За підтримки  ІВ

«Вісник Мрії»

РІЗНЕ - Сторінка 2 - Форум
Меню сайту
Нові коментарі
Авторизация
Друзі сайту
Оновлення форуму
  • От этого нельзя отказаться. (1)
  • Релігії світу та екологічне виховання молоді (57)
  • Работа в интернете (0)
  • Еко-календар зі християнськими святами звязаними з природою (6)
  • Організація і проведення малотривалих таборів (6)
  • Цікаві місця мого регіону (13)
  • Россия против убийства малышей - детёнышей тюленей (бельков) (0)
  • Петиция в помощь для создания приютов для животных (0)
  • Конференції, зїзди, семінари (37)
  • Наві теми (17)
  • Хмара тегів
    Легіони Землі екоосвіта ЗРЗ здоровье ПИТАНИЕ сталий розвиток Мама-86 МАМА-86-Запорожье Вісник Мрії Республика Мечта Республіка Мрія електронні відходи Вестник Мечты ВМ-НФ Мама-86-Запоріжжя Живи органічно Запорожье Экомарафон Запоріжжя конкурс
    Пошук
    Статистика



    mail.ru

    Сегодня работали на сайте:

    Сейчас на сайте

    Вітаю Вас, Гость · RSS 09.12.2016, 15:32

    [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 2 з 2«12
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Творча сторінка » РІЗНЕ (різноманітні літературні матеріали, що стосуються екології)
    РІЗНЕ
    ПВПДата: Вівторок, 08.03.2011, 10:32 | Повідомлення # 26
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://2song.net/dahabraha/vesnyanki-chilaut-411184.shtml

    Веснянки Чілаут от ДахаБраха
    Зимувала весну ждала (2)
    Весняночку заспівал(а)

    Зимувала весну ждала (2)
    Я й нічого не напрал(а)

    Но напрала два клубочки (2)
    Й уснувала два й уточк(и)

    Я й уточків не напрала (2)
    Соломою затягал(а)

    Весняночка-паняночка
    Де ти зимувала (2)

    Ой у лісі на горісі
    Сова в воду дує (2)

    Там хлопчичок до дівочки
    Калачі купує (2)

    Поїж, поїж да дівочко
    То я іще куплю (2)

    Та й не кажи свойой мати,
    Що я тебе люблю (2)

    Та як же ж мнє не казати,
    Як буде питати (2)
    За горою (2)
    Грім загримів (2)
    Грім загримів (2)
    Хмара вийшла (2)
    Хмара вийшла (2)
    Дощик пойшов (2)
    Дощик пойшов (2)
    Рута зійшла (2)
    Рута зійшла (2)
    З барвіночком (2)
    Всім дівочкам (2)
    По віночку (2)

    http://www.pisni.org.ua/songs/2169277.html

    Зацвіло у садах і на вулицях,
    Завесніло в думках і в серцях,
    І дівчатка собою любуються,
    Незбагнувши нові почуття,
    Бо сподобатись хочеться хлопчикам,
    Обговорюють це тет-а-тет,
    Щось на личку помітять і з клопотом
    В косметичний біжать кабінет.

    Приспів:
    Дороге моє дівчатко,
    Не вищипуй бровенятка
    І веснянок сонячних
    Не виводь з лиця!
    Бо в них юності чарівність,
    Перших весен тепла ніжність,
    І веселок семибарвних
    Відблиски в очах!

    А у тім кабінеті омріянім
    Де не глянеш – поважні жінки,
    Терпеливо чекають, як зміняться
    Їх обличчя за рухом руки.
    Розмальовані, як папуасочки,
    Дива прагнуть від масок своїх,
    Поглядають із сміхом і жартами
    На дівчаток наївних таких.

    Приспів.

    Подивись, придивися у дзеркало,
    Змий хмаринку полуди з очей
    І побачиш, як сонячно-весело
    Тобі зайчик стрибнув на лице.
    Я тебе пригортатиму радісно
    В усі весни, що йдуть по землі,
    І за кількістю диво-весняночок
    Цілуватиму щічки твої!

    Приспів.

    І веселок семибарвних
    Відблиски в очах!

    http://www.ukrlib.com.ua/books/printzip.php?id=34&bookid=17

    ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
    ВЕСНЯНКИ
    І
    Зійшли сніги, шумить вода,
    Весною повіва;
    Земля квіточки викида,
    Буяє травка молода;
    Все мертве ожива.

    Веселе сонечко блистить,
    Проміння щердо ллє;
    Гайок привітно шелестить,
    Неначе кличе пригостить;
    Струмочок виграє.

    Сіяють злотом небеса,
    Витьохкують пташки...
    А груди думонька стиса:
    Ховає зверхня ця краса
    Смердючі болячки.

    II
    Знову, ластівочко-серце,
    Ти вернулась, знов звила
    В нас під хатою кубельце...
    Заспівай же, де була?

    Розкажи: чи й там, як тута,
    Пекло скрізь - ні верть, ні круть:
    Люди носять рабські пута,
    У чужій кормизі мруть?

    Світлі поклики колишні
    До братерства та рідні,
    Мов ті дріб'язки залишні,
    Затопталися в багні?

    Крук недолі над всім кружить,
    А соборйще панів,
    Знавіснівши, гірко тужить,
    Що, бач, мало кайданів?

    Розкажи: чи й там, як тута,
    Замість праці все слова;
    Люд бездольний в пітьмі плута,
    На наймитів упова?

    III
    Сумно заспівала
    Ластівочка люба
    На питання ті:

    -Скільки світа знала,
    Скрізь панує згуба,
    Люд - узаперті.

    Мість 1 любові - злоба;
    Брат піднявсь на брата,
    Душить за шматок,

    Та ніде пригноба
    Не справляє свята,
    Як-от ваш куток!

    Ніде розбратання
    Посеред громади
    Не було, як тут.

    Ниці2 почування,
    Продажність та зради
    Не кули більш пут.

    Нi в якій країні
    Брак самопошани
    Так людей не жер,

    Як у вас донині...
    Бийте, рвіть кайдани,
    Доки дух не вмер! -

    З отим словом втіхи
    Пісенька зніміла,
    В небі віддалась.

    У блакить з-під стріхи
    Ластівочка мила
    Пурхнула-знялась.

    IV

    Правду мовила пташина;
    Чи на добре ж, чи дарма?
    Перед нами - домовина,
    Сором вічного ярма.

    Промінь згас над рідним краєм;
    А ми, скільки кожен зміг,
    У провалля себе пхаєм,
    Грунт пускаємо з-під ніг.

    Та не пізно: є поправа,
    Певен я - минеться все;
    Ще заблисне наша слава,
    Праця вгору піднесе.

    Тільки треба сил та труду,
    Щоб не згинути цілком,
    Не стогнать до віку-суду
    Під вельможним канчуком.

    V

    Годі ж нудитись, складаючи руки;
    Кличе робітників рідна земля...
    Віра, впотужнена словом науки,
    Хай нас міцніш окриля!

    Більше уваги до власного горя,
    Більше любові до люду свого!
    Близько - загибель... зника наша зоря...
    Чого ж нам ждати, чого?

    VI

    Розцвітайся ти, веснонько красна,
    Духом творчості все онови;
    У нарузі країна нещасна...
    З муки-смерті її відживи!

    Розворуш наші груди холодні,
    Запали в них притухлий огонь,
    Щоб рятунок знайшли ми з безодні,
    Не стояли в борні осторонь!

    Одігнала надовго ти хвижі,
    Розбудила надії та сни.
    Баглаї 3 - ці воріженьки хижі,
    Так послизнуть нехай і вони!

    Розцвітайся та нас із могили
    До живого життя підведи,
    Щоб ми очі на себе розкрили;
    Світлі думи в душі відроди!

    ' Мість - замість.
    2 Ниці - підлі, негідні.
    3 Баглаї - неробство, лінощі


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Середа, 23.03.2011, 17:30 | Повідомлення # 27
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=13534

    Перебийніс Петро

    КВІТНЕВІ БАГАТТЯ
    Іду таким квітнево-молодим!
    Весна димучі коси розплітає.
    А дим весни -
    не той осінній дим,
    який звисає смутком над літами.

    Не все, не все згоріло восени,
    напровесні роботи ще багато.
    Навіщо нам торішні бур'яни?
    У полум'я цю гнилість,
    у багаття!

    Нехай нещадне вогнище бере
    оце минуще, перелітне сміття,
    нехай золою стане все старе
    і порохом розвіється по світу.

    Крізь пальці струменить озимина,
    життя нам усміхається, братове.
    Димить земля тужава, запашна,
    згинається лоза зеленоброва.

    Парують відволожені грудки,
    квітневе поле квітне, молодіє...
    Осінній дим солоний та гіркий,
    а дим весни -
    солодкий, мов надія.

    http://maysterni.com/publication.php?id=20859
    Автори / Василина Іванина / Вірші

    Побачення з квітнемТам ранок був холодний і похмурий,
    здавалось – до весни не добрести.
    А тут, в долині, геть зима майнула
    і сакури наважились цвісти.
    У наших горах ще сьогодні зимно,
    ще від морозу щуляться бруньки,
    сніги повзуть повільно з верховини
    і каламутять течію ріки.
    А в Ужгороді вже весна квітує!
    Душа відвикла за оці роки
    від раннього тепла – і ось мовчу я,
    збентежена цвітінням пломінким.
    Колись отут рожевим ароматом
    весна і юність пОвнили буття.
    Ми вдвох шукали, наче хіроманти,
    в долонях міста лінію життя.
    ... І знову на побаченні із квітнем
    в минуле пам’ять прокладе мости.
    Тут лиш для нас ці сакури розквітли, –
    так, як ніколи їм вже не цвісти


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: П`ятниця, 01.04.2011, 12:18 | Повідомлення # 28
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    Книга дитячої творчості
    Прикріплення: 5010140.doc(450Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: П`ятниця, 01.04.2011, 13:30 | Повідомлення # 29
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    До 25 річниці аварії на ЧАЕС

    автор. В.Приступа

    Прикріплення: 1645298.doc(38Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Четвер, 28.04.2011, 16:45 | Повідомлення # 30
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    Блищить трава в травневих росах
    * * *

    Блищить трава в травневих росах,
    Ріка руйнує береги,
    Пасуться кози в верболозах
    І все буяє навкруги,́́

    Цвіте і тягнеться до неба -
    Степ різним полум’ям горить.
    І все в нас є, чого нам треба,
    Й повітря, наче мерехтить.

    Чумацький шлях блищить над дахом,
    Так,як і в пройдешні віки.
    Примарилось –Чумацьким шляхом
    Ідуть за сіллю чумаки.

    Шугне у небо думка птахом,
    Я бачу, як ідуть жнива,
    Як рубиться козак із ляхом,
    Як насідає татарва.

    Я бачу – підростають діти,
    Що вчора ще були малі.
    І як же, друзі не радіти -
    Ми живемо в святій землі.

    Кохано моя Батьківщина
    Пізнала ти і біль, і гнів,
    Моя бузкова Україна,
    Моя журба, мій сміх, мій спів.

    Минуться наші негаразди,
    Підіймуться похилі віти
    І народяться справжні гадзи –
    Завзяті і хазяйновиті.

    І стане міцною держава
    ( Не уві снах, а наяву)
    Відлунням:»Україні слава»!!!
    З такою мрією живу.

    16. 05. 09 р.
    Потяг Львів – Луганськ
    автор: morozovlit

    Я закохана в травневі ці дні…

    Я закохана в травневі ці дні...
    Гуляє вишнева віхола,
    Літають пелюстки білокрилі ,
    Сідають на скроні стИха.

    Лоскочуть очі, мимоволі,
    Цілуючи мило й ніжно їх...
    Я закриваю очі свої,
    Згораючи від пестощів тих.

    Сонце золотом, з небес падає,
    Скаче зайчиками по землі,
    Вітерець волосся розвиває....
    На квіт вишні, спішать, бджіл рої.

    Так легко, що хочу я злетіти,
    З ними ласощів теж попити,
    Свої вуста, тим медом змастити,
    Поцілунком тебе звеселити.

    автор: Макієвська

    Травневі ночіЛишилась зоряная ніч
    У темряві рясного саду,
    Ми йшли з тобою пліч о пліч,
    Тремтіло серце радо-радо.

    Нам травень залишив надію
    На поцілунки у гаю,
    Невже таки я не зумію,
    Сказать тобі палке „люблю”?

    І сміло глянуть тобі в очі,
    Де моя усмішка блищить,
    І дарувать травневі ночі,
    Як місяць схоче відпочить.

    Для тебе всі зорі із неба,
    Дістану і знов запалю,
    Моє серце лине до тебе,
    Тебе я так палко люблю.

    Іванка Калиновська

    Мені під час травневих днів...


    Рюдель Джауфре Мені під час травневих днів
    Приємний щебіт віддалік,
    Зринає в пам’яті без слів
    Моє кохання віддалік.
    Навік я неспокійний став,
    І не ростуть квітки між трав,
    Як зимно у душі мені.

    Я щастя у житті зустрів
    В моїм коханні віддалік.
    Немає в світі кращих днів
    Ні поблизу, ні віддалік!
    Коли б я лиш надію мав,
    У царство б маврів я помчав,
    Обдертий весь, в самотині.

    Немає в світі кращих снів —
    Примчать до неї віддалік,
    І чуть слова її, мов спів,
    І розмовлять не віддалік,
    А віч-на-віч, щоб не шукав
    Я більш її, щоб не страждав,
    Щоб другом був її всі дні.

    Щоб я від горя не смутнів,
    Кохання тішить віддалік.
    Далеко до її країв.
    Даремно мріять віддалік.
    Хоч цілий вік я мандрував,
    Але я там ще не бував.
    Безжальні думи навесні!

    Господь не раз людей жалів.
    Святе кохання віддалік!
    Та поки що я весь змарнів,—
    Про неї мрію віддалік.
    О, до прочан би я пристав
    І посох би з собою взяв,
    Щоб бачить очі неземні!

    Коли б господь мене привів
    Скоріш до неї віддалік,
    Щоб я признатись їй посмів
    І більш не мучивсь віддалік,
    Щоб кожен кущ і кожен став
    Ще кращим біля неї став,
    Щоб стали обрії ясні!

    На мене жаль, на мене гнів,
    Що я кохаю віддалік.
    Я чистим принести зумів
    Своє кохання віддалік.
    Сумним я від кохання став.
    Невже святий мене скарав,
    Щоб мучивсь я в страшній борні?
    Сумним я від кохання став:
    Ганьба тому, хто покарав,
    Щоб мучивсь я в страшній борні!

    Джауфре Рюдель
    Мне во время майских дней... (сокращенно)

    Люблю травневий світлий час...


    Бертран де Борн Люблю травневий світлий час
    І ніжні квіти весняні,
    Люблю, коли чарують нас
    Пташині радісні пісні,
    І тішусь я красою
    Рясних наметів і шатрів,
    Розкиданих серед лугів,
    Де гасла ждуть до бою
    Ряди уславлених полків,
    І вершників, і скакунів.
    Люблю я бачить, як погнав
    Юрбу озброєний загін,
    Як мчать отари серед трав,
    А військо лине навздогін.
    І видно над рікою,
    Як замок між гірських горбів
    Обложений з усіх боків,
    І темною габою
    Шеренги мерехтять бійців,
    Що виглядають між ровів.
    До серця рицар той мені,
    Що, першим кинувшись у бій,
    Летить безстрашно на коні,
    Запалює загін весь свій
    Відвагою п'янкою.
    Ось бій шалений закипів,
    І мчить боєць серед полів,
    Рискує головою,-
    Складу тому свій кращий спів,
    Хто йде вперед на ворогів!
    Тріщать шоломи і щити
    Від палиць і мечів дзвінких.
    Рідіють воїнів ряди,
    Не стримать коней бойових
    Уздечкою тугою.
    Хто честь свою не поганьбив,
    Той сповнений під час боїв
    Турботою одною —
    Щоб якнайбільш стинать голів.
    Хоробрих надихає гнів!
    Це дороге життя мені,
    І не люблю я пить і спать.
    Люблю гук сурем на війні
    І ржання коней пізнавать
    З атакою новою;
    Мене сп'яняє блиск мечів,
    Як вороги із-за скарбів
    Воюють між собою,
    Приємно бачить між мерців
    Шмати подертих прапорів.
    Барони! Жить війною
    Нам краще, ніж на схилі днів
    Закладом селищ і ланів.
    Мій Папіоль, з тобою
    Я передам без зайвих слів,
    Щоб Так-і-ні у бій нас вів.

    Бертран де Борн
    Люблю майское светлое время ... (сокращенно)



    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понеділок, 20.06.2011, 11:30 | Повідомлення # 31
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157737

    Блищить трава в травневих росах
    * * *

    Блищить трава в травневих росах,
    Ріка руйнує береги,
    Пасуться кози в верболозах
    І все буяє навкруги,́́

    Цвіте і тягнеться до неба -
    Степ різним полум’ям горить.
    І все в нас є, чого нам треба,
    Й повітря, наче мерехтить.

    Чумацький шлях блищить над дахом,
    Так,як і в пройдешні віки.
    Примарилось –Чумацьким шляхом
    Ідуть за сіллю чумаки.

    Шугне у небо думка птахом,
    Я бачу, як ідуть жнива,
    Як рубиться козак із ляхом,
    Як насідає татарва.

    Я бачу – підростають діти,
    Що вчора ще були малі.
    І як же, друзі не радіти -
    Ми живемо в святій землі.

    Кохано моя Батьківщина
    Пізнала ти і біль, і гнів,
    Моя бузкова Україна,
    Моя журба, мій сміх, мій спів.

    Минуться наші негаразди,
    Підіймуться похилі віти
    І народяться справжні гадзи –
    Завзяті і хазяйновиті.

    І стане міцною держава
    ( Не уві снах, а наяву)
    Відлунням:»Україні слава»!!!
    З такою мрією живу.

    16. 05. 09 р.
    Потяг Львів – Луганськ

    ID: 157737
    Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
    дата надходження: 25.11.2009 19:45:49
    © дата внесення змiн: 25.11.2009 19:45:49
    автор: morozovlit


    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258274

    Задощило у травневі дні
    Задощило у травневі дні.
    Майже тиждень цідить непогода.
    Якось так, не весело мені.
    Небо – сіре, сонце – дало ходу...

    Майже тиждень промені тепла
    Не заходять у мою оселю.
    От і вишня ще не відцвіла.
    Не відчутно весняного хмелю.

    Ще учора попросив весну:
    Повертайся у мої обійми.
    Я на неї зовсім не тисну,
    Я благаю буквами своїми...

    07.07.2011 року

    ID: 258274
    Рубрика: Вірші, Лірика
    дата надходження: 07.05.2011 22:56:52
    © дата внесення змiн: 08.05.2011 21:08:09
    автор: Віктор Нагорний


    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223160

    Травневі ночі
    Лишилась зоряная ніч
    У темряві рясного саду,
    Ми йшли з тобою пліч о пліч,
    Тремтіло серце радо-радо.

    Нам травень залишив надію
    На поцілунки у гаю,
    Невже таки я не зумію,
    Сказать тобі палке „люблю”?

    І сміло глянуть тобі в очі,
    Де моя усмішка блищить,
    І дарувать травневі ночі,
    Як місяць схоче відпочить.

    Для тебе всі зорі із неба,
    Дістану і знов запалю,
    Моє серце лине до тебе,
    Тебе я так палко люблю.

    ID: 223160
    Рубрика: Вірші, Лірика
    дата надходження: 19.11.2010 13:02:00
    © дата внесення змiн: 28.02.2011 10:35:24
    автор: Іванка

    http://www.mama-tato.com.ua/article/a-1026.html

    Підбірка дитячих віршиків про Травень
    Травень

    Ось і Травень, ясний Травень
    Праздниково землю вбрав
    В одяг свіжий та яскравий
    Із рясних зелених трав.

    Перше травня славим здавна –
    Свято праці і весни,
    А за ним – Дев’яте травня,
    Перемоги день ясний.
    В кожнім селищі та місті
    Стоголосий спів луна.
    В травах, квітах, свіжім листі
    Переможно йде весна.
    Наталя Забіла
    ***

    У травні

    Забіліли квітки при долині,
    Пишний травень на землю прийшов.
    Мати Божа в перемітці синій
    Білу кужіль * пряде на покров.

    Задивились малі янголята,—
    Срібний човник * шугає раз-в-раз! —
    Як то тче полотно Божа Мати
    У весняний, у радісний час.

    Край престола стоять янголята,
    Подають із веселки нитки,
    І руками лілейними Мати
    На покрові гаптує квітки.
    Шиє квітку: то жовту, то синю,
    То червону, як лицарів кров,
    Щоб прийняти усю Україну
    Під Свій матерній, чистий покров.

    * кужіль - прядиво, намотане на невеликий кілок-кужівку
    * човник - деталь ткацького верстата
    ***

    Вечір

    Наближається вечір у травні.
    Заворушились зайчики справні

    І шовково колишуться трави:
    Вже надходить, вже близько Ласкава!

    Куди кроки спокійні поверне,
    До одежі їй горнуться серни.

    Пільні коники грають дрібненько,
    Так вітають Улюблену Неньку.

    Йде, одягнена в білу кирею,
    А пташки цілим стадом за Нею...

    Вже пройшла, тільки пояс в долині
    Мерехтить незабудьково-синій,

    Тільки пташка півсонна щебече
    Честь Марії в замріяний вечір.
    ***

    У свято Матері

    Травень розкинув
    Квіти в діброві,
    Килими стелить,
    Трави шовкові.

    То не пташата
    Щебечуть в гаю,
    Хлопці й дівчата
    Пісню співають.

    Хлопці й дівчата
    Прийшли з квіткам:
    Пошанувати
    Три наші Мами:

    Що першу — нашу
    Матінку рідну,
    Добру, мов сонце,
    Любу, погідну.

    Другу — Вкраїну
    Тугу-надію.
    Третю — на небі
    Матір Марію.
    ***

    Травень

    – Я у весни – останній місяць.
    Її я славлю, як поет.
    І, мов художник-живописець,
    Малюю травами портрет.

    Ще й покриваю ніжним цвітом
    Закучерявлені сади,
    Щоб працьовиті бджілки дітям
    Збирали сонячні меди.
    ***

    Щодня хоч трохи теплоти – до 9 травня

    Роки минають. Небагато,
    На жаль, лишилося солдатів,
    Що вибороли Перемогу
    У другій Світовій війні.
    То ж поки маємо ще змогу -
    Розважим думи їх сумні.

    Запевнимо, що пам'ятати
    Їх подвиг будемо довічно,
    І мир у світі зберігати
    На честь загиблих героїчно!
    І біля Вічного вогню
    Ми покладем червоні квіти
    І зробим так, щоб наші діти
    Завжди вклонялися йому.

    Погляньте в очі ветеранів -
    Ті сльози відблиски війни,
    А, може, й нашої вини -
    Бо що ж то, люди, за пошана
    До тих, хто наше майбуття
    Ціною власного життя
    В боях пекельних боронив?
    9-те Травня… Привітання…
    Хто б їх буденне існування
    Від негараздів захистив?

    Щодня хоч трохи теплоти
    Надаймо їм - і я, я ти!
    ***

    Травень

    Розгулявся травень -
    У своїй ДЕРЖАВІ
    Диво сотворив!
    Молоденькі трави,
    Мов сріблястим варом,
    Він облив...
    Плине річка-річенька -
    Золота доріженька,
    Голубіють небеса!
    Впала зоряна роса...
    Розкошує травень всюди -
    Солов’їні тисне груди,
    Одягає луки зелом,
    Килими під ноги стелить...
    Травень буйнотравий
    Білий світ прославив -
    Так його любив!
    Заквітчав бузками...
    Щедрими руками
    Пахощі розлив!
    ***

    Травнева пісня

    В травні трави молоді,
    Ніби хвилі по воді,
    Розливаються широко,
    Аж радіє наше око.

    В травні – праця на полях,
    На городах, у садках;
    Праця з піснею дзвінкою,
    Як сестра живе з сестрою.

    Травень кожен трудівник
    Зустрічать піснями звик,
    Як же нам, трудящих діти,
    Не співати, не радіти!

    Максим Рильський
    ***

    Блищить трава в травневих росах

    Блищить трава в травневих росах,
    Ріка руйнує береги,
    Пасуться кози в верболозах
    І все буяє навкруги,

    Цвіте і тягнеться до неба -
    Степ різним полум’ям горить.
    І все в нас є, чого нам треба,
    Й повітря, наче мерехтить.

    Чумацький шлях блищить над дахом,
    Так, як і в пройдешні віки.
    Примарилось – Чумацьким шляхом
    Ідуть за сіллю чумаки.

    Шугне у небо думка птахом,
    Я бачу, як ідуть жнива,
    Як рубиться козак із ляхом,
    Як насідає татарва.

    Я бачу – підростають діти,
    Що вчора ще були малі.
    І як же, друзі не радіти -
    Ми живемо в святій землі.

    Кохано моя Батьківщина
    Пізнала ти і біль, і гнів,
    Моя бузкова Україна,
    Моя журба, мій сміх, мій спів.

    Минуться наші негаразди,
    Підіймуться похилі віти
    І народяться справжні гадзи –
    Завзяті і хазяйновиті.

    І стане міцною держава
    ( Не уві снах, а наяву)
    Відлунням:»Україні слава»!!!
    З такою мрією живу.
    ***


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Четвер, 23.06.2011, 09:08 | Повідомлення # 32
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://probapera.org/publication/13/4963/chervnevi-vidmitky.html
    Тетяна Чорновіл
    ЧЕРВНЕВІ ВІДМІНКИ

    Відмінки раз з книжок втекли
    У літо. Треба перейняти!
    – Заждіть! – гукаю їм, – Пішли
    Дива червневі відміняти!
    Не вірите, що є дива
    Поза програмою шкільною?
    Ото зануди ще! Овва!
    Загляньте поміж дивиною:
    ЧЕРВНЕВИЙ день в дарунок ніс
    Хвилюючі принади літа.
    ЧЕРВНЕВОГО кохання спис,
    Для чогось вбив несамовито!
    ЧЕРВНЕВОМУ кінцю життя
    Протести протиставлю кволі,
    ЧЕРВНЕВИЙ бонус з небуття
    Ще раз отримаю від долі.
    ЧЕРВНЕВИМ сумом на віку
    Щасливі миті розпізнаю
    І У ЧЕРВНЕВОМУ вінку
    Свої літа провідміняю…
    Цвіли відмінки серед літ,
    Кульбаби пухом засівались,
    І нагулявшись там, як слід,
    Знов до підручників сховались

    http://probapera.org/publication/13/2161/chervnevyj-etyud.html

    Тетяна Чорновіл
    ЧЕРВНЕВИЙ ЕТЮД

    Вірш про Червень

    В’ється стежка край села,
    Кличе в поле ген далеко,
    А на ній червнева спека
    У пилюку залягла.

    Завела стежина та
    В пісню жайвора нехитру,
    Де ледь чутний подих вітру
    Лоскотав важкі жита.

    Яр гадюкою в житах.
    В тім яру на дні глибоко
    Два озерця, як два ока,
    У густих очеретах.

    В їх гладіні голубій
    Раннє літо колихалось,
    Ясне сонце посміхалось
    З-під густих зелених вій

    http://ua.lyrik.26l.com/gedicht1202636.html
    Червневі грози...
    Червневі грози.
    Чергові сльози.
    Втома сковує тіло.
    Повертаюся до того,чим перехворіла.
    Або надіялась на це.
    Та помилилась.
    І результати на лице.

    Филипович Павло :: "Закликав червень чарівну теплінь..."

    "Закликав червень чарівну теплінь..."
    Закликав червень чарівну теплінь
    У тихий сад і у поля безкраї,
    І синя квітка не дзвенить: дінь-дінь,
    Коли бджола її крилом торкає.

    Лиш ніжний келих нахиляє їй
    І тягнеться, як пролетить метелик,
    І кожна мушка - радісний носій
    Дарунку квітів ясних і веселих.

    Навчись і ти, коли прийде твій день,
    Віддать усім прозорий мед любові.
    Приваблюючи фарбами пісень
    Мандрівників далеких, випадкових.

    І непомітно передай вікам
    Оті пилини сховані насіння.
    Смерть не мине, і ти загинеш сам,
    Та безліч раз зійдуть твої насіння.

    1922. ПРОСТІР (вірші). Київ, "Слово", 1925.

    http://probapera.org/publication/13/2071/cherven.html
    Червень

    Вірш про Червень
    Літо у Червня картоплю пололо,
    Лiто осотом пальчик вкололо.

    Сльози дощем на бадилля линуло,
    З Сонцем до рiчки купатись майнуло.

    Кинувся Червень, ходить-никає,
    Лiто iз Сонцем усюди шукає.

    Вже коли Сонце за обрiй скотилось,
    Лiто до Червня тодi нагодилось.

    – Ой не сварися, я довго пололо!
    Глянь лиш, як пальчик осотом вкололо!

    Літечко красне, не хмур своє личко,
    Дам на гостинець духмяні сунички,

    Пуху з кульбаб, що ростуть біля стежки,
    Стиглих черешень на гарні сережки

    http://probapera.org/publication/13/2149/zamok.html
    Ярослав Молінський
    Замок

    Вірш про червень

    За замком твоїх дверей сьогодні свято,
    Там після спеки, почали світу дарувати,
    Живильну свіжість - сльози з неба.
    Як відчували - в чому все ж таки потреба.

    І щось зраділо, знову листя на деревах ожило,
    Дрібні моменти спогадів з собою принесло.
    І каплею сюжет для втамування спраги,
    Створило у останній до вживання фразі.

    І так живуть разом з дощем червневим...
    І так живуть разом з питаннями у серці.
    Як спека - молять у природи прохолоди,
    Як вітер з каплями - то просяться до сонця.

    Але це все десь там, за замком твоїх дверей.
    І ти не взмозі вибратись до тих людей.
    Щілина вже давно забита нігтями поразки,
    Та й ти, не хочеш більше серед них страждати...

    http://blog.i.ua/user/2971968/479795/
    Червень

    Червень червень червень
    весело мені
    Сонечко сіяє
    і пташечки співають
    пісню голосну
    До школи не ходжу
    уроки не вивчаю
    Бо червень червень червень
    гуляє на дворі


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Вівторок, 05.07.2011, 15:55 | Повідомлення # 33
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://doshkolenok.kiev.ua/skazki-legendy/410-12-.html
    ВІРШІ ПРО ЛИПЕНЬ

    ЛИПЕНЬ
    Південь. спека. Жарко всюди.
    На полях працюють люди,
    А в густім зеленім гаї
    Пишна липа розцвітає.
    Пахне квітами навколо,
    Мед збирають з липи бджоли.
    Посхилялись довгі віти…
    Гарно, діти, в липні жити!
    О. Журлива

    ЛИПЕНЬ
    Смачно! Злипаються губи,
    Бджілка закінчує лет.
    Літечко, красне і любе,
    Липень, солодкий, як мед.
    Л. Голота

    У ЛИПНІ
    Спіють вишні — мов облипло
    Ягідьми гілля у липні.
    Липа цвіт пахучий сипле.
    Найщедріше сонце в липні.
    Н. Ткаченко

    ЛИПЕНЬ
    Місяць липень — середина літа.
    Сяють дні промінням золотим,
    Медоносна липа вся у цвіті,
    І повітря пахне цвітом тим.
    Спіє жито на колгоспнім полі,
    Коник у траві не замовка.
    Радості тепер в дітей доволі:
    Кличе їх і поле, і ріка.
    Добре сіно у лугах згрібати
    Чи носити воду косарям.
    Праці є приємної багато
    Загорілим молодим рукам.
    В. Ткаченко

    ЛИПЕНЬ
    Літо гріє купіль в річці:
    — Хто купатись? Гей, сюди! —
    Дибуляють по травичці
    Гусенята до води.
    А за ними по стежині,
    Де кульбаби ронять пух,
    Йде в легенькій одежині
    Місяць липень, мов пастух.
    Він здаля гукає літу,
    Ще й маха брилем своїм:
    — Годі, чуєш, воду гріти!
    Куштувати мед ходім!
    Квітнуть липи у долині,
    Бджоли там, аж цвіт бринить.
    Був на пасіці я нині —
    Обіцяли пригостить.—
    Доганяє липня літо,
    Щоб успіть на медозбір.
    Пахне сонцем, пахне цвітом,
    Пахне медом кожен двір.
    Т. Коломієць

    http://probapera.org/publication/13/617/u-chomu-sens-zhyttya.html

    Микола Щасливий
    У чому сенс життя?

    (Липневі мотиви)

    Шукав я в липні папороті цвіт,
    І милувався сонцем у зеніті,
    І куштував садів вже перший плід,
    І дивувавсь, як добре жити в літі.

    Збирав гриби у вранішній зорі,
    У ночах смакував і край багаття,
    На Світязі вже плюскався в воді,
    Купався, й лілії зривав з латаття.

    Із друзями зустрівся, працював,
    Нових людей пізнав поганих й добрих.
    Багато чого в місяць цей пізнав,
    Я радий, що навчатись ще спроможний.

    Я дуже радий, що у місяць цей,
    Провів я час не втративши ні дня,
    От так живіть, щоб кожен новий день,
    Вам дарував лиш нові відчуття.

    Щоб куштували ви цю кожну мить,
    Леліяли лиш те, що недаремно,
    Адже у нас коротка дуже нить,
    Котра танягнута у трьох сліпців непевно.

    Любіть і липень, й вересень, і січень,
    І кожен місяць, кожну мить буття,
    Щоб завжди ви змогли сказать на віче,
    Що не протоптується в лінощах душа

    http://probapera.org/publication/13/597/virsh-lypen.html
    Ілюзія
    Липень

    "Вірш про Липень"

    Мій янголе, ти чуєш пахне липа,
    А на городі стиглі кавуни
    Кричать про те, що у природі липень,
    Мій янголе, прокинься, віддзвени!!!
    Мій сонячний, поглянь лишень на квіти,
    Ромашки, васильки, волошки, мак,
    Вони шепочуть, що на дворі літо,
    І хочуть, щоб довіку було так.
    Мій лагідний, ти бачиш як леліє
    Бешкетник вітер вишню молоду.
    Крадеться тихо-тихо як до мрії,
    На фініші, прискоривши ходу
    Мій янголе, стоїть в цвітінні липа,
    І сонця промені переплелися з житом.
    Прекрасний мій, невже, і справді липень
    Прийшов сюди погратися із літом

    http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=18952
    Чередниченко Дмитро :: Липень. Поле.

    Липень. Поле.
    Липень. Поле.
    Чорно-білі корови
    І чередник молодий
    На коні.
    Трави ще не прохололи –
    Мабуть, у пояс мені.
    За лісосмугою
    В тихий вечір
    Пливуть стоги...
    І світять ліхтариками
    Голубими ласкавими
    Петрові батоги.

    Липень. Поле.
    Липень. Поле.
    Чорно-білі корови
    І чередник молодий
    На коні.
    Трави ще не прохололи –
    Мабуть, у пояс мені.
    За лісосмугою
    В тихий вечір
    Пливуть стоги...
    І світять ліхтариками
    Голубими ласкавими
    Петрові батоги.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Вівторок, 05.07.2011, 16:05 | Повідомлення # 34
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82717

    В НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА
    В ніч на Івана, в ніч на Купала
    Сіра зозуля недобре кувала…

    В ніч на Івана, в ніч на Купала
    Біля калини на тебе чекала…

    В ніч на Івана, в ніч на Купала
    Місяць з’явився, більше не ждала…

    В ніч на Івана, в ніч на Купала
    Папороть-квітку одна я шукала…

    В ніч на Івана, в ніч на Купала
    В темному лісі довго блукала…

    В ніч на Івана, в ніч на Купала
    Мавок зустріла, з ними співала…

    В ніч на Івана, в ніч на Купала
    Росяні квіти в віночок вплітала…

    В ніч на Івана, в ніч на Купала
    Віночок наділа і Мавкою стала…

    ID: 82717
    Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
    дата надходження: 06.07.2008 21:09:18
    © дата внесення змiн: 06.07.2008 21:09:18
    автор: L.S.


    http://lesia.vozniuk.com/poem....-kupala

    Цвіт папороті
    Через роки пливуть вінки
    у ніч купальську влітку
    та крізь віки мандрівники
    шукають диво-квітку.
    А я в минулому житті
    знайшов її вогненну,
    природи звуки золоті
    проносяться крізь мене.
    Душею відчуваю я
    цю музику чудову
    та розумію солов’я
    молитву вечорову.
    Зумів безцінний скарб знайти,
    що серце відмикає,
    бо квітне папороть для тих,
    хто знає, що шукає.
    © Леся Вознюк

    http://doshkolenok.kiev.ua/skazki-legendy/523-ivana-kupala.html

    НА ІВАНА, НА КУПАЛА
    - На Івана, на Купала,
    Що Іван діє?
    - Гречку сіє.
    - У нашої гречки гарні вершечки,
    Було б тобі, Іванку, з нами гратися.
    - На Івана, на Купала,
    Що Іван діє?
    - Пшеницю сіє.
    - У нашої пшениці жовті косиці.
    Було б тобі, Іванку, не купатися,
    Було б тобі, Іванку, з нами гратися.

    ОЙ ПРОВЕДУ Я РУСАЛОЧКУ
    Ой проведу я русалочку до броду,
    А сама вернуся додому.
    Ідіть, русалоньки, ідіте,
    Та нашого житечка не ломіте,
    То наше житечко в колосочку,
    А наші дівчаточка у віночку.

    КУПАЙЛО, КУПАЙЛО!
    — Купайло, Купайло!
    Де ти зимувало?
    — Зимувало в лісі,
    Ночувало в стрісі,
    Зимувало в пір'ячку,
    Літувало в зіллячку.

    ХОДИЛИ ДІВЧАТА
    Біля річки ходили дівчата — карі оченята,
    Личка, мов яблука, брови чорненькі —
    Дівчата ой які гарненькі.
    Вони в зеленім лузі квіточки збирали,
    Квіточки збирали, на хвилю, на воду кидали.
    А віночки із ружі червоної,
    Ромашки, зілля зелененького,
    Волошки синьоокої, червоного маку.

    ОЙ НА КУПАЛА
    Ой на Івана, ой та на Купала,
    Котилася зоря з неба, та у в воду впала.
    А дівчина за водою пустила віночок,
    Заплуталась ясна зірка в зелен барвіночок.
    А дівчина-чарівниця на долю гадала,
    Як узріла ясну зірку, так і заспівала.

    У ВИШНЕВОМУ САДОЧКУ
    У вишневому садочку
    Скопаю я грядочку
    Та посію квіточок
    На Купайла на віночок.

    Ой БІЖИТЬ МАЛА ДІВЧИНА
    Ой біжить, біжить мала дівчина,
    А за нею русалочка:
    — Та послухай мене, красна панночко,
    Загадаю тобі три загадочки.
    Як угадаєш — до батька пущу,
    Не угадаєш — до себе візьму:
    Ой що росте без кореня,
    А що біжить без повода,
    А що цвіте, та без цвіту?
    — Камінь росте без кореня,
    Вода біжить без повода,
    Папороть цвіте без цвіту.
    Панночка загадок не відгадала —
    Русалочка панночку залоскотала.

    КУПАЛЬСКИЙ ВІНОЧОК
    Пливи, пливи, мій віночку, та Дністром-рікою,
    Нехай мені ясна зірка знайде добру долю.
    Пливи, пливи, мій віночку, де сонечко грає,
    Нехай моя ясна зірка милому засяє.
    Ой та на Івана, ой та на Купала
    Там дівчина квіти збирала, в пучечки клала,
    До річки несла, в воду пускала.
    Ой зійди, сонце, світи, та не грій,
    Щоб мій віночок та не згорів,
    Щоб мій віночок живий зостався
    Та милому в руки щоб дістався.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: П`ятниця, 29.07.2011, 09:45 | Повідомлення # 35
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://www.poetyka.org/?action=topics&author=336&idt=6176&t=1

    Людмила ШЕВЧЕНКО

    СЕРПНЕВІ ВІРШІ

    4.
    Червоний гладіолус розцвітає –
    Три дні підряд

    я вже дивлюсь на те.

    Мов кров на гострім лезі

    проступає.

    Боюсь, що вмру,

    розцвіте.

    5.
    Серпень поки що був дуже милим
    Правда, кажуть,

    ось-ось розпочнуться дощі

    Але цей вечір

    я ще тримаю за руку

    З неба сіються зорі,

    й цвіркун у малині тріщить

    ***

    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231038

    Серпневі тріолети.
    …Медовий дощ серпневим ранком
    Напоїть мальви у саду.
    Намисто райдуги над ганком
    Медовий дощ серпневим ранком
    Припне до липи за сніданком,
    Скупавши сонце у меду.
    Медовий дощ серпневим ранком
    Напоїть мальви у саду…

    Серпневим ранком зайда-вітер
    Голубить груші у саду.
    Їх жовті боки гарно витер
    Серпневим ранком зайда-вітер.
    Роси зібравши кілька відер,
    Усе зробивши до ладу,
    Серпневим ранком зайда-вітер
    Голубить груші у саду.

    Плетуть серпневим ранком коси
    Мрійливі верби над ставком,
    Мов діви, скупані у росах,
    Плетуть серпневим ранком коси
    А вітер перли їм підносить.
    З дощем розважившись танком
    Плетуть серпневим ранком коси
    Мрійливі верби над ставком…

    2010

    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205988

    Серпневі вечори все більше на осінні схожі:
    Червоне й жовте листя вітер з вишень обрива.
    Запитує мене безсоння : « Це здається може?
    А понад річкою зелена зовсім ще трава.

    Ще небо не розхлюпало небес блакитну повінь,
    Ще сонце щедро-щедро роздає своє тепло,
    Ще в степ далекий, у нічне, виводить конюх коней,
    Ще клин пташиний на прощання не махнув крилом.

    Ще дощ не вміє безоглядно й гірко сумувати,
    Ще серпень зорепадами вночі не чаклував,
    Ще не закінчилось барвисте світле літа свято
    І листя ще не все із вишень вітер обірвав".

    http://probapera.org/publication/13/680/serpnevi-rozdumy.html

    Серпневий теплий подих вітру,
    Приносить зранку літню радість,
    Приносить сили духу трішки,
    Приносить відповідь, яку не знаєш.

    Шукаєш у житті важкі питання,
    Хочеш зрозуміти як усе було,
    Відчути лоскітне енергії сіяння,
    Яке б до тебе розуміння принесло.

    Щодня старання вгамувати спрагу,
    Посилює думки про сенс буття,
    Невидимо приносить ту відразу,
    Яку посилить осені холодної зоря.

    Вечірній шепіт примусом тривожить,
    Тремтінням тіла сонце проводжа.
    А те, заходом своїм темінь робить,
    І знову стогне від розлучення душа.

    Чекаєш на закінчення напівдороги,
    Яку воно проходить поглядом вночі.
    Обдумуєш ще раз усі криві незгоди,
    Й чому існують зміни у природі ці.

    Приходить висновок з самого рання,
    Ти розумієш, що усе живе не просто так,
    І сонячна душа така ж як наша,
    А рух по колу - це є розвиток її життя...


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Середа, 05.10.2011, 16:21 | Повідомлення # 36
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://silver-book.ru/2011-09-20-18-26-02.html
    Вересень-дядько

    Вересень – дядько у розквіті сил,

    В нього волосся вже трішечки сиве.

    Промені своїх очей не згасив,

    Усмішка щира, привітна, щаслива...

    Він – енергійний, захоплений дядько,

    Ходить по місту такий діловитий –

    Біла сорочка, яскрава краватка...

    Тепло проймає його легкий вітер.

    Дядько іде на роботу уранці...

    Офіси, фабрики, зморені літом,

    Запал його переймають до праці...

    Вересень вчить із захопленням жити!

    http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282422
    ВЕРЕСНЕВІ КРАЄВИДИ
    Вересневі краєвиди:
    Барви жовті і багряні
    Уплітаються в зелене
    На деревах і траві.
    Урожай в саду і полі
    Ще дозбирують краяни
    В слобідському Заоскіллі,
    В серцю милій Борові.

    Вересневі краєвиди:
    Перший іній на світанку.
    І дощі гостять частіше,
    І щодня все менш тепла.
    Я зустрів тебе в цю пору
    На маленькім полустанку -
    І прийшла весною доля
    Із сусіднього села.

    Вересневі краєвиди:
    Жар строкатих айстр, калини,
    І замислені дерева,
    І важка вода в ріці.
    Вересневі краєвиди
    Тішать землю України.
    І твоя рука, ласкавко,
    Відтепер в моїй руці.

    http://probapera.org/publication/13/740/veresneva-nich.html
    Ось вереснева тиха ніч –
    Застигше золото до рання.
    Я осягнула одну річ –
    У осінь розквіта кохання.

    І не такий холодний дощ,
    Який наздожене в дорозі.
    Печаль, мене більш не тривож
    І не чекай від мене сльози.

    Чому ж повинна плакать я?
    Щаслива осінь… як і літо.
    В моїх думках – твоє ім’я,
    Що теплотою оповите.

    Час пробіжить і у вікні
    У таку ж ніч засяє сріблом.
    Тоді б, напевно, у пітьмі
    Я вслід за осінню побігла



    vprystupa@inko.lviv.ua

    Повідомлення відредагував ПВП - Середа, 05.10.2011, 16:25
     
    ПВПДата: Понеділок, 16.01.2012, 12:28 | Повідомлення # 37
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    Підготолено до друку
    Прикріплення: 7303615.doc(450Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Творча сторінка » РІЗНЕ (різноманітні літературні матеріали, що стосуються екології)
    Сторінка 2 з 2«12
    Пошук:

    Авторське право належить керівникам проекту та авторам матеріалів © 2016
    Сайт управляється системою uCoz