонентів в доступі до преси, пряме втручання російських політиків тощо. Ще довго після виборів все суспільство страждатиме від інфляції, розкрученої популістськими виплатами.

Те, як вичерпно влада проявила себе і в екополітиці, і в стосунках з суспільством, і у цих виборах, остаточно змушує нас закликати всіх громадян голосувати проти Януковича. Цю владу треба відправити у відставку, щоб вона не зробила всю Україну тюремною зоною, не перетворила громадян на кріпаків, не знищила остаточно наше довкілля, не розпалила етнічних та релігійних конфліктів.

Віктор Ющенко та його оточення не є ідеальними. Але ми - хто з радісною упевненістю, хто з сумнівами, - тим не менш висловлюємо йому свою підтримку як альтернативі нинішньому брудному режиму.

Ми вітаємо домовленості між "Нашою Україною" та СПУ, ПППУ, іншими політичними силами, які прагнуть змін на краще. Сподіваємось, що це об'єднання постійно вестиме діалог і шукатиме порозуміння з усіма прошарками