За підтримки  ІВ

«Вісник Мрії»

Чим посипають зимові дороги? - Форум
Меню сайту
Нові коментарі
Авторизация
Друзі сайту
Оновлення форуму
  • От этого нельзя отказаться. (1)
  • Релігії світу та екологічне виховання молоді (57)
  • Работа в интернете (0)
  • Еко-календар зі християнськими святами звязаними з природою (6)
  • Організація і проведення малотривалих таборів (6)
  • Цікаві місця мого регіону (13)
  • Россия против убийства малышей - детёнышей тюленей (бельков) (0)
  • Петиция в помощь для создания приютов для животных (0)
  • Конференції, зїзди, семінари (37)
  • Наві теми (17)
  • Хмара тегів
    Легіони Землі екоосвіта ЗРЗ здоровье ПИТАНИЕ сталий розвиток Мама-86 МАМА-86-Запорожье Вісник Мрії Республика Мечта Республіка Мрія електронні відходи Вестник Мечты ВМ-НФ Мама-86-Запоріжжя Живи органічно Запорожье Экомарафон Запоріжжя конкурс
    Пошук
    Статистика



    mail.ru

    Сегодня работали на сайте:

    Сейчас на сайте

    Вітаю Вас, Гость · RSS 04.12.2016, 16:16

    [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 1 з 11
    Форум » Разом подолаємо кризу » Екологічна консультація » Чим посипають зимові дороги? (екологічні аспекти проблеми)
    Чим посипають зимові дороги?
    ПВПДата: П`ятниця, 04.02.2011, 17:23 | Повідомлення # 1
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://smi.liga.net/articles/IT072009.html

    Чи не стає NaCl, безпечний на кухонному столі, отрутою на землі, рятуючи нас узимку від ситуації "отямився - гіпс"?

    Уранці, балансуючи на слизькому тротуарі, ми з надією шукаємо очима двірника чи якусь посипальну машину. Подумки благаємо, щоб хтось бодай чим-небудь притрусив цей льодовий шлях. А тітоньку з відром піщано-сольової суміші зустрічаємо, як янгола-рятівника. І нехай потім крокуємо якимось сірим місивом - так, неестетично, зате ж неслизько! Нехай за цей сякий-такий комфорт розплачуємося своїм взуттям, що починає протікати, не витримавши й сезону, - головне, що не падаємо! Чи то й уся біда від хлориду натрію, тієї самої харчової, хоча й не очищеної, солі, яка в Києві ось уже п'яту зиму стає такою собі панацеєю від бід на слизьких вулицях?

    Сніжний сезон столичні комунальники, як завжди, зустріли "у всеозброєнні". У комунальній корпорації "Київавтодор" киянам бадьоро повідомили, що на боротьбу із першим снігом вийшла 271 машина, а лише за одну ніч на дороги міста висипали аж... 250 тонн солі. Та при цьому ще й похвалилися, що і до справжньої зими готові: тільки підприємства, що входять до складу "Київавтодору", закупили 43,5 тисячі тонн технічної солі для посипання доріг і тротуарів!

    Ще кілька років тому ця цифра була удвічі меншою. Тоді більше сипали піску та гравію. Від ожеледиці це рятувало добре, менше псувало нам взуття, але створювало чималі проблеми для комунальників навесні. Бо загалом із київських вулиць з першими теплими промінчиками сонця щороку доводилося змітати і вивозити до 200 тонн піску. А хлорид натрію розчиняється й "прибирається" сам. Отже, як розповіли нам комунальники, задля економії коштів ще з 2003 року було взято курс на повну заміну піску й гравію технічною сіллю і розчинами з неї. Від харчової вона відрізняється лише тим, що не очищена від бруду та всіляких домішок, які небажані в борщі, але до яких "байдужі" тротуари. Звісно, така сіль значно дешевша, ніж та, що в борщі. А щоб не дуже било по кишені подорожчання цього продукту, закупили нові вантажівки із солерозкидаючим бункером і навіть комп'ютерним дозуванням. Розумне обладнання, яке, до речі, випускають на комунальному підприємстві "Комунмаш", при розумному управлінні ним регулює кількість висипаної солі - залежно від ширини дороги і швидкості руху автомобіля - і уможливлює зниження затрат хлориду натрію з 50-ти до 12-15 грамів на квадратний метр.

    Харчова сіль - речовина нетоксична, природна. Отже, і біди від неї, як сподівалися, не мало б бути. Щоправда, автомобілісти знають, як шкодить те посипання їхнім залізним коням. Воно буквально роз'їдає метал! Але, як розповіли "Главреду" на одній зі станцій техобслуговування, днища сучасних машин їхні виробники покривають спеціальною речовиною, яка, засихаючи, перетворюється на таку собі гумову плівку. Дбайливі власники авто ще додатково обробляють спеціальними аерозолями низ дверцят, пороги, металеві шви... Нині на ринку, знову ж таки просвітили нас на СТО, є багато нових сучасних протикорозійних засобів. Хоча дехто з наших співвітчизників, мабуть, за звичкою ще користується... гарматним мастилом та нігролом з уайспіритом. Майже по-дідівськи, але й це також допомагає.

    Ми дуже сподівалася, що взуттєвики також мають свої способи захисту чобіт і черевиків від снігово-сольової суміші, але вони, на жаль, нічого, окрім звичайнісінького крему для взуття, запропонувати не змогли. До того ж, одразу попередили, що вакса захищає від вологи, а не від солі. Хлорид натрію вступає в реакцію зі шкірою, з тканинами й барвниками. Та ще і як вступає! На дешевих чобітках і на дешевих брюках характерні білі розводи можуть залишитися назавжди. Високоякісні тканини стійкіші до знебарвлення, але і їх ліпше не випробовувати на міцність. Мали рацію наші прабабусі й прадідусі, котрі вдягали галоші. Тепер ніхто не наважиться рекомендувати нашим сучасникам взувати гумові чоботи або бахіли з поліетиленових пакетів, хоча теоретично це, виявляється, чи не єдиний спосіб зберегти своє шкіряне взуття.

    Зрештою, зіпсовані чобітки чи шубка - то лише чиясь особиста проблема. Для торгівлі, як і для легкої промисловості, сіль на дорогу - гроші до кишені: що більше взуття псується, то частіше й купується. Уже й не віриться, що колись носили одні черевики по десять років. Тепер в інструкції до нового взуття рекомендують мати щонайменше три пари чобіт і щодня чергувати їх, аби взуванка встигла просохнути і... відпочити. Від солі теж?

    Але найгірше ведеться від зимової солі рослинам. Як розповіла нам доктор біологічних наук Тетяна Паладіна, для царства флори катіони натрію - справжнісінька отрута. На землі є небагато рослин, що можуть жити на засолених ґрунтах. Та й то завдяки особливому "механізмові", що не пропускає сіль усередину живих клітин. Дерева і кущі нашої природної зони такого пристосування не мають.

    Першими від солі постраждали київські каштани - дуже чутливі й надто вибагливі до ґрунтів. За ними почали всихати липи. Кажуть, що зелену красу нищить зажерлива каштанова міль, яка лютувала в Західній Європі й поширювалася на схід зі швидкістю 150 км. За рік. Якраз торік вона долетіла до Києва, але сліди, котрі залишають по собі ці шкідники, не схожі на ті, що ми бачимо здебільшого вздовж доріг, куди потрапляє найбільше солі. Дерева в'януть, жовтіють, скидають листя вже наприкінці травня - червня і незабаром зовсім всихають. Разом з тим неподалік такі самі рослини, котрим поталанило опинитися у дворі чи парку та ще й на горбочку, живуть і зеленіють.

    Найстійкішими до засолення ґрунтів виявилися тополі. Та чи довго вони стоятимуть? Свого часу доріжки почали посипати калійною сіллю. Вважали, що це піде на користь усякій зелені. Проте цієї речовини, яка може бути добривом, потрібно дуже мало. А от у таких кількостях, у яких нею посипають сніг, навіть ця сіль згубна для рослин. Отже, з точки зору ботаніка і біохіміка, що багато років вивчала цю проблему, наша співрозмовниця категорична: посипати дороги будь-якою сіллю - екологічний злочин. Посипати дороги сіллю в Києві - ще більше, ніж злочин! Бо за цим - варварське нищення історичного обличчя міста!

    Тетяна Паладіна, як з'ясувалося, запатентувала особливий препарат, який допомагає рослинам витримувати засоленість ґрунту. Це синтетична, неотруйна недорога речовина, якою в малій концентрації можна обприскувати рослини, обробляти насіння. Цим винаходом зацікавилися польські фахівці, переговори з Тетяною Олександрівною вів навіть мер Москви Юрій Лужков. Лишень київські комунальні служби чомусь вирішили, що це - даремний клопіт. Мабуть, комусь вигідніше щороку замінювати мертві дерева новими саджанцями, вартістю в 1,5 тисячі гривень кожен.

    Цікаво буде знати: у Західній Європі вже понад двадцять років не посипають дороги сіллю; у Скандинавських країнах з ожеледицею допомагає впоратися дрібний гравій і пісок. Причому прагматичні скандинавці одну й ту ж саму посипку збирають і використовують наступного року.

    У Німеччині, де клімат тепліший, будь-яких посипань намагаються уникати. Хіба що на крутих спусках та підйомах. Але водії там дисципліновані й суворо дотримуються правил дорожнього руху, де чітко прописано необхідність на час зимової ожеледиці "одягати" на колеса транспорту спеціальні ланцюги. Електронні табло висвічують максимально допустиму за даної погоди швидкість. Якщо на табло, приміром, цифра 50, то вже автолюбителі не ризикують влаштовувати на дорозі перегони. У заможних країнах не є рідкістю дороги з підігрівом. А там, де його немає, льодову кірку розтоплюють за допомогою реактивних двигунів.

    У Польщі, в містах, також відмовилися від солі, але іноді посипають нею крутогори на автошляхах поза містом. Та при цьому дуже дослухаються до порад тамтешніх екологів.

    У цивілізованих країнах чомусь нікому не спадає на думку посипати сіллю землю "з метою економії". Київський мер Леонід Черновецький з екранів телевізорів запевняє своїх громадян, що у світі ніхто не придумав іншого способу боротьби з ожеледицею, ніж її "присолення". А ми й віримо...

    Експертна думка

    Анатолій Яцик - учений-еколог, доктор технічних наук, директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем

    Сьогодні всі без винятку річки України не мають так званої екологічної ніші, більшість із водойм втратила відновлювальну, самоочисну здатність, і, звичайно, той величезний сольовий потік, який потрапляє до річок, погіршує екологію наших водних об'єктів. Це особливо небезпечно, якщо врахувати, що 75 відсотків питного водопостачання в нашій державі здійснюється за рахунок поверхневих вод, тобто річок.

    Якщо ж говорити про Київ, то тисячі тонн солі, висипаної на вулиці, напряму потрапляють у річку Либідь або в її притоки, а потім - у Дніпро. На Либеді, а вона, наголошу, притока першого порядку для Дніпра! - немає жодних піско- чи солевловлювачів, ніякої очистки! І от ці неочищені стоки нижче Видубичів скидаються в Дніпро. Звичайно, сіль спричинить зміну ситуації у водному середовищі, бо змінюється його сольовий склад. Хоча про якісь особливі зміни в екології головної нашої ріки в межах Києва годі говорити, оскільки на той стан, до якого вже доведений Дніпро, сіль мало вплине. Окрім того, всі водозабори для постачання питною водою мешканців Києва розташовані вище того місця, де впадає Либідь, тому на погіршення якості питної води саме в столиці "київська" сіль не впливає.

    Та чи варто цим тішитися, адже нижче Києва теж наші громадяни живуть!

    Отож, у будь-якому разі, використовуючи і в подальшому сіль для посипання вулиць, треба: владі - ввести норми дозування, дорожникам - ретельно дотримуватися цих норм, а не сипати скільки заманеться, як це сьогодні робиться в місті. Якщо потихеньку зменшувати кількість солі, то Дніпро ще зможе справлятися з тим техногенним навантаженням, яке на нього додатково навалюється взимку.

    Чим можна замінити сіль і чи слід це робити - однозначно відповісти важко.

    Адже сіль - це речовина природного походження, а якщо знайдуть їй синтетичний, неприродний, замінник, то це може ще більше ускладнити екологічну ситуацію. Усі речовини природного походження, якщо вони використовуються дозовано, природа сприймає. А все неприродного походження завжди завдає природі більшої шкоди - іноді, буває, і непоправної. Отож, можливо, сіль - це найкраще. Щоправда, жінки дуже скаржаться, що взуття псується... Але, мабуть, у даній ситуації треба чинити за принципом - із двох бід обираємо меншу. Хоча, наскільки мені відомо, у нас зараз таки шукають ефективніші замінники солі для боротьби з обледенінням доріг і тротуарів.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    Форум » Разом подолаємо кризу » Екологічна консультація » Чим посипають зимові дороги? (екологічні аспекти проблеми)
    Сторінка 1 з 11
    Пошук:

    Авторське право належить керівникам проекту та авторам матеріалів © 2016
    Сайт управляється системою uCoz