Науково технічний прогрес та глобальні проблеми сучасності - Актуальна проблематика - Каталог статей

1. Соціальні і екологічні аспекти НТР.
НТП являє собою процес глибоких якісних змін, які зачіпають різні сторони життя суспільства. Це єдиний, взаємообумовлений наступаючий розвиток науки і техніки, який є важливою стороною еволюції суспільства, його руху вперед. НТП включає в себе як постійні кількісні зміни в науці і техніці виробництва, так і якісні зміни, стрибки. Головними аспектами НТП є створення і вдосконалення засобів праці, розширення сукупності предметів праці, розвиток технології й енергетики виробництва, вдосконалення управління виробництвом і організації суспільної праці.
Передумовами для виникнення НТП були технічний прогрес і розвиток науки в період переходу від феодалізму до капіталізму. З середини 19 ст. розвиток науки і техніки, процес їхнього зближення переріс у стадію НТП. Виникає якісно новий соціальний феномен – НТП, в якому органічно об’єднані наука як діяльність в духовній сфері, направлена на отримання нових знань, і техніка як один з найважливіших компонентів матеріальної культури. Взаємодія науки і техніки стає все більш глибокою і міцнішою, росте "сприйнятливість” техніки до нових наукових відкриттів і винаходів, а технічні засоби перетворюються в постійний і все більш сильний стимул росту наукових знань. Динамізм матеріального виробництва і великий об’єм вже накопичених науково-технічних знань визивають прискорення темпів НТП.
Ряд важливих відкриттів в області науки і техніки, які відбулися за останні десятиліття, визвали величезний революційний переворот в поглядах на світ, шляхи і засоби практичного використання різних досягнень людського пізнання. Англійський фізик і громадський діяч Джон Бернал назвав усе це – НТР. Термін дістав загальне визнання. Справді, йдеться про найбільший якісний переворот, який за своїм обсягом і глибиною перевершує такі революційні віхи в історії цивілізації, як оволодіння енергією пари й електрики, перехід від ручної праці до машинної. НТР має три сторони, що розвиваються в єдності: наукову, технічну і соціальну (зміна відношення соціальної людини до природи в процесі дальшого оволодіння природою).
Науково технічна революція поставила перед людством цілий ряд нових, досить складних проблем, з якими воно до цього або не стикалось взагалі, або вони не були на стільки важливими. Серед десятків і сотень проблем з якими зустрілося людство є такі, які ставлячи під сумнів саму можливість існування людського роду та стосуючись усіх без винятку країн і народів, одержали назву глобально-апокаліпсичних.
Глобальні проблеми НТР проявилися в другій половині 20 ст. і почали досліджуватись в 60-і рр., а до середини 70-х рр. стали однією з областей міжнародної співпраці і визнаним напрямком наукової, суспільної і політичної діяльності. Глобальні проблеми НТП викликані в першу чергу тими ж причинами, що і глобальні проблеми в цілому:1)інтернаціоналізацією життя і діяльності людей, загальнопланетним масштабом людської практики;2)НТР і її технологічними і соціальними наслідками. Ці проблеми виникають в трьох областях – у взаємодії суспільства і природи, суспільства і науки, науки і людини. Глобальні проблеми зв’язані з необхідністю ціленаправленого розвитку науки і техніки для вирішення таких проблем, як екологічна, енергетична, демографічна, проблема голоду і т.д. Глобальний характер приймають створювані соціальною практикою проблеми використання науки і техніки для гонки озброєнь. Відношення між людиною і навколишнім середовищем також зв’язані з рядом глобальних проблем. Освоюючи і використовуючи багатства природи людина не завжди враховує ці наслідки.
В епоху НТР людина в результаті досягнутих технологічних можливостей оперує силами і енергіями, які співвимірні або близькі до сил природи, а порушення процесів в біосфері набувають глобальний характер. Недооцінка наслідків таких порушень може привести до кризису взаємовідносин людини з навколишнім середовищем. "Имеющиеся у человека возможности избежать чудовищной катастрофы становятся все более ничтожными”, - пишуть М.Месарович і Е.Петель в другому докладі "Римському клубу”. Але не будемо песимістами, НТП відкриває не тільки нові шляхи в задовільнені потреб людини, але і створює нові можливості для збереження і відновлення природних умов на Землі.
Три головних процеси століття, що минуло – урбанізацію, війни та самознищення людей – ми пережили і ще переживаємо. Урбанізація навіть не приховує своєї антиекологічної сутності. Закінчується цивілізація, що будувалася за принципом: людина – цар природи. Приходить інша. Вона розуміє, до чого привів такий принцип, але все ще не збагне, як потрібно перебудуватися. Зміна цивілізації відповідальна і небезпечна. "Екологія повинна набути естетичного змісту. Цивілізація культури та культурні цінності нашої епохи можуть набути такого ж значення, яке має культура Древньої Греції (С.Залигін).
В душах людей сьогодні великий осад від всіх пожеж, від екологічних і соціальних потрясінь. Загрубіли, очерствіли наші душі. Але щоб вилікуватись, потрібно перш за все вціліти фізично. Вижити ! Тож нехай звучать і попереджають про це дзвони всіх регістрів, підштовхуючи людей на конкретне діло по захисту навколишнього середовища, а разом з тим і себе.
2.Збереження духовних цінностей людства як глобальна проблема.
ХХ століття принесло людству жорстокі випробування, які у повному масштабі навряд чи хто міг передбачити. Не ігноруючи чинників економічного, демографічного, геополітичного характеру з усіма конкретними їх хитросплетіннями, переконаний, що глибинним підгрунтям пережитих потрясінь стала загальна криза європейської культури і того типу цивілізації, який, склавшись на її основі, поширився майже на всій земній кулі.
У зв’язку з цим, необхідно грунтовніше проаналізувати феномен культури та механізм її руйнування.
Вважаємо, що культуру слід визначити як процес самоорганізації ноосфери. В його основі лежить пізнавальна діяльність людства, яка реалізується у взаємодоповнюючих одна одну формах релігійного, художнього, філософського та наукового пізнання. При цьому дуже важлива наявність гармонійної єдності всіх означених форм. Її ж порушення призводить до небезпечних наслідків.
Існує своєрідний феномен самоорганізації, що охоплює одночасно і біосферу, і ноосферу – це процес етногенезу. Він створив все наявне багатство етнічних форм, в яких існує людство. Завдяки їм замість одноманітного, сірого, уніфікованого буття, маємо розкіш і красу національних рис. Процес саморганізації завжди прагне до збільшення структур, які він породжує.
Етнічне багатство, як на мене, це – дорогоцінний дарунок творчих сил світу. Таке розмаїття слід плекати і берегти. Знищення національних форм призводить і до знищення культури. У ноосфері досить місця всім національним культурам. За своєю суттю вони не можуть виключити одна одну, а навпаки – покликані до взаємозбагачення. Лише збагативши своє національне єство, народ може внести вагомий внесок у загальнолюдське культурне буття.
Але здатність до творчості дана людині лише потенціально. Вона повинна бути ще розвинутою. Щоб подолати хаос у своїй свідомості, потрібна духовна сила; творчість вимагає напруження, зусиль. Джерело духовної енергії – у природі, в космосі, в народному мистецтві. Відібране віками традиційне мистецтво народу для різних верств населення – найкраща школа доброго смаку, творчої фантазії.
Важливою рисою сучасного суспільства є ріст стимулюючого взаємовпливу, взаємопроникнення культури і НТП. Прискорення НТП, соціально-економічного розвитку суспільства неможливе без дальшого цілісного розвитку культури, який виражається в перебудові мислення. Вплив культури на НТП відбувається через удосконалення самої людини , розвитку її особистості.
НТП, підвищуючи культуру виробництва, створює матеріальні засади для більш раціонального використання вільного часу, полегшуючи доступ людей до досягнень культури. В свою чергу досягнення науки і техніки впливають на духовний розвиток особистості, ставлять нові проблеми перед людством. Однією з таких проблем є уніфікація, в результаті якої втрачається все розмаїття особистих, національних форм. Уніфікація маючи в основному позитивний результат має і деякі негативні наслідки серед яких основне місце займає художня бідність сучасних будинків, речей домашнього користування. В погоні за кількістю ми забули що кожна річ повинна нести в собі і частинку естетичної, духовної насолоди.
Старе прислів’я твердить: змінюються часи – змінюються нрави. В принципі це правильно. Кожна епоха ставить людям свої вимоги, кожне нове покоління вносить у життя щось своє, інакше не було б і руху суспільства вперед. Однак постає питання: чи не втрачається в цьому плині часу щось принципово важливе, насамперед той моральний багаж старшого покоління, що становить мало не найдорогоціннішу частину їх спадщини? Тому щоб не втратити духовних надбань суспільство повинно виховувати нових людей.
Проте було б не правильно цілком перекладати на суспільство завдання формування особи. Погодьтесь, нелегко вчити грамоти того, хто не бажає бути письменним; важко прищепити хороші якості тому, хто відмовляється визнавати свої недоліки. Від самої людини багато в чому залежить, наскільки широким буде її світогляд, міра розуміння законів природи і суспільства. Ніхто так не прискорює і не полегшує процес виховання, як зустрічне щире бажання людей стати кращими і знати більше, їх робота над собою в цьому напрямі, тобто самовиховання.
Існує ряд напрямків виховної роботи, під впливом якої відбувається формування особи. Це, зокрема естетичне виховання, що розвиває любов до прекрасного, уміння цінити красу в природі і в людях, розуміти закони мистецтва, вміти діставати насолоду від його шедеврів. Духовне багатство немислиме, і без знання художньої літератури та мистецтва, без уміння знаходити і розуміти прекрасне, "творити красу”.
Але чому чудові твори мистецтва не хвилюють в однаковій мірі всіх людей? Одні дивляться на картину художника з трепетом і не можуть приховати хвилювання. Інші проходять мимо, ледве кинувши байдужий погляд на неї. Справа не тільки в тому, що кожний іде до розуміння прекрасного своїм шляхом. Саме розуміння краси також вимагає праці. Щоб мати насолоду від мистецтва, потрібно бути художньо освіченою людиною, знати хоч би найважливіші твори літератури і мистецтва, розвивати свою сприйнятливість і фантазію.
Естетичне виховання не тільки збагачує наш духовний світ, але й облагороджує його. Чим глибше людина проникає в світ прекрасного, чим сильніше відчуває його вплив, тим чистішою і кращою стає сама, а така людина нездатна на злочин як проти людини так і проти людства.
Культура – це дуже тендітне утворення; відтак, - коли "відмовляють” гальма, коли починає працювати психологія юрби, коли гасло "грабуй награбоване!” оволодіває масою, - починається неможливе, непередбачене, нелюдське. Розбурхується той вир, що зрештою, поглинає і ініціаторів соціального катаклізму.
Ми всі прагнемо до культури. А культура починається з табу, з безперечної заборони на якісь дії, скажімо, спочатку - на вбивство рідних. Потім – близьких людей. Потім – далеких. Потім – на насильство над людиною взагалі.
І якщо ми не знаємо, що потрібно робити то доконечно можна знати, чого не можна робити.
Безперечно. Тривале культивування почуттів страху, заздрості, ненависті, помсти, недоброзичливості, незадоволення і таке інше, обумовлює більшість наших хвороб і незлагод. Навпаки найкращий спосіб позбавлення від усіх неприємностей - думки чисті, високі і доброзичливі. А які думки - такі слова і справи. А отже, і наш вплив на оточення. Вислів "думки правлять світом” треба розуміти буквально. Егоїстичні, недоброзичливі, аморальні й безрадісні, вони сіють навколо нас хаос. Альтруїстичні ж, доброзичливі, піднесені, оптимістичні думки з хаосу і безладдя витворюють порядок, гармонію і красу.
Розлюдення людини – це істина екологічна катастрофа, це причина загибелі навколишнього середовища – як природного, так і культурного, створеного людством. Чорнобиль наслідок нашого духовного розкладу і свідоцтво цього. Смерть духовного початку веде до знищення середовища проживання і до руйнування слідів перебування людини в ньому – культури матеріальної. Єдиний засіб відвернення загальної загибелі – втеча від загибелі духовної.
Чому ж так сталося, що не залишилося в людині Людини? Мені здається, що причини потрібно шукати в тому, що на певному етапі історії ми оголосили війну загальнолюдським цінностям – доброті, милосердю, - оголосили війну і самим основам життя, самим собі. І, висаджуючи в повітря геніальні архітектурні витвори наших предків – Київський Золотоверхий монастир, храм Спасителя в Москві і десятки чи й сотні інших – ми почали одночасно нищити споконвічну музику життя – залюбленість в нього, відповідальність перед людьми і власним сумлінням, благовійне ставлення до праці, любов до усього Сущого.
Безсумнівно й те, що в нашому збуденнілому житті, де так поменшало краси й доброти, по-особливому сприймаються слова Гете: "Барви взагалі викликають у людей велику радість…Згадайте, "як ми оживаємо, коли похмурого дня сонце раптом освітить частину місцевості, і кольори яскравішають”. Тож давайте позбавлятись "поганих” думок, замінюючи їх думками "гарними”, повсякчас переключаючи своє мислення з речей ницих на піднесені у тому числі й з допомогою книг, художніх і музичних творів. Це найдієвіший спосіб духовної еволюції людини. Як мовиться у "Живій етиці” Реріхів: "…духовність досягається лише очищенням думки і працею. Прагніть до цього вищого і найкоротшого шляху!”
3.Задачі охорони навколишнього середовища і необхідність нового відношення до природи.
Охорона навколишнього середовища в даний час – одна з найважливіших задач людства.
НТР, яка стала можливою в результаті великих відкриттів в біології, фізиці, хімії і багатьох інших науках, набагато розширює можливості інтенсивного використання природних ресурсів, необхідних для дальшого розвитку виробничих сил, задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства.
Разом з тим НТР нерідко ускладнює взаємовідносини людини з навколишнім природним середовищем, вносить досить значні і непередбачені зміни в екологічні системи, в регуляцію біосфери в цілому. Нерідко вони зв’язані з забрудненням повітряного басейну, морських акваторій і прісних водоймищ, порушення ґрунтового покриву і цінних ландшафтів, водяних і лісових ресурсів, зменшення кількості корисних видів тварин і рослин.
Говорити й писати про охорону природи, про нинішнє середовище, де живе людина, людське суспільство, усе суще, про науку, стосовно цього середовища, - екологію стало модним й, головне, вкрай необхідним, причому на різних рівнях, включаючи державний та міжнародний.
Ситуація справді грізна. Людство стоїть на порозі екологічної кризи, катастрофічно швидко виснажується й забруднюється природа; потрібні значно більші, ніж то було раніше, зусилля, ідеї та матеріальні засоби, щоб відвернути катастрофу.
Стосовно охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, перед екологією зараз ставляться три основні завдання:
1.мати сучасні конкретні й точні наукові дані про середовище проживання людства, про природу, насамперед як єдиного цілого, - локальних , регіональних, глобальних;
2.ліквідація негативних наслідків впливу на середовище нераціональною господарською діяльністю , в основному через використання застарілої, незрідка – небезпечної техніки та технології;
3.докорінна перебудова самої цієї діяльності.
Успішне вирішення цих завдань можливе тільки на базі використання нових наукових даних про природу, середовище для людини. "Захист життєвого середовища повинен стати частиною політики розвитку, а не перетворюватись потім на дорогу і неефективну політику відновлення. Розвиток повинен гармонійно поєднуватись із заходами з охорони природи і технічним прогресом, враховувати обмеження і можливості природного середовища, забезпечувати його відтворення” (К.Ліаскас).
На даний час проблема збереження навколишнього середовища стала глобальною проблемою. Бо ж стосується вона того, з чого людина одержує хліб і воду, кисень і тепло, одяг і житло, що завжди служило і служить для неї джерелом насолоди естетичної – рідної природи. І коли я проглядаю газетні і журнальні публікації про стан природи – флори і фауни, водного і повітряного басейнів, ґрунту, мені стає моторошно. Бо ж за останні кілька століть людство вже втратило назавжди і безповоротно! – десять тисяч видів рослин і 1200 видів тварин. бо ліси – зелені легені планети – зникають зі швидкістю 20 гектарів на хвилину. Бо в усіх без винятку країнах пестицидами, гербіцидами, мінеральними добривами та промисловими відходами забруднені не лише річки та озера, але й підземні води; а кількість цезію і стронцію у водоймах наших після Чорнобильської катастрофи зросла у десятки, а може й у сотні разів.
На перший погляд може здатися, що згадані явища мають нерівноцінне значення для кожного з нас. Припустимо що самі по собі зрушення у навколишньому середовищі на людей ніяким чином не впливають. Тоді виходить, що й розглядати їх немає ніякого сенсу. Ми їх просто не помічаємо. Та й справді відношення з оточуючим середовищем не хвилювали нікого аж до останнього часу, тобто до того моменту, коли його стан не виявився загрозливим для здоров’я. І це виявилося істотною причиною звернення погляду на навколишнє середовище і частим вживанням забутого терміну "екологія”. Відомо, що людина виступає одночасно як: істота біологічна; істота соціальна.
Як окремий біологічний індивід вона для підтримання своєї життєдіяльності потребує повітря для дихання, їжі для розвитку та відновлення сил, деяких умов для відпочинку тощо. Як істота соціальна, людина придумує різні способи задоволення своїх все зростаючих потреб за рахунок природи. Це реалізовується в процесі виробництва, тобто при їх взаємодії. При цьому якість природи неодмінно погіршується за ознакою руйнування: 1.механічного (зростання кількості ярів, виникнення кар’єрів, переміщення ґрунту внаслідок пилових бур тощо); 2.фізико-хімічного (введення в природний обіг речовин, які раніше у природі не траплялися і тому не піддаються швидкому знешкодженню, тобто це означає забруднення).
При цьому можна розглядати різні рівні взаємодії людини і природи. Найнижчий рівень описується компонентами "окрема людина – її оточення”, найвищий (глобальний) становить "все народонаселення – вся природа Землі”. До речі звідси випливає один цікавий висновок – чим вищий рівень взаємодії тим інтенсивніший (згубніший) за масштабами вплив на середовище тим сильніша зворотна дія на окрему людину. От і виходить, що "людина соціальна” погіршує умови життя "людини біологічної”. Отже опинившись, а скоріше стихійно побудувавши собі забруднений світ, кожен індивід не припиняє біологічних зв’язків з ним, споживаючи забруднене повітря, продукти, воду, зазнаючи впливу різних подразників. І як наслідок, реакція протидії організму виникає порушення – хвороба.
Розгляд проблеми охорони природи вимагає попереднього аналізу деяких загальних положень вчення про біосферу і закономірності її розвитку, екології як науки, яка вивчає умови існування живих організмів і взаємозв’язку між організмами і середовищем, в якому вони існують, суті НТП і деяких інших. Перед сучасним суспільством стоїть задача не тільки зберегти на основі раціонального використання багатства природи сьогодні, але і попередити негативні наслідки в майбутньому. Для цього необхідно всеоб’ємне вивчення і аналіз процесів, які постійно діють, відбуваються в природі. Реальною основою для всебічного підходу до природи є вчення про біосферу і ноосферу Землі.
На сучасному етапі на ряду з біосферою і ноосферою виникла нова форма – техносфера, яка за своїми розмірами вже наближається до них. Основною складовою частиною техносфери в даний час є автотранспортні засоби. Великий парк автомобілів, який є досить великим забруднювачем атмосфери призвів до того, що в деяких містах вже неможливе існування людини без шкоди своєму здоров’ю. Автомобілі ставши чудом техніки одночасно стали технічним тупиком; так як безперспективне їх подальше збільшення, єдине вірне рішення – потужні, дешеві транспортні системи загального користування, можливо, з використанням сонячної енергії.
Важливою екологічною проблемою є проблема відвернення забруднення біосфери шкідливими промисловими відходами. Ця проблема також носить міжнародний характер в зв’язку з великими масштабами поширення таких забруднень. Тут особливо гостро ставиться питання про темпи переходу на безвідходне
виробництво. Абсолютно безвідходної технології не існує і ніколи не існувало, але можливо створення технологічної системи, руйнівна дія якої на природу не буде перевищувати природного регенеративного потенціалу. Особливе значення набувають також ресурсозберігаючі технології, які реалізують сучасні вимоги в економії сировини, матеріалів, енергії.
Але перш ніж стати всенародною ідеєю, ідея охорони природи повинна "оволодіти масами”. Тобто, має сформуватися покоління екологічно мислячих людей, що усвідомлюють різницю між ядерною та доядерною епохами. Тут лише агітації і пропаганди замало. Скільки ми вже говорили про екологію на різних рівнях! І як переконливо! Здається, навіть малі діти усвідомили, що природу потрібно охороняти від "поганих дядь”. Насправді ж все не так просто. Не лише конкретні відомства не поспішають відмовлятися від згубних для навколишнього середовища багатомільйонних проектів (як, наприклад, Рівенська чи Хмельницька АЕС), але й "простий народ” не дуже прагне вирішувати екологічні проблеми за рахунок своїх матеріальних благ.
Не можна ні берегти, ні використовувати природу, не маючи відповідних знань про неї. Тому потрібні термінові заходи, докорінні перетворення, інші підходи й різке посилення наукових досліджень, науково-виробничих робіт в царині природознавства та екології. "Вже як співають про ліси, то нехай той спів буде консула гідний” (Вергілій).
4. Питання війни і миру, як одне з ключових питань екології.
В результаті використання досягнень НТП відбувся якісний стрибок в розвитку засобів військової боротьби який дістав назву військово – технічної революції. В історії військової справи спостерігалось ряд ВТР різного масштабу: перехід від холодної зброї до вогнестрільної, устаткування армій військовими машинами (літаками, танками і т.д.), впровадження ракетно – ядерної зброї. Кожний з цих переворотів був підготовлений прогресивними змінами в сфері матеріального виробництва, спирався на фундаментальні досягнення науки і техніки. Сучасна ВТР базується на використані найновіших досягнень фізики, хімії, квантової електроніки, мікроелектроніки, інформатики, кібернетики, космонавтики і інших напрямків НТП. Створені якісно нові, більш ефективні системи ракетно – ядерної зброї (крилаті ракети, мобільні міжконтинентальні балістичні ракети і т.д.) хімічного і звичайного озброєння, швидко виріс рівень механізації армій і сил флоту. Розроблені принципово нові види зброї – геофізичне, генетичне, лазерне, пучкове, інфразвукове і інші. Відбувся стрибок в засобах руйнування, який вперше в історії наділив людину властивістю знищити все живе на Землі. Тому питання в яких цілях будуть використанні досягнення НТР, стало одним з головних питань сучасності.
Характерною особливістю сучасної ВТР стала комп’ютеризація, що дала можливість багатократно підвищити точність і швидкодію більшості видів зброї. Темпи удосконалення і створення нових систем озброєння на даний час настільки високі, що становище стає надзвичайно небезпечним. Але непотрібно рахувати розвиток озброєння феноменом, який визначається НТП. Удосконалення озброєнь здійснюється на основі використання в військових цілях досягнень науки у всіх областях – ядерної фізики, біології, ракетно – космічної техніки це так, але ініціатором мілітаризації НТП, нарощування озброєнь є монополії, підприємства військово – промислового комплексу, які отримують від цього прибутки. До цього часу створився і продовжує стрімко розвиватись широкий комплекс різних видів як звичайної, так і ядерної зброї, засобів їх доставки до цілей, засобів управління зброєю і військами. Головне місце в цьому комплексі займають стратегічні ракетно – ядерні засоби наземного, морського і повітряного базування. Тому основними показниками росту озброєнь є кількість і якість ядерних боєголовок, їх сумарна потужність, кількість і параметри стратегічних засобів їх доставки, в першу чергу балістичних і крилатих ракет, літаків, підводних човнів. Особливу небезпеку в світі викликає програма мілітаризації космосу.
На порозі третього тисячоліття все більш реальною стає можливість появи якісно нових видів і систем зброї масового знищення, які будуть стояти вище по своїй ефективності відносно ракетно – ядерних засобів. Потужність сучасної зброї така, що війна може привести до загибелі людства. Нарощування озброєнь постійно збільшує цю небезпеку.
Найбільш варварською формою прояву збільшення озброєнь є війни.
Набуваючи нерідко небувалих масштабів вони завдали народам жахливих страждань. Так число людських жертв у першій світовій війні досягло 10 мільйонів, у другій – 50 мільйонів. А скільки вже загинуло людей, за останні десятиліття, в малих війнах. Тому єдино розумним і в той же час реалістичним принципом відносин між країнами є принцип мирного співіснування. Мир – це об’єктивна потреба світового розвитку, основа стабільності усієї системи сучасних міжнародних відносин. З упевненістю можна сказати нема альтернативи миру.
Нові війни, які будуть використовувати і вже частково використовують всі досягнення НТП можуть призвести до непередбачених наслідків. Це, як доводять вчені всіх країн може бути знищення всієї людської цивілізації. Внаслідок "сходження” з орбіти Землі, або "ядерної зими”, які виникнуть після масового ядерного удару можлива загибель людства. Результати досліджень показали, що ядерна війна крім раніше відомих поражаючих факторів небезпечна забрудненням атмосфери за рахунок викидів землі при ядерному вибуху, а також диму, сажі, копоті масових пожеж. Прозорість атмосфери знизиться в декілька мільйонів разів, що практично припинить доступ сонячної енергії на Землю. Верхні прошарки атмосфери нагріються, а температура на поверхні впаде на декілька десятків градусів. Кліматичні катастрофи типу "ядерної зими” згубні для життя на планеті, так як призвели б до знищення врожаю, нестачі питної води, масової загибелі від холоду людей, тварин і рослин. Людство не в стані вижити в таких екстремальних умовах. Відкриття феномену "ядерної зими” ще раз показало, що ядерна війна являє загрозу для всієї цивілізації, що в ній не може бути переможців. Тому відвернення війн, припинення нарощування озброєнь задача першочергової важливості для всіх людей Землі.
Говорити про те, що НТП винен у всіх бідах було б неправильно, тому що вина тут не в НТП а, як вже зазначалось в його мілітаризації. Мілітаризація ставить собі на службу досягнення науки і техніки. З прогресом військової техніки і переходом до масових армій змінились масштаби впливу мілітаризації на суспільство, економіку і політику. Взаємозв’язок мілітаризації і НТП дістав жахливі форми, найшов своє вираження в різнобічній мілітаризації економіки і науки, в їх використанні для створення все більш потужних засобів ведення війни. Досягнутий рівень розвитку виробничих сил, стан науки і техніки значно впливають на об’єм і структуру мілітаризації економіки. В ядерний вік цілі і засоби у війні приймають якісно новий характер, а інші вимоги до озброєння, військової техніки впливають на процес їх виготовлення. Мілітаризм досягнення людського генія ставить на службу створення зброї жахливої руйнівної сили, хоче перенести зброю в космос. Створення і масове виробництво дорогих видів і систем всього комплексу озброєнь і військової техніки йде разом з відпливом великих матеріальних, фінансових засобів, інтелектуальних сил. Майже 40% всіх засобів, які витрачаються на науково – дослідну роботу, виділяється на військові розробки, якими занята четверть всіх наукових працівників світу. Фундаментом сучасного мілітаризму є ядерна зброя, яка доводить багатовікову еволюцію до складного кризису. Так, наприклад війна в Північній півкулі з використанням 2/3 світового ядерного потенціалу дала б зменшення середньорічної температури до -450С. Розрахунки показали, що навіть ракетний постріл з 5 сучасних підводних човнів може привести до встановлення "ядерної зими” з температурою -200С на декілька місяців. Як бачимо вирішальний момент супертехнологізації сьогодні – в військовій сфері. Хто не прикладає зусиль, щоб ліквідувати зв’язану з військовими цілями техніку, той, по всій вірогідності, не може виступати за її гуманне і безпечне для природи використання, будь вона "стара” або "нова”.
Після всіх наведених фактів, хочеться запитати : "Чи буде мир?”. На це питання відповісти важко. Бо вже четверте покоління від народження носить війну у своїх душах. Бо навіть коли прагнемо миру, не маємо миру в душах.
Але хочеться вірити, що буде мир і уперше за всю багатостраждальну історію людство зітхне спокійно. Настане кінець безглуздому витраченню людських сил на створення руйнівних засобів війни. Тисячі підприємств в усіх країнах світу, що випускають тепер смертоносну продукцію, перейдуть на виготовлення предметів, призначених задовольняти різноманітні потреби людей. А які нові блискучі перспективи відкриються перед наукою! Велика кількість наукових установ і вчених, зайнятих тепер створенням нових видів зброї і захисту від неї, переключать свої зусилля на пошук нових видів енергії і матеріалів, на конструювання машин, що мають полегшити працю людини і прикрасити її побут, на боротьбу за остаточне викоренення хвороб і подовження терміну людського життя.
5.Демографічні проблеми сучасності
Процеси приросту населення, неперервного відновлення поколінь людей і НТП знаходяться в стані складної взаємодії. Сила і характер взаємодії, гострота і успішність рішення виникаючих при цьому проблем у вирішальній степені залежать від напрямку всього соціально-економічного розвитку.
НТП – один з головних факторів кардинальних історичних змін в прирості населення, які отримали назву демографічної революції; він продовжує впливати на процес відновлення поколінь і його основні складові – народжуваність і смертність – і після закінчення демографічної революції. Демографічна революція, як всесвітньо-історичний процес переходу від традиційного типу приросту населення, який лежить на основі рівності високої смертності і високої народжуваності, до більш прогресивного сучасного типу, в основі якого лежить рівність низької смертності і низької народжуваності почалась в Західній Європі в кінці ХVІІІ ст. і до середини ХХ ст. поширилась на весь світ. Очікується, що в світових масштабах демографічна революція закінчиться в основному до середини ХХІ ст., тоді ж припиниться і світовий демографічний вибух. Населення світу до цього часу складе 9-10 млрд. людей.
Різні аспекти народонаселення вивчають суспільні і ряд природничих наук. Наприклад, структуру народонаселення, його розміщення, динаміку вивчає демографія, соціологія з’ясовує роль народонаселення у суспільному розвитку. При цьому одні з науковців проголошують збільшення народонаселення прогресивним явищем, інші намагаються посиланням на зростання народонаселення виправдати злиденність, голод.
З приходом НТП з’явились і нові демографічні проблеми. Як на мою думку існує дві основні проблеми, які можливо в чомусь і протилежні одна одній це – поступове збільшення населення на Землі, яке рано чи пізно призведе до перенаселення планети і вимирання деяких народів, етнічних груп, яке призводить до втрати людською цивілізацією етнічного розмаїття, духовного надбання цих народів.
Перша демографічна проблема, проблема перенаселення, виникла зразу після появи на Землі людини. Процес розвитку людства передбачає збільшення населення і тому як наслідок цього у майбутньому безперечно виникне перенаселення. НТП роблячи великі послуги людству може вирішити цю проблему в недалекому майбутньому. Вихід з цієї ситуації різні вчені бачать по різному. Одні з них пропонують, використовуючи досягнення науки здійснити освоєння інших планет і з часом розселення там людей. Інші, як наприклад К.Доксіадіс у статті "Глобальна екологічна рівновага” (1974р.), в якій вчений підбив підсумок багаторічних власних досліджень взаємовідносин з навколишнім середовищем, пропонують ідеальний, як на думку автора, поділ доступних територій планети на 12 спеціалізованих зон, за якими понад 80% загальної поверхні належало б природі, 10% належатиме сільському господарству і 10% - урбаністичному та промисловому будівництву. Висновок робиться недвозначний: щоб на планеті могло жити багатомільярдне населення, людству необхідний загальний план використання земель у масштабі планети. Однак існують і теоретики які вбачають причину всіх соціальних зол у тому, що виробництво засобів існування не встигає за зростанням населення і тому вважають універсальним регулятором кількості населення хвороби і війни.
Проблема виродження деяких народів теж суттєва, особливо в наш час – час екологічних катастроф.
Спробуємо розглянути складові зміни кількості населення. На це істотно впливають дві групи явищ: механічний та природний рух населення. Механічний рух пов’язаний з міграціями, але це явище ми тут не розглядаємо, хоча б з тих міркувань, що це не впливає на виродження народу.
Природний рух населення включає поняття смертності та народжуваності. Різниця цих двох показників дає природний приріст людей. Якщо розглядати Україну то тут, вже деякий час зберігається від’ємний приріст, який після Чорнобильської катастрофи стрімко знижується.
Взагалі – то на природний рух населення впливає багато різних чинників, які можна об’єднати у кілька груп. Це – загальне прискорення темпу життя, незадовільний стан системи охорони здоров’я та погіршення екологічної ситуації.
Що стосується першого, то в це поняття можна включити багато "невловимих” факторів нашого сьогодення. Невловимих тому, що, на перший погляд, важко поєднати їх з народжуваністю, смертністю, або взагалі із здоров’ям. по-друге, тому, що вони діють на людину поступово та опосередковано і вказати якісь цифри тут дуже важко. Це, наприклад, всезростаюча скупченість населення у великих містах, що в свою чергу призводить до численних контактів. І як результат – накопичення негативних емоцій. Це і скорочення вільного часу на відпочинок за рахунок пошуку джерел для задоволення життєвих потреб; це і загостреність інших джерел соціальних проблем і т.д., що врешті – решт призводить до психофізичних перевантажень та ослаблення захисних функцій організму.
Можна сміливо твердити, що із зростанням промисловості, у найрозвиненіших країнах дедалі більше знищувалось навколишнє середовище. Внаслідок підвищувався процент генетичної патології, що за останні 90 років сягнув 10 відсотків, тобто майже в три рази порівняно з вихідним рівнем збільшився. При цьому 6,3 відсотка дітей народжуються з явними порушеннями хромосомного апарату.
Для різнобічного прогнозування віддалених генетичних наслідків в умовах екологічної катастрофи для здоров’я нації та економічного благополуччя необхідно створити комплексну генетичну службу. Саме ця служба дасть матеріал для аналізу подій, що відбуваються в генофонді населення.
6. Людська цивілізація проблеми і перспективи