Не рубай ялинку в лісі Бо вона краса Ти не матимеш потіхи Як заплаче та Коли мене болить зуб, чи впаду з велосипеда, чи обпечуся кропивою, то я плачу… Але зуб боліти перестане, синячок від падіння з часом зникне, а рука від їді кропиви попече, посвербить та й перестане… А, як же ялинка, сосна, ялиця… Що вони відчувають, коли хтось лихий, із сокирою, прямує до них. Їм дуже страшно… Напевно, вони у цей час плачуть… Просять не позбавлять їх життя… Їм дуже боляче, коли їх зрубують… Не будуть вони допомагати пташкам сховатися від негоди, і зайчик уже не сховається від вовка під ними. І білочки не смакуватимуть шишками… Сумно… Страшно… Ліс вже не буде таким гарним, повітря не буде таким чистим та корисним… Сумно та боляче… Люди, не забирайте у ялинок життя, нехай собі ростуть у лісі. А ви собі зробіть паперову ялинку, чи з дощику, чи склейте із шишок. Ялиночки вам дякуватимуть за це! Радітимуть Новому року та святам разом із вами! І від їхньої краси вам стане весело! І ви станете добрішими!

 

 

 

 

Дорош Іван Володимирович 19 квітня 2004 року Львівська область, Мостиський район, с. Боратичі, 81351 Тел. 0985843031 Учень 1 класу Хідновицької ЗОШ І-ІІ ст.