My WebPage Розвиток науки. У єдиному руслі розвивається і європейська наука, настільки сильно вплинула не тільки на європейську цивілізацію, але й на все людство.
У XVI-XVII ст. у розвитку природознавства відбуваються суттєві зрушення, пов’язані із загальним культурним прогресом суспільства, розвитком людської свідомості і зростанням матеріального виробництва. Цьому громадной мірою сприяли Великі географічні відкриття, що дали багато нових фактів з географії, геології, ботаніки, зоології, астрономії. Основний прогрес в галузі природничих наук у цей період йшов по лінії узагальнення і осмислення накопиченої інформації. Так, німець Агрікола1 (1494-15 зібрав і систематизував відомості про рудах і мінералах і описав техніку гірничорудного справи. Швейцарець Конрад Геснер (1516-15 склав фундаментальну працю «Історія тварин». З’явилися перші в європейській історії багатотомні класифікації рослин, в Європі були закладені перші ботанічні сади. Знаменитий швейцарський лікар Ф. А. Парацельс (1493-15, основоположник гомеопатії, вивчав природу людського організму, причини хвороб, методи їх лікування. Весалій (1514-15, що народився в Брюсселі, учівшійся у Франції та Італії, автор праці «Про будову людського тіла», заклав основи сучасної анатомії, і вже в XVII ст. ідеї Весалія були визнані у всіх європейських країнах. Англійська вчений Вільям Гарвей (1578-16 відкрив кровообіг у людини. Велику роль у розвитку методів природознавства зіграв англієць Френсіс Бекон (1564-16, стверджував, що істинне знання має грунтуватися на досвіді.
В області фізики можна назвати цілий ряд великих імен. Це Леонардо да Вінчі (1452-15 Геніальний вчений, він склав технічні проекти, набагато випередив його час креслення механізмів, верстатів, апаратів, включаючи проект літаючої машини. Італієць Еванджеліста Торрічеллі (1608-16 займався питаннями гідродинаміки, вивчав атмосферний тиск, створив ртутні барометр . Французький учений Блез Паскаль (1623-16 відкрив закон про передачу тиску в рідинах і газах.
Великий внесок у розвиток фізики вніс італієць Галілео Галілей (1564-16, активно вивчав кінематики, динаміку, опір матеріалів, акустику, гідростатіку. Проте ще більшу популярність він отримав як астроном, він вперше сконструював телескоп і вперше в історії людства побачив величезне кількість зірок, невидимих для неозброєним оком, гори на поверхні Місяця, плями на Сонці. Його попередником був польський вчений Микола Коперник (1473-15, автор знаменитої праці «Про звернення небесних сфер», в якому він доводив, що Земля не є нерухомим центром світу, а обертається разом з іншими планетами навколо Сонця. Погляди Коперника були розвинені німецьким астрономам Іоганном Кеплера (1571-16, якому вдалося сформулювати закони руху планет. Ідеї ці поділяв і Джордано Бруно (1548-16, стверджував, що світ бесконечен і що Сонце є лише однією з нескінченного числа зірок, які, як і Сонце, мають планети, подібні до Землі.