Екологічні негаразди Калуша нарешті стали предметом турботи вищого керівництва України. На початку лютого президент В.Ющенко, побувавши в місті, заявив: «Нині вкрай необхідно знайти ефективну відповідь і не допустити техногенної загрози для навколишнього середовища та життя мільйонів українців». І преса тут-таки рознесла міф про нову екологічну катастрофу в Україні.

Від такої ситуації потерпає не тільки Калуш. Не кращий екологічний стан у Стебнику, Новому Роздолі та в Червоноградському вугільному районі Львівщини, в зоні Солотвинського солерудника та Мужіївського родовища золота в Закарпатті, в Запоріжжі і в Кривому Розі, у багатьох районах Донбасу.

Однак учені і фахівці цілком поділяють екологічну стурбованість екологічними проблемами Калуша. У 2008 році в Івано-Франківському університеті з ініціативи інституту гірничо-хімічної промисловості (ВАТ ГІРХІМПРОМ) було організовано науково-практичну конференцію, на якій з участю провідних фахівців України та представників місцевої влади детально обговорювалися калуські проблеми. Конференція відбулася після катастрофічної повені і затоплення кар'єру, внаслідок чого видобуток калійної руди припинився.

Проблеми Калуша поділяються на два напрями: 1) усунення негативних екологічних наслідків діяльності калійної промисловості; 2) відновлення гірничо-хімічної промисловості.

Відповідно до чинного законодавства усунення негативних наслідків діяльності державних гірничих підприємств є обов'язком держави і має фінансуватися з державного бюджету. Що ж до відновлення виробництва, то це залежить від кон'юнктури ринку і вирішується шляхом залучення інвесторів.

Керуючись чинним законодавством і рекомендаціями згаданої вище конференції, ВАТ ГІРХІМПРОМ за завданням Мінпромполітики опрацював проект першочергових заходів з усунення найбільших екологічних загроз у зоні діяльності рудника. Ставилося завдання ліквідувати загрозу прориву розсолів із хвостосховища в річки, максимально уповільнити затоплення кар'єру, запобігти проникненню у водоносний горизонт питної води розсолів, які стікають із соленосних відвалів та просочуються із хвостосховищ.

Для цього проектом передбачено: 1) скинути накопичені у хвостосховищі №2 розсоли на дно кар'єру, після чого, заливши виїмку прісною водою, створити озеро; 2) провести екранування солей на відвалах непроникною глиною; 3) завершити роботи з рекультивації хвостосховища №1; 4) провести біологічну рекультивацію порушених земель, а також 5) побудувати дослідно-промисловий завод для переробки накопичених розсолів на цінні хімічні продукти. Крім того — провести детальні моніторингові дослідження для оцінки стійкості територій над виробленими шахтами. Ці дослідження дадуть змогу обґрунтувати заходи для запобігання негативним наслідкам просідання поверхні над виробленим простором. Після майже річної тяганини проект пройшов необхідні експертизи, однак питання фінансування робіт не вирішено до цього часу. Калійний завод залишився без будь-яких засобів до існування. Припинилися і будь-які наукові дослідження, спрямовані на запобігання екологічним негараздам.

Таким чином, для вирішення екологічних проблем Калуша потрібне лише регулярне фінансування запроектованих робіт з державного бюджету, як це передбачено Конституцією і гірничим законодавством. Залишається сподіватися, що це питання буде вирішено в поточному році.

Тепер щодо другого напряму — чи можна відновити гірничо-хімічну промисловість на базі величезних запасів унікальних за складом полімінеральних руд.

Найближча до поверхні руда залягає саме в кар'єрі, причому близько 30 млн. т, уже частково розкритих, були б готові до виїмки, якби не затоплення солоною водою. Однак повторне осушення кар'єру неможливе, оскільки солону воду не можна скидати в річки, а шахти вже й так заповнені розсолом. Отже, єдиний шлях до відновлення виробництва — освоєння технології переробки розсолів, що й передбачено проектом ГІРХІМПРОМУ.

Досвід виробництва з розсолів калійних добрив та інших цінних хімічних продуктів вказує на безумовну економічну доцільність такої діяльності. Справа тільки за пошуком інвесторів, готових вкласти кошти, необхідні для розробки проектної документації та будівництва заводу. Але при такому ставленні з боку держави калійну промисловість може бути втрачено назавжди.

Автори: Іван ЗОЗУЛЯ, Анатолій ГАЙДИН

http://www.dt.ua/3000/3320/68470/

о 14:04 0 коментарі
Мітки: 09. Івано-Франківська обл., катастрофи

На полях Івано-Франківщини вже другий рік горить газ?
Поблизу села Лісна Слобідка в Івано-Франківській області з-під землі витікає газ, горить на полях і отруює воду в криницях, але на ліквідацію надзвичайної ситуації вже другий рік не можуть знайти кошти.

Про це УНІАН повідомили у Національному екологічному центрі України.

Керівництво Івано-Франківської обласної державної адміністрації на запит Національного екологічного центру надіслало листа, в якому йдеться, що проблема витоку природного газу біля Лісної Слобідки чиновникам відома.

«У результаті обстеження території виявлено наявність виходу природного газу на дану поверхню на ділянці площею 30х10 метрів. Центральний найбільший вихід грифона має діаметр 1 метр, висота полум’я 0,5 метрів. Також виявлено природний газ у воді в криницях двох садиб та загазованість у підвальному приміщенні, що становить загрозу здоров’ю та життю громадян», - йдеться у листі першого заступника голови Івано-Франківської ОДА Василь ПЛАВЮКА, інформують екологи.

В.ПЛАВЮК повідомив, що дозвіл на геологічне вивчення та на дослідно-промислову розробку цієї території має дочірнє підприємство «Західукргеологія» (входить до складу Національної акціонерної компанії «Надра України»). Представники цього підприємства входили у робочу групу, яка ще у 2009 році констатувала витік газу.

ДП «Західукргеологія» підрахувала, що для ліквідації витоку газу потрібно 2 млн. грн. (це тільки першочергові роботи). Оскільки грошей немає, робіт зі знешкодження ніхто не проводить.

Проте, цього року розпочато фінансування геологічного вивчення цієї ділянки.

«Виготовлено проектно-кошторисну документацію на буріння пошуково-розвідувальної свердловини №4-Коломийська; <…> завезено 5 штук вагон-будиночків для проживання і обслуговування робітників бригади, тракторну і екскаваторну техніку; ведуться підготовчі роботи до монтажу бурового обладнання», - йдеться у листі.

Як сказав з приводу цієї проблеми заступник голови Національного екологічного центру Олексій ВАСИЛЮК, «вкотре бачимо ситуацію, коли екологічні проблеми на периферії країни ніхто не вирішує, посилаючись на елементарну причину відсутності коштів. Натомість, маємо справу з порушенням конституційних прав жителів села на безпечне для життя і здоров’я довкілля”.

“Відтак кожен службовець, чия бездіяльність породжує негативний вплив на життя людей, має нести понести відповідальність», - підкреслив О.ВАСИЛЮК.