Немає на світі, напевно, такої людини, яка не хотіла б побувати в найдивовижнішому, найпривабливішому місці чи куточку на Землі. Думаю, що кожен погодиться з цим. Я дуже люблю подорожувати разом з моїми батьками. Якщо у них з’являється тільки-но невелика краплинка вільного часу від роботи чи можливість позбутися будь яких негативних емоцій, ми обов’язково вирушаємо на відпочинок. Уже й не злічити кількість чудових місць, де б я з батьками не була: сонячне узбережжя Чорного моря і цікаві міста Східної та Центральної України, зачаровані плавні славної Десни і, звичайно, захоплююча мандрівка старим Славутичем-Дніпром.

         Але найпрекраснішим куточком нашої держави, де по-справжньому цілинна природа, свіже та чисте повітря, багате історичне минуле, красива національна культура і гостинний народ – це моя рідна Західна Україна, в якій народилися мої прадіди, батьки і я, це місцина з славнозвісними Карпатами, яких не проміняла б ні на що і ні на кого в світі.

              Карпати – одне з небагатьох місць на Землі, де можна відпочивати цілий рік. Тут цілюще практично все повітря, неперевершена природа й географія і, звичайно, унікальні живі, метушливі карпатські гірські річки, без яких не обійдеться повноцінний відпочинок у будь-яку пору року.

                Все це гарантовано підкорить кожного своєю неповторною природною красою – адже природа нашого краю є особливою. Вона милує око, коли все навколо буяє та зеленіє, ясно світить сонце, коли чисте гірське повітря наповнене ароматами пахучих трав і квітів, а дзюркотливі карпатські річки наповнюють душу кожної людини трепетом та невичерпною енергією.

                   Природа нашого краю ніби хвастає багатющими своїми нарядами різноманітних колірних відтінків і щедро обдаровує свій народ стиглими овочами та фруктами, а прозоро донні гірські річки можуть порадувати й нагодувати нас смачними та вишуканими видами риб.

                   Коли ми втомлюємося від неймовірної метушні, шуму та буденності, саме час шукати місце, де можна приємно і корисно провести час. Але навіщо потрібно віддалятися до заморських дорогих країн, щоб просто комфортно відпочити? Ніщо так не заспокоює та впорядковує думки і відчуття, як наше чисте гірське повітря, мирне потріскування дров карпатської ватри чи смачна вечеря у наметах біля швидкоплинної річки, чи просто споглядати у цю живу воду, як сходить перша вечірня зоря. Тоді прислухаєшся – навколо тільки тиша. Лише через раз чути дзюркіт та биття до каміння привабливих хвиль чарівного Дністра. Якою прекрасною та незайманою тоді стає природа! А як чудово виглядає нескінчений плин річки, що вражає своєю красою та умиротворенням!

                   Дністер для мене – особлива річка, рідна з дитинства. А рідна тому, що вона протікає разом зі своєю притокою через моє село. Саме в Дністрі я навчилася плавати, разом з друзями активно засмагати та відпочивати на його привабливих берегах. А скільки тут водиться дивовижної риби – не перелічити! Часто з друзями їздимо на відпочинок біля витоку річки у село Вовче Турківського району. На перший погляд – це невеликий бурхливий струмок, який непомітно перетворюється на одну з найбільших річок Карпатського басейну.

               Я дуже люблю свою річку. Вона майже ніколи не буває одноманітною, нецікавою, бо кожен раз стає іншою. Неосяжна, таємнича, мінлива – вона ніколи не залишає байдужим серце. Промені сонця, пронизуючи джерельну воду, сягають дна, торкаються дрібненьких гладких камінців, ловлять спритних маленьких рибок, що зграйками весело бавляться біля берега.

               Дністер стає досить повноводним навесні, коли тануть сніги, випадає непередбачувана кількість дощу, постійно підживлюється підземними та ґрунтовими водами. До таких паводкових ситуацій ми вже звикаємо. Але причина не тільки у надмірній кількості води. А ще у масовій, нищівній вирубці лісів у нашій місцевості, забрудненню навколишнього середовища, викиданню промислових відходів саме у нашу берегиню-річку. Кому ж як не нам потрібно боротися з цим! Хіба не в наших силах змінити хоч щось на краще? Я переконана, що починати треба саме з перебудови власної свідомості та поведінки кожного з нас.

                   Але враз, коли погідне, блакитне небо тобі відкриється над головою та яскраві сонячні промені торкаються води, відчуваєш десь високо вгорі ніжний і веселий спів карпатських пташок чи, може, якесь полегшення. І десь в душі відразу ж забуваються всі ті людські незгоди та фактори, які могли б зашкодити цій невтомній гірській річечці.

                     З уроків географії я знаю, що окрім Дністра, в Карпатах протікає ще багато інших річок. Серед них: Тиса, Прут, Черемош, Уж, Стрий та інші. Початок цих річок починається в глибині гір, на великих висотах. Вони мають своєрідний гірський характер, зі стрімкими схилами, де часто зустрічаються пороги та водоспади. Різняться швидкими течіями, незначною глибиною, а також частими повенями. Саме в умовах високої води ці річки стають подекуди вельми складними, що так приваблюють не одного туриста - екстримала.

             Усі річки величні у своїй красі. Вони є частиною природи, частиною нашої душі. Та ми – її діти!

                 Врешті-решт слід зрозуміти, що людині необхідний зв'язок з рідною природою. Нехай лише вона подивиться на чари наших цілющих річок, почує шепіт трав і дерев, відчує тяжіння карпатських вершин, і все зробить, щоб нам, нащадкам, усміхалася наша найпрекрасніша на світі земля.

               Отже, прикладаймо всіх зусиль, щоб врятувати наші рідні живі річки Карпат від забруднення, а в максимальному випадку від знищення. Пам’ятаймо це на все життя!

 

 

 

Головецька Уляна Андріївна 8 клас Тершівської ЗСШ І-ІІ ст. Старосамбірського району