НАМЕТОВІ ЕКОЛОГІЧНІ ТАБОРИ ТА ЕКСПЕДИЦІЇ Вивчити природу, пізнати її закони можливо тільки в безпосередньому спілкуванні з нею. Наприклад, вивчення рослинного і тваринного світу, пам’яток природи неможливо проводити без екскурсій, походів, експедицій і таборів. Безпосередні спостереження за природними явищами під керівництвом вихователя сприяють формуванню в дітей уявлень про взаємозв’язки і розвиток компонентів природних ландшафтів, про незахищеність і крихкість природи. Однією з форм вивчення природи є наметові табори. Природа – це своєрідний живий музей, в якому необхідно вміти правильно орієнтуватись подібно тому, як це вимагається і в музеях, створених руками людини. Наметовий табір – спосіб синтетичного, узагальнюючого вивчення навколишнього світу. На звичайному занятті ми ізолюємо об’єкти вивчення, беремо їх кожний окремо. Тому в дитини знання роздроблені по окремих клітинках: географія, ботаніка, зоологія, птахи, комахи і т. ін. А в таборі всі предмети і явища подані в своїй природній цілісності. Підготовка до екологічного табору розпочинається завчасно, з визначення мети, завдання, маршруту. Район вибирається відповідно до задуманої теми. Місце розташування табору вибирається за принципом вивчення нових об’єктів або ж продовження досліджень в одному і тому ж регіоні, розрахованих не на один рік. Учасники майбутнього табору перед стартом виконують завдання. За літературними джерелами вивчають рельєф місцевості, назви річок, гірських вершин, основні види рослинного і тваринного світу. Поважне, дбайливе ставлення до природи – одне з головних правил поведінки туристів. Ніколи не треба забувати, що під час мандрівок та екскурсій турист знаходиться в гостях у свого вірного друга – природи. Тому не слід робити нічого такого, що ви вважали б незручним робити в гостях. В лісі часто можна побачити купи сміття, і чим ближче до селищ, тим їх більше. Щоб цього не було, не потрібні мільйони, не потрібно будувати очисні споруди, потрібна висока екологічна культура, культура спілкування з природою. Не засмічуйте туристські маршрути, місця відпочинку. Покидаючи привал, знищіть або заберіть з собою сміття, уривки паперу. Консервні банки потрібно або закопати (попередньо пропаливши у вогнищі), або забрати з собою. Ні в якому разі не бийте пляшки або інший скляний посуд. Пам’ятайте, що кинутий папір лежить в лісі два роки, а консервна банка або бита пляшка може поранити руки через сотні років. Не кидайте поліетиленових пакетів, вони майже не розкладаються мікроорганізмами! Уникайте будь-яких пошкоджень рослинності по берегах річок, озер, водоймищ – тут вона відіграє важливу водоохоронну роль. Будьте обережні з вогнем біля лісу: пожежа загубить ліс і зробить беззахисною землю, лісових тварин, знищить рослини. Є в природі ділянки еродованої землі – ні в якому разі не робіть стоянок на цих ділянках, в такому разі ви прискорите процеси ерозії. Уникайте витоптування трави, рубки або пошкодження рослинності біля верхівок ярів, на схилах пагорбів. Тут рослинність сприяє закріпленню ґрунту, зупиняє ріст ярів. Бережіть ґрунт – нашого годувальника! Не рубайте на маршрутах живі дерева і кущі, не ламайте гілляк, не ріжте кору – це шкодить рослинам і губить їх. Не втручайтесь в життя лісу з сокирою і ножем. Щоб виростити дерево, потрібні роки і роки, а знищити його можна в одну мить. Не споруджуйте в поході з живих дерев і кущів курені, схованок, не використовуйте зелених гілляк дерев на підстилку. Їх вам добре замінять надувні матраци, спальні мішки, поролонові підстилки. Уявіть собі, що залишиться від лісів, якщо кожна туристська група буде рубати живі дерева на кілки для куренів та багаття. Підраховано, що один турист за день витрачає на свої потреби в середньому 0,13м3 деревини. Це в рік – понад 4 млн.м3! Дбайливо ставтесь до всіх тварин, які зустрілися вам на маршруті. Людині корисні і ропухи – вони знищують багато комах, що завдають шкоди, і змії – вони знищують мишей, і дощові черв’яки , які поліпшують ґрунт. Незвичайний або огидний вигляд тварини, страх перед нею не можуть служити підставою для її знищення. Пам’ятайте, що не існує корисних і шкідливих тварин. Кожна тварина може бути корисною і шкідливою в залежності від стадії розвитку, чисельності, сезону тощо. А природі вони всі потрібні! Якщо хочете почути спів птахів, побачити лося або білку, по-справжньому відпочити в лісі – не беріть з собою в ліс транзистор або магнітофон, не створюйте зайвого шуму. Слухайте тишу лісу, спів птахів, цвіркотіння коників – це чудова музика! Турист не має права байдуже дивитись на псування природи, він зобов’язаний зробити все для захисту тих місць, де проходять маршрути. Один з найкращих видів суспільно-корисної діяльності туристів – це трудовий внесок в охорону природи: участь в посадках дерев, кущів, догляд за лісом, допомога диким тваринам, відтворення природних ресурсів. Дотримання екологічних, санітарно-гігієнічних, естетичних норм при влаштуванні наметового табору має неабияке виховне значення. Вибираючи майданчик для табору, намагайтесь підібрати місце, де б не було поблизу мурашників, домівок борсуків або інших тварин, полян з красно книжними рослинами. Найчастіше використовуйте для стоянки раніше використані місця, де вже був табір, щоб не витоптувати живі ділянки трави. Для встановлення наметів користуйтесь альпенштоками промислового виробництва. Найкраще розкладати багаття на старих попелищах, але якщо поблизу таких немає, то вибираємо місце далі від дерев, щоб не пошкодити корені й крону. На місці, де має бути розкладено вогнище, потрібно зрізати верхню частину дерну і обкласти радіусом до 50 см навколо камінням. Згортаючи табір, місце, де було багаття, потрібно знову вкрити дерном. Розібрати камінці. Закопати ями. Скляні та металеві консервні банки забрати з собою. Останні завчасно сплющіть. Намагайтесь залишити після себе місце в кращому стані, ніж воно було до вашого приходу Положення про дитячий екоосвітній наметовий табір 1.Загальні положення 1.1.Це положення діє на підставі чинного законодавства, Законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про громадські об’єднання”, „Про сприяння соціальному становленню розвитку молоді в Україні”. 1.2.Наметовий табір – це форма екоосвітньої роботи з дітьми та молоддю з можливим використанням саморобних засобів і конструкцій для побутових потреб, які не завдаватимуть шкоди довкіллю і є безпечними для життя і здоров’я людей. 1.3.Наметовий табір може бути створений державними установами, громадськими об’єднаннями, молодіжними та дитячими організаціями, іншими юридичними особами (далі – засновник табору), як самостійна одиниця або на умовах договору з діючими стаціонарними оздоровчими таборами, базами відпочинку, санаторіями та ін. 2.Організація та умови діяльності. 2.1.Табір розміщується, як правило, за містом, в екологічно чистій зоні, безпечній для проживання, пристосованій для змістовного відпочинку і роботи табору. 2.2.Організація діяльності з підготовки й проведення табору, зміст програм та форм їх реалізації виходить із статутних і внутрішніх документів засновника. 2.3.Термін роботи табору визначається установою, що організовує табір. 2.4.Набір дітей до табору здійснюється на підставі заяви від батьків, медичної довідки про стан здоров’я та інших документів, визначених організаторами табору. 2.5.Вік дітей та молоді визначається організацією, що проводить табір, залежно від тематики змін, плану та змісту роботи табору. 2.6.Зміст роботи табору визначається програмою й базується на засадах розвитку національних та культурно-історичних традицій, пріоритету загально - людських духовних надбань та цінностей, всебічного виховання особистості. 3.Обладнання, утримання та фінансування табору 3.1.Вимоги до території, правила прийому наметового табору визначається даним положенням та санітарними нормами, що враховують специфіку даних таборів. 3.2.Для влаштування табору використовуються стаціонарні та похідні намети, курені, землянки тощо. 3.3.Витрати по утриманню табору несуть установи, організації, яким підпорядкований табір. 3.4.Табір користується правами юридичної особи або права юридичної особи відносно табору здійснює установа, організація, яка його створює. 3.5.Наметовий табір, як форма роботи з дітьми та молоддю, згідно чинного законодавства України, звільнений від оплати податку на землю, на якій він розташований. 3.6.Установа, організація, до якої належить табір здійснює перевірку господарсько-фінансової діяльності, контролює фактичну наявність й облік матеріальних цінностей, стан фінансових документів і звітність. 3.7.Організація – засновник забезпечує адміністрацію наметового табору відповідною документацією (акт про приймання табору, штатний розклад, кошторис витрат, санітарний паспорт, інструкції з техніки безпеки, профілактики травматизму і попередження нещасних випадків тощо). 4.Кадри. Умови роботи працівників. 4.1.Підбір кадрів здійснює начальник табору у відповідності з завданнями по вихованню, метою та змістом програм діяльності табору. 4.2.Форма, система та розміри оплати праці здійснюються відповідно із домовленістю між працедавцем і працівником. 4.3.Штатний розклад наметового табору затверджується начальником табору з урахуванням специфіки, обсягу і умов роботи конкретного табору та за наявності коштів. До штатного розкладу можуть вводитись додаткові посади працівників. 4.4.На штатні посади приймаються особи, які досягли 18 років, діяльність яких визначається посадовими інструкціями. 4.5.Підлітки, які досягли 14-літнього віку, за їх бажанням та згодою батьків або осіб, що їх замінюють, можуть прийматись у табір для виконання легкої допоміжної роботи. 4.6.При прийомі на роботу, кожен працівник повинен надати медичну довідку про стан здоров’я, бути ознайомлений з умовами праці, правилами внутрішнього розпорядку, посадовими обов’язками. 4.7.Для працівників наметового табору встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Начальник табору може встановлювати пільги для працівників. 5.Охорона життя та здоров’я дітей і молоді. 5.1.Відповідальність за життя та безпеку дітей та молоді несе адміністрація табору. 5.2.При прийнятті на роботу працівники табору проходять обов’язковий інструктаж з техніки безпеки, профілактики, попередженню нещасних випадків, дотриманню санітарно-гігієнічних правил. 5.3.Споруди, будови і приміщення табору обладнуються протипожежними та вогнегасники засобами. У таборі повинні бути розроблені плани евакуації дітей на випадок пожежі й стихійного лиха. 5.4.Працівники табору, діти та молодь повинні суворо дотримуватись дисципліни, режиму дня, планів оздоровчо-виховної роботи, використовувати внутрішнього розпорядку. Правила поведінки туристів на природі. Поведінка туриста на природі має бути такою, щоб це спілкування не приносило природі ніякої шкоди. Для цього потрібно дотримуватися таких правил: 1. Не толочити рослин, не ламати і не рубати дерев кущів; для вогнища, якщо потрібно, використовувати тільки сухі гіллячки. 2. Не розкладати ватри в лісі, тільки на полянці, бажано не місці, де залишилося попелище. Ватру обкопати або обкласти камінням. Не залишати непогашеного вогню і жару. 3. Під час походу не палити. Непогашених сірників і недопалків не кидати де-небудь – це може викликати пожежу, яку майже неможливо погасити. 4. Уникати криків і непотрібного галасу, що відстрашує звірят. Під час походу лісом заборонені голосні пісні, гра на гітарі, включення радіоприймачів. 5. Не засмічувати територію папірцями, рештками їжі, бляшанками з консервів. Папірці спалювати, інше закопувати. Вирізування будь-яких написів на деревах, стінах будинків, скелях – доказ некультурності, невихованості туриста. Слід пам’ятати, що місце, яке залишаємо після нашого перепочинку чи нічлігу, повинно бути таким, яким ми хотіли б його застати.
Що таке табір? Для одних він – тимчасове містечко, яке легко зняти в будь-яку хвилину; інші сприймають його як можливість допомогти природі і взнати багато цікавого про неї. Життя нерідко кидає нас у вир труднощів, тому навички, набуті під час перебування у таборі, можуть стати у пригоді в різних непередбачених ситуаціях. Ще давня людина винайшла кілька прекрасних приладь, що, вдосконалюючись, переросли у добре відомі нам предмети, без яких побудову наметового містечка неможливо уявити. Уміле і безпечне використання їх тільки допоможе Вам знайти шлях до якнайкращої організації життя серед природи. Насамперед зосередьмо увагу на таборовому інвентарі. За призначенням його можна розділити на індивідуальний та груповий. Для ефективного і правильного використання індивідуального чи групового інвентаря слід пам’ятати і дотримуватись правил їх використання та зберігання. До групового інвентару входять наступні речі: намети (відповідно до кількості мандрівників); приладдя до вогню (сокира, пилка, рукавиці, сірники); линва (20-30 м); аптечка (2 шт.); казани та інше столове приладдя загального користування; тент на випадок дощу. Особисті речі: спальний мішок та підстилка; наплічник; штормівка та не продувні штани з легкого брезенту; тепла куртка; вовняний светр; спортивний костюм; 2 змінні футболки; тепла шапка; мандрівні черевики; змінне взуття; шкарпетки (2 пари простих, 2 пари вовняних); миска, ложка, ніж, горнятко; дощовик; шорти, (купальник, плавки при потребі); змінна білизна; приладдя особистої гігієни в тому числі нитки, голки, ґудзики; годинник, ліхтар, (канцтовари по списку); особиста аптечка; окуляри від сонця; фляга на воду. Добрим є той табір, який починається відразу після закінчення попереднього аналізу допущених помилок, що безпосередньо залежать від самих організаторів. Найбільш поширена помилка – невдало вибране місце для табору. Пропонуємо декілька порад для тих, кому ще бракує досвіду. Вибираючи місце для табору, пам’ятайте: - віддаленість від природних джерел води затрудить Вам побут і водночас надто близьке розташування табору до річки небажане як з екологічних міркувань, так і з питань безпеки табору; - розташуйте табір не надто далеко від населеного пункту, бо можуть виникнути непередбачені обставини (наприклад, хвороба учасника), коли потрібне негайне втручання лікаря, чи транспортування учасника до медичної установи; - місцевість має бути рівною і придатною для встановлення наметів та інших допоміжних споруд; - не рекомендується встановлювати намети на схилах, урвищах, а також у ярах; - велику небезпеку для життя учасників табору становлять розташовані занадто близько високовольтні лінії електропередач, нафто- чи газо- проводів. І, напевно, безглуздим буде нагадування про необхідність розташування таборів поруч з лісом, бо інакше величезні труднощі при пошуках хмизу для вогнища і кухні чи дерев для таборових споруд, зроблять виховну працю другорядною. Пропонуємо декілька практичних порад щодо розташування наметів і таборових споруд: - кухня може розташовуватись трохи осторонь від наметів, місця занять і ще далі від майданчиків збору. В єдину систему допоміжних споруд для кухні, які мають знаходитися неподалік від неї, вартує включити яму для відходів, холодильник для зберігання продуктів, що швидко псуються, тент для переведення занять у дощову погоду, господарський тент, у якому крім продуктів, могли б зберігатися таборові інструменти; - обов’язково потрібно розділити місце миття посуду та вмивання учасників табору, причому вмивання має бути розташоване ближче до витоку річки; - лятрину краще влаштовувати на відстані п’ятдесят-вісімдесят метрів від шатер у відносно густій і водночас легко доступній частині лісу; - місце для збору добре розташовувати неподалік від ватри на відкритій ділянці лісу або поляні; - місця занять, кухня можуть обладнуватися лавками, столами чи стільцями, які виготовляються учасниками табору чи експедиції. Організаторам табору необхідно потурбуватись про безпеку застосування відкритого вогнища. Місце вогнища обкопують, обкладають камінням. Щоб не залишати після себе слідів, потрібно акуратно знімати дерен і після закінчення табору класти його на місце багаття. Пам’ятайте, що приготування страв на кухні не вимагає великого вогнища. Таборову ватру слід влаштовувати на поляні на безпечній віддалі від дерев. Для харчових відходів викопуємо яму. Для відходів іншого роду (скло, бляшанки) виготовляємо смітники. Таке сміття після закінчення табору необхідно забирати зі собою, щоб викинути у смітник в населених пунктах. Щоб забезпечити від негоди, намет слід акуратно обкопати по периметру. Над шатром розвішують тент (церату) так, щоб він не доторкався до намету. Під шатром необхідно помістити підстилку (церату). Для збереження тепла у прохолодний період року перед наметом споруджують рефлектор. Розпочнемо розповідь з вогнища. На таборі воно служить не тільки для приготування їжі, але для обігрівання, сушіння одягу, подачі сигналу. Щоб ватра не диміла, потрібно використовувати сухе паливо – хмиз осики, берези, дуба, вільхи. До вогнища має бути вільний доступ повітря. Багато диму дає смолиста деревина: сосна, ялина, кедр. Не рекомендується розпалювати вогонь під деревом, що вкрите снігом, бо від тепла він може обвалитися. Небезпечно розводити ватри в лісі на кам’янистих розсипах, в яких нагромаджується лісовий мотлох. Якщо він загориться, то погасити пожежу буде важко. За призначенням вирізняють три типи вогнища: А) „ямка”. Вогнище зручне для приготування їжі, не вимагає багато дров. Для збереження тепла яму доцільно викласти камінням. Щоб дрова у вогнищі добре горіли і не диміли, поруч можна викопати другу яму з вузьким каналом до вогнища для доступу повітря. В горах, де важко викопати яму, вогнища обкладають камінням, залишивши з навітряної сторони отвір для доступу повітря. Для збереження тепла жарини прогорілого вогнища треба засипати попелом і трохи землею. Жар у цьому випадку зберігається протягом 10-12 годин; Б) „піраміда”. Застосовується для сигналізації. Дає велике полум’я, яке швидко прогоряє. Піраміда придатна для швидкого обігрівання, сушіння одягу та взуття; В) „колода”. Вогнище зручне для довгого обігрівання. Використовують товсті, рівні колоди. Швидкість прогоряння можна регулювати, розсуваючи чи зсуваючи нижні колоди. Заблудитись у лісі може кожний. Тому треба вміти орієнтуватись на місцевості. Сторони світу найкраще, безумовно, визначати по компасу. Але якщо ви забули його вдома, є ще декілька методів визначення сторін світу. Сторони світу можна визначити по сонцю: в середніх широтах влітку воно сходить на північному сході, заходить на північному заході, взимку – на південному сході і південному заході. На сході і заході сонце знаходиться тільки в дні , близькі до рівнодення. Орієнтуватися по сторонах світу можна і по наручному годиннику. Для цього годинник треба годинниковою стрілкою направити на сонце, кут, створений стрілкою та напрямом на цифру 12, поділити навпіл, бісектриса кута буде вказувати на південь. До 12 годин південь буде вправо від сонця, після півдня – вліво. Мохи та лишайники не люблять тепла, вони густіше ростуть на північній стороні стовбурів, скель, каміння. Кора дерев також грубіша і темніша з північного боку. Південний бік мурашника більш похилий. В жарку погоду живиця більш витікає на північному боці сосон і ялин. Після дощу на стовбурах дерев з північного боку утворюється вертикальна темна смуга – від нерівномірного висихання кори. Якщо ранку ви підходили до лісу і бачили свою тінь, а до полудня вона часто потрапляла вам на очі, то після полудня, повертаючись додому , ідіть так, щоб тінь знову була перед вами, - сонце за день встигло зробити по небу коло. Орієнтуватися в лісі можна і по квартальних стовпах. Ребро між двома сусідніми гранями з найменшими цифрами завжди вказує на північ, найбільшими – на південь. При вражені блискавкою треба енергійно розтерти шкіру рук, ніг, тулуба, зігріти потерпілого, дати понюхати нашатирного спирту, при необхідності зробити штучне дихання та закритий масаж серця. Неприпустимо закопувати потерпілого або обкладати його землею. З усіх дерев блискавка найчастіше вражає дуб. Із 100 ударів блискавкою на дуб припадає 54, на тополю – 24, ялину – 10, сосну – 6 , бук – 3, липу – 2, акацію – 1, але небезпечно під час грози знаходитись під будь-яким поодиноким деревом. Кліща, що вгризся в тіло, не слід виривати, його щелепи можуть залишитися в шкірі і викликати потім нарив. Це місце треба змазати йодом, олією, гасом, одеколоном – він сам відпаде, або допомогти йому – легко витягнути. Небезпека укусу дрібної неотруйної тварини в тому, що в ранку може потрапити інфекція від решток їжі, що розклалися. Тому ранку від укусу необхідно зразу ж промити дезинфікуючим розчином.
Туризм і природа – поняття нероздільні. Турист отримує від природи багато корисного – здоров’я, чудовий настрій, емоційний заряд, знання, навички. Мальовничі місця, рослинний і тваринний світ благодійно діють на людину, його фізичний та емоційний стан. Турист захоплюється красою дібров та лісових озер, барвистими квітами, метеликами і птахами. Звуки, кольори, запахи не можуть ніколи залишати байдужими. Де ще, як не в природному середовищі, можна побачити таку велику кількість видів деревних та трав’янистих рослин, почути чудовий спів птахів, побачити красу звірів, різних комах. Табір на природі знайомить нас з цілим світом нового, цікавого. Дитина отримує позитивні стреси, покращується її здоров’я – чисте повітря «вентилює» легені, активна робота м’язів тренує їх і одночасно знімає навантаження на серце. Чисте лісове повітря, шелест листя, блискуча роса, золотий захід сонця і фіолетові присмерки, віртуозний спів соловейка – все це діє на людину як цілющий бальзам, дає заряд бадьорості на багато днів. Техніка туризму охоплює ряд прийомів, які дають можливість влаштовувати привали, орієнтуватись на місцевості надавати першу медичну допомогу, раціонально і безпечно пересуватись у різній місцевості і при різній погоді, долати природні та штучні перешкоди. РЮКЗАК: Сьогодні їх у продажу безліч. Та вибираючи, пам’ятайте, що краще взяти рюкзак з широкими лямками і підтяжками на них, поясом і так званою анатомічною спиною, - трохи зігнутою, з системою напівжорсткого каркасу або вшитими спеціальними наповнювачами. Для туристського походу годяться рюкзаки з безліччю кишень. А тим, хто страждає від сколіозу, я порадив би рюкзаки з жорстким каркасом – «станки» - типу «Єрмак». Пакуючи наплічник потрібно вважати, щоб був добре збалансований, щоб речі першої необхідності (змінний одяг, взуття, аптечка) були під рукою. До спини варто класти спальний мішок і підстилку, щоб ніде не тиснуло на плечі. всі речі повинні бути запаковані в поліетиленові мішки. Пакуючи наплічник, пам’ятайте, що нести його вам, і не беріть з собою більше, аніж зможете піднести. РЕКОМЕНДАЦІЇ: Перелік негайних заходів при сильних опіках: перевірте дихання і роботу серця. Якщо відсутнє дихання чи пульс, негайно починайте штучне дихання рот в рот і масаж серця; перевірте, чи не перебуває потерпілий в шоці; негайно опустіть попечену частину тіла на 10 хвилин в чисту воду. Якщо немає достатньої кількості води, накрийте опік намоченим тампоном; промийте рану водою і зав’яжіть грубою сухою пов’язкою. Потерпілому можна дати обезболюючі таблетки. Ніколи не змазуйте рану кремом чи маззю!!! Вони створять тверду шкірку поверх опіку, яка може відкрити рану. Використовуйте дезинфікуючі розчини: фурациліну і перманганату калію (1:5000), 3-4 рази вдень. При важких опіках ковток гарячої кави чи чаю допоможе відновити втрачену рідину і заспокоїть потерпілого. Пам’ятайте, що шок набагато небезпечніший для життя ніж сам опік. НАМЕТИ: Їх зараз велике різноманіття: від мікро - «домовин» на одного до «наметів-дач». Вибір намету залежить від умов її використання. Загальні правила: вона повинна бути легкою, поміщатися в рюкзак, не промокати і утримувати вітер, швидко встановлюватись і розбиратися, бути комфортною для вас і недоступною для комарів і мошок. Краще всього – намет з тентом на 3-4 чоловіки. Або запасіться тентом зі звичного поліетилену. Тент не накидають на намет, а розтягають над ним, використовуючи ті ж самі стійки або кілки. Намет повинен «дихати», інакше відсиріє з середини. РЕКОМЕНДАЦІЇ: Перелік необхідних заходів при шоці: перевірте дихання і серцебиття. При відсутності починайте реанімацію; не рухайте потерпілого з місця без потреби; зупиніть кровотечу, заспокойте і підбадьорте потерпілого; пошліть за допомогою; щоб заспокоїти потерпілого дайте, йому випити теплої кави або чаю; до протишокових засобів відноситься застосування знеболюючих препаратів. Для пиття дають лужної мінеральної води, суміш 4 г питтєвої соди і 5,5 г кухонної солі на літр води, чай, на 1 л якого додають чайну ложку NaCl і 2/3 чайної ложки соди. СПАЛЬНИКИ: Вибір також великий. «Кокон» - капюшон, що затягується, «блискавка», яку дублює липучка, наповнювач типу синтепону, водовідштовхуючий верх. Недорого, тепло і сохне добре. Ідеальний наповнювач – штучний пух. Правда, це дорожче, але зате спальник теплий, а пух не лізе, як натуральний, і алергії не викликає. Спальники – ковдри з роз’ємною «блискавкою» можна розстелити на дно, для всіх, а вкриватися, якщо тепло, чим не будь легким. З них ще роблять групові спальники. З’єднуючи отримуємо трьох-чотирьох містний мішок. РЕКОМЕНДАЦІЇ: Накладання джгута при кровотечах – для зупинки кровотеч використовують 3 види джгутів: матерчатий з закруткою, широкий стрічковий гумовий, трубчастий Есмарха. Широкий стрічковий джгут найменше травмує шкіру. Правила накладання джгута: тимчасово зупиняють кровотечу притисканням судини пальцем; на місце накладання джгута накладають прокладку із м’якої тканини так, щоб не утворилися складки; джгут розтягують руками і накладають циркулярні тури так, щоб вони покривали один одного; решту джгута накладають не розтягуючи, кінець закріплюють гачком до ланцюжка; правильне накладання джгута перевіряємо за припиненням кровотечі з рани, зникненням пульсу і блідості шкіри; до джгута чи одежі прикріплюємо записку із вказаною датою і часом накладання; категорично забороняється зверху перев’язувати джгут бинтом і залишати потерпілого без нагляду. ПІДСТИЛКА: Не беріть надувні матраци, особливо в холодний час, - вони важкі і спати на них холодно. Краще всього – каремати (пінополіуретан і т.ін.) товщиною 8-12 мм. Можна зробити килимок самому з пластин пінополіетилену, пінопласту або чого-небудь подібного, вшитих між двома шарами тонкої тканини. Для транспортування він складається гармошкою. Поролон краще не використовувати: його незручно носити, він сильно мнеться і деформується під теплом, занадто вбирає вологу. РЕКОМЕНДАЦІЇ: Перша допомога при переломах: забезпечте потерпілому нерухоме положення у зручній для нього позі; переконайтесь, що в потерпілого нормально функціонує серце і він вільно дихає. Якщо цього немає – негайно приступайте до реанімації; перевірте наявність кровотечі і зупиніть її; якщо потерпілий при свідомості, то він сам вкаже на джерело болю. Якщо ж він втратив свідомість, обережно огляньте його тіло з метою виявлення кровотеч, припухань та деформацій. ВОДА: Відомо, що головною потребою людського організму є вода. Наш організм на 75% складається з води. Приведемо для порівняння: без їжі ви можете прожити 3 тижні, без води – 3 дні. В середньому людина за добу витрачає 1-3 літри води. При захворюванні діабетом витрати зростають. Щоб зберегти воду в організмі: старайтесь уникнути фізичних навантажень. Тільки відпочинок; не куріть; тримайтесь в холодку чи тіні; не лягайте на гарячу поверхню; не їжте, або їжте мало. Не їжте жирної їжі (адже процес травлення забирає багато води); не пийте алкоголю; не говоріть багато, дихайте через ніс. При пошуках води пам’ятайте, що більшість тварин постійно споживають воду. Велика рогата худоба ніколи не буває далеко від води. Добрим індикатором води є також комахи. Але ніколи не довіряйте водоймам без зеленої рослинності, до яких не ведуть сліди звірів. Такі водойми можуть бути отруйними. Завжди кип’ятіть воду перед вживанням. Необхідну вам воду можна дістати такими способами: збір роси і дощу; конденсація. Корені рослин і дерев дістають воду з ґрунту. Але часто підгрунтові води лежать досить глибоко від поверхні. Нехай дерева помпують вам воду, а ви отримаєте її з пластикових торбинок (надітих і зав’язаних на гілках, кущах); сонячний дистилятор. Викопайте яму діаметром 1 м і 0,5 м глибиною. Помістіть збірник води посередині ями. Накрийте яму пластиком і закріпіть пластик каменями. Під дією сонячного проміння температура повітря і ґрунту під плівкою підвищиться. Волога почне конденсуватися на внутрішній поверхні плівки і стікати в збірник. Вночі пластик охолоджується швидше ніж повітря, тим самим ви зможете отримати достатню кількість води. Такий дистилятор протягом доби дає до 0,5л води. Пам’ятайте! Коли у вас велика спрага і ви довго не пили, не пийте все відразу. Спочатку зробіть один маленький ковток, а потім, після паузи, ще кілька. Швидке споживання великої кількості води може викликати у вас блювання. РЕКОМЕНДАЦІЇ: В наших краях небезпечною є тільки гадюка звичайна. Ця змія найчастіше уникає зустрічі з людиною. Вона ще здалеку відчуває теплове опромінення людини і трясіння землі і втікає. Але коли температура повітря знижується до 8-100С активність гадюк зменшується. Якщо ж випадково наступити на неї, вона може вкусити. Особливо страждають від укусу гадюки діти. Потерпілому слід надати першу медичну допомогу: накласти шину на укушену кінцівку, щоб забезпечити її повну нерухомість; утримувати потерпілого в лежачому положенні; давати йому великі дози теплого питва. Основне ж – якомога швидше доставити потерпілого у лікарню, де йому введуть проти отруйну сироватку. Своєчасне її введення швидко знімає симптоми отруєння. ВОГОНЬ: Якщо сховок дає людині можливість зберегти тепло, то вогонь дає саме тепло, тим самим рятуючи від переохолодження. Крім того, вогонь дає світло, психологічний комфорт і можливість варити їжу. Як же добути вогонь, коли у вас немає сірників? Найпростіший спосіб: використання сфокусованих сонячних променів. Такі пучки дають лінзи, які можна витягнути з фотоапарата, бінокля чи ін. Лінзою можуть служити і уламки розбитої пляшки. Якщо лінзи під руками не виявилось, випробуйте спосіб розпалювання вогню тертям дерева об дерево. Для цього беруть лук (палку з натягнутим шнурком), дошку, в якій роблять дірку, і палку, на яку зверху тиснуть дерев’яним держаком. В дірці вирізають невеличке місце для гнізда. Палку крутять доти, доки не загориться гніздо. Веретено мусить бути з твердого дерева: дуб каштан, ясень, бук, дошка – з м’якого: сосна, осика, береза. Гострий кінець веретена треба сильно притиснути. Коли вогонь не з’являється, тоді, можливо, гніздо надто вогке, або заслабкий тиск на веретено. Цей спосіб добування вогню потребує практики і терпіння. Інший метод добування вогню тертям: паличку, яка треться об дошку, рухаємо руками. Якщо вам вже вдалося добути вогонь, киньте на ніч багато дров, щоб зранку на жарі було легше розпалити вогонь знову. Зручно використовувати рефлектор для вогню, який буде відбивати тепло в потрібному напрямку. РЕКОМЕНДАЦІЇ: Якщо поблизу немає джерела чи струмка, а тільки замулена водойма або болото, на його березі треба викопати ямку, поступово вона наповниться відфільтрованою водою, два-три рази воду треба повністю вичерпати, після цього можна утамовувати спрагу. Взагалі воду з природних водойм краще пити через фільтр, яким може служити звичайна носова хустинка. Справа в тому, що у воді можуть бути личинки небезпечних для людини паразитів, яких не можна побачити неозброєним оком. З тієї самої причини не слід смоктати травинок, особливо біля водойм. ЗАХИСТ: Всі потуги вижити і вийти до людей стануть марними, якщо не зуміти захистити себе від непогоди. Переохолодження, викликане вітром, дощем приведе до хвороби або й смерті. Сховища можуть бути природними (печера, дупло) і штучними. Треба пам’ятати, що захист, вогонь, вода, їжа пов’язані між собою, тому треба вибирати місце для сховища так, щоб можна було з найменшими затратами сил готувати їжу та слідкувати за вогнем. Напевне, найбільш відомий вид сховища - юрта. Зв’язують її на землі, вгорі роблять дірку для виходу диму. Для міцності і стійкості сховища добре використовувати каміння. Для більш ефективного захисту з навітряного боку можна поставити подвійну стінку. РЕКОМЕНДАЦІЇ: Останніми роками зареєстровано багато випадків отруєння грибами. На наш погляд, вони пояснюються потраплянням у козубець отруйних грибів і, найчастіше, блідої поганки. Цей смертельно отруйний гриб часто „маскується” під зелену сироїжку, сіру рядовку, печерицю, але тільки бліда поганка має з внутрішнього боку рубчасте кільце на ніжці. Проте не тільки бліда поганка може привести до лиха. Є ще ряд небезпечних грибів, які можуть викликати отруєння. До речі, можна отруїтися і їстівними грибами. Тому під час збору грибів треба дотримуватись певних правил: а) гриби краще зрізати низько над землею, присипаючи місце відрізу землею. Деякі (білі та ін.) можна відкручувати, але ні в якому разі гриби не можна виривати, бо руйнується грибниця; б) у пошуках грибів не слід переривати лісову підстилку – можна також пошкодити грибницю, зміниться температурний режим, вологість, плодові тіла грибів довго не з’являться на цьому місці; в) не можна збирати старі, зруйновані, „червиві”, незнайомі гриби. Треба завжди дотримуватись головного правила грибника: „Маєш сумнів – не бери гриба!”; г) неприпустимо збивати, руйнувати неїстівні гриби , їх з’їдають лосі, олені, білки, клюють глухарі, тетеруки, сойки, куріпки. Отруйні гриби служать тваринам ліками; д) не можна брати отруйні гриби руками. Нам відомий випадок, коли хлопчик давив мухомори руками і одночасно збирав і їв суницю. Хлопчик отруївся, його ледве врятували; е) зібрані гриби треба переробити (ретельно очистити, промити, двічі по 15 хвилин відварити, воду злити) на протязі того ж дня. Зберігати сирими їх не можна. ІНСТРУМЕНТИ: Ніж: Кожному учаснику табору слід звернути увагу на такі правила поводження з ножем: складний ніж потрібно зберігати і переносити в складеному стані, простий ніж слід тримати в чохлі, який повністю закриває його металеву частину. Не забувайте, що при передачі ножа треба тримати його за лезо, загостреною частиною в напрямку від долоні. Сокира: На табір потрібно брати одну сокиру на п’ять осіб. Щоб забезпечити себе від травм, сокиру добре зберігати і переносити у чохлі. Слід пам’ятати, що рубати сухостій, заточувати кілки потрібно на спеціально підготовленому пеньку або ж колоді. Якщо це робити на камені, інструмент швидко затупиться. Рубаючи на землі, ви можете поранити себе чи товариша, що знаходиться поруч. Після використання сокиру не варто залишати на землі, а вночі чи під час дощу – на відкритому повітрі. На табір слід взяти камінь для загострення ножа чи сокири. Пилка: Залежно від розмірів можна визначити два види цього інструменту: одноручна (більш компактна і зручна в перенесенні) і дворучна (громіздка, але необхідна при проведенні стаціонарного табору). Лопата: Для таборів зручніше використовувати військові лопати (типу МСЛ-50 чи туристичні (складні). Після закінчення роботи з лопатою необхідно зчистити землю і зберігати її в сухому місці. Необхідно пам’ятати, що кидаючи таборовий інвентар в землю чи дерево, ви нищите природу і можете поранити оточуючих. Мотузка: При подоланні перешкод часто застосовують капронові шнури: основні (товщиною 10-12мм, довжиною 30-60м) і допоміжні (товщиною 6-8мм, довжиною 30-60м і 3-5м). Їх використовують при наведенні переправ, організації спуску і підйому по схилу, для страхування на небезпечних ділянках маршруту, транспортуванні, враховуючи товщину, міцність, термін служби. Шнури є обов’язковою частиною групового спорядження у технічно складному поході. Зв’язують шнури за допомогою вузлів. Їх є багато видів і кожен з них в’яжеться з певною метою. До основних характеристик вузлів відноситься їх швидкість зав’язування, легкість розв’язування
