ІНСТРУМЕНТИ: Ніж: Кожному учаснику табору слід звернути увагу на такі правила поводження з ножем: складний ніж потрібно зберігати і переносити в складеному стані, простий ніж слід тримати в чохлі, який повністю закриває його металеву частину. Не забувайте, що при передачі ножа треба тримати його за лезо, загостреною частиною в напрямку від долоні. Сокира: На табір потрібно брати одну сокиру на п’ять осіб. Щоб забезпечити себе від травм, сокиру добре зберігати і переносити у чохлі. Слід пам’ятати, що рубати сухостій, заточувати кілки потрібно на спеціально підготовленому пеньку або ж колоді. Якщо це робити на камені, інструмент швидко затупиться. Рубаючи на землі, ви можете поранити себе чи товариша, що знаходиться поруч. Після використання сокиру не варто залишати на землі, а вночі чи під час дощу – на відкритому повітрі. На табір слід взяти камінь для загострення ножа чи сокири. Пилка: Залежно від розмірів можна визначити два види цього інструменту: одноручна (більш компактна і зручна в перенесенні) і дворучна (громіздка, але необхідна при проведенні стаціонарного табору). Лопата: Для таборів зручніше використовувати військові лопати (типу МСЛ-50 чи туристичні (складні). Після закінчення роботи з лопатою необхідно зчистити землю і зберігати її в сухому місці. Необхідно пам’ятати, що кидаючи таборовий інвентар в землю чи дерево, ви нищите природу і можете поранити оточуючих. Мотузка: При подоланні перешкод часто застосовують капронові шнури: основні (товщиною 10-12мм, довжиною 30-60м) і допоміжні (товщиною 6-8мм, довжиною 30-60м і 3-5м). Їх використовують при наведенні переправ, організації спуску і підйому по схилу, для страхування на небезпечних ділянках маршруту, транспортуванні, враховуючи товщину, міцність, термін служби. Шнури є обов’язковою частиною групового спорядження у технічно складному поході. Зв’язують шнури за допомогою вузлів. Їх є багато видів і кожен з них в’яжеться з певною метою. До основних характеристик вузлів відноситься їх швидкість зав’язування, легкість розв’язування, саморозв’язка, величина послаблення міцності шнура при постійному і перемінному навантаженні, здатність затягування. Головною властивістю вузлів є їх функціональність. Відповідно до функцій, яким вони служать, вузли діляться на такі групи: для зв’язування шнурів (прямий, ткацький, академічний, брамшкотовий); для обв’язки (булінь, вузол „провідника”, подвійний вузол „провідника”, вузол провідника „вісімкою”, серединний провідник); допоміжні („удавка”, схоплюючий, стремено, карабінний вузол (Бахмана)). РЕКОМЕНДАЦІЇ: При сильній спеці і високій вологості може наступити дуже небезпечна стадія теплового удару. Висока вологість перешкоджає виділенню поту, результатом чого може бути раптова лихоманка, втрата свідомості і смерть. Перша допомога полягає в максимальному охолодженні потерпілого. Захистіть потерпілого від прямих променів сонця. Дайте випити підсолену воду. Слідкуйте, щоб потерпілий не захлинувся рідиною. Негайно пошліть за допомогою.
Харчування планується залежно від тривалості мандрівки і кількості учасників. Раціон повинен бути спланований так, щоб не нести зайвих харчів і не бути голодними. На довгих мандрівках треба врахувати можливість докуповувати харчі на місцевості. На гірських мандрівках кількість їжі на одного юнака становить приблизно 4000-5000 К калорій. Баланс харчування має розбиватися так: 10% - протеїну, 15% - жирів та 65% - вуглеводів. Їжу потрібно вживати тричі на день краще харчуватися повноцінно, виключаючи перекуски. Важлива різноманітність їжі для забезпечення достатньої кількості вітамінів. До раціону бажано додавати солодощі. Важливим аспектом є вживання води. Основні правила: взагалі не пити під час ходу, і помірно пити на привалах. На випадок непередбаченої затримки повинен існувати недоторканий запас їжі на один день. Також кожен повинен мати у флязі недоторканий запас води.
ТАБОРОВА РОБОТА: Екологія: Тема окремої статті. Етнографія: Записування фольклору того чи іншого регіону передбачає попередню підготовку – опрацювання існуючих етноматеріалів, історико-соціологічних даних, спеціальної наукової літератури; ознайомлення із методичними, краєзнавчими та іншими матеріалами; врахування порад і побажань місцевих інформаторів – фольклористів, краєзнавців, працівників установ культури; перегляд фондових надбань краєзнавчих музеїв і т.д. з метою максимально широкого охоплення і гранично точного відтворення традицій і сучасної культури краю необхідно планувати і здійснювати записи від різних категорій людей (вік, професія, освіта тощо) з відповідною адресацією – жіночі пісні від жінок, чоловічі від чоловіків, дитячі від дітей. Якщо є декілька форм побутування пісні – записувати варіанти. Перед записуванням треба скласти уявлення про кількісні та якісні показники, тобто що можна чекати від даної місцевості, які особливості регіону, які жанри найбільш поширені, в якому середовищі «залягають» ті чи інші тематичні пласти. Зрозуміло, така установка не мусить буди самодостатньою. По-перше, не всі відкриття можна запланувати. По-друге, практично у всіх місцевостях є всі жанри – трудові, обрядові, дитячий фольклор і т.д. Тут важливі моменти ставлення людей до побуту, явищ природи, дійсності, місцеві традиції, звичаї, мораль – словом, вся шкала етично-естетичних цінностей конкретних носіїв і творців фольклору. Археологія: Велике наукове і виховне значення пам’яток археології, з одного боку, і в той же час загроза їх псування або й повного знищення, з другого боку, вимагають посилення роботи в справі охорони, обліку, виявлення таких пам’яток, пропаганди археологічних знань. У цій важливій справі вченим-спеціалістам, які не в змозі відразу обстежити велику територію, охопити величезну кількість археологічних пам’яток, необхідна допомога дітей – членів екологічних таборів. Методичні рекомендації і завдання з археології мають на меті дати дітям загальні уявлення про археологічні пам’ятки, їх типи та періодизацію і сприятимуть виявленню стародавніх поселень, городищ, могильників, окремих курганів, організації їхньої охорони. Заздалегідь до проведення табору дітям слід зібрати літературні дані про пам’ятки археології на в районі проведення табору, нанести їх на карту, підготувати відповідне спорядження та обладнання (компас, планшет, лінійки, рулетку, щоденник для записів, рюкзак, фотоапарат, папір для загортання знахідок та ін.). Археологічні пам’ятки тісно пов’язані з місцевістю, тому її географічне і топографічне вивчення при виявленні нових пам’яток має велике значення. Загальною закономірністю розташування пам’яток різних епох є близькість до джерел питної води (ріка, озера, джерела). Особливо часто люди заселяли сонячні схили, береги рік, які були багаті на рибу і служили зручними шляхами сполучення слід пам’ятати, що і в «нетипових» місцях можуть бути цікаві археологічні пам’ятки. Потрібно старанно вивчати рельєф, звертати увагу на окремі підвищення і миси по берегах рік та озер. Треба шукати сліди ровів, валів, кам’яних мурів веж тощо. Слід придивлятися до окремих невеличких підвищень, горбків, простежити їх розташування, форму, загальний характер. Іноді такі горби можуть виявитися курганами. Крім вивчення місцевості, важливим прийомом археологічної розвідки є опитування населення. Безпосередні спостереження місцевих жителів можуть бути важливим орієнтовним матеріалом. Вони часто знають про знахідки в районі їх села чи міста людських і тваринних кісток, уламків глиняного посуду, знарядь праці, прикрас тощо, а також назви урочищ, валів, горбів і зв’язані з ними легенди. Отримані від населення дані необхідно детально записати, побувати в названих місцях і перевірити достовірність інформації. Усі легенди теж потрібно записувати, бо вони іноді базуються на реальних фактах. Опитування жителів може дати кращий результат, якщо їм показати спеціально підібрані зразки кераміки і типових речей або альбом з фотографіями.
