За підтримки  ІВ

«Вісник Мрії»

Перша медична допомога - Форум
Меню сайту
Нові коментарі
Авторизация
Друзі сайту
Оновлення форуму
  • От этого нельзя отказаться. (1)
  • Релігії світу та екологічне виховання молоді (57)
  • Работа в интернете (0)
  • Еко-календар зі християнськими святами звязаними з природою (6)
  • Організація і проведення малотривалих таборів (6)
  • Цікаві місця мого регіону (13)
  • Россия против убийства малышей - детёнышей тюленей (бельков) (0)
  • Петиция в помощь для создания приютов для животных (0)
  • Конференції, зїзди, семінари (37)
  • Наві теми (17)
  • Хмара тегів
    Легіони Землі екоосвіта ЗРЗ здоровье ПИТАНИЕ сталий розвиток Мама-86 МАМА-86-Запорожье Вісник Мрії Республика Мечта Республіка Мрія електронні відходи Вестник Мечты ВМ-НФ Мама-86-Запоріжжя Живи органічно Запорожье Экомарафон Запоріжжя конкурс
    Пошук
    Статистика



    mail.ru

    Сегодня работали на сайте:

    Сейчас на сайте

    Вітаю Вас, Гость · RSS 05.12.2016, 06:27

    [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 1 з 11
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Програма табору екологічного виховання » Перша медична допомога (правила надання першої медичної допоги при проведені таборів)
    Перша медична допомога
    ПВПДата: Вівторок, 13.10.2009, 10:27 | Повідомлення # 1
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    My WebPage

    Надання першої медичної допомоги при нещасних випадках

    План

    Допомога при сонячному опіку

    Допомога при ударі.

    Допомога при розтягу зв'язок.

    Допомога при переломі.

    Допомога при вивиху.

    Допомога при кровотечах.

    Допомога при укусах отруйної змії.

    Допомога при укусах кліщів.

    Допомога при укусах каракурта.

    Допомога при укусі бджоли і оси.

    Допомога при отруєнні грибами.

    Допомога потопаючому.

    Допомога при відмороженні.

    Як уберегтися від блискавки.

    До нещасного випадку ніколи не готуєшся і не буваєш готовим. Тому кожен із нас повинен уміти надавати першу медичну допомогу собі й оточуючим: на робочому місці, вдома, у навчальній аудиторії чи в шкільному класі, на місцях занять фізичними вправами. Слід також мати індивідуальні аптечки й знати куди, до кого і за якою допомогою треба звертатись.

    Особливо часто нещасні випадки трапляються під час занять фізичними вправами. Отож, кожен учасник спортивних змагань або туристичного походу повинен уміти надати першу медичну допомогу. Адже вчасна й правильно надана допомога може врятувати життя потерпілому.

    Допомога при сонячному опіку.

    Під час тривалого перебування на спекотному сонці (на пляжі, під час туристичних походів, на дачі тощо) часто трапляються сонячні опіки. Найкращий засіб проти цього, безумовно, профілактика - захисні креми. Але ж якщо така неприємність трапилась, то знадобляться спеціальні мазі від опіку.

    Існує декілька дієвих народних рецептів, які, до речі, можна застосовувати лише при легких опіках, що супроводжуються почервонінням шкіри. Перш за все - це холод. Прикладати його треба до тих пір, доки відчуваєте біль. Як тільки біль затихне, можна змастити обпечене місце спиртом або горілкою. А ще суттєву допомогу вам надасть при сонячному опіку звичайнісінький лимон. Для цього прикладіть тоненькі скибочки на особливо постраждалі місця. Вітамін С, що міститься в цитрусових, знімає больові відчуття. Можна використовувати м'ятну зубну пасту. Помічено, що вона не тільки заспокоює біль, але й запобігає з'явленню пухирів. І все ж, якщо вони з'явились, то не намагайтесь розрізати чи проколювати їх самі.

    Легкі опіки можна з успіхом лікувати за допомогою тертої картоплі, буряка, моркви, капустяного листка. Чудово діє тепла чайна заварка. Потерпілі місця можна змащувати медом. Він діє як антисептик і послаблює больові відчуття.

    Природно, під час серйозних опіків - другого або третього ступеню - усілякі лосьйони, сметани, кефіри й навіть цитрусові малоефективні, а тому негайно слід звертатись до лікаря. І ні в якому разі не змащуйте опіки маслом або жиром - можна занести інфекцію.

    Бажано мати при собі невеличкий набір медикаментів. До мінімуму такої аптечки мають входити: жарознижуючи засоби, креми, що запобігають сонячним опікам, антидиарійні препарати (від проносу), перев'язочний матеріал.

    Допомога при сонячному ударі.

    Потерпілого несуть у прохолодне й добре провітрюване місце, кладуть з трохи піднятою головою, розстібають комір сорочки, пасок та одяг, який заважає, миють обличчя холодною водою, на голову кладуть холодний компрес (змочений рушник або хусточку), дають холодної води. Компреси змінюють через 5-8 хв. А якщо припинилося дихання, роблять штучне. У важких випадках треба викликати лікаря.

    Допомога при ударі. На травмоване місце кладуть холод (рушник, змочений холодною водою, сніг або лід у пластиковому пакеті чи прогумованій тканині). Якщо вдарено кінцівку, її доцільно охолодити струменем холодної води або опустити у посудину з водою, у річку, озеро, джерело тощо; через 5-10 хв. робити рухи, що не спричиняють біль. Холодні компреси повинні захоплювати не тільки ділянку травмованих тканин, а й здорові тканини навколо них. При холоді звужуються судини, холод обезболює місце удару. Але якщо біль сильна, треба дати потерпілому анальгетик. При сильних ударах рекомендується накласти тугу пов'язку. Якщо є садно, його очищають марлею, змоченою водою, осушують стерильною марлевою серветкою або чистою тканиною. Після цього змазують 5-процентним розчином йоду або 10-процентним розчином нашатирного спирту й присипають порошком стрептоциду або пеніциліну.

    На зігрівання місця удару слід переходити не раніше ніж через дві доби. Краще на сухе тепло. Найбільш дієві компреси з камфорним маслом. Вони обезболюють, прогрівають і розсмоктують гематому на протязі 12-18 годин, а тепло поширюється рівномірно. Спиртовий компрес діє зігріваюче лише протягом години, але при цьому подразнює шкіру.

    Коли синець проходить, він, як правило, зеленіє або жовтіє. Якщо місце удару почервоніло, треба негайно звернутись до лікаря - можливо почалося запалення і необхідно пройти курс лікування антибіотиками.

    Допомога при розтягу зв'язок.

    Розтяг - це ушкодження сухожильних волокон. Найчастіше розтяг зв'язок трапляється під час травм гомілковостопного та колінного суглобів. Перша медична допомога в цьому разі така сама, як і при ударах, але тут частіше доводиться накладати тугу пов'язку, а вже на неї - холодний компрес. Якщо ушкодження тяжкі, наприклад, розрив зв'язок нижньої кінцівки, тоді накладають шину і потерпілого відправляють до найближчої лікарні.

    Допомога при переломі.

    Якщо травма трапилась далеко від домівки, головне завдання першої медичної допомоги - якнайшвидше викликати “швидку допомогу ” і забезпечити нерухомість ушкоджених кісток, тобто накласти нерухомі тверді пов'язки за допомогою наявних підручних засобів - кори дерева, палиці, дощок, жмутів соломи, лиж, лижних палиць тощо, прибинтовуючи до місця перелому марлевими бинтами, краватками, хустками, пасками, лямками носилок, смужками тканини, хусткою або шарфом, щоб краї перелому не зміщувались і не спричиняли біль. На набряк можна прикласти холод (якщо це трапилось взимку - сніг або кусок криги, загорнутий в поліетилен). Накладаючи шину, треба фіксувати не менше двох суглобів, між якими є перелом. Наприклад, щоб забезпечити нерухомість відламків гомілки, шини повинні перекрити колінний та гомілковостопний суглоби.

    Якщо користуються саморобною шиною, між нею й тілом кладуть м'яку прокладку, щоб уникнути пролежнів або потертостей, особливо в місцях кісткових виступів. Прокладками можуть бути: компресна вата, клоччя, мох, віхоть або будь-який м'який матеріал, що є під рукою.

    При відкритих переломах спочатку треба будь-яким способом спинити кров, змастити шкіру навколо пошкодження йодовим розчином, накласти асептичну пов'язку на рану. Тільки після цього накладають шину і негайно відправляють потерпілого до найближчого медичного пункту.

    Допомога при вивиху.

    Ні в якому разі не намагайтесь вправити вивих своїми силами. Вправляють його, як правило, в лікувальних закладах після знеболювання. Ще перед тим як відправити потерпілого до лікарні, треба забезпечити нерухомість ушкодженої кінцівки.

    Якщо вивихнуто плечовий суглоб, накладають шину, а руку, зігнуту в суглобі під прямим кутом, підвішують на рушникові, шарфу, паску, хустці та ін. Хворого відправляють до найближчого лікувального закладу. При вивихах у суглобах нижньої кінцівки потерпілому накладають шину по зовнішній поверхні ноги і закріплюють нижче та вище від місця вивиху (як і при переломі) і відправляють до лікарні.

    Допомога при кровотечах.

    Невідкладний захід у цих випадках - негайне притискування пальцем або пов'язкою пошкоджених кровоносних судин, максимальне згинання кінцівки в суглобі, накладання імпровізованого джгута. Потерпілого з накладеним джгутом негайно відправляють до найближчого лікувального закладу будь-яким видом транспорту. Джгутом можна користуватися не довше як 1,5-2 години, інакше настає небезпека паралічу або омертвіння кінцівки. Рекомендується через кожних 45-60 хв на деякий час ослабити джгут, а потім знову затягти його. Взимку його ослабляють через 20-30 хв і вживають заходи запобігання відмороженню кінцівки.

    Джгут накладають вище від місця артеріальної кровотечі і якнайближче до рани. Найкращі місця для цього на верхній кінцівці - нижня і верхня третина плеча. На середню частину плеча джгут накладати не рекомендується, бо можна стиснути плечовий нерв. На нижній кінцівці джгут накладають на будь-якому рівні стегна, крім нижньої третини, де велике стиснення стегнової артерії небезпечне можливістю травмування тканини. Якщо джгут накладено правильно, кінцівка блідніє, кровотеча припиняється і нижче від місця накладання джгута зникає пульс. Якщо шкіра синіє, це означає що джгут накладено неправильно.

    Допомога при укусах отруйної змії.

    Ці укуси дуже небезпечні і навіть можуть бути смертельними. Якщо укуси гадюки, яких у нас три види: звичайна, степова і чорна, не смертельні, але визивають сильну алергію і отруєння організму, то набагато небезпечніші укуси кобри (виникає параліч рухових і дихальних м'язів, зупинка дихання) або піщаної ефи (уражається згортальна система крові). На місці укусу одразу відчувається різкий пекучій біль, після цього потерпілий відчуває слабкість, сонливість, з'являються блювання й судороги.

    Якщо ранка на кінцівках, треба вище місця укусу накласти джгут, щоб отрута не всмоктувалася в загальний тік крові. Доцільно після цього в перші хвилини видавити або відсмоктати отруту з рани, постійно спльовуючи і прополіскуючи рот. Але якщо на слизистій оболонці рота є навіть незначні пошкодження, це небезпечно для того, хто надає допомогу. Тому краще це робити крововідсмоктувальною банкою (її можна замінити склянкою). Кінець дерев'яної палички обмотують ватою, змочують спиртом і, тримаючи її в руці, запалюють. Другою рукою беруть банку і на 1-2 см вводять до неї палаючу вату, ніби змазують стінки банки, і, вийнявши паличку, швидко притискують банку до місця укусу. Після відсмоктування на рану накладають пов'язку, змочену розчином марганцевокислого калію, бажано випити побільше рідини - води, чаю. Після цього потерпілого відправляють до лікувального закладу.

    Найбільша активність у гадюк весною - починаючи з квітня до середини травня, і восени - в кінці вересня, коли вони сповзаються на добре прогріті місця, щоб там зимувати.

    Виходячи на прогулянку до лісу, треба взувати черевики або чоботи (їх гадюка не прокусить) і уважно дивитися під ноги, щоб не наступити на змію.

    Допомога при укусах кліщів.

    Небезпечний кліщ в першу чергу тим, що поширює енцефаліт та інші хвороби.

    Сьогодні заразливі кліщі прижилися не тільки в сільських місцевостях Криму, Полісся, Західної України, Карпат, але й в інших регіонах і навіть містах.

    Найнебезпечніший час для занять фізичними вправами на природі або прогулянок - з квітня до червня і вересень-жовтень. В цей час кліщі перебувають у високій траві, кущах, на деревах. Цікаво, що перебуваючи в лісі або лісопарку, можна не помітити як в ногу або інше місце вп'ється кліщ. Людина може не відчути укусу, бо кліщ використовує, так би мовити, місцеву анестезію. Отже, треба пам'ятати, що для перебування в лісі чи парку слід одягати одяг, що добре закриває тіло. А повернувшись додому слід ретельно оглянути себе і одяг.

    Якщо ви виявили на собі цю комаху - негайно на місце укусу покладіть невелике кільце (можна обручку), щоб кліщ опинився в центрі. Потім туди налийте трохи олії - це перекриє йому доступ кисню. Приблизно через півгодини кліщ почне виповзати з-під шкіри. Саме тоді слід захопити його пінцетом і обережно, коловими рухами, витягувати. Коли паразита витягнуто, ранку треба обробити перекисом водню або йодом. Якщо ж місце укусу продовжує боліти і з'явилось почервоніння, слід звернутись до лікарів.

    Допомога при укусах каракурта.

    Отрута каракурта (“чорної вдови”) в 15 разів небезпечніша отрути гримучої змії.

    В останні роки, як стверджують медики, на півдні України (Одеській, Херсонський, Миколаївський областях та в Криму) збільшилась кількість нападів павуків-каракуртів на людей. Небезпечні укуси каракуртів тим, що люди не встигають вчасно звернутись за допомогою до лікарів: через 2-3 хвилини на місці укусу на шкірі з'являється маленька червона цяточка, потім починається гострий пекучий біль, і вже протягом 15-30 хвилин біль розповсюджується по всьому тілу. Отрута вражає нервову систему. Людина скаржиться на гострий біль в області живота, попереку, грудної клітини. У багатьох спостерігається задишка, прискорені серцебиття і пульс.

    Найчастіше страждають ноги, оскільки людина наступає на норку або на її господиню, бо кусаються тільки самиці, в серпні вони ретельно охороняють кладки своїх яєць.

    Каракурт активний вночі. Якщо ви відпочиваєте на природі в наметі, то на землю біля входу в намет бажано покласти шматок овчини - її запах лякає і відвертає як гадюк, так і отруйних комах, в тому числі і каракуртів.

    Якщо вкушеному вчасно не надати допомоги, він може померти. А тому слід відразу ж викликати “швидку допомогу”. А для початку негайно припечіть місце укусу сірником. Це необхідно зробити не пізніше як за дві хвилини, доки отрута ще не встигла поширитись по всьому організму. Від високої температури отрута, що не встигла всмоктатися, розпадається.

    Можна видавити із ранки перші крапельки крові і відсмоктати отруту, випльовуючи і споліскуючи рот. Потім до прибуття “швидкої”, звільніть постраждалого від тісного одягу, покладіть, вкрийте чимось теплим, тому що його звичайно знобить. Дайте таблетку проти алергії, продезінфікуйте місце укусу.

    Допомога при укусі бджоли і оси.

    В останній час збільшилась кількість людей, які звертаються за медичною допомогою після укусу бджоли або оси, так що ця проблема сьогодні дуже актуальна.

    Бджоли нападають на людину виключно в цілях самозахисту. Потерпілому необхідно витягти з рани жало, щоб менше отрути попало в кров. На відміну від бджіл, оси після нападу не вмирають. Найбільш небезпечні укуси шершнів і джмелів - представників найбільшого роду ос. Вони боляче вжалюють, а їх отрута - сильний алерген. До того ж під час укусу самка комахи відкладає під шкіру людини личинку, яка викликає запалення.

    Для здорової людини укус комахи безпечний, але є категорія людей, яким слід уникати нападу ос. Це, в першу чергу, алергіки і астматики. Отрута оси на деяких людей діє як найсильніший алерген. Має значення і місце укусу. Якщо він потрапив в область грудної клітини, живота, а також в голову, наслідки можуть бути більш важкими, ніж при укусі в ногу або руку. Дуже небезпечні укуси в область ротової порожнини. Це може відбутися якщо ви відкусили, наприклад, яблуко або шматочок кавуна, на якому сиділа оса. Такий укус часто призводить до набряку дихальних шляхів і смерті від задишки.

    Як же захистити себе від укусів комах?

    Ми приваблюємо до себе бджіл не тільки солодощами і фруктами, але й ... одягом. Бджолам подобаються яскраві кольори, а також квітчастий візерунок. Осам подобаються гнилі фрукти, солодкі страви і напої. Не допускайте, щоб вдома псувались продукти, відро для сміття завжди тримайте закритим. Якщо поблизу з'явились бджоли або оси, уникайте різких рухів - предмет, який повільно рухається, непомітний для комах і не провокує їх.

    Не ходіть босоніж або у відкритому взутті по траві, будьте пильні біля кущів, які квітнуть. Перед тим як понюхати букет, переконайтесь, що на квітах немає комах.

    Приваблює ос і бджіл різкий запах поту і квіткова косметика. Щоб не подразнювати комах, намагайтесь пахнути літом нейтрально. Вікна вдома відчиняйте з заходом сонця, коли всі бджоли і оси повернулись до своїх гнізд.

    Перша допомога при укусі бджоли або оси має бути такою. В першу чергу постарайтесь вилучити отруту із ранки, потім охолодіть ужалене місце, прикладіть примочку з розчином солі або соди (десертна ложка на півсклянки води). Навколо ранки можна нанести гормональну мазь або антигістамінний гель. Прийміть антигістамінний засіб, а також глюконат кальцію (по одній таблетці чотири рази на день).

    Дехто рекомендує відразу після ужалення натерти ранку часником, цибулею або петрушкою - це допоможе позбавитись набряку.

    Якщо в укушеного розвивається набряк лицевих тканин, бронхоспазм, прискорюється серцебиття, з'являються судоми, біль у попереку, суглобах, області серця, слід негайно викликати “швидку допомогу ”.

    Допомога при отруєнні грибами.

    Основних причин отруєння грибами дві. Перша: люди ідуть по гриби навіть не знаючи які з них їстівні, а які ні. Друга - неуважність. Отруюються, в основному, пластинчатими грибами, наприклад, вважаючи бліді поганки за сироїжки і шампіньйони. Пам'ятайте, що липень і початок серпня - це пік росту блідої поганки.

    Якщо ви пообідали грибами і після цього (найчастіше через 8-12 годин) почали відчувати слабкість, необхідно терміново звернутись до лікарів. Основні симптоми отруєння - біль голови, запаморочення, загальна слабкість, спрага, нудота, блювота, понос з кров'ю, який супроводжується болем у животі, а до приїзду “швидкої ” потерпілому треба якнайшвидше промити шлунок: дати випити підсоленої води і штучно викликати блювання, зробити клізму або дати проносне. Після очищення кишечнику треба потерпілому дати активоване вугілля: дорослому 5-10 таблеток, дитині 3-4 таблетки.

    Якщо ви ризикнули своїм здоров'ям ідучи до лісу, пам'ятайте: збирайте тільки добре відомі вам гриби. Будьте обережні з пластинчатими. Не беріть старі і перестиглі або надмірно молоді гриби, в яких ще не чітко виражені ознаки їстівних. Не купуйте гриби в місцях стихійної торгівлі. Не пийте спиртного перед тим як їсти грибну страву, алкоголь сприяє швидкому всмоктуванню отрути .

    Що ж таке бліда поганка?

    Це найбільш отруйний з грибів взагалі. Достатньо і частини гриба, щоб викликати смертельні отруєння, які підступні тим, що симптоми з'являються дуже пізно, інколи проходить доба і навіть більше. За цей час токсини встигають серйозно вразити печінку і нирки, і отруєння майже завжди закінчується смертю. Тих, кого вдалося врятувати, чекають, як правило, захворювання печінки і нирок. Тому, за будь яких обставин, не беріть цей гриб

    Допомога потопаючому.

    Витягнувши потерпілого на берег, негайно очищають його рот (вказівним пальцем, обгорнутим хусткою або марлею) від піску, мулу та слизу. Той, хто надає допомогу, ставши на одне коліно, кладе потерпілого животом на стегно своєї другої ноги так, щоб голова звисала вниз, і ритмічно натискує йому на спину. Завдяки цьому вода частково витече через рот. Після цього потерпілого кладуть на спину, підкладають під шию валик з одягу, щоб голова була максимально відкинута назад, і роблять штучне дихання. При способі “рот у рот” на губи потерпілого кладуть хустку або шматок марлі, одну руку підсовують під шию, а друга лежить на лобі, щоб ще більше захилити голову. Ніздрі затискують великим і вказівним пальцями руки, що лежить на лобі; рот у такому положенні розкривається. Зробивши глибокий вдих, швидко й щільно притискують свій рот до відкритого рота потерпілого і вдувають у нього своє повітря. Вдих треба робити різко і доти, доки груди потерпілого не почнуть підніматися. Після цього роблять паузу для пасивного видиху повітря потерпілим. Оптимальна частота вдихів - 15-18 за хв. Якщо щелепи потерпілого щільно стиснуті і їх не вдається розімкнути, повітря вдувають через ніс, попередньо очистивши його від слизу. Все роблять так само, як і під час першого способу, з тією тільки різницею, що нижню щелепу притискують до верхньої. Слід пам'ятати що штучне дихання дітям потребує менше повітря. Крім того, вдихати повітря дітям можна одночасно через рот і ніс.

    Не слід забувати і про такий спосіб, як закритий масаж серця. Якщо в потерпілого не промацується пульс, ритмічно натисніть долонями на нижню частину грудини трохи вище від мечовидного відростка ( 50-60 поштовхів за хв). Закритий масаж серця варто супроводжувати штучним диханням (у цьому разі допомогу подають двоє) - 15 поштовхів на грудину і 2-3 вдування в легені. Під час штучного вдиху масажу не роблять, бо це заважатиме проходженню повітря в легені.

    Допомога при відмороженні.

    Головне в цьому випадку - негайно відігріти відморожені ділянки та відновити кровообіг у них розтиранням. При відмороженні першого і другого ступенів, якщо немає можливості швидко відігріти відповідні ділянки тіла у воді (37-38 градусів за Цельсієм), після дезінфекції спиртом починають енергійно розтирати їх чистою рукою або рукавичкою доти, поки шкіра знов не почервоніє, стане м'якою і теплою. Розтирання добре поєднувати з пасивними рухами в суглобах кисті й ступні - це усуває застійні явища в крові. Після цього на уражену частину тіла накладають кілька шарів марлі, змоченої спиртом, зав'язують бинтом. Не можна розтирати пошкоджену шкіру снігом - це призводить до дальшого охолодження відморожених тканин та до пошкодження шкіри.

    При відмороженнях третього і четвертого ступенів, якщо немає можливості швидко зігріти потерпілого, перша допомога зводиться до обтирання відморожених ділянок спиртом та розтирання шкіри. Після розтирання накладають асептичну пов'язку з вати і відправляють хворого до найближчого лікувального закладу.

    При загальному замерзанні, коли організм перебуває в стадії мнимої смерті, треба негайно викликати “швидку допомогу”, а до її прибуття відразу занести потерпілого в теплу кімнату, роздягти його й інтенсивно розтерти все тіло спиртом або горілкою. Якщо потерпілий не дихає, роблять штучне дихання способом “рот у рот” і в разі потреби й зовнішній масаж серця. Якщо є можливість, кладуть потерпілого у ванну (температура води 36-38 градусів за Цельсієм) і масажують усе тіло від периферії до центра.

    Існує помилкова думка, мов би незначне обмороження не небезпечне. Це не так. Треба обов'язково звернутися до лікаря і виконати всі його рекомендації, навіть якщо біль стихне досить швидко. Інакше обмороження, наприклад, обличчя, яке нібито пройшло без наслідків, через декілька років може стати причиною захворювання судин, і обличчя вкриється червоно-синім “павутинням”. Але особливо часто наслідки проявляються в тому, що обморожені місця починають мерзнути навіть під час незначного похолодання.

    Як не провалитися під кригу. З першими морозами з'являється на водоймах тонка крига. Щоб не потрапити до екстремальної ситуації (не провалитися) необхідно додержуватись таких правил. Перед тим як стати на лід, подивіться перед собою - безпечні місця, як правило, темніші. Переходити замерзлі річки, озера, ставки на лижах бажано удвох, пересуваючись з інтервалом в декілька метрів один від одного і слід в слід. Якщо ж ви один, озбройтесь жердиною. У випадку потрапляння у воду вона допоможе витягнути вам ноги на поверхню. Опісля “перекотіться” на міцну кригу. Але якщо ж ви все-таки потрапили у воду, широко розставте руки, виключаючи тим самим занурення з головою. Потім перемістіться до того боку ополонки, де течія, як ви відчуваєте, не затягує під лід. Намагайтесь вибратися на твердий лід. Важливо закинути на його край ноги і перенести вагу тіла на широку площину опори, потім, не піднімаючись, пересунутися вбік.

    Стосовно ж спасіння того, хто провалився, то наближатися до ополонки можна виключно повзком. Бажано підкласти під себе лижі, палиці для збільшення площини опори. Кидати потерпілому мотузки, зв'язані паски, шарфи треба за три-чотири метри до ополонки. Якщо у вас є помічники, то всі лягають на лід ланцюжком і взявши один одного за ноги просуваються до ополонки.

    До речі, сильне охолодження настає після 10-15-хвилинного перебування в ополонці. Найкращий спосіб зігріти людину - зняти з нього мокрий одяг і помістити у спальний мішок. Дати гарячий напій. Алкоголь категорично забороняється. Якщо спальний мішок відсутній, одяг треба віджати і знову одягти на потерпілого. Якщо є поліетиленова плівка, закутайте нею людину і постарайтесь якнайшвидше дістатися до теплого приміщення.

    Як уберегтися від блискавки. Блискавки - дуже небезпечне природне явище. Часто вони завдають великої шкоди людству (пожежі, пошкодження електро- і радіоприладів, травми або смерть людини та ін.) Отже, кожному треба знати основні правила безпеки під час грози.

    Лінійна блискавка найпоширеніша в природі. Вона, як правило, б'є в найвищу поверхню довкілля. Тому ні в якому разі не слід стояти на березі водойми або в полі, не ховатись під кроною дерева, яке росте окремо від інших. Не слід в цей час купатися або рибалити на човні - негайно треба повертатись до берега, бо блискавка б'є не в воду, а в предмети, які знаходяться понад нею. Ховатись можна в будь-якому приміщенні і навіть в автомобілі, бо вони заземлюють блискавку.

    У сільській місцевості під час грози не слід розмовляти по телефону: блискавка інколи влучає в натягнені між стовпами проводи.
    Окрім цього: ні в якому разі не можна користуватись парасолькою; вікна або кватирки в квартирі чи будинку треба обов'язково зачинити; якщо ви пересуваєтесь на мотоциклі або велосипеді, необхідно зупинитися і сховатись в укриття.

    Якщо ж в людину влучила блискавка і вона впала, треба зробити потерпілому штучне дихання “рот у рот”.

    Кульова блискавка - це згусток енергії кульової форми розміром від тенісного м'яча до футбольного, червоно-жовтого, жовтого або блакитного кольорів. Температура її досягає 10- 15 тисяч градусів за Цельсієм. Ця таємнича супутниця грози до цих пір залишається однією з найскладніших загадок природи. Як вона створюється? Із чого складається? Звідки черпає енергію для свого існування? Чому в одних випадках викликає пожежі й опіки, а в інших, проходячи в декількох сантиметрах від людини, не викликає навіть відчуття тепла? На ці та й на багато інших запитань ще не одержано однозначної відповіді.

    Найчастіше кульову блискавку в нашій країні спостерігають на півдні України. Зв'язок, як стверджують вчені, простий: інтенсивність гроз залежить від інтенсивності випромінювання Сонця, сонячної активності. А чим сильніше і частіше проходять грози, тим більше виникає кульових блискавок. Кульові блискавки можуть створюватись в грозових хмарах, в каналі розряду або в місці удару лінійної блискавки. Але, як стверджують очевидці, буває що кульова блискавка вискакує із електро- або радіорозетки, із радіорепродуктора, із телефону або просто “виростає” за дві-три секунди на металевому предметі. А ще свідки стверджують про дійсно фантастичну спроможність кульових блискавок проникати крізь віконне скло, зовсім не пошкоджуючи його. При цьому блискавка поводиться так, мовби на її шляху нема ніяких перешкод: вона не змінює форми, не зменшує швидкості польоту.

    Доведено, що кульова блискавка володіє мікрохвильовим випромінюванням. Люди, які постраждали від зустрічі з кульовою блискавкою, в багатьох випадках важко хворіють. На жаль у лікарів поки що відсутні способи боротьби з захворюванням, яке вона викликає. Симптоми хвороби схожі з тими, які бувають при сильному радіоактивному опромінюванні та ураженні нервової системи.

    З кульовою блискавкою треба бути вкрай обережним. Якщо, наприклад, вона залетить до кімнати, то ні в якому разі не слід намагатись її вигнати або кидати в кулю будь-якими предметами. Найкраще повільно відійти від вогняної кулі якнайдалі і за можливістю залишити кімнату. Відомо багато випадків, коли кульова блискавка підхоплювалась потоком повітря, що утворився предметами, які швидко рухалися: машинами, мотоциклами, велосипедами, людьми, які бігли та ін.

    Література

    1. Радиш Я. Рівень здоров'я громадян України як інтегральний показник соціальної політики та державного управління в галузі охорони здоров'я.// Вісн. Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. - 2003. - № 3 - С.306-315.

    2. Леонов О.З. Старти надій. - К.: Молодь, 1981. - 158 с.

    3. Киртока В. В конце лета осы и пчёлы становятся очень агрессивными // Факты, 15.08.04.

    4. Стрюковская Н. Обмороженные щёчки // Сегодня, 03.02.05.

    5. Тесля Л. Гады среди нас // Сегодня, 22.09.04.

    6. Божко Л. “Чёрная вдова” выходит на тропу войны // Сегодня, 26.08.04.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ecorezervДата: Четвер, 15.10.2009, 17:45 | Повідомлення # 2
    Admin
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 114
    Репутація: 0
    Статус: Offline
    Столько ценной информации! Так держать, Легионы ЗЕМЛИ!
     
    ПВПДата: Вівторок, 27.10.2009, 07:50 | Повідомлення # 3
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    Оскільки більшість дитячих екологічних таборів проходить біля водойм було б корисно ознайомитись з правилами поведінки на воді та надання першої медичної допоги при нещасних випадках на воді

    My WebPage

    Про правила поведінки на воді
    19.03.2008
    Л.І. Максимчук, методист І категорії Обласної дитячої бібліотеки

    Протягом свого життя кожна людина багато разів буває біля води, купаючись у години відпочинку, переправляючись через ріки та озера тощо. Адже свіже повітря, сонячні промені, купання і плавання зміцнюють здоров’я, роблять нас бадьорими, сильними і загартованими.

    Вправи у воді цілюще впливають на фізичний розвиток людини, і зокрема, дитини. При зануренні у воду, активізується робота серцево-судинної та дихальної систем, зміцнюється нервова система, формується правильна постава тощо. При цьому, той, хто не вміє плавати, завжди наражається на певну небезпеку: раптом, у наслідок якоїсь випадковості, він опиниться у воді, та ще й на глибокому місці.

    Тому у житті діє сувора закономірність: найчастіше потерпають у ньому невмійки і незнайки. Прикро дивитися на дітей, які легковажать або не вміють берегти власне здоров’я. Часто трапляються трагічні випадки, які виникають через невміння людини повестися у доволі нескладних, здавалося б, ситуаціях. Саме до таких відносяться необережне поводження людей, особливо дітей, на воді. Не лише задоволення приносить вода, надто тим, хто не вміє плавати. Іноді страждають і добрі плавці, якщо нехтують правилами безпеки на воді, особливо в незнайомій водоймі.

    Більше 50 % нещасних випадків у водоймах припадає на дітей. Статистика летальних випадків щороку вражає. Наприклад, протягом 2005 року на водних об'єктах України загинуло більше 400 осіб, з них – 93 дитини.

    „Купальний” сезон офіційно розпочинається 15 травня. Але не чекаючи цієї дати, працівники рятувально-водолазної служби розпочинають патрулювання на водоймах. Вони роблять усе можливе, щоб надалі сумна статистика утоплеників не збільшувалась. На водних об’єктах, що знаходяться під контролем служби, як правило, не стається ні одного утоплення. Але не все залежить від рятувальників. За даними МНС України найбільше людей тоне через порушення правил купання та плавання у необладнаних та заборонених місцях.

    Краще засвоїти правила поводження під час купання допоможе компетентна людина з рятувальної служби, від якої школярі отримають всю необхідну інформацію.

    Це треба знати всім!

    „Основні правила поведінки на воді”

    1. Не переоцінюйте своїх сил. Не нехтуйте засобами перестороги (буйки, сітки, перегородки, попереджувальні знаки). Не запливайте без страхування далеко від берега, на швидку течію, небезпечні місця, хоч як би ви добре не плавали. Запливши далеко від берега, людина стомлюється, її охоплює паніка. Буває, вона навіть втрачає свідомість від переляку.
    2. Ні в якому разі не плавайте на шляху руху катерів, пароплавів, човнів і т.п.
    3. Ніколи не входьте у воду стрибком із берега, якщо ви заздалегідь не пересвідчились, що вода у цьому місці достатньо глибока і в ній немає твердих предметів. Дітям, як і дорослим, купатись можна тільки у спеціально відведених місцях – пляжах, де немає ям та водоворотів.
    4. Не пустуйте на воді. Нічого доброго немає в нерозумних „жартах”, коли переважно підлітки притоплюють силоміць один одного. Такі розваги нерідко закінчуються трагічно.
    5. Перед входом у воду розігрійтесь вправами на суші. Однак пам’ятайте, що у воду входити сп’янілим і надто розпашілим не можна, в таких випадках потрібно трохи охолонути та заспокоїтись.
    6. Не купайтесь і не плавайте одразу після вживання їжі. Це можна робити лише через дві години.
    7. Категорично забороняється входити у воду як дорослим, так і підліткам після вживання алкогольних напоїв. Дуже часто вони тонуть, втрачаючи самоконтроль.
    8. Якщо, перебуваючи у воді, ви відчуваєте озноб, вийдіть із води, обітріться, розігрійте себе вправами на суші.
    9. Ніколи не плавайте при недугах, навіть найлегших.
    10. Під час купання пильнуйте, по можливості, за тим, що роблять ваші товариші і, в разі необхідності, надавайте їм посильну допомогу.
    11. Ніколи не „розігруйте” товаришів, вдаючи, ніби ви захлинулися і тонете.
    12. Ніколи не купайтеся наодинці. На березі хтось повинен стежити за вами.
    13. Небезпечно також пірнати на значну глибину без акваланга. Нестача кисню викликає втрату свідомості. Ризикують і ті, хто користується несправним підводним обладнанням.
    14. Якщо діти забажали покататися на човні, необхідно переконатися в його справності і з’ясувати, чи є в ньому рятувальні засоби. Під час таких прогулянок рекомендуємо суворо дотримуватись правил поведінки у човні.
    15. Якщо ви вирішили відпочити біля води, то повинні розумно дозувати сонячні ванни. Це дозволить уникнути перегрівання тіла.
    16. Всім треба пам’ятати, що в місцях відведених для купання, забороняється прати білизну, купати тварин, купатися особам, які мають шкіряні захворювання. Виконуйте ці правила самі і вимагайте, щоб їх дотримувалися ваші товариші.

    Оскільки нещасні випадки на воді трапляються доволі часто, слід добре знати, як рятувати утопаючого і надати йому першу допомогу.

    „Рятування і надання першої необхідної допомоги при утопленні”

    Витягнувши потерпілого на берег, не гайте часу. Якщо він при свідомості, його важливо заспокоїти, перевдягнути в сухе, а також розтерти, тепло закутати, зігріти. При непритомності дати понюхати нашатирний спирт.

    Якщо потерпілий не дихає, дуже важливо активізувати дихання, якомога швидше очистити рот від мулу, піску чистою носовою хустинкою або марлею.

    Часто люди тонуть тому, що в них стався спазм голосової щілини: в легені потрапляє не лише повітря, а й вода. У такого потерпілого шкіра бліда, йому одразу ж потрібно зробити штучне дихання, а якщо зупинилося й серце – закритий масаж серця.

    Якщо під водою людина не лише перестала дихати, а в неї зупинилося й серце, реанімаційні заходи мають кращий результат, коли розпочати їх не пізніше як через 5 хвилин з часу клінічної смерті.

    Потерпілим, шкіра яких набула синюватого відтінку, слід передусім швидко очистити дихальні шляхи й шлунок. Для цього людину кладуть животом на стегно зігнутої в коліні ноги, щоб звисала голова, і ритмічно, кілька разів натиснути між лопаток. Очистивши рот і горло від блювотних мас, води, мулу, слизу, кладуть горілиць, і, відхиливши їм голову назад, роблять штучне дихання „ротом в рот” або „ротом до носа” і закритий масаж серця.

    Потерпілого слід якомога швидше зігріти, енергійно промасажувати руки і ноги, розтерти його сухою тканиною, потім тепло вкутати, обкласти грілками.
    Навіть коли людина опритомніла і почувається краще, її слід негайно відправити до лікарні. Адже нерідко на березі виникає, так званий, синдром „повторного затоплення”, за якого починається біль у грудях, задишка, кашель, у мокроті з’являється кров. В такому випадку допоможе апаратна штучна вентиляція легень та деякі інші процедури, які можна зробити лише в умовах медичного закладу.

    Та найкраще все ж не допускати до біди, дбати про те, щоб запобігти нещастю. Навчіться плавати самі і навчіть цьому інших, добре вивчіть правила поведінки на воді і дотримуйтесь їх. Ось тоді ріки, озера і моря даруватимуть вам лише радість і здоров’я.

    Та самі бесіди аж ніяк не зможуть навчити плавати дітей. Тому, перш ніж іти купатися на річку, озеро чи море, запишіться при можливості у секцію плавання до басейну. Якщо ж ви вчитеся плавати самостійно, то потурбуйтеся про те, щоб поруч з вами були дорослі.

    Цікаві уроки безпечного плавання для наймолодших можна знайти у книзі Іванченко А., Колика В. „Уроки Сірої Качки”. Закріпити отримані знання допоможе наступна вікторина.

    Запитання до вікторини.

    1. З якими головними героями ви познайомились?
    2. Куди повела Сіра Качка Піка та Пока?
    3. Яке перше правило виголосила на річці Сіра Качка?
    4. Що сталося на річці? Які висновки з цього зробили Пік і Пок?
    5. Які ще три поради Сірої Качки засвоїв цуцик Гавчик?
    6. Яка пригода трапилась з Гавчиком на річці, чи засвоїв він ще одну мудру пораду качки?
    7. Які розумні поради ще дала Сіра Качка Піку, Поку й Гавчику?
    8. Чи не минули марно качині уроки для наших героїв? А для вас?

    На сторінках даної книжки ви можете знайти гру, під час якої повторите уроки Сірої Качки.

    Для учнів середнього шкільного віку пропонуємо книгу Ю. Памеронцева „Голубі доріжки”. Сюди входять окремі повісті, які знайомлять з різними способами плавання, про його виникнення та удосконалення, про відомих плавців минулого і сучасності, чий талант, помножений на працьовитість, вніс великий внесок у розвиток спорту.

    Примірні питання до обговорення книги.

    1. „І один у полі воїн”. Про кого це сказано?
    2. Які причини дивовижної перемоги греків?
    3. Розкажіть про патріотичний вчинок киянина, ім’я якого лишилося невідомим для нащадків?
    4. Що було стихією юнака Ніколя, на прізвисько „Гибе”?
    5. Матрос – рятувальник з Батумі. Хто він?
    6. Що приваблювало дітей до богатиря – учителя з Волги?
    7. Хто став переможцем в марафоні на честь Дня Перемоги?
    8. Що це за найважчі метри в житті рекордсмена світу Леоніда Мошкова?
    9. Як моряк-підводник врятував своїх товаришів?
    10. Що за випадок трапився на Чорному морі у роки Великої Вітчизняної війни?

    Книжкова виставка „Вчимося плавати”

    Розділ І. „Історія розвитку плавання”.
    Розділ ІІ. „Види плавання”.
    Розділ ІІІ. „З водою вміймо товаришувати”.

    Список літератури

    Гідрологічні небезпечні явища // Чирва Ю.О., Баб'як О.С. Безпека життєдіяльності: навч. посібник.- К., 2001.- с, 113-118.
    Допомога при утопленні // Гандзюк М.П. Основи охорони праці. - К., 2004.- с 399-400.
    Надання першої допомоги потерпілим. Утоплення // Безпека життєдіяльності: навч. посібник. - К., 2003.- с 335.
    Надання першої допомоги при утопленні // Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності. - К., 2003.- с 291-292.
    Нещасні випадки на воді: Медицина: дитяча енциклопедія. - К., 2003. - с. 337-339.
    Правила дотримання техніки безпеки та поведінки на воді при навчанні дітей плавання // Бібліотечка вчителя початкової школи. - 2005.- № 5.-с. 57-64.
    Прищепа Г.І. Сторінка безпеки у загадках, прислів'ях та приказках // Розкажіть онуку. – 2003. - № 2-3. – с. 66-67.

    My WebPage

    Правила поведінки на воді
    Найбільш приємний і корисний відпочинок влітку — відпочинок на воді. Однак, перебуваючи на водних об’єктах, завжди треба пам’ятати про безпеку.

    Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив в біду.

    Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.

    Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення юнацтву правил поведінки на воді.

    Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:
    - правильний вибір та обладнання місць купання;
    - навчання дорослих і дітей плаванню;
    - суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах;
    - постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

    Загальні правила поведінки на воді:
    1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених місцевими органами виконавчої влади та обладнаних для цього місцях.
    2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.
    3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/сек, температурі води — не нижче +18° С, повітря — не нижче +24° С.
    4. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.
    5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.
    6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.
    7. У воді варто знаходитись не більше 15 хвилин.
    8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.
    9. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.
    10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній глибині водоймища.
    11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.
    12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації у чергового по човновій станції.

    Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи у постійному напруженні, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря і необхідних тренувань.

    Правилами поведінки на воді забороняється:
    1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.
    2. Залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.
    3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.
    4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.
    5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
    6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які відведені для купання.
    7. Вживати спиртні напої під час купання.
    8. Забруднювати воду і берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну і одяг у місцях, відведених для купання.
    9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.
    10. Допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.
    11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
    12. Заходити глибше, ніж до поясу, дітям, які не вміють плавати.
    13. Купання дітей без супроводу дорослих.

    Правила поведінки для дітей:
    1. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади, під наглядом дорослих (педагогів, керівників або батьків).
    2. До купання допускаються групи дітей до 10 чоловік під наглядом одного відповідального, що вміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді.
    3. Біля місця купання має бути обладнаний медичний пункт, а в разі його відсутності купання має здійснюватись під наглядом медпрацівника.
    4. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях купання дітей ретельно перевіряється дно аварійно-рятувальними службами, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.
    5. Діти допускаються до купання після огляду лікарем.
    6. Роздягання та одягання дітей проводиться під наглядом організатора купання (одяг кожної дитини викладається у рядки окремими купами).
    7. До і після купання проводиться перевірка наявності дітей, шляхом шикування їх в ряд у відповідності до своїх куп одягу.
    8. Відповідальний за купання повинен: нагадати дітям правила поведінки на воді до початку купання, увійти у воду першим (до дозволеної межі), а вийти останнім.
    9. При особистому купанні дітей дорослі зобов’язані постійно спостерігати за дітьми, що купаються.

    Місця купання (пляжі) повинні відповідати санітарно-технологічним нормам:
    1. Місця купання (пляжі) необхідно розташовувати вище за течією від портових споруджень, пірсів, причалів, суден, нафтоналивних пристосувань, спусків стічних вод і ділянок скидання промислових відходів.
    2. Зона для купання не повинна перевищувати 1200 метрів уздовж і до 50 метрів від берега.
    3. Дно водоймища на ділянці, відведеній для купання, повинно плавно опускатися від берега до глибини 1 м 75 см; гранична глибина для дітей молодшого віку і які не вміють плавати — 70 см, для дітей старшого віку — 1 м 30 см; швидкість течії води не повинна перевищувати 10 м/хв.
    4. У місцях для купання не повинно бути виходу ґрунтових вод із низькою температурою.
    5. Ділянки для купання позначаються буями, віхами, жердинами тощо.
    6. На березі пляж потрібно огороджувати парканом, на пляжі повинні бути навіси і кабіни для переодягання.
    7. За три метри від берега встановлюються рятувальні щити, на яких вивішуються рятувальні кінці Олександрова і рятувальні круги.
    8. Рятувальний пост на пляжі дитячого табору або бази відпочинку виставляється організацією, що відповідає за них. Рятувальний пост виставляється на період купання або заходів, які проводяться на воді.

    До складу поста входять три чоловіки: старший рятувальник (відповідальний за роботу поста; він повинен мати досвід рятування людей, які тонуть) і два рятувальники. Пост повинен мати рятувальний човен, який обладнується наступним майном:
    - спеціальний номерний знак;
    - весла - 2 (і одне запасне);
    - уключини - 2 (і одна запасна);
    - рятувальні круги - 2;
    - кінець Олександрова - 1;
    - кулі Суслова з кінцем - 1;
    - опорний гак - 1;
    - рятувальні жилети - 2;
    - черпак для води - 2;
    - кормовий прапор -1;
    - якір-кішка -1;

    Також на посту повинні бути:
    - кінець для страховки з петлею-вісімкою-1;
    - ласти, маска, трубка - 1 комплект;
    - буй із вантажем - 1;
    - електромегафон - 1;
    - бінокль - 1.

    Район дії рятувального поста обмежується радіусом 300-600 метрів. Хід роботи поста записується у вахтовому журналі. Робота рятувального поста регламентується інструкцією.

    Надання невідкладної медичної допомоги постраждалим на воді
    Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження і утоплення.
    У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судорог. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

    При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку, кінець Олександрова і інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно піднирнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.

    У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).
    Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.
    Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот.

    В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях відсутні, наявні ознаки зупинки дихання; широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або “перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

    Діяти треба швидко та послідовно:
    1. Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
    2. Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у салфетку або носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та інші інородні тіла.
    3. Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в шийному відділі ( це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.
    4. Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно “краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є — продовжуйте. У випадку, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом “рот в рот”, а “рот в ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань — 16-20 за хвилину.
    5. Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулубу, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях.
    6. У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань донатискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє — 1:5.
    7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.

    Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. В тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, не зважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає, або з’являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.

    My WebPage

    ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УТОПЛЕННІ
    15 липня 2009 17:00
    Утоплення – одна із форм механічної асфіксії, яка наступає частіше всього від попадання води у верхні дихальні шляхи, бронхи і легені. На терміни та характер смерті під водою впливають як зовнішні фактори (температура, солевий склад води та інше), так і стан організму ( перевтома, гостре порушення мозгового кровообігу, алкогольне сп’яніння, травма та ін.).

    Виділяють три клінічні варіанти утоплення: справжнє або істинне утоплення, асфіктичний і синкопальний типи утоплення.

    Істинне утоплення Виділяють три періоди утоплення:

    1. Початковий . Частіше всього тонуча людина на протязі деякого часу робить не координовані різкі рухи, прагнучи утриматись на воді. Якщо за цей час постраждалому не надана допомога, настає перевтомлення м’язів і він опускається на дно. Звичайно доросла людина затримує дихання на 30-60 сек. Дихальна затримка призводить до накопичення у крові СО2, що веде до збудження дихального центру і появи самовільних дихальних спазмів під водою. Потрапивши в дихальні шляхи, вода викликає рефлекторний спазм гортані.
    2. Агональний . Гіпоксія посилюється, втрачається свідомість. Дихання відновлюється на деякий час, і вода через трахею і бронхи вливається в альвеоли. З’являється різкий ціаноз ( посиніння) шкіри та слизових оболонок, набухають вени шиї та кінцівок, з рота і носа виділяється рожева піна.
    3. Клінічна смерть . Зупинка серцевої діяльності.
    Асфіктичний тип утоплення
    Асфіктичний тип утоплення, або сухе утоплення, має місце при різкому гальмуванні центральної нервової системи, яке виникає під впливом алкогольної інтоксикації, епілептичного нападу, струсу головного мозку, переломі кісток черепа, шийного відділу хребта та з інших причин. В цих випадках постраждалий опускається на дно, швидко втрачаючи свідомість. У відповідь на проникання невеликої кількості води у верхні дихальні шляхи розвивається спазм гортані, при цьому у легені потрапляє невелика кількість рідини. Головна причина утоплення – відсутність доступу повітря в легені, одночасно з цим потерпілий ковтає велику кількість води. Таких потерпілих також називають “синіми”, хоча ціаноз у них виражений в меншій мірі, ніж при істинному утопленні.

    Асфіктичне утоплення має короткий початковий період, що швидко змінюється агональним періодом з настанням клінічної смерті.

    Синкопальний тип утоплення
    Характеризується рефлекторною зупинкою дихання та серцевої діяльності. Частіше синкопальний тип утоплення зустрічається у жінок та дітей під впливом різкого раптового охолодження ( гідрошок ), сильного емоційного потрясіння. Виникає захисна рефлекторна реакція, яка проявляється спазмом м’язів гортані, зупинкою дихання та серцевої діяльності. У зв’язку зі спазмом капілярів шкіри, потерпілі мають бліде забарвлення шкіри, їх називають “білими” утопленими. Легені не встигають заповнитися водою, при цьому в них не спостерігається виділення рожевої піни із верхніх дихальних шляхів. Цей тип утоплення найбільш перспективний з точку зору можливості повернення постраждалого до життя при проведенні реанімаційних заходів.

    При всіх видах утоплення перш за все порушуються функції кори головного мозку. Послідовність зупинки дихання та серцевої дільності різна, при істинному утопленні первинно настає зупинка серцевої діяльності, при асфіктичному – зупинка дихання, при синкопальному – обидві функції втрачаються майже одночасно. Ці механізми мають велике значення для успішного проведення реанімації.

    Невідкладна допомога

    Основа успіху надання допомоги при утопленні – це правильна й чітка організація водно-рятувальної служби з максимальним наближенням медичної допомоги до місця події. На домедичному етапі перша допомога повинна бути надана не пізніше ніж за 1-4 хв. з моменту утоплення, на медичному етапі - за 5 хв. з послідуючим транспортуванням постраждалого в реанімаційний центр. Якщо перша допомога надається в першу хвилину після утоплення, вдається повернути до життя 95% потерпілих, якщо після 6-ти хв. – тільки 6 %.

    Реанімаційні заходи повинні розпочинатися негайно. Штучне дихання починають проводити прямо на воді, до того як потерпілий буде доставлений на берег або на борт рятувальної шлюпки. Штучне дихання проводиться методом “ з роту в ніс”, “ з роту в рот”.

    Після підняття потерпілого з води треба видалити з легень воду, на що витрачають не більше 10-15 сек. (зробити 5-6 поштовхоподібних натискувань на його спину, перевернувши потерпілого на живіт на своє коліно, пригнувши до землі його голову та груди ). Потім швидко звільнити від одежі верхню половину тулуба, швидко відкрити рот потерпілого з допомогою підручних засобів. Щоб утримати рот відкритим, між корінними зубами кладуть марлево-ватний валик, вузол носової хустини, пробку, та інше. Головне - проведення штучного дихання і відновлення серцевої діяльності. Співвідношення проведення закритого масажу серця до штучної вентиляції легень - 30:2.

    Всі потерпілі підлягають стовідсотковій госпіталізації в лікувальний заклад, при транспортуванні потерпілого кладуть обличчям вниз з метою надання сприятливих умов для витікання води з легень. Потерпілого слід зігріти, вкутати одіялом чи іншими підручними засобами. Транспортують у лікувальні заклади в горизонтальному положенні, а при набряку легень – надати йому напівсидяче положення.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Субота, 13.02.2010, 12:33 | Повідомлення # 4
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    Хочо основними таборами для дітей є літні табори та експедиції але знаю деякі організації (серед яких багато наших друзів), які проводять змові експедиції та походи. Особливо це стосується Карпат. Оскільки основною небезпекою проведення таких таборів (окрім загальних вимог техніки безпеки) є обмороження - подаємо інформацію по першій допомозі в таких випадках

    My WebPage

    Надання першої медичної допомоги при обмороженні
    ПЛАН

    Вступ

    1. Поняття обмороження, основні ступені обмороження

    2. Вплив холоду на організм, ризик та ознаки обмороження

    3. Перша допомога потерпілим від обмороження

    Список використаної літератури

    Вступ

    Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб найпростішими засобами врятувати життя потерпілому, полегшити його страждання, запобігти розвитку можливих ускладнень, зменшити тяжкість перебігу травми чи захворювання.

    Перша медична допомога може бути надана на місці ураження самим потерпілим (самодопомога) чи його товаришем (взаємодопомога). Це – тимчасова зупинка кровотечі, накладання стерильної пов’язки на рану або опікову поверхню, штучне дихання, непрямий масаж серця, уведення заспокійливих ліків, гасіння одягу, що загорівся, транспортна іммобілізація, надівання протигаза, виведення (винесення) потерпілого із зараженого місця, часткова санітарна обробка.

    Надання першої медичної допомоги якомога швидше має вирішальне значення для врятування життя і подальшого перебігу ураження. Першочергову допомогу надають дітям і тим потерпілим, які можуть загинути, якщо не допомогти їм вчасно.

    1. Поняття обмороження, основні ступені обмороження

    Обмороження – це пошкодження тканин організму внаслідок дії на них низьких температур. Обморожують переважно ніс, кінчики пальців рук і ніг. Ознаки обмороження: обморожена частина тіла втрачає чутливість, немовби її не існує, шкіра стає блідою, температура її знижується. За глибиною ураження розрізняють обмороження 4 ступенів.

    І ступінь – шкіра стає блідою.

    ІІ ступінь – з’являються пухирі, шкіра навкруги них має синювато-червоний колір.

    ІІІ ступінь – часткове змертвіння м’ягких тканин.

    IV ступінь – поряд із змертвінням м’ягких тканин настає змертвіння кістки.

    При обмороженнях І ступеня насамперед необхідно відновити кровообіг для цього обморожену ділянку протирають спиртом або горілкою, змащують вазеліном або несоленим жиром і обережно розтирають для знезараженою спиртом сухою рукою у напрямку до серця, поки відновиться чутливість шкіри. Робити розтирання слід обережно, бо замерзлі судини легко ламаються, що може призвести до крововиливів.

    При ІІ-ІІІ ст. на ушкоджене місце накладають пов’язку, змочену одеколоном або горілкою, а потім – стерильну пов’язку і потерпілого відправляють до лікарні.

    2. Вплив холоду на організм, ризик та ознаки обмороження

    Вплив на організм негативних температур, особливо якщо погода вітряна і волога, сполучено з постійним ризиком переохолодження й обмороження. Вітер підвищує імовірність і того, і іншого, тому що охолодне дія повітря підсилюється. Охолодна здатність повітря, що рухається при температурі -20 С

    зі швидкістю 48 км/годину, така ж, як у повітря при -40 С, у якого швидкість всьго 8 км/годину. Вологість також підвищує небезпеку, оскільки теплопровідність вологого і холодного повітря більша, ніж у сухого і теплого; тому він може більш інтенсивно відводити тепло від тіла.

    Особливої уваги вимагають руки і ноги. Вони знаходяться на периферії кровообігу, а тому можуть дуже швидко прохолоджуватися. Зробіть усе можливе, щоб застібки на зап'ястях, щиколотках, шиї і талії були ефективні, але не перешкоджали кровообігу. У морозну погоду потрібно частіше перевіряти ноги, чи немає симптомів обмороження. При обмороженні ноги зніміть з потерпілого взуття і сховайте ногу в тепле місце на своєму тілі — у пахву, у чи пах на грудях. Зберігайте руки по можливості захищеними, у разі потреби зігрівайте їх під пахвами чи між стегнами. Якщо ви відчуєте, що мороз "кусає" пальці ніг, зігрійте їх, якщо можливо, об тіло свого супутника. Якщо ви один, постарайтеся зігріти пальці, ворушачи ними, рухаючи ногою чи за допомогою масажу.

    Ризик обмороження вимагає особливої пильності, оскільки, по-перше, воно може відбутися непомітно для вас, і, по-друге, будучи досить серйозним фактором саме по собі, воно може привести до гангрени. У постраждалій частині тіла може виникнути як відчуття поколювання, так і оніміння. Слідом за цим шкіра може побіліти чи набути сіруватого відтінку. Важливо частіше перевіряти стан відкритих частин тіла, особливо обличчя, включаючи ніс. Якщо ви знайдете обморожені ділянки, їх потрібно повільно і природним образом відігріти. Кращий метод відігрівання — притисненням "шкіри до шкіри" (наприклад, сховавши руки в пахви).

    Для акуратного відігрівання може бути використана тепла вода, температуру якої можна перевірити як при купанні дитини у ванночці, тобто ліктем. Сховайте потерпілого в укриття якомога швидше; у будь-якому випадку захистіть його від подальшої втрати тепла за допомогою ковдр, додаткового одягу чи інших матеріалів. По можливості, скоріше забезпечте його гарячою чи водою питвом.

    Якщо виявлене обмороження:

    * не тріть і не масажуйте постраждалий ділянку;

    * не прикладайте сніг чи лід — це небезпечно;

    * не використовуйте для відігрівання гарячий камінь чи вогонь;

    * не давайте пити алкогольні напої;

    * не дозволяйте потерпілому ходити, спираючи на недавно відморожену ногу;

    * не розкривайте пухирів, що можуть з'явитися.

    Людина виглядає безглуздо, якщо вона корчить пики, але в умовах Арктики це може допомогти уникнути обмороження. Ніколи не тріть і не масажуйте відкритих ділянок шкіри.

    "Окопні ноги" Якщо ноги довгостроково знаходяться в холодній воді, результатом цього найчастіше може з'явитися те, що * іноді називають "окопні ноги ". Кінцівка при цьому німіє, стає білою і нечуттєвою; шкіра може лопатися і покриватися виразками. Варто знати, що такий стан може виникнути не тільки в граничній холодній воді. Для цього може виявитися достатнім 15 С, що істотно вище крапки замерзання. Тому, якщо у вас мокрі ноги, частіше перевіряйте їхній стан. Для профілактики варто намагатися не допускати контакту ніг з водою. Якщо є, користайтеся рибацькими чоботями. Якщо ви промочили ноги, зніміть взуття, вилийте з її воду і якомога швидше відіжміть і переодягніть носки. Періодично по 5-10 хвилин розтирайте ноги, намагайтеся постійно ворушити ступнями і пальцями.

    3. Перша допомога потерпілим від обмороження

    Якщо ж переохолодження ніг усе-таки відбулося, варто чинити в такий спосіб:

    1. Дуже акуратно осушите ноги, не розтираючи шкіри.

    2. Ті місця, де шкіра тріснула, змажте антисептичним кремом.

    3. Забинтуйте ноги (не туго!).

    4. Тримайте тіло в теплі, але постарайтеся, щоб ступні відігрівалися так повільно, як тільки можливо; ноги підніміть.

    5. Не дозволяйте потерпілому ходити.

    Якщо тіло втрачає тепло швидше, ніж організм у стані його компенсувати, виникає переохолодження. Серед умов, що сприяють цьому, варто виділити холодну, вологу погоду, мокрий одяг, занурення в холодну воду, виснаження, недостатній одяг і недостачу їжі і питва. Переохолодження не завжди легке діагностувати. Тому важливо стежити, чи не проявилися у вас наступні симптоми:

    * блідість і сильне, некероване тремтіння;

    * ненормально низька температура тіла (перевіряється на ощупь);

    * слабість і утома м'язів;

    * сонливість і ослаблення зору;

    * скорочення частоти серцебиття і подихи;

    * непритомність, утрата свідомості (особливо небезпечно!).

    На додаток до цих ознак, мабуть, найбільш разючою вказівкою на початок переохолодження є помітні зміни психічного складу потерпілого. Екстраверт здатний стати інтровертом, агресивність перемінитися покірністю, чи навпаки. Причому не підлягає сумніву, що переохолодження, якщо не прийняти невідкладних мір, здатно виявитися смертельно небезпечним. Холод і вогкість може швидко убити хворої чи травмованої людини. У таких умовах постарайтеся скористатися найближчим укриттям — за скелею, чи стінкою в якому-небудь природному поглибленні. Не слід намагатися відігріти такої людини гарячою водою, чи вогнем тертям. Найкраще лягти з ним в один спальний мішок і зігріти своїм тілом. Так само можна бороти з переохолодженням здорової людини.

    Згадані вище міри повинні бути спрямовані на припинення втрат тепла тілом і заповнення загубленого. З цією метою необхідно:

    1. Якомога швидше забезпечити укриття від вітру і холоду.

    2. Якщо є сухий одяг чи які-небудь покривала, замініть ними мокрий одяг. Заміна повинна відбуватися поетапно, відкриваючи на кожнім етапі мінімальну поверхню тіла і на мінімальний час.

    3. Якщо немає сухого одягу, залишіть вологий одяг на потерпілому, але закрийте її зверху додатковою ізоляцією від холоду, а зовсім зверху — вологонепроникним покриттям, що різко знижує тепловіддачу.

    4. Підведіть тепло до тіла потерпілого; гарним джерелом може бути його супутник.

    5. Якщо потерпілий знаходиться у свідомості, дайте йому гарячу їжу і питво.
    У випадку переохолодження майте на увазі також наступні обставини:

    * продовжуйте процедури, навіть якщо подих і серцебиття не виявляються. У цьому випадку буде потрібно штучне дихання і непрямий масах серця. Не можна вважати, що людина, умер від переохолодження, за винятком ситуації, коли відновлена нормальна температура тіла, а потерпілий не оживає;

    * звертайтеся з постраждалим обережно, що змерзнула шкіру і плоть легко зашкодити;

    * не допускається чи терти масажувати постраждалий ділянка, щоб стимулювати кровообіг;

    * не відігрівайте постраждалого занадто швидко;

    * не дозволяйте потерпіл напружуватися;

    * не давайте потерпілому алкоголю.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Неділя, 14.02.2010, 12:11 | Повідомлення # 5
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    МЕДИЧНА АПТЕЧКА
    My WebPage
    Медична аптечка

    Принципи формування
    У туристських подорожах, всіляких експедиціях, на альпіністських зборах, то
    є, там, де діють автономні групи людей, можливі ситуації, в яких
    учасники такої автономної групи повинні надавати медичну допомогу своїм
    товаришам. Такі випадки, на жаль, не рідкісні, причому діапазон можливих неприємностей
    великий - від харчового отруєння до травми. Добре, якщо в групі є лікар або
    досвідчена медсестра, здатні оказати потерпівшому кваліфіковану допомогу. Але
    як правило, розраховувати доводиться лише на власні сили. І в такій
    ситуації грамотно зібрана аптечка надасть неоцінену допомогу.
    Непідготовленій людині дуже важко розібратися в тому різноманітті ліків
    яке сьогодні посилено рекламується, продається в аптеках і указується в
    численних довідниках. В усякому разі, при підборі ліків для вашої
    аптечки потрібно враховувати такі чинники: ліки повинні відноситися до так
    званим "швидко помічним" препаратам, тобто, вони повинні бути розраховані на
    лікування гострих захворювань і пошкоджень. Важлива їх доступність (наявність в
    аптеках, можливість закупівлі без рецепту). Перевагу треба віддавати тим
    лікам, з якими ви так чи інакше вже мали справу. На жаль, реклама не
    завжди точно інформує нас про властивості препарату, перебільшуючи очікуваний
    ефект і умовчуючи про побічні дії і протипоказання. Треба пам'ятати про те
    що в деяких випадках неправильно призначені ліки можуть заподіяти
    більша шкода, ніж власне хвороба.
    Зрозуміло, конкретний набір ліків в аптечці залежить від тривалості
    маршруту, району подорожі, пори року, і ряду інших чинників.
    В тому випадку, якщо в групі є медик, що уміє виконувати внутрішньо-м'язові і
    підшкірні ін'єкції, до складу аптечки має смисл включить препарати у вигляді
    розчинів для ін'єкцій. Треба пам'ятати, що при ін'єкційному введенні ліків
    його дія наступає швидше і може проявляться сильніше, ніж у разі прийому
    пігулок.
    У складній і дальній подорожі в кожногоучасника повинна бути особиста аптечка
    у яку входять прості засоби для надання першої допомоги.
    Розрахунок кількості медикаментів
    Можна рекомендувати наступний принцип: як правило, ліки, призначені
    для лікування потерпілих, стан котрих передбачає транспортування
    беруться з розрахунку два постраждалих і транспорткванея їх з найбільш
    віддаленої ділянки маршруту.
    Необхідно враховувати можливість поширення кишкової інфекції, яка
    часто виникає під час дороги до началу маршруту (потяги, привокзальні буфети
    і ін.). Особливо складна епідеміологічна
    обстановка в південних районах (Кавказ, Середня Азія) .В зв'язку з цим кількість
    препаратів з розділу "Ліків, що застосовуються при хворобах шлунку і кишечнику"
    беруться в збільшеній кількості.
    При використанні препаратів на маршруті при першій нагоді необхідно
    заповнити їх запас. У разі відсутності в аптеці необхідних вам медикаментів
    заміните їх аналогічними, проконсультувавшись з фармацевтом аптеки.
    Упаковка аптечки
    Розглянемо вимоги, пред'являємиєк упаковці аптечки в цілому і окремих
    медикаментів усередині неї.
    - жорсткість. Аптечка винна іметьупаковку, що зберігає форму і що оберігає
    вміст від деформації при перенесенні в рюкзакєї поза ним. В цьому відношенні
    мабуть, найбільш зручні пластикові ящики дляїнструментов, що продаються в
    господарських магазинах. Вони багато в чому схожі напрофессиональниє укладання
    використовувані бригадами "Швидкої допомоги" іспасательнимі формуваннями. При
    виборі конкретного типу укладання треба обратітьвніманіє на надійність замків і
    з'єднання ящика з кришкою.
    - герметизація . Навіть при попаданіїв воду аптечка повинна зберігати
    герметичність. Багато медикаментів приходять внегодность при зіткненні з
    водою.
    - амортизація ударів .Рекомендуется зробити амортизуючі прокладкивнутрі
    упаковки всієї аптечки і окремих блоковлекарств. Спосіб перевірки простий - в
    аптечці, скинутій в рюкзаку на твердуюповерхность з висоти декількох метрів
    нічого не повинно розбитися
    - написи на ліках . Дляудобства використання ліків всі написи наніх
    у разі ізоляції скла, іспользованіїсамодельних упаковок повинні бути
    відновлені. Повинні бути вказані названієлекарства, концентрація ( якщо це
    необхідно ), термін придатності. Наприклад : "перекисьводорода 3%, придатна до Х.99."
    - список з рекомендаціями . Внутріаптечки на той випадок, якщо нею буде
    користуватися людина, не обладающийдостаточнимі знаннями, повинна бути вкладена
    список медикаментів з показаннями до застосування, дозуванням і протипоказаннями.
    - полегшення ваги . Отдавайтепредпочтеніє легким упаковкам ліків. Сама
    важка і незручна упаковка - стекло. Старайтесьсвесті його кількість до
    мінімуму.
    - ізоляція скла . Якщо в аптечкевсе ж присутні ліки в скляній
    упаковці, їх потрібно обклеїти лейкопластирем (етоне відноситься лише до ампул).
    Це створює деяку амортизацію, аєслі вже скло розіб'ється, то осколки
    переважно залишаться на пластирі.
    - зручність перенесення поза рюкзаком .В ряду ситуацій може потрібно перенесення
    аптечки окремо від рюкзака. На цей випадок онадолжна бути оснащена лямкою або
    ручками для транспортування. Краще всегоупаковивать її в невеликий рюкзак.
    - яскрава маркіровка упаковки . Повнешнему вигляду аптечка повинна легко відрізнятися
    скажімо, від ремнабора. Традиційне позначення -красный хрест на упаковці (на
    верхній її стороні).
    Для зручності використання іпереноські аптечки пропонується "блокова" її
    укладання. Все наявні медикаменти діляться на 2части : аптечка екстреної
    допомозі і все інше. До першої групи относятсяте ліки, які
    застосовуються в невідкладних ситуаціях, требующихнемедленного реагування. Ця
    частина аптечки зберігається в досяжному місці верб аварійної
    ситуації повинна витягуватися в лічені секунди.Передбачається, що склад її
    розумно мінімальний. Поширена помилка -помещение сюди всією ампульной
    аптечки, повністю всієї перев'язки і т.д. У данномслучає резонно буде
    обмежитися випадками екстреної остановкикровотеченія, почала лікування
    серцевого нападу, непритомності. Зрозуміло, всоответствії з переконаннями кожного
    конкретного медика ці положення могуткорректіроваться.
    У основній аптечці целесообразнооб'едініть в блоки ліків однієї групи, що
    значно полегшить їх пошук. У цьому смислеупомінавшиеся раніше ящики для
    інструментів зручні тим, що розбиті на секції, по яких зручно розкласти
    медикаменти.
    У всіх випадках запрещаєтсяїспользовать медикаменти з минулим срокомгодності
    з нечитаними написами на упаковці або вообщебез упаковки!
    Індівідуальнаяаптечка :
    Індивідуальний перев'язувальний пакет ілістерільний бинт - 1 шт.
    Нестерильний бинт - 1шт.
    Йод - 1 фл.
    Пластир бактерицидний - 2-3 шт.
    Анальгін або цитрамон - 10 табл.
    Помада губна гігієнічна - 1 шт.
    Крем для шкіри - 1 шт.
    Також в індивідуальну аптечку могутвходіть ліки, які по тих або інших
    причинам приймаються людиною у времяпутешествія. Про прийом цих ліків
    необхідно поінформувати руководітелягруппи.
    Мала аптечка
    Для одно- дводенних походів понаселенним районам (Підмосков'я) і деяких
    поїздок з мешканням в населеному пункті свозможностью надання
    кваліфікованій медичній допомозі можетпріменяться скорочений варіант
    аптечки. Її список в таких случаяхогранічиваєтся медикаментами для надання
    простій першій допомозі:
    Бинти стерильні і нестерильні
    Бинт еластичний
    Палять
    Пластир бактерицидний і в рулоні
    Перекис водню
    Йод
    Калія перманганат
    Альбуцид або софрадекс
    Пантенол
    Валідол
    Аміак
    Анальгін або баралгін
    Цитрамон
    Фенкарол або супрастин
    Но-шпа
    Белалгін
    Вугілля активоване
    Ножиці.
    Аптечка екстреної допомоги
    Список аптечки із зразковим расчетомколічества, для групи в 15 учасників на 2
    тижні походу, а також для одно-двухдневногопохода по Підмосков'ю в тепле
    пора року. У графі "кількість" длятаблетірованних медикаментів вказана
    кількість пігулок. У такому вигляді список удобендля закупівлі медикаментів в
    аптеці, для перевірки комплектації аптечки послепохода і т.д.
    (*) - препарат не обов'язковий або беретсяв залежності від конкретних умов
    подорожі.
    Найменування Кількість в аптечці для дальнегопохода Кількість в аптечці для 1-денного походапрімечанія
    Валідол, табл.1010
    Нітрогліцерин, табл. (*)1 уп.
    Аміак (розчин) 1 фл. 1 фл.
    Бонін, табл. (*) 1 упак.
    Бинт стерильний 12
    Бинт нестерильний 12
    Бинт трубчастий всі номери
    Серветки стерильні 1 упак.
    Палять 1-21
    Пластир бактеріц. 33
    Пластир (рулон) 11
    Поліетилен 1 пакет
    Перекис водню 40 мл 40 мл
    Йод, р-р спиртною 1 фл. 1 фл.
    Основна аптечка.
    Перев'язувальні матеріали.
    Найменування Кількість ваптечке для дальнього походу Колічествов аптечці для 1-денного походу Примітки
    Бинт стерильний або ІПП 4
    Бинт нестерильний 4
    Бинт еластичний 1-21
    Серветки стерильні 2 упак.
    Пластир бактеріц. 7
    Шпильки англійські 5-10 шт. 2 шт.
    Вата 1 упак.
    Антисептики зовнішньої дії
    Перекис водню 40 мл
    Спирт етиловий 100 мл
    Фурацилін, табл. 30
    Марганцівка, пороші. 1 уп. 1 уп.
    Льовосин, мазь 1 уп.
    Пантоцид, табл. (*) 3 уп.
    Пантенол 1 флакон 1 флакон (*)
    Гідроперит, табл. 12
    Засоби, вживані при пораженіїглаз і вухах
    Альбуцид, краплі 3 тюбики 1тюбик
    Софрадекс, краплі 1 уп.
    Болезаспокійливі і жаропоніжающиесредства
    Анальгін, табл. 2010
    Баралгін, табл. 20
    Трамал, капс. 10
    Солпадєїн, табл. (*) 20
    Аспірин, табл. 20
    Цитрамон, табл. 186
    Серцево-судинні засоби
    Валокордин, краплі 1 флакон
    Протиалергічні засоби
    Супрастин, табл. 20
    Фенкарол, табл. 2010
    Спазмолітики
    Но-шпа, табл. 3010
    Теонікол, табл. (*) 20
    Заспокійливі засоби
    Реланіум, табл. 10
    Рудотель, табл. 10
    Ліки, вживані при болезняхорганов дихання
    Піносол, краплі в ніс (*) 1 фл.
    Галазолін, краплі в ніс 1 фл.
    Каметон, аерозоль (*) 1
    Фарингосепт, табл. 20
    Лібексин, табл. 20
    Бромгексин, табл. 20
    Ліки, вживані при болезняхжелудка і кишечнику
    Фестал, драже 30
    Белалгін, табл. 10 10
    Інтетрікс, капс. 40
    Фуразолідон, табл. 50
    Ерцефуріл, капс. 28
    Вугілля активоване 50 табл. 20
    Сенадексин, табл. 10
    Імодіум, капс. 20
    Церукал, табл. 10
    Регидрон, порошок (*) 4-5 упак.
    Протиінфекційні засоби
    Бісептол 480, табл. 20
    Ампіокс, капс. 30-60
    Еритроміцин, табл. 30-60
    Різні засоби для наружногоупотребленія
    Оксоліновая мазь 1
    Никофлекс, мазь 1
    Індовазін, мазь 1
    Солкосеріл, мазь (*) 1
    Різні засоби для внутреннегопрімененія
    Кальцію хлорид, розчин 3 ампули
    Фуросемід, пігулки 20
    Полівітаміни (*) 1-2 упак.
    Інструменти
    Ножницы11
    Пінцет (*) 1
    Рукавички латексные2 пари
    Термометр медіц. (*)1 (у упак.)
    Тонометр з фонендоскопом1
    Ампульная укладання
    У графі "Кількість" пріведеночисло ампул вказаного об'єму. Якщо об'єм ампул
    інший, їх кількість винна соответственноїзменяться.
    Анальгін 2 мл 5
    Баралгін 5 мл 5
    Трамал 2 мл 5
    Кордіамін 2 мл 5
    Кофеїн 2 мл 5
    Компламін 2 мл 5
    Но-шпа 2 мл 5
    Платифілін 1 мл 5
    Супрастин 1 мл 5
    Ампиокс-натрій 0,5 р. 12
    Гентаміцин 2мл 10
    Преднізолон 1 мл 9
    Лазикс 2 мл 5
    Вода для ін'єкцій 5 мл 12
    Примітка. На ампулахотечественного виробництва, як правило, неуказиваєтся
    дата виробництва і термін придатності. Якщо виперекладиваєте їх з фабричної
    упаковки в іншу, не забудьте перенести з коробкиеті дані.
    Джерело: avp.travel.ru


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: П`ятниця, 01.04.2011, 13:11 | Повідомлення # 6
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://ua.textreferat.com/referat-3813-4.html

    ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ

    Опіки виникають під дією високих температур. Опіки від світлового випромінювання, полум'я, кип'ятку і гарячої пари називаються термічними, й від дії на шкі­ру і слизові оболонки сильних кислот і лугів, які спри­чинюють не тільки місцеве ураження, а й загальне от­руєння організму, — хімічними.

    Важкими є опіки від напалму та інших запалюваль­них речовин. Напалм прилипає до одягу і, продовжуючи горіти, вражає не лише шкіру, а й підшкірну клітковину та м'язи й утворює глибокі опіки.

    Залежно від глибини ураження шкіри і тканин тіла розрізняють чотири ступені опіків: легкий (І) — почервоніння шкіри; середньої тяжкості (П) — утворення пухирів; тяжкий (Ш) — змертвіння всієї товщини шкіри; надзвичайно тяжкий (IV) — обвуглювання тканин тіла.

    При великих (понад 10—15% поверхні тіла) опіках II—III ступенів виникає важке загальне ураження ор­ганізму — опікова хвороба, яка нерідко ускладнюється опіковим шоком. Особливістю опікового шоку є його довготривалість (24—72 години). Опікова хвороба харак­теризується гострою інтоксикацією, порушенням в орга­нізмі водно-сольового обміну. Все це часто призводить до запалення легенів, ураження печінки, нирок, гострих виразок шлунково-кишкового тракту.

    При опіках насамперед потрібно погасити одяг, якщо він горить, для чого на ураженого слід накинути пальто, ковдру тощо. Потім необхідно дати потерпілому випити теп­лої підсоленої води. Обпечену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи і залишаючи на місці ті його шматки, що прилипли до тіла. Не можна розрізати або роздушувати пу­хирі, торкатись обпаленої поверхні руками, змазувати її жиром, маззю чи іншими речовинами. На опікову поверхню накладається стерильна пов'язка.

    При великих опіках, які займають значну поверхню ті­ла, ураженого слід загорнути в чисте простирадло, вжити всіх необхідних заходів для запобігання шоку і терміново транспортувати його до медичного закладу.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: П`ятниця, 01.04.2011, 13:12 | Повідомлення # 7
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://mns.ucoz.ua/publ/3-1-0-62

    ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧАХ
    Найнебезпечнішим ускладненням ран є кровотечі, що безпосередньо загрожують життю постраждалих. Кровотечею називають вихід крові з ушкоджених кровоносних судин. Кровотечі бувають зовнішні (артеріальні, венозні, капілярні) та внутрішні (паренхіматозні).

    При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин назовні. При внутрішній кровотечі, кров виливається у тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести до смерті.

    Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок якої за короткий проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові. Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем. При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся раньова поверхня. Паренхіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.

    При наданні першої медичної допомоги здійснюють тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі.

    Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів: накласти кровоспинний джгут або тугу пов’язку; притиснути пальцем магістральну судину вище місця кровотечі, притиснути і максимально зігнути кінцівку.

    Накладання тугої пов’язки — найпростіший спосіб зупинки незначної кровотечі. Для такої пов’язки використовують індивідуальний перев’язувальний пакет. Проте, пов’язку не слід накладати занадто туго. Якщо, після накладання пов’язки, кінцівка посиніє, то це означає, що пов’язка здавила вени, відтік крові до серця утруднений і вона застоюється. У такому випадку кровотеча може тільки посилитися. Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої пов’язки означає повне припинення кровообігу.

    Притиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з метою зупинки кровотечі, можна за будь-яких обставин. Притискання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця, перед накладанням джгута або пов’язки.

    Щоб уміло й швидко зупинити кровотечу цим способом, потрібно добре знати місця притискання артерій. Знаходять артерію за пульсом, притискають її до найближчих кісток вище місця поранення, до припинення пульсу і зупинки кровотечі.

    Коли поранено обличчя, слід притиснути такі судини: на лобі — вискову артерію спереду від вуха; якщо рана на підборідді або щоці — зовнішню щелепну артерію; при пораненні шиї або голови — сонну артерію збоку від гортані до хребта.

    При кровотечах у ділянці плеча і плечового пояса, потрібно притиснути підключичну артерію до першого ребра в надключичній ямці або пахвову артерію — до плечової кістки в підпахвовій ямці.

    При кровотечах із ран передпліччя, притискають плечову артерію з внутрішнього боку плеча до плечової кістки.

    При кровотечах із ран стегна, гомілки і стопи притискають стегнову артерію.

    Джгут для зупинки крові застосовують при сильній кровотечі з поранених кінцівок. Його накладають вище рани і якомога ближче до неї. Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку перетискання нерва і розвитку згодом паралічу руки. Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником, ватно-марлевою пов’язкою або іншими матеріалами. Потім дуже розтягують гумовий джгут, роблять ним навколо кінцівки одне-два кільця і кінці фіксують гачком. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне. Якщо джгута немає, то для зупинки кровотечі треба вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь-якої достатньо міцної тканини, тасьми, стрічки, мотузки. Як і при накладанні джгута, місце накладання закрутки захищають м’якою прокладкою (ватою, одягом). Закрутку намотують на кінцівку, кінці зав’язують вузлом. У кільце, що утворилося, вставляють палицю і закручують, поки не припиниться кровотеча. Після цього палицю фіксують бинтом або іншим способом .

    Наклавши на кінцівку джгут або закрутку, рану закривають стерильною пов’язкою і на ній позначають час накладання джгута або закрутки. Можна записати час на клаптику наперу і прикріпити його до пов’язки останніми обертами бинта або засунути під джгут.

    Влітку джгут накладають на кінцівку не більше, ніж на годину, взимку — на півгодини. При потребі залишити джгут ще на деякий час, потрібно, притиснувши пальцями відповідну артерію, ослабити джгут. Коли кінцівка порожевіє і потепліє, джгут знову затягують. Усього джгут накладається не більше, ніж на 2 години. У холодну пору року кінцівку із джгутом слід утеплити.

    Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненнях кінцівок, треба максимально зігнути кінцівку і зафік­сувати її в цьому положенні. Наприклад, якщо поранено гомілку, в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі, ногу згинають у колінному суглобі і в такому положенні затягують її ременем (бинтом, рушником, косинкою). Так само, при пораненні передпліччя, руку згинають і фіксують у ліктьовому суглобі. На верхню частину стегна накласти джгут неможливо. Тому ватно-марлевий валик кладуть у пахову ділянку, стегно максимально притискають до живота і закріплюють у такому положенні. Якщо рана у ділянці пахви або верхньої частини плеча біля плечового суглоба, то потрібно якнайдалі завести руку назад, притиснути до спини і зафіксувати.

    У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості обличчя, збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення, шуму у вухах, холодного поту — постраждалого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою.

    Будь-яка, навіть невеличка, рана становить загрозу для життя постраждалого, оскільки вона може бути джерелом зараження різноманітними мікроорганізмами або причиною сильної кровотечі. Основний засіб профілактики ускладнень при наданні першої медичної допомоги — якнайшвидше накладання на рану стерильної пов’язки.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: П`ятниця, 01.04.2011, 13:21 | Повідомлення # 8
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Offline
    http://lisnet.org.ru/?page_id=754

    Застереження про гриби
    У хворих, що отруїлися грибами, спостерігаються такі спільні ознаки недуги: болить усередині, розладнується шлунок, нудить, починається блювота, людина відчуває загальну слабкість. Спостерігається також зміна зіниць, одна стає вужча, друга ширша. Буває, що іноді у хворого з’являються зорові і слухові галюцинації, конвульсії, марення. Після збудження настає втрата свідомості, при цьому спостерігається посмикування деяких м’язів, найчастіше обличчя і пальців рук.
    Навіть при легкому отруєнні грибами треба негайно звернутися по медичну допомогу чи відправити хворого до лікарні. Часто від того, як швидко буде надано медичну допомогу, залежить життя людини. Дещо можна зробити хворому до того, як прийде лікар. Насамперед треба прикласти до живота і ніг грілки. Щоб не допустити активного всмоктування отрути в організм, треба якнайшвидше промити шлунок: дати хворому випити 3—4 склянки солоної води, а тоді викликати блювоту. Процедуру повторюють кілька разів.
    Після цього рекомендується дати хворому холодного міцного чаю, кави або молока. Але поки не прийде лікар, не годувати. І, звичайно, не можна давати хворому спиртних напоїв, оцту, бо вони сприяють всмоктуванню отрути. Щоб установити причини отруєння, варто зберегти рештки грибів.
    Одначе таке лихо може статися тільки з недосвідченими чи дуже безпечними людьми. А якщо ви добре знаєте, які гриби можна збирати, і, зібравши, одразу ж, не відкладаючи на завтра, почистите, добре переварите чи засмажите, тоді після приємного походу по гриби ви маєте ще й задоволення від смачної грибної страви.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Програма табору екологічного виховання » Перша медична допомога (правила надання першої медичної допоги при проведені таборів)
    Сторінка 1 з 11
    Пошук:

    Авторське право належить керівникам проекту та авторам матеріалів © 2016
    Сайт управляється системою uCoz