Свято насадження дерев, як... протипожежний захід
28/04/2009 - 292 просмотра


Перші екологічні суботники на Черкащині започаткували земства ще 100 років тому.

Люди старшого віку добре пам’ятають, що з приходом весни обов’язковим заходом радянського способу життя і комуністичного виховання була участь громадян, дорослих і дітей, у суботниках. Головний із них починався у квітні і мав назву Ленінського комуністичного. Суть суботників полягала у корисній і безоплатній праці на благо держави. Як правило, це було прибирання парків, скверів, насадження кущів, дерев тощо. Сучасною мовою кажучи, суботники мали екологічне спрямування. Проте першість у проведенні таких заходів належить не більшовикам. Ще 100 років тому перші екологічні суботники активно пропагували земства. І не лише з природоохоронною чи виховною метою, а насамперед, як протипожежний захід.

Дерева як захисники і "зелені пожежники"

Після 1905 року протипожежну справу було доручено Київському губернському правлінню. Історія зберегла перші звіти про цю діяльність за 1910 та 1912 роки. І саме з них нам відомо про протипожежні заходи попереджувального характеру. До них належали: розповсюдження покрівельного заліза і фарб, виробництво черепиці, облаштування складів гончарних труб, хутірське розселення селян, відкриття притулків-ясел та організація і проведення "свят деревонасадження".

Насадження дерев як протипожежний захід було визнано земським правлінням бажаним ще в 1906 році, але практична його реалізація припадає на 1909 рік. Саме тоді на проведення заходу було виділено особливий кредит в розмірі 1000 руб. Як показав досвід, високі, з розгалуженою кроною дерева, головним чином листяні, служать добрим захистом будівель від вогню, затримуючи його розповсюдження і не допускаючи великих втрат від пожежі. Такі свята мали й іншу мету – прищепити дітям, як головним учасникам, бережливе і любовне ставлення до дерев. Окрім того, земське правління розраховувало цим, хоча й частково, вкоренити таке ставлення до зелених насаджень і між дорослого населення, серед якого "нерідко траплялося безцільне, нічим не виправдане, знищення дерев".

Проте впровадження цього заходу мало певні труднощі. По-перше, користь від посадки дерев у селах, саме з протипожежною метою, не завжди усвідомлювалася населенням. В більшості випадків дерева насаджували для прикраси подвір’я, відмітки межі, як природну огорожу і лише в окремих випадках – як захист від вогню. По-друге, запровадження цього заходу було спочатку сприйняте жителями сіл і містечок досить прагматично. Більшість прохань, що надійшли до губернської управи за позикою і безоплатною допомогою, стосувалися насадження фруктових дерев, а інколи і цілих садів з великими затратами на роботу, придбання саджанців, садового інструменту тощо. Звичайно, земські кошти не могли покрити всіх цих витрат.

У 1909 році в межах Київської губернії було проведено 19 перших свят насадження дерев. На висадження кожного виділялося 20 руб.

Свята весни і гарного настрою

Статистика наступних років засвідчує збільшення кількості свят та асигнувань на їх проведення. Так, у 1910 році було проведено уже 28 таких свят (із них 15 на Черкащині), у 1911 – 33 (7), у 1912 – 38 (26). На проведення свят у 1911 році губернське правління виділило 1 200 руб., а у 1912 – 1 800 руб.

Гроші надходили на початку року до повітових управ, які витрачали їх на свій розсуд, але за схемою, що була розроблена губернською управою. Для цього були надруковані спеціальні листівки "Устройство праздников древонасаждения", які були надіслані в повітові управління, страховим агентам, протипожежним інструкторам і волосним правлінням.

Насадження проводилися вздовж вулиць, на подвір’ях училищ (шкіл), в окремих випадках на подвір’ях учасників свята. Посадковий матеріал частково купувався, а частково відпускався безоплатно державним лісництвом, а також окремими місцевими поміщиками. Серед саджанців були яблуня, слива, вишня, береза, клен, берест, тополя, каштан та інші породи. Перевага віддавалася березам і тополям.

За звітом 1910 року свята були проведені в таких населених пунктах краю, як Виноград, Мошурів, Ладижин, Сміла, Колодисте. У 1912 році – Григорівка, Межиріч, Хирівка, Текуча, Ягубець, Оситна, Ладижин, Вербівка та інші. Окремі свята були масові і результативні. Так, 12 жовтня 1910 року в Смілі на святі були 300 дітей і посаджено 868 дерев.