11. Лист з майбутнього
 Пролунав дзвінок, закінчились уроки та розходитись по домівках не хотілось і ми з подружками пішли на шкільну площадку. Уже була весна кругом зеленіли кущі буяла зелена трава. Кувала зозуля і в небі літали заклопотані лелеки лагодячи свої гнізда. Ми милувалися весною і ділилися своїми дівчачими секретами. Та ось Настуся вигукнула: «дівчата дивіться, що це?» Вона тримала в руках якусь блискучу загадкову кулю. Ми обережно стали її обдивлятися. І раптом всередині щось клацнуло і тихенько загуділо. Куля спалахнула блідо-голубим вогником. Ми розгублено дивились на неї. З середини пролунав трохи дивний але приємний дівочий голос: «слухайте і запам’ятайте. Мене звати Гея. Я з планети Селена, яка знаходиться в нашій системі. Я член МКІ – міжгалактичної космічної інформації, це щось на зразок вашої листоноші. І моє завдання полягає в тому, щоб застерегти вас, щоб вашу планету Земля не спіткала така доля нашої планети Селена. Ми випереджали набагато вас у розвитку і техніці, науці. Ми обробляли землю роботами і вдобряли її хімікатами. Земля родила щедро і в нас не було ніякої проблеми з овочами і фруктами. Худобу і птицю годували теж хімічними кормами. Худоба виростала і вигодовувалась в десятки разів скоріше ніж у ваших звичайних умовах. Заводи і фабрики шили і виготовляли за один день більше продукції, ніж у вас за місяць. У нас відпала проблема грошей, тому що кожен міг одягатись і їсти що хотів. Відпала проблема транспорту. Кожен кому виповнилось вісім років міг мати власну машину. Діти не ходили в школу, бо у кожній сім’ї був електронний учитель. Якому не можна було заговорити зуби, або обманути що болів живіт або голова, що пас корову і не було світла в домі. Ми вчились, а вчені винаходили нові види енергії і нові міжпланетні кораблі і мріяли підкорити всесвіт. І тоді саме ми переступили межу дозволеного. І Вищий Розум вирішив покарати Селену. Ґрунти Селени перенаситились хімікатами і все що висівалось не дозрівало, а покривалось бурими плямами, гнило листя на деревах, опадало задовго до осені. Учені так були зайняті новими винаходами, що забули за найпростіше і необхідне очищати воду. І несли ріки повні зараженої води. Яка випаровувалась і однога разу випав жовтий сірчаний дощ. А прекрасне місто Арекс поглинула безодня, тому що під ним були розміщені шахти, які стали не потрібні. І тоді наші орбітні станції подали сигнал тривоги. Хімічні випари вступили в реакцію з азотом і в результаті появилась нова невідома хімічна сполука, яка швидко пробила озоновий захисний шар. Космос дихав на Селену холодом і космічними газами. Та слідом за однією бідою прийшла інша. У великих підземних ангарах проходило випробування нової аргонової зброї, яка давала відчутні поштовхи, а з поверхні Селени стартували все нові і потужніші зорельоти. І ось космоспецзор врахував що планета змінила траєкторію і відхилення становить одну соту градуса. Це була уже катастрофа. Помінялись місцями полюси, почався суцільний хаос. Родючі землі перетворились у піщані пустелі, зелені ліси стояли голі і страшні, бо там росли отруйні ягоди і гриби. Блукали дивні звірі – мутанти, які пожирали все живе. А саме страшніше, жінки стали народжувати мертвих дітей, або потвор. Літом падав сніг, а зимою було жарко, це порушився баланс обміну і залежності. А наша прекрасна Селена мчала на зустріч блукаючій кометі Цезор. Космічна катастрофа була неминуча. Наша Вища Наукова Рада пустила в космос сигнал тривоги «SOS» і просила космічного притулку. Надійшла відповідь з віддаленої планети Альфа-Центуріон що вони можуть прийняти у себе тільки невелику кількість здорових, обдарованих і вчених людей. За нами прилетіло п’ять космольотів. Та ті були напів завантажені тому що на планеті гуляла гостра променева хвороба. Ми відлетіли на світанку. Всі дивились на свою любу Селену, яка сяяла голубою зіркою. Та раптом вона спалахнула і погасла. Настала катастрофа. 
 Нас прийняли гостинно і зразу повідомили правила поведінки. Тому що там був гострий контроль. Всюди працювали системи захисту. Ця спеціальна система контролю очищала повітря, води, навколишнє середовище, за воєнні дії і не було мови. Всюди чисто. Дихалось легко, але це була не наша рідна Селена. Наша Вища Рада направила мене до вас, щоб у вас не повторилась наша історія. І ніхто краще вас дітей не збереже і захистить планету. Поки не пізно організовуйте команди захисту, води, повітря, зелених насаджень. Садіть де можна дерева, квіти це ваші легені планети. Забороняйте ядерні і атомні виробництва і протестуйте проти воєнних дій. Всі повинні жити мирно і дружно як це робиться у нас і ніхто з ніким не воює. І ніхто краще вас дітей це не розуміє. Тому що ви ще не зіпсовані метою наживи і ще ваші серця не огорнула тінь порожнечі і ненависті. Любіть свою землю і захищайте її, а ми вам допоможемо. Пробачте за те що не можу сама поговорити з вами, тому що я дещо інша за вас і ви би просто втекли. Я бачу вас і ви мені дуже подобаєтесь. Я не прощаюсь, а кажу до побачення, бо я буду ще вас відвідувати.

Учениця 8 класу СШ с. Бордуляки Мазепа Ольга.