СЦЕНАРІЇ - Сторінка 3 - Форум
Меню сайту
Нові коментарі
Авторизация

Друзі сайту
Оновлення форуму
  • Закарпатська область (3)
  • Дом для Ваших родных (0)
  • Конференції, зїзди, семінари (38)
  • Наші печатні видання (15)
  • Релігії світу та екологічне виховання молоді (58)
  • Работа в интернете (1)
  • Здоров'я спини (0)
  • літературний журнал "Дніпро" (1)
  • Ділимось поезією. (2)
  • Росла собі ялиночка (5)
  • Хмара тегів
    Вестник Мечты ЗРЗ ПИТАНИЕ МАМА-86-Запорожье здоровье Вісник Мрії ВМ-НФ електронні відходи Мама-86 Республіка Мрія Мама-86-Запоріжжя живи органично Запорожье Экомарафон екомарафон Республика Мечта Запоріжжя конкурс екоосвіта Живи органічно
    Пошук
    Статистика



    mail.ru

    Сегодня работали на сайте:

    Сейчас на сайте

    Вітаю Вас, Гость · RSS 19.03.2024, 05:58

    [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    • Сторінка 3 з 3
    • «
    • 1
    • 2
    • 3
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Творча сторінка » СЦЕНАРІЇ (сценарії проведення різноманітних еко заходів)
    СЦЕНАРІЇ
    ПВПДата: Четверг, 19.08.2010, 10:04 | Повідомлення # 51
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Рослини у побуті та віруваннях українців

    Ганна Нужна

    Позакласний захід з біології та українознавства для 9-11 класів
    Тема: Рослини у побуті та віруваннях українців
    Мета: розширити знання учнів про роль рослин у побуті та духовному житті українців, виховувати дбайливе ставлення до природи.
    Форма проведення: конференція.
    Попередня підготовка:
    Опрацювання рекомендованої літератури
    Розподіл ролей серед учнів
    Оформлення кабінету для проведення позакласного заходу.
    Література:
    Для вчителя:
    1. Воропай О. Звичаї нашого народу. – т.ІІ. – Мюнхен, 1958. – 536с.
    2. Зубицький Д. Н., Зубицька Н. П. Для вашого здоров’я. (Поради народних цілителів). – К., 1993. - 144с.
    3. Куйбіда В. Екологія і географічні назви // Наукові записки з української історії. – Вип. ІХ. – Переяслав-Хмельницький, 1999. – 382с.
    4. Лозко Г. Дерева та кущі // Символізм рослин і тварин // Українські символи. – К., 1994. – 121с.
    5. Носаль І. Від рослини – до людини. – К., 1992. – 606с.
    Для учнів:
    1. Павленко Л. О. Цілющі скарби землі. – К., 1988. – 144с.
    2. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А. П, Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. – К., 1993. – 256с.; іл.
    Хід проведення
    Ведучий: Наша конференція присвячується ролі рослин у житті українського народу. Для участі у ній запрошені відомі науковці з різних галузей знань, а слухачі матимуть можливість поставити їм запитання. Отже першим ми запрошуємо зробити доповідь фахівців з етнографії.
    Етнограф (1): З давніх-давен рослини займали важливе місце в житті людини. З ними пов’язаний не лише народний побут, а й важлива сфера духовності та світоглядних уявлень. Рослини посідають значне місце у родинній, весільній, поховальній обрядовості. Численні обряди, звичаї, повір’я, що були пов’язані із рослинним світом, повинні були захистити, забезпечити здоров’я та добробут. Надання рослинам магічних властивостей йде з тих далеких часів, коли деякі рослини вважалися тотемами (родоначальниками) окремих родових груп людей.
    Рослинна символіка представлена в усіх жанрах усної народної творчості, яка тривалий час була єдиною можливістю узагальнити тисячолітній досвід поколінь. Безліч пісень, загадок, приказок, де згадуються ті, чи інші рослини, є підтвердженням вищезазначеного.
    Значне місце в народній уяві належить так званим рослинам-символам, що стали втіленням чоловічої та жіночої основ. Наприклад, чоловічими деревами-символами вважалися дуб, клен, явір (так на Поліссі та у західних областях називали один із різновидів клену), а до жіночих символів належать верба, тополя, калина. Інші рослини вважалися уособленнями тих чи інших явищ, сторін життя. Наприклад, барвінок був символом довголіття, кохання та шлюбу. У деяких регіонах України, зокрема на Бойківщині та Закарпатті, із збирання барвінку для вінків молодят починався весільний ритуал. Дуже часто квітку-шлюбний символ йшли збирати до господарів, які жили багато років у любові та злагоді. Хміль у народі вважався символом життя. Доброю прикметою вважалося одружуватись саме в пору цвітіння хмелю. Такі рослини як рута і м’ята вважалися символами дівочої краси, молодості.
    Барвистий світ рослин знайшов яскраве відображення і в народному мистецтві. Тут варто згадати роботи відомих народних художниць Катерини Білокур, Марії Приймаченко, та багатьох інших народних майстрів, для яких світ рослин є невичерпним джерелом натхнення.
    Етнограф (2): Іноді сучасні люди, дивлячись із висоти своїх глибоких знань з хімії, фізики, медицини, біології, досить зневажливо ставляться до народних знань, традицій, вважаючи їх примітивними. Але насправді це зовсім не так: у народі було відомо понад 1000 видів рослин, спостерігаючи за їхніми особливостями, багатьом із них були дані влучні та своєрідні назви. Наприклад, чистотіл застосовували не тільки як лікувальну рослину, а й парили у його відварі глечики для зберігання молока. Через це чистотіл часто називали глекопаром, молошником. Новітні дослідження виявили в цій рослині специфічні речовини – алкалоїди – завдяки яким чистотіл має притимікробні властивості, що перешкоджало проникненню з молоком в організм людини збудників різних хвороб (туберкульозу, бруцельозу). Якщо ж у горщику погано зсідалася сметана, його парили дивосилом, який через це називали сідач. На жаль, з приходом у другій половині ХХ ст. ери фармацевтичних препаратів властивості вказаних рослин призабулися.
    Для ведення сільськогосподарських робіт необхідними були знання про вегетаційний цикл рослин, особливості їхнього вирощування. Звичайно , їх не можна у повній мірі порівнювати із сучасними науковими знаннями, але і нехтувати ними також не варто. Багато сил у селян забирає боротьба зі шкідниками, а застосування різних отрутохімікатів негативно впливає і на здоров’я людей. Для того, щоб вберегти урожай від шкідників у народі здавна використовували настій з чорнобривців, який є ефективним і екологічно безпечним засобом.
    Говорячи про народні традиції, не можна оминути увагою і негативні явища, які на жаль мають місце у нашому житті. Все більше забуваються прадавні традиції. Наприклад, у багатьох селах, де ще 100 років тому етнографи записували чимало пісень, звичаїв, зараз вже не пам’ятають своїх традицій. Більшість людей майже не мають знань про духовні скарби українського народу. Особливо це стосується дохристиянського періоду, адже без цих знань неможливо повною мірою осмислити нашу історію, культуру.
    Фітотерапевт: Звичайні селяни, а особливо знахарі, були добре обізнані з лікувальними властивостями багатьох рослин. Ці народні знання є важливими і в наш час, оскільки допомагають людям зберегти здоров’я впродовж багатьох років. Недарма зараз навіть з боку представників традиційної медицини та науковців спостерігається інтерес до народних засобів лікування різних хвороб.
    Наприклад, у народі здавна було відомо, що м’ята покращує травлення, а крім того робить людину бадьорішою та розважливішою. У багатьох областях України цю рослину використовували як приправу, навіть додавали у вареники. Сучасні дослідження доводять, що м’ята позитивно впливає на роботу мозку. Цілющі властивості мають також багато інших рослин, про кожну з яких могла б вийти довга та змістовна розповідь. Але за браком часу зупинюся детальніше на властивостях деяких з них. Хрін покращує травлення, сприяє виділенню жовчі, та навіть успішно бореться зі стафілококовими інфекціями. Недарма українці здавна мали звичай кидати у діжку з питною водою корінець хрону. Така вода не мала гіркого смаку, зате була позбавлена хвороботворних мікроорганізмів, довго зберігалася свіжою, і сприяла виведенню з організму надлишку рідини та солей сечової кислоти. Люди, особливо літні, які регулярно пили цю воду, відчували легкість у ногах та зменшення болів. Я та інші мої колеги-фітотерапевти радимо використовувати ці городні ліки як профілактичний засіб під час епідемій грипу та для лікування гнійних ран, стоматиту, ангіни, фарингіту.
    Здавна шанована в народі яблуня. Зараз, мабуть, кожному відомо про те, що в плодах цього дерева містяться пектини, що здатні виводити шкідливі речовини з організму. Про лікувальні властивості яблук було відомо багато століть тому. Ними лікували раніше друкарів, які отруїлися випарами сполук олова. Недарма кажуть у народі: якщо хоч раз на день з’їдати яблуко, то й у лікуванні не буде потреби. У першій польській енциклопедії, виданій у середині ХVІІІ ст. наведений так званий «рецепт молодості», досить нескладний: треба було кожного дня вживати яблука та волоські горіхи. Можливо, це і є той чудодійний засіб, який допоможе зберегти молодість та здоров’я впродовж багатьох років.
    У наш час науковці вже визнають існування навколо кожної живої істоти біополя, що в багатьох випадках підтверджує глибокі знання народних цілителів у цій галузі. Доведено, що деякі рослини, наприклад осика і тополя, є так званими «енерговампірами», тобто здатні «забирати» енергію.
    Через це вони часто викликають млявість, погіршення самопочуття, але разом із тим мають здатність до лікування хвороб шляхом «відсмоктування» негативної енергії. Часто радять позбавитися від синців та опіків, приклавши до ураженого місця торбинку з осиковими стружками.
    І наостанок хотілося б іще раз зазначити, що рідна землі має для нас безліч цілющих скарбів, що здатні допомогти кожному з нас, хто ставиться до всього живого з любов’ю та повагою, прожити довге і щасливе життя.
    Еколог: Людина завжди знаходилася у певному флористичному оточенні. Від назв рослин утворилися навіть чимало назв міст, сіл, річок. Здається, важко знайти в Україні таку рослину, в якої б не було аналогічного топоніма. Барвінок, Калинівка, Горіхова, Конопелька, Липовець, Лопухівка, Хмільник, Малинівка, Черемош, Ясенець, Тростянець – це лише небагато прикладів, що ілюструють цю думку.
    Наші предки вважали себе невід’ємною частиною оточуючого їх розмаїття живої природи і намагалися поважати закони своїх сусідів – рослин і тварин. як результат цього гармонійного співіснування виникли безліч легенд, звичаїв, обрядів, що сягають своїм корінням глибоко в давнину. Можливо, дехто, не розуміючи їхнього справжнього значення, вважає їх не більше ніж «пройденим етапом» на шляху розвитку людства. Але чи так є насправді? Замислимося: ці перевірені віками народні традиції мудро регулювали стосунки людини та природи, а в наш час перед людством вже цілком реально постає загроза екологічної катастрофи. Причиною такої ситуації не в останню чергу є споживацький світогляд сучасних людей, для яких природа, інші живі істоти виступають лише як засоби задоволення власних потреб, забезпечення «комфортного» існування. Таке непродумане втручання людей в природні процеси з метою «покращити» навколишній світ призводить у переважній більшості випадків до негативних наслідків. У такій ситуації треба більш серйозно звернути увагу на вже призабуті народні традиції, які не тільки не суперечать виявленим науковцями екологічним законам, а й показують людству шляхи вирішення деяких актуальних зараз проблем.
    Культура наших предків була тісно пов’язана із землею та працею на ній. Увесь річний цикл господарських робіт мав на меті не привласнення природних багатств, а навпаки - збереження одвічної гармонії, яка панувала в оточуючому світі, відтворення життя в усьому, що оточувало людину. Роки впевненості у тому, що людина – цар природи, давно пройшли. Зараз настав час усвідомити: ми – лише малесенька часточка оточуючого нас світу. Сподіваюся, що народний досвід співіснування з природою допоможе нам та прийдешнім поколінням обрати правильний шлях розвитку людства.
    Ведучий: дякую всім учасникам нашої конференції. Закінчити її хотілося б словами видатного українського поета М. Рильського
    Люби природу не як символ душі своєї, люби природу не для себе, люби для неї.
    То ж нехай у серці кожного з нас горить незгасимий вогник любові до всього живого на нашій планеті!

    http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/478276/
    До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі. Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. «Без верби і калини – нема України», – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: «Де вода, там і верба». Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні. Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу І Т. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла бона йому на Втіху. Росте верба Шевченкова і досі. У нашій вербі живе і добра душа Левиної Мавки. Похилені вербові гілки викликають зажуру і смуток. Тиждень перед Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба е особливо цілющою. Посадіть і ви ніжну вербову гілочку. У сирій землі вона Швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, Щоб зникли вербові насадження на нашій Україні. Незабутні слова В. Симоненка з вірша "Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу..."
    А якщо впадеш ти на чужому полі,
    Прийдуть з України верби і тополі;
    Стануть над тобою, листям затріпочуть,
    Тугою прощання душу залоскочуть.
    Поет не випадково сказав: "Прийдуть з України верби і тополі". Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди. Т. Г. Шевченко написав поему "Тополя".
    По діброві вітер віє,
    Гуляє по полю.
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.
    Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній Хлопець на ім'я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив. Вирішили забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, чому вони тут. Спустившись на землю, Перун розпитав у людей, що сталось. Люди розповіли. І тут вій побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина Така гарна, що я візьму її собі за дружину". Люди зраділи, бо мати такого Високого покровителя не всім дано. А Стриба, почувши, впав непритомний. Побачив це Перуні і промовив: "Бачу я, що на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Тож нехай вона буде нічия". Вдарив палицею об землю і там, де стояла доля, виросло струнке зелене деревце. Люди, котрі стояли ближче, бачили, що відбулося, а ті, які стояли далі, питають: "Де Поля?" Їм відповідають: „То Поля”. А Стриба Перун забрав з собою на небо і зробив Богом земних вітрів.
    Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною. Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності. Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. До речі, Л. Українка написала вірш "Калина" після похорону свого коханого С. Мержинського. У цьому вірші вона вилила свій біль. Кущ калини садили на могилі козака або чумака, який загинув.
    Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в урочищі Юзефін Рівненської області. У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбура -8м. Підчас грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Зі 100 ударів блискавки у дерева - 54 припадає на дуб. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.
    Є у нас і рослини-символи. Одним з найулюбленіших є барвінок. Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Четверг, 19.08.2010, 10:10 | Повідомлення # 52
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Основи безпеки харчування. Хвороби, до яких призводить неякісне, незбалансоване харчування. Харчові добавки.
    Практична робота: Моделювання ситуації на виконання алгоритму надання першої допомоги при отруєнні та кишкових інфекціях.
    Мета: встановити біологічне значення безпеки харчування; визначити основні види захворювань до яких призводить неякісне, незбалансоване харчування, ознайомити дітей із причинами харчових отруєнь і навчити їх надавати першу долі карську допомогу у випадку харчового отруєння.
    Обладнання і матеріали: саморобні плакати «Дерево отрути»; по хім. добавках «ешках»; «чіпси з беконом» фірмові; чіпси домашні; пальник; сірники.
    Базові поняття і терміни: нутріціологія – наука, що вивчає потреби організму людини в основних харчових речовинах і енергії в конкретних умовах.
    Концепція лекції: ознайомити дітей з основними рекомендаціями щодо безпеки харчування, впливом і наслідками дії на організм людини харчових добавок і фастфудів; розповісти про хвороби пов’язані з особливостями харчування, харчові отруєння та надання першої долі карської допомоги при отруєннях.
    Хід лекції
    І. Організаційний етап.
    ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивацій навчальної діяльності дітей.
    1. До чого призводить недотримання принципів харчування.
    2. Чому їжа людини повинна бути різноманітною і калорійною?
    3. Чи завжди ми звертаємо увагу на біологічну якість їжі?
    ІІІ. Вивчення нового матеріалу
    1. Харчування забезпечує активну життєдіяльність організму
    2. Рекомендації щодо гігієни харчування.
    3. Харчові отруєння.
    4. Джерела отруєння.
    5. Харчові добавки. Їх вплив на організм людини. Хвороби які вони викликають.
    6. Надання першої долі карської допомоги при харчових отруєннях.
    Практична робота. Моделювання ситуації на виконання алгоритму надання першої допомоги при отруєнні та кишкових інфекціях. Класифікація харчових добавок:
    Е100-Е182 – барвники
    Е200-Е299 – консерванти
    Е300-Е399 – антизакислювачі
    Е400-Е499 – стабілізатори
    Е500-Е599 – емульгатори
    Е600-Е699 – посилювачі смаку і аромату
    Е700-Е899 – запасні індекси
    Е900-Е999 – піногасники
    Синтетичні харчові добавки – це органічні сполуки, які не зустрічаються в природі, тобто вони штучні. Вони не мають вітамінів і смаку, не володіють біологічною активністю. Серед них є цілий ряд заборонених в багатьох країнах світу.
    Лікар: А зараз ми ознайомимося із тими добавками, які викликають особливе застереження щодо впливу на здоров’я, а також дізнаємося про хвороби, які вони викликають.
    Е102, Е103 (малиновий) – викликає приступи астми;
    Е104-Е107, Е110, Е120 (жовтий, оранжевий) – викликає астму, гастрити, виразкову хворобу шлунка.
    Е121 (цитрусовий, червоний), Е122 – ракові хвороби
    Е123 – спричиняє пороки серця у плода (під час вагітності), утворенню каменів у нирках і печінці.
    Е124 (пунцовий) – канцерогенний, викликає астму.
    Е125, Е127 – викликає гіперфункцію щитовидної залози.
    Бензойна кислота Е210; бензоат натрію Е211; бензоат калію Е212 – бактерицидний і протигрибковий засіб (використовують у джемах, повидлах, фруктових соках, маринадах, фруктових йогуртах) – канцерогенний, викликає астму.
    Е 221 сульфіт натрію Na2SO3; Е220 діоксид сірки SO2 – концентровані соки виробництва Туреччини. Вони руйнують вітаміни В1 (тіамін) і вітамін Н (біотин) в організмі людини, спонукають збудливість нервової системи, дратівливість, камені в нирках і печінці.
    Е250 нітрит натрію NaNO2, Е251 нітрат натрію NaNO3 – вони виконують роль стабілізатора кольору, не допускають порчу продуктів, запобігають розмноженню бактерій, збільшують термін зберігання. Використовують при виготовленні копченостей, ковбасних виробів як копчених так і варених, м’ясних рулетів. Викликають хвороби серцево-судинної системи, гастрити, кам’яну хворобу печінки і нирок, підвищують збудливість у дітей, можуть призвести до харчового отруєння і навіть смерті. Є канцерогенні. Їх додають до копченої риби, консервований оселедець, шпроти, тверді сири.
    Консервант Е281 викликає мігрень. Для тривалого зберігання мучних і хлібобулочних виробів використовують пропіонат калію, який запобігає плісняві – Е282 – канцерогенний.
    Е239, Е240 формальдегід. Використовують для консервування ікри осетрових риб. Канцерогенний. Викликає рак молочних залоз, остеопороз. Е201 (сорбат Na) викликає онкохвороби.
    Е230 (дифеніл) обробляють цитрусові від плісені і грибків, може бути перенесений під час очищення шкірки на м’якоть фрукту, треба мити руки після чищення. Викликає кровотечі у органах і злоякісні зміни в органах. Канцерогенний.
    Е400-Е405 – стабілізатори дуже небезпечні.
    Е450-Е451 (фосфати). Використання їх може призвести до порушення балансу в організмі між фосфатом і кальцієм. Надмірне їх використання погіршує засвоєння Ca, що сприяє відкладенню фосфору і кальцію в нирках і печінці у вигляді каменів і сприяє розвитку остеопорозу.
    Е321 – антиоксидант, використовується для повільного окислення топлених жирів, жуйок. Викликає онкологічні хвороби, спонукає токсикоз.
    Е636, Е637 (мальтол) – небезпечний, підсилює аромат фруктовий і вершковий; використовується в низько жирних майонезах, низькокалорійні йогурти, морозиво, сахарин.
    Е951 (аспартам) – підсилювач смаку і запаху, замінник цукру. Дуже небезпечний (нирково - та печінково - кам’яна хвороба, онкологія) – входить до складу жуйок, йогуртів, печива, цукерок. Е954 (сахарин) – канцерогенний. Жуйки, солодощі. Е967(ксиліт) – викликає нирково -, та жовчнокам’яну хворобу. Жуйки. Солодощі.
    Е500-Е585 - ховаються речовини проти злежування, різноманітні поліпшувачі борошна, розрихлювачі, комплексоутворювачі, регулятори вологи тощо. Емульгатори використовують для утворення однорідної суміші з продуктів, які не змішуються, наприклад вода й олія. Ця група добавок використовується переважно у хлібопекарській та кондитерській галузях. Такі "покращувачі" дозволяють пекарям використовувати низькосортну сировину, спрощувати процес виробництва та зменшити часові затрати, зберігаючи при цьому привабливий вигляд і стабільні показники продукту. Добавки Е500-Е599 – емульгатори, можуть спровокувати захворювання травної системи. Небезпечні добавки Е510, Е513 та Е527, особливо негативно впливають на печінку та викликають розлади шлунка. Речовини проти злежування також використовують при виробництві приправ. У наш час у харчовій промисловості застосовують понад 2000 різноманітних приправ. Проте природні прянощі, які були колись "на вагу золота", зараз майже не використовуються. Їх витіснили різноманітні синтетичні суміші.
    Фаст-фуди – висококалорійна їжа без корисних біологічно-активних речовин, вітамінів, мікроелементів, проте містять у великій кількості консерванти, які імітують натуральні апетитні запахи, що нейтралізуються печінкою. Така їжа викликає гастрити, виразку шлунку, слабкий імунітет, атеросклероз, варікоз вен, кили, запори, спайки, непрохідність кишківника, безсоння, ожиріння. Фаст-фуд створює ефект, «великого обжори»; вдень притуплює голод, але не насичує, а ввечері людина «накидається» на смачну домашню їжу. Харчові добавки діють на людину, як наркотичні речовини. Своїми смаковими якостями вони все більше захоплюють людину і втягують її у «залежність». І тоді ми не можемо обійтись без продуктів харчування, які бачимо на табл. «Дерева отрути» (див. фото).
    Виконання практичної роботи.
    IV. Узагальнення, систематизація і контроль знань і вмінь учнів.
    1. Перерахувати джерела харчових отруєнь.
    2. Чому харчові добавки викликають у споживачів «залежність»?
    3. Перша долікарська допомога при харчовому отруєні?
    V. Скласти список продуктів харчування (які використовують у вашій сім’ї), до яких входять харчові добавки.
    Керівник осередку АДЕО «Легіони Землі» в СШ№34 Мамчин Ганна Петрівна
    Прикріплення: 5788252.jpg (238.9 Kb) · 8758244.jpg (231.0 Kb) · 3137551.jpg (177.1 Kb) · 5582575.jpg (182.0 Kb) · 3304624.jpg (147.9 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 10.11.2010, 15:31 | Повідомлення # 53
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    My WebPage

    Сценарій свята Зустріч Зими і Весни

    1-а ведуча. Діти, сьогодні не­звичайний день. На другий місяць зими випадає одне із найбільших і найшанованіших церковних свят —Стрітення, яке відзначають 15 лютого. А ще цей день був змаганням для Зими і Весни. Саме 15 лютого вони ї|л зустрічалися і починали змагатися. Якщо бабуся Зима 1,1 переможе, то довго іще буде холодно, а якщо красуня Весна візьме гору, то повер­не на тепло.

    2-а ведуча.

    Ця зустріч була пишна і радісна, водили хороводи, співали пісні які прославля­ли родючу землю і весняну працю, проганяли зиму, прославляли рідну природу, що прокидається від зимо­вого сну.

    Стрітення відзначали наші бабусі і дідусі. Ще це свято називають Зимобором або Громниці. Назва цього свята походила від стародавнього звичаю освячення цього дня громничних свічок, яким приписувалась велика магічна сила.

    1-а ведуча. Таку свічку запалювали відразу як поверта­лись із церкви, «аби весняна повінь не пошкодила посівів І щоб мороз дерев не побив».

    Запалювали її і літом, під час небезпечних гроз, як оберіг людей, тварин, споруд від блискавки.

    2-а ведуча. Святили на Стрітення, крім свічок, і воду. Ця вода вважалася цілющою, її набирали у нову невжи­вану посудину і зберігали за образами протягом року. До­помагала вона від різних хвороб.

    1-а ведуча. Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу, на війну; чумаків — у далеку дорогу, й будь-кого, хто вирушав у далекі й небезпечні мандри.

    2-а ведуча. У господарстві нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічники — вулики і бджіл, щоб не заїли чужі комахи та не напав гнилець.

    1-а ведуча. Про свято Стрітення існує безліч інших ле­генд.

    Учень. Мені бабуся розповідала таку легенду.

    Вранці на околицю села приїхала Весна, а назустріч ви­ходить стара бабуся Зима. Зима така непривітна, і почи­нає сперечатися з Весною. Довго сперечаються, і кожна намагається виправдати себе і звинуватити іншу. Чим до­вше тривала їх суперечка, тим затяжнішою вона ставала. Наостанок вони вирішили помірятися силою. Весна зла­зила із свого коня і починався двобій.

    Вважалося, що переможець і буде правити далі.

    Учениця. А мені бабуся іншу легенду розповідала.

    У рік народження Христа жив у Єрусалимі старець-пра­ведник Симеон. Йому було відомо, що він не помре до­ти, поки не побачить Спасителя Світу. І саме 15 лютого, Симеон зустрівся біля воріт храму з немовлям Христом і виголосив свою промову: «Нині відпускаєш раба твого, владико, з миром».

    2-а ведуча. Гарні знаєте легенди. А чи знаєте, що в на­роді є багато прикмет, які перевірені самими людьми в цей день.

    Діти. Знаємо.

    — Якщо під вечір потепліло, то перемогла Весна, тому Зима йшла туди, де була Весна, а Весна — де була Зима.

    — Лютий лютує, весні дорогу готує.

    — Як на Стрітення мет, дорогу перемітає, то корм —, відмітає.

    Як капає зі стріх, так капатиме і з вуликів мед.

    1-а ведуча. Діти, я ба ви знаєте багато легенд народних прикмет, приказок, Прислів'їв. А чи хочете зустрітися із крас нею Весною? Щоб з нею зустрітися треба веснянки заспівати.

    Хоровод «Весняний».

    Дівчинка (кличе Весну).

    Скоріш, люба Весно, до

    нас прибувай,

    Щоб знову озвавсь

    соловейками гай.

    Щоб знов зеленіли

    колгоспні лани.

    Від сонечка сил набирались вони.

    Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,

    А ми всі дівчатка, були у вінках.

    Зима. Бач, чого захотіли! Зараз я снігу намету, і морозу напущу, бо ще силу свою маю.

    Учень.

    Не мети, не мети,

    Зимонько, снігами.

    А приходь ти до нас

    З танцями й піснями.

    Учениця.

    Зимонько, Зимонько,

    Снігом не труси

    І морозу морозити не вели.

    Бач — он зайчики сидять

    І від холоду тремтять.

    Зайчики. Хто нас пожаліє, лапки нам погріє?

    Діти. Ми вас пожалієм, лапки вам погрієм, лиш навчіться так, як ми, у танку кружляти, бігати й стрибат

    Танок зайчиків.

    1-й зайчик. Спасибі вам, дітки, допомогли нам зігріті ся, але так хочеться зустрітися з Весною. Адже підходи" її пора. І ось-ось Зимонька пропаде, бо звірята вже вир; шили шукати красуню Весну.

    2-й зайчик. Ох, і надокучили мені морози та завії! Н; голодувався ж я взимку. Кожушок геть зносився! Звірятка, друзі, я теж йду з вами шукати Весну.

    (Назустріч біжить Лисичка).

    Лисичка. А куди це ви мандруєте9

    Вовчик. Лисичко, підеш з нами Весну зустрічати?

    Лисичка. Ще в нашому лісі сніги лежать, але перши струмок мені сьогодні продзвенів, що Весна вже близькі

    Білочка. То швидше ходімо їй назустріч!

    (Назустріч йде Ведмедик).

    Ведмедик. Добрий день, друзі! А куди це ви поспішаєте

    Білочка. Йдемо Весну зустрічати!

    Ведмедик. Бачив! Вона ген за високими горами. Розсіває квіти, трави. Сюди вже повертає.

    Вовчик. То давайте усі разом покличемо Весну.

    2-а ведуча. Дорогі звірята! Давайте ми з дітьми вам до поможемо Весну кликати.

    (Діти кличуть Весну. Чути звуки свистульок).

    Дівчинка. Ой, жайворонку, рання пташко, чого так рано з вирію вийшов?

    Жайворонок.

    Не сам я вийшов —

    Дажбог мене вислав.

    В праву рученьку

    Ключика видав:

    З правої рученьки

    Літо відмикати.

    З лівої рученьки

    Зиму замикати.

    Учень. Люди вірили, що пташки-жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими замикають Зиму і відмикають Весну.

    (Звучить весняна мелодія).

    Хлопчик. Тихше, друзі, послухайте! Весна вже зовсім близько. Прислухайтесь — це ж струмок весняний співає, а от пролісок прокинувся від сну. Чуєте, як тане буруль­ка і дзенькає падаючи на землю? Учениця.

    Весна іде, весна іде!

    Весну вітайте, діти!

    Вона пісні вам принесе,

    Вінки, чудові квіти!

    (До залу з букетом пролісків входить Весна).

    Весна.

    От і я прийшла до вас, малеча мила,

    Ви ждали і діждалися мене.

    Уже сніги давно всі розтопило

    Моє ласкаве сонце весняне.

    А сонечку поміг мій теплий вітер

    Він з Березнем прилинув навесні.

    А ще пробуджую від сну

    Я нашу землю чарівну

    І принесла вам квіти.

    Найперші проліски ясні:

    А ще я вам принесла літо,

    Щоб родило жито.

    Старим бабкам — по лопаточці,

    Молодицям — по дитяточці,

    Чоловікам — по плужку,

    Хлопчикам — по батіжку,

    А дівчаточкам — по вінку.

    Зима. Ой, ой! Яка ж ти в нас хороша!

    Зараз я снігу натрушу, морозу напущу!

    Треба мені всю силу зібрати,

    Щоб з тобою до бою стати.

    Учень.

    Утікай, утіка,

    Біла Зимонько!

    Вже нема, вже нема

    В тебе силоньки.

    Вже весна, йде весна —

    чарівниченька,

    Потемніє, почорніє

    Твоє личенько.

    1-а ведуча. Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зи­монько, втомилась і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити. Не сваріться, позмагайтесь. Змагання:

    1. Перетягування канату.

    2. Відгадування загадок.

    3. Співання пісень.

    (Першою співає Зима).

    Весна.

    Беріться за руки,

    У коло ставайте,

    Під сонечком ясним

    Танцюйте, співайте.

    Та так, щоб земля під ногами гуділа,

    А пісня, до сонечка щоб долетіла.

    Хоровод «Ой весна».

    2-а ведуча. Зимо, Весно, ви добре змагалися. А ігри ви знаєте? Весна. Добре, пограєм, але ви, дітки, відгадайте загадку:

    Він веселий стрибунець,

    В нього сірий комірець.

    Він не плаває — літає.

    Він пшениченьку збирає.

    Задавака — молодець.

    Ви впізнали, діти,

    Хто це?

    Діти. Горобець.

    Гра «Горобчики».

    Весна. Щебетали горобці!

    Горобці. Гей, ми хлопці-молодці!

    Весна. Хоч тепла іще нема —

    Горобці. Не лякає нас зима!

    Весна. Як насипле снігу?

    Горобці. Заб'ємось під стріху.

    Весна. А як сонечко зійде?

    Горобці.

    Наша пісня оживе:

    Цвірінь-цвірінь.

    Цвірінькаючи діти-горобці дражняться із Зимою. А Зима лякає їх словами «Заморожу, заморожу!» Доганяє дітей, діти ховаються за Весну.

    Зима. Бачу, ви мене зовсім не боїтесь. Що ж, Весно, твоя взяла! Збираюсь я в путь!

    Прощавайте, милі діти!

    За зиму ви поздоровіли.

    Пішли на користь і мороз, і сніг,

    І щічки ваші як порожевіли,

    Неначе маки розцвіли на них!

    Прощай і ти Весна-красна!

    Я чую, як дзвенить струмок

    То зараз я залишу ваш куточок.

    Отож, хлопчики й дівчатка,

    Прощаюсь з вами усіма.

    Щасливі будьте! Через рік я знову

    Свою вам казку зимову принесу.

    Чекайте на мене. Учениця.

    Всі ми Зиму проводжали,

    Красну Весну зустрічали.

    Весно! Уквітчай наш край,

    Дай нам добрий урожай.

    Весна.

    Я тепло вам дринесла

    І сонечко додала,

    Щоб міцніли усі діти

    Й розцвітали, неначе квіти.

    А я піду далі лугами й лісами,

    Встелю землю килимами,

    Заквітчаю різним зелом,

    Щоб усім було весело.

    Я теплом людей зігрію

    І здоров'я вам навію.

    З рідним словом, щоб зростали,

    Щоб звичаї українські пам'ятали.

    Хай вам щастить!

    1-а ведуча. Дякуємо тобі, Весно, за добрі побажання. Але залишся з нами на прощання хоровод вести.

    Хоровод.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 10.11.2010, 15:40 | Повідомлення # 54
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    джерело | www.ostriv.in.ua

    ЗАГЛЯНЬ У ПРИРОДУ

    Сцена прикрашена квітами, калиною, вишитими рушниками, репродукціями картин з краєвидами..
    Виходять ведучий та учні-читці з букетами квітів.
    Звучить мелодія П. І. Чайковськаго «Пори року».

    Ведучий. Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала, хвилювала людину. Шепіт прозорої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів — усе це дороге серцю. Ні з чим незрівнянна природа рідного краю!
    Учениця. Природа і Вітчизна — невіддільні. У кожного з нас залишився в серці дорогий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай з суничними галявинами; широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, обіч якої ростуть волошки й маки і по якій, здається, не йдеш, а летиш, неначе птах...
    Учень.
    Безмежно з дитинства кохаю
    красу свого рідного краю —
    Дніпра голубінь неозору,
    сосну в надвечір’ї прозорім.
    І місяць у хмарках сріблистих,
    і свіжість весняного листя,
    і синій промінчик волошок
    в пшеничному морі колосся.
    Учениця.
    У ліс завітаю я знову
    на тиху сердечну розмову;
    як пахне достигла суниця
    і сонцем пропалена глиця!
    Я чую зозулі кування,
    берізок тремтливих зітхання,
    тонкі білокорі сестриці
    сплели свої віти в косиці.
    Учень. Здавна люди вірили в богів — покровителів усього живого на землі. Так покровителькою рослин вважалася богиня Флора, тварин — Фауна. Тому рослинний світ називають флорою, а тваринний — фауною.
    Учениця.
    Були у матері Природи
    дві донечки такої вроди:
    хто їх побачив хоч на мить, —
    не міг забути й розлюбить.
    Голубооку звали Флора.
    У неї очі, наче зорі;
    Завжди замріяна, тендітна,
    ласкава, ніжна та привітна.
    А Фауна — швидка, як вітер,
    могла за птахом полетіти,
    і за оленями стрибати
    та з білочками пустувати.
    Обидві світ живий любили,
    відтак його боготворили;
    тож вирішила мудра мати
    в придане їм дарунки дати.
    Мрійливій Флорі — світ рослинний,
    а жвавій Фауні — тваринний,
    щоб берегли і доглядали,
    від всього злого захищали.
    Живуть в легендах і понині
    живого світу дві богині.
    Учень. Заглянь у природу. Ще біліє сніг, з відлигами чергуються морози, а під сніговою ковдрою вже пробуджується нове життя. І ось з’являються посланці зеленоокої Весни. Здається, ґрунт у весняному лісі прикритий тонкою мереживною скатертиною, зітканою з безлічі дзвоникоподібних блакитних квіток. Це проліски — провісники тепла, символ сподівань на краще майбутнє. У народі їх називають квітами надії. Завдяки своїй красі і тому, що вони одними з перших відкривають весняний карнавал цвітіння, проліски майже повністю винищені. Вони занесені до Червоної книги і потребують охорони.
    Звучить мелодія П. Чайковського «Пори року» — весняні мотиви.
    Учениця.
    Ще земля в зимових шатах білих,
    та з-під снігу, майже непомітний,
    виглянув зненацька, серцю милий,
    соромливий пролісок блакитний.
    Ще зимові віхоли літають,
    та весни розгін не зупинити,
    і дзвінкі краплини починають
    у промінні сонячнім бриніти.
    (Мелодія стихає.)
    Учениця. Та ось юна Весна ніби подорослішала і перетворилася у зрілу неповторну красуню. За пролісками з’являється королева весняної флори, одна з найкращих квіток — сон. Інколи в народі його за красу і келихоподібність називають диким тюльпаном. (Показує дітям малюнок.) Ось вони — великі, темно-фіолетові або бузково-сині, а часом білі квіти. У негоду та на ніч квітки сну закриваються; враження таке, наче вони справді засинають. А може, їх назва пов’язана зі стародавнім слов’янським повір’ям, яке говорить, що коли покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш своє майбутнє.
    Учень.
    Ці квіти, милі та ласкаві,
    Мені всміхаються й тобі,
    їх цвіт рясний в зелених травах —
    мов озеречка голубі.
    В народі є таке повір’я:
    Якщо ти хочеш міцно спать,
    сходити треба в надвечір’я
    у ліс, щоб сон-трави нарвать.
    Я не зірву вас, прощавайте,
    без вас я бачу милі сни;
    ростіть собі та завітайте
    до нас наступної весни.
    Учениця. Травень у лісі — святкова пора. Зацвітають конвалії. Український фольклор розповідає, що ці подібні до перлин квіточки і є застиглим щасливим сміхом лісової русалки Мавки, яка вперше відчула радість кохання. У Франції в першу неділю травня збирали конвалії, прикрашали ними оселі. Запрошуючи дівчину до танцю, хлопець дарував їй букетик конвалій. Обмін букетиками навіть означав згоду на одруження. Якщо ж дівчина була незгодна, вона кидала букетик на землю. Ця чудова квітка, яку називають «лілея долин», зараз знаходиться на межі винищення і занесена до Червоної книги.
    Учень.
    Сестра нарцисів, лілій ніжних
    і неповторна серед них,
    цвіте прекрасна, білосніжна
    конвалія в лісах моїх.
    Мов наречена з тонким станом,
    стоїть, всміхається мені;
    а запах ніжний, незрівнянний,
    п’янкий, мов чари весняні.
    її зірвать — зганьбити вроду.
    На жаль, знаходяться й такі —
    бездумно нівечать природу,
    пакують квіти у мішки.
    А потім нишком, мов злодії,
    в мішках красу на торг везуть.
    З пучком конвалій, лиходії.
    Свою ж і совість продають.
    Учениця. У молоду яскраву зелень пізньої весни непомітно вплітаються барви раннього літа. Наприкінці червня з’являється всюдисуща суниця. До чого ж приємно знайти червоний від плодів ягідник, ворушити теплі трійчасті листочки і збирати серед них запашні, напоєні й прогріті золотим літнім сонячним промінням смачні й цілющі ягоди суниць.
    Літній ранок. Червнева пора.
    Вже достигли солодкі суниці.
    Тож заповнила ліс дітвора,
    і дорослі прийшли, як годиться.
    Тільки чути: «егей» та «ау»!
    О природо, ховай свої чари:
    топчуть папороть, квіти, траву —
    тільки швидше б наповнити тару.
    Ніби мамонтів стадо пройшло
    або кінна ворожа навала —
    все, що квітло, буяло, росло,
    полягло, почорніло, прив’яло.
    Недопиті й порожні пляшки,
    тут і там із яєць шкаралупки,
    скрізь паперу брудного шматки,
    ще й консервні бляшанки на купі.
    Та мовчить зачудований ліс,
    лиш засмучено, тихо зітхає;
    без докірливих слів та без сліз
    своїм виглядом він промовляє:
    «Якщо хочеш сюди ще прийти,
    щоб суниць чи грибів назбирати,
    то навчися мене берегти
    і красу мою вмій шанувати».
    Звучить мелодія вальсу Й. Штрауса «Казки Віденського лісу».
    Учень. Гарно у лісі влітку. Синіють ніжні келишки лісових дзвіночків, червоніють ажурні лісові гвоздички, запаморочливо пахне достигаюча малина; у різноголосий спів птахів вплітається мелодійне кування зозулі. Мелодія лісів звучить для нас, як цей чудовий неповторний вальс.
    Справжнім символом літа можна вважати цвітіння троянди. В усі віки троянди здобували загальне визнання і захоплення людей. Вирощували їх у Стародавньому Єгипті, Греції, Римі, Малій Азії. У наш час відомо понад десять тисяч сортів культурних троянд. Жодній квітці не присвячено стільки легенд, поем, віршів, як трояндам. Одна з грецьких легенд розповідає, що коли з морської піни біля берегів Кіпру вийшла божественно прекрасна Афродіта, то Земля дуже розгнівалася й вирішила створити щось не менш прекрасне. Так з’явилася квітка троянда, яка своєю вродою не поступалася богині краси.
    Учениця.
    Звідки ти взялась, така чарівна?
    У якій зростала ти сім’ї?
    Квітко півдня, сонячна царівно,
    у красі тобі немає рівних,
    музо й наречена солов’їв.
    Звуть твоєю матір’ю шипшину.
    Це вона в ясні погожі дні
    виплекала донечку єдину,
    віддала їй пахощі ці дивні
    й материнські соки весняні.
    Ти гориш в зеленолистих арках,
    в кришталевих крапельках роси,
    у садах, у скверах, тихих парках —
    всюди ти велична володарка
    юності, кохання і краси.
    Ведучий. Влітку цвіте ще безліч чудових квітів, які вражають своєю красою, приємним ароматом, розмаїтістю кольорів і відтінків. Відгадайте, що це за квітка?
    Учень.
    — Ось він росте, стрункий, високий,
    листки — загострені мечі,
    такий веселий, ясноокий,
    плащ пурпуровий на плечі.
    «Він справжній лицар, що й казати», —
    шепочуть Айстри залюбки.
    Та й ну голівками кивати
    і кидать погляди палкі.
    — І хто сказав, що він вродливий,
    та це ж звичайний Дон-Жуан, —
    зітхнув притишено ревнивий,
    самозакоханий Тюльпан.
    — Та ні, це лицар, справжній лицар,
    відважний, славний д’Артаньян, —
    Ромашка шепче білолиця,
    й замовк засмучений Тюльпан.
    А він стоїть, стрункий, високий,
    листки — загострені мечі,
    такий веселий, ясноокий,
    плащ пурпуровий на плечі.
    Учениця. Пізнього літа хлібороби виходять на жнива. Золотим пшеничним полем пливе комбайн. Сиплеться у кузов машини добірна пшениця — вінець невтомної цілорічної праці хлібороба. Ні з чим незрівнянні запах і смак хліба, пшеничного короваю з золотисто-рум’яною скоринкою. Низько вклонімося тим людям, які своєю працею уквітчують землю, доглядають її, вирощують хліб. (Виходить Серпень — хлопець у вишитій сорочці, на голові — капелюх, уквітчаний пучком колосків, у руках тримає вишитий рушник, на ньому — рум’яний коровай, прикрашений калиною, зав’язаний червоною стрічкою.)
    Серпень. Здрастуйте, діти! Я — Серпень, приніс вам дарунок від наших хліборобів, їжте на здоров’я цей сонячний запашний коровай, та не забувайте, що в кожній його крихті — тепло людської душі, багатоденна копітка праця.
    Учень.
    Жнива. Вусаті колоски густі
    про щось перемовляються статечно,
    вклоняються сусіду-вітру ґречно,
    що котить полем хвилі золоті.
    Пливуть в пшеничнім морі кораблі,
    ведуть їх молоді ще капітани,
    сини і внуки хліборобів славні,
    сини своєї матері-землі.
    Струмує спека в сонячній імлі,
    йде боротьба свята за хліб великий,
    щоб коровай рум’яний, сонцеликий
    мав завжди красне місце на столі.
    Пора здійснення заповітних мрій,
    здобутків хліборобських справжнє свято;
    прийми людську подяку щиру, брате,
    за руки твої чесні, трудові.
    Ведучий. Влітку квітує особливо мила нам, ніжна і чиста, скромна квітка — ромашка. У неї білосніжні пелюстки, а осердя — неначе золоте.
    Учениця.
    Обіч стежини польової,
    немов ровесниці-сестриці,
    ведуть розмову між собою
    стрункі ромашки яснолиці.
    Хор коників дзвінкоголосих
    пісні співає їм щосили,
    їх побілили чисті роси,
    а сонечко позолотило.
    Медово пахне тут повітря,
    вітрець приносить запах кашки;
    ми линемо на крилах літа
    у царство білої ромашки.
    Ведучий. Прийшла журлива пора прощання з красним літечком. Чарівниця осінь починає розвішувати на гілках перші золоті дукати багряного листя. А в кришталево-прозорому небі вже курличуть журавлі. Природа на прощальний бенкет одягає своє невимовне красиве вбрання, милуючи зір грою казкових барв.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 10.11.2010, 15:42 | Повідомлення # 55
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    джерело | www.ostriv.in.ua

    ЗОЛОТА ОСІНЬ

    Зал прикрашений гірляндами з осіннього листя. Скрізь у вазочках осінні квіти, кетяги калини, гілочки клена, горобини, колоски... Всі діти в костюмах осінніх квітів, городини, садовини.

    “Осінь” – ведуча, одягнена у однокольорове плаття, на якому нашите листя клена. На голові вінок з осінніх квітів, колосків, гілочок горобини, а в руці – кошик з фруктами.

    На сцені 5 дітей:

    1-й:
    Непомітно з’явилася осінь (Заходить “Осінь”, вклоняється тим, хто в залі)
    Все коротшає день щодоби
    Глянь, берізки уже злотокосі,
    І в дубів багряніють чуби.
    Лиш не хочуть ялини та сосни
    Вічно свіже міняти вбрання
    Не беруть їх тумани та роси,
    Холодніші щоночі, щодня.
    2-й:
    Не пустою прийшла до нас осінь
    В неї повно достатку в мішку
    Покосили вже гречку та просо,
    І отави в стогах на лужку...
    Що є краще осінньої тиші?
    Хоч і любимо всі ми її,
    Та щоранку усе холодніше,
    Облітають ліси і гаї.
    3-й:
    Саме груші солодкі поспіли,
    Пахнуть яблука, наче в меду,
    Повен соку – янтарної сили,
    Виноград золотіє в саду. (На сцену піднімаються дари саду).
    Пізні ягоди спіють, гляди-но,
    Так буває лише восени –
    Червоніє шипшина, калина,
    Повні кетяги горобини.
    4-й:
    Вже у теплі краї відлетіли
    Сонцелюби дзвінкі – журавлі
    Не страшні їм тепер заметілі
    На далекій південній землі
    Клишоногий ведмідь вже потроху
    У барлозі готує тепло.
    Білка тягне гриби і горіхи
    У своє потаємне дупло.
    (Заходять до залу всі учасники в костюмах).

    5-й:
    Осінь лад навела, напоїла
    Землю щедрим дощем до весни
    Хай поспить! Заметільниця біла
    Їй навіє замріяні сни.
    (Осінь кожному читцю дає по яблуку. Лине мелодія вальсу, всі парами кружляють по залу)

    Осінь:
    Виднині я господарка в природі
    Пишаюся, що люблять всі мене.
    1 хл.: Що правда – то правда. Люблять тебе всі, Осінь! Ще тепло, але вже й не жарко, вже прохолодно та ще не холодно. А які дари зібрала ти з полів, садів, лісів!

    2 хл.:
    Щедра осінь ходить садом
    Діточок малих скликає.
    Пригощає виноградом
    В кошик яблук насипає.
    Осінь: Не тільки виноград і яблука. Я найбагатша пора року. Все маю. В мене щедрі дарунки саду й городу. Шикуйтесь в рядочок, мої милі сини й дочки! Розкажіть гостям, чого ви варті.

    (В рядок стають: Урожай, Картопля, Помідор, Морква, Часник, Груша, Яблуко)

    Урожай:
    Я скажу такі слова:
    Хліб – усьому голова –
    Жнуть і жито, і пшеницю
    На рум’яну паляницю
    Хліб на білім рушнику –
    Ніби сонце у вінку.
    Картопля:
    Куштуйте усі бараболю,
    Варіте і смажте із сіллю й без солі,
    Сто страв господиня з картоплі зготує,
    Картопля, як хліб, вона – всіх нагодує.

    Помідор:
    Беріть помідори, вони – пречудові
    До вашого столу хоч зараз готові.

    Морква:
    Я морква, під сонечком щедрим зросла.
    Земелька водою мене напувала
    Тому-то я завжди смачна й соковита
    Морквяного соку всім треба попити.
    Часник:
    Хто гострого хоче – часник хай придбає –
    Він всякі мікроби вогнем випікає!

    Груша:
    Скуштуйте цю грушку солодку, духмяну,-
    У роті, немовби медок, вона тане.

    Яблуко:
    Лоточків із яблуками не минайте,
    Які до смаку вам, такі вибирайте.
    Сортів тут багато, усі вони – різні.
    Ось яблука ранні, ось – яблука пізні.

    Осінь:
    Пан город серед городу
    Лад дає своєму роду.

    Город:
    Гей, шикуйтеся в рядки,
    Буряки та огірки,
    В лаву станьте, біб, квасоля,
    Помідори й бараболя!
    Кроком руш всі до комори,
    Бо зима настане скоро.

    Осінь:
    У мене не тільки овочів та фруктів багато.
    Мене прикрашають і квіти.
    3-я д.:
    Сонце в хмарі.
    Пахне в’ялим листом.
    Всохли квіти, що цвіли колись,
    А на грядці килимом барвистим
    При негоді айстри розцвілись.
    Дощ дрібненький падає росою,
    Мокрі листя у саду летять.
    Горді, гарні, сяючі красою –
    На морозі айстри ті тремтять.
    4-а д.:
    Процвітала рожа
    Супроти вікна
    Запашна та гожа,
    Пишна та рясна.
    (Грає музика, дівчатка в костюмах квітів танцюють)
    Осінь: А тепер я загадаю вам загадки, мої юні друзі, а ви їх відгадайте.

    Круглий, як куля, зелений, як трава,
    Червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун).
    Без рук, без ніг, а виліз на пліт. (Гарбуз)
    Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля)
    Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках. (Капуста)
    Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник)
    Без очей, без рук, а лізе на дрюк. (Квасоля)
    Товстий Гнат –
    При землі, не впізнать.
    А як вирвеш, борщик звариш,
    Тоді й похвалиш. (Буряк)
    Що то за коні стоять на припоні:
    Довгасті, голчасті, зеленої масті
    Нікого не возять, лише солі просять. (Огірки)
    Сидить дівка в коморі,
    А коса її на дворі. (Морква)
    Сидить Марушка в семи кожушках,
    Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)
    (За правильну відповідь Осінь пригощає кожного фруктами з корзини)
    1 хл.: Таврійська осінь.
    Помітні зміни в листі.
    Красується калина
    В червоному намисті.
    Вже яблука достигли
    Червоні й жовтобокі
    Складають обережно їх
    В корзини неглибокі.
    Збирають груші, айву
    І виноград янтарний
    Пахучий та солодкий
    На вигляд дуже гарний!
    Достиг кавун на сонці,
    А поряд – жовта диня.
    Лежить собі, пишається:
    Вона ж бо – господиня!
    Усе спішать зібрати:
    Картоплю, помідори,
    Капусту, сині, перець
    Поки тепло надворі.
    Наш край Таврійський щедрий
    Родючий і багатий.
    Люблю його безмежно,
    Бо край наш благодатний. (В.Нижеголенко)
    2 хл.: Я теж знаю хороший вірш про осінь. (Читає).
    Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.
    Цвіркуни й перепілочки припинили концерт
    Чорногуз поклонився лугам і садам
    Де ж ти літо поділось? Куди подалось?
    Осінь, ось вона, осінь!
    Осінь, ось вона , ось.
    Осінь брами свої замикає вночі,
    огубила у небі журавлині ключі. (Л.Костенко)
    Осінь: Ну що ти, любий, так сумуєш за літом? На протязі року все минається в природі. І кожна пора року по-своєму чудова. Може пісня вас розвеселить? Заспівайте, а я послухаю.

    (Діти співають “Осінню пісеньку”(муз. Д. Васильєва-Буглая, сл. О.Плещеєва – пісенник школяра. – К., 1989. – С.208))

    Наступила осінь,
    Промайнуло літо,
    На полях і в гаї
    Стало сумовито.
    Птахи відлетіли,
    Стали дні коротші,
    Сонечка не видно.
    Темні, темні ночі.
    Осінь: Хороша пісня! Добре ви її співали, але ж знову сумна. Можливо друга буде веселішою?

    (Діти співають пісню “Падає листя”(муз. М. Красива, сл. М. Івансена – там же – с.209), вальсують під неї)

    Падає, падає листя,
    Листя в саду мерехтить,
    Жовте, яскраво – вогнисте,
    Тихо за вітром летить.
    В ірій птахи відлітають
    Гуси, граки, журавлі...
    Ось і остання вже зграя
    Сумно курличе вгорі.
    Візьмем до рук козубочки,
    Разом до лісу підем.
    Пахнуть стежки і пеньочки
    Смачно грибком і дощем.
    Осінь: І цей сумний. Можливо ви знаєте веселий танок?

    (Дівчатка у вінках з осінніх квітів і осіннього листя дерев: клена, горобини, дикого винограду – під веселу гру підходять до хлопців, дарують квіточки, запрошують в танок).

    Осінь: Молодці! А тепер прийшов час розіграти святкову лотерею. Підходьте до мене по черзі.

    (Діти ласують садовиною з кошика Осені)

    Осінь: Ось і скінчилося наше свято, таке веселе і багате. До зустрічі в наступному році!


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 10.11.2010, 15:44 | Повідомлення # 56
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    My WebPage

    Сценарій виступу екологічної агітбригади

    Під пісню "Говорят, мы бяки-буки…"виходять чортенята, танцюють, потім всідаються.

    Чорт Ну, друзі мої, розкажіть, похваліться, яку підлість хто з вас зробив за

    минулий місяць?

    Я в нашому лісі зруйнував мурашник, зламав молоденьке деревце й

    прогнав із кущів зайця!

    А я в нашу річку цілий мішок сміття викинув!

    Чорт Добру підлість ти придумав, нехай тепер річка брудною буде!

    А я увімкнув у своєму "Запорожцеві" двигуна і цілу годину повітря забруднював. Нехай тепер дихають!

    Чорт І ти гарну підлість людям зробив. Всі ви, друзі мої, добре потрудились, багато шкоди нашій природі-матінці зробили, екологію попсували. А тепер ходімо подивимось на наслідки вашої роботи.

    Під музику ідуть в ліс. виглядають із-за куща. Там туристи палять вогнище, розкидають бруд.

    Ой, що це?

    Чорт Це туристи відпочивають на природі.

    А он, глянь, мисливці вовка загнали! (танець)

    Боже, та невже це люди? Нехай я, чорт, підлість природі зробив, а їхня ж підлість набагато підліша!

    Чорт А хіба ти не знаєш, що щороку 5-6 видів рослин чи тварин щезають з обличчя землі. Щорічно знищується 50тонн родючого грунту. За підсумками вчених, за три з половиною століття з планети уже безповоротно щезли 46 видів ссавців і 94 види птахів.

    Так, на сьогодні у сівті втрачено 1200 видів тварин. Зовсім зникли тарпан, тур, український степовий сайгак. На грані зникнення норка, світлий тхір, горностай, вовк.

    Чорт А Чорнобиль скільки лиха приніс! І воду, і ґрунти забруднив на багато десятків років! Ну що ж підемо подивимося на твою підлість!

    Річка, жабки співають пісеньку про бруд у річці.

    Пісня жабенят

    Колись на березі ріки

    Так гарно спочивалось,

    І плавали ми залюбки,

    Плескались і сміялись.

    А зараз спробуй, увійди

    У води у Дніпрові -

    Виходим ми із хвиль ріки

    Всі різнокольорові:

    Раз, два, три, чотири,

    Три, чотири, раз, два,

    Ква-, ква-

    Врятуйте, люди, від біди

    Нас, жабенят нещасних,

    Ми хочем чистої води,

    Купатись хочем часто,

    Пірнемо весело сюди

    У води кришталев,

    Так хочем знову бути ми

    Як жаби всі, зелені!

    Гляньте на цих жаб! Що це з ними? Чому вони різнокольорові?

    Так у нашу ж річку викидають свої відходи всі прилеглі заводи!

    Нам у школі розповідали, що підприємства України скидають в річки та озера приблизно 50 млн тонн отруйних речовин!

    А щогодини в світі 1000 чоловік помирає від отруєння водою!

    Лише 5 грамів нафтопродуктів затягують плівкою 50 м? водної поверхні, спричиняючи кисневе голодування й отруєння водних організмів, призводячи до загибелі ікру й мальків.

    Чорт Ой-ой-ой! А я своєю підлістю хвалився, а люди виявляється, знищують цілі ріки! Оце справжня підлість!

    3 Невже й моя підлість виявиться нікчемною перед підлістю людей?

    1 Та веди вже, показуй, , що ти там натворив!

    2 А он дивіться, люди журяться. Невже через мене?

    Жінки в українському одязі співають пісню, вони у марлевих пов'язках

    Ой, скажіть ви мені,

    Ну, чому так буває,

    Що в повітрі всі дні

    Якийсь запах витає.

    Може знов комбінат

    Кинув щось у повітря.

    Будуть нас завірять

    Все в нас в нормі, повірте!

    Приспів:

    Нема чим дихать,

    Знову скрізь пахне сірка,

    Хочу противогаза

    Я купить, повір

    Чисте повітря м -

    Ти тепер тільки мрія,

    Не доходиш до нас

    Із синіх гір.

    Ой, чого це чорти такі засмучені?

    А замучені які (гладять їх). Та що це з вами?

    Чи ви не з пекла вилізли?

    Чорт Люди добрі! Та в пеклі ж повітря краще, ніж у вас!

    І чого? Повітря як повітря! А он у Комсомольську тільки один гірничо-збагачувальний комбінат викидає в атмосферу за рік

    Сажі - 39,1 тонн

    Марганцю - 1,21 тонн

    Фтористих сполук - 0,59 тонн

    Бензину - 0,38 тонн

    Пилу цементу - 0,062 тонн

    Оксиду кальцію - 236,2 тонн

    Нікелю - 0,03 тонн

    Міді оксиду - 0,007 тонн

    Свинцю - 0,002 тонн

    Чорт Ой-ой-ой, і це все ми вдихаємо?!

    Та хіба тільки це?

    А ще ж у повітря щороку ГОК викидає:

    Сірчистого ангідриду - 281,2 т

    Окису вуглецю - 1804,9

    Окису азоту - 1408,9 т

    Сірчаної кислоти - 0,001 т

    Ацетону - 0,05 т

    Хлористого водню - 0,02 т

    Окису цинку - 0,27 т

    Молібдену - 0,001 т

    Нікелю сірчаного - 0,012 т

    Чорт І що ж, люди нічого не роблять, щоб хоч трохи покращити екологію?

    Та чого ж, дещо роблять. Он на комбінаті закріплюють сухі пилові пляжі рідким сулюратним милом, аж 120 га, у 2003 році закріпили!

    А в 2004 році планують ренту рацію електрофільтру ЦВО.

    Чорт Ох, лихо, що ж далі з планетою буде?

    Та що ж буде! Уже зараз різко знизилась протяжність життя. Тільки 63 роки в середньому живе українець. Ми у світі 32 місце займаємо!

    А що ж, як лише транспорт виділяє в атмосферу 40% оксиду вуглецю, 46% вуглеводню, 36% оксиду азоту.

    Ось так, дорогі чорти!

    Чорти злякано відступають.

    Так оце таке твориться на їхній Землі?

    А ми ще й підлість хотіли природі зробити. Та її ж пожаліти треба! Берегти!

    Може хоч ми, чорти, допоможемо планеті, а ви ж схаменіться, люди! Це ж ваш дім. Вам у ньому жити!

    Чорт Піднімімось всі в залі. Візьмімось за руки і поклянемося врятувати планету! (пісня)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 10.11.2010, 15:45 | Повідомлення # 57
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    My WebPage

    Сценарій з екології

    У записі звучать слова:

    Є Божий храм,

    Є храм науки,

    А навкруги - природи храм,

    Де є ліси, озера, луки,

    Які дарують щастя нам.

    Звучить музика (769)

    Виходить мати-природа, в зеленому вбранні, заквітчана квітами.

    Гляньте на мене,

    Природу чарівну!

    Гарну, немовби казкова царівна!

    Гори, гаї, голубі небеса -

    Ніжна, бентежна, велична краса!

    Виходять 4 учасники

    Безмежно з дитинства кохаю

    Красу свого рідного краю -

    Дніпра голубінь неозору,

    Сосну в надвечір'ї прозорім.

    І місяць у хмарах сріблястих,

    І свіжість весняного листя,

    І синій промінчик волошок

    В пшеничному морі колосся.

    Соком повниться кожна зернина,

    Кожна стежка біжить до Дніпра,

    Це наш сонячний край - Полтавщина,

    Це дитинства щаслива пора.

    Полтавщино моя барвінкова,

    Переконаний твердо у тім,

    Що мені посміхнулася доля

    Народитись під небом твоїм.

    Виходять ще 4 учасники

    1 уч. Немає другої Вкраїни,

    Немає іншого Дніпра,

    Чому ж не думає людина,

    Коли задуматись пора?

    2 уч. В наш час в Україні склався загрозлива екологічна ситуація. П'ята частина її населення живе за умов, коли рівень забруднення атмосфери значно перевищує гранично допустимі норми. Понад 160 тис. гектарів займають звалища сміття, бо щорічно в Україні, утворюються близько 1 мільярда тонн відходів.

    3 уч. Загальна захворюваність в нашій країні за останні 10 років зросла на 35%, удвічі зріс показник первинної інвалідності. Тривалість життя наших людей на 6 років нижча, ніж у більшості розвинутих країн світу.

    Сценка "Інопланетяни"

    Лунає космічна музика, виходять інопланетяни.

    1-й Ласкавий поклик дивної планети

    Давно нас вабив сяйвом голубим

    2-й Бажання зустрічі полегшило дні лету,

    І ось ми тут, під небом під ясним.

    1-й Послання дружнє маємо із зірки,

    Що он ледь-ледь видніється здаля!

    1уч. Вітаємо Вас ми у Полтавськім краї!

    Планета ж наша називається Земля!

    2уч. Ми друзям з космосу потиснуть раді руки!

    Багаті,щедрі, гарні землі в нас!

    Людей, поля, ліси, річки і луки -

    Усе ми вам покажем без прикрас!

    1-й Ой, звідки цей запах, цей дим?

    Стало повітря важким,

    Дихати важко чому?

    (хапається за груди, падає)

    2-й Хто допоможе йому?

    (Вбігає лікар, інопланетянину дають кисень,

    потім виводять зі сцени)

    пісня 1

    Це завод свій дим пустив,

    Все повітря отруїв,

    Квіти і тварини зникли враз.

    Потруїв усіх людей,

    І дорослих, і дітей,

    Так постійно робиться у нас.

    Плаче бідна Земля,

    Никнуть луки і поля,

    У землян отруєне життя.

    Закликаємо ми всіх:

    Люди, збережімо цей світ,

    Люди, збережемо світ для майбуття!

    4уч. Першість в Україні по технологічному навантаженню та деградуванню природи тримає Донецько-Придніпровський басейн, де знаходиться й місто Комсомольськ.

    1уч. За даними Комсомольської санепідемстанції ми дихаємо повітрям, в якому пилові забруднення в 10 разів перевищують норму.

    2уч. Окисни азоту - в 1,9 раза

    3уч. Формальдегіди - в 1,6 раза

    4уч. Хлористий водень - в 1,8 раза

    5уч. Користуємося водою, в якій кольорові забруднення перевищують норму в 1,2 раза

    6уч. Запахи - в 1,5 раза

    7уч. Каламутність - в 2,4 раза

    8уч. Залізо - в 1,5 раза.

    1уч. Це призводить до росту захворювання комсомольчан. Так, у минулому році захворіло бронхіальною астмою 457 осіб, альвеолітами - 365 осіб.

    2уч. Туберкульозом - вперше 58 осіб

    3уч. Хворобами системи кровообігу - 39948 випадків

    4уч. Гіпертонічною хворобою - 18643 випадки

    5уч. Стенокардією - 5408 випадків

    6уч. Інфарктом - 102 випадки

    пісня 2 "Я у бабушки живу"

    В комсомольську важко жить,

    Дуже легко захворіть,

    Тут брудне повітря і вода.

    Воду небезпечно пить,

    У повітрі пил стоїть.

    Із туберкульозом в нас біда.

    Десь узявсь альвеоліт,

    Втратили хворобав лік,

    На майбутньому питання знак стоїть.

    Що ж чекає нас усіх

    Через 10-20 літ,

    Як у нашім ріднім місті будем жить?

    1уч. У всіх людей - одна святиня,

    Куди не глянь, де не спитай.

    Рідніше їм своя пустеля,

    Аніж земний в чужині рай.

    2уч. Їм красить все їх рідний край

    Нема без кореня рослини,

    А нас, людей, - без Батьківщини.

    3уч. Важливим елементом екології м.Комсомольська є заказник Лісові Озера. Саме він служить підтриманню екологічної рівноваги в місті.

    4уч. Сприяє збереженню генофонду біорізноманітності еталонів природних екосистем

    5уч. Показник біологічної унікальності заказника складають:

    18 рідкісних видів рослин, з яких:

    6уч. 2 занесено до Європейського червоного списку,

    7уч. 7 видів до Червоної книги України,

    8уч. 9 регіонально рідкісних, що охороняються в Полтавській області, а також 6 малопоширених рослин, які не підлягають охороні

    1уч. Серед хребетних тварин на території заказника виявлено:

    12 видів, занесених до Червоної книги України,

    2уч. 3 види з Європейського червоного списку,

    3уч. 21 регіонально рідкісний вид.

    4уч. І на цю унікальну природну територію вже піднялася варварська рука цивілізації. План розбудови Комосомльська передбачає вторгнення в заповідні території Лісових озер.

    5уч. Ми виступаємо проти забудови заказника "Лісові озера". З цією метою учні СЗОШ № 1 під керівництвом Тягай Н.А. взяли участь у створенні екологічного проекту і стали переможцями.

    6уч. Ми говоримо "ні" тим, хто посягає на заказник "Лісові озера".

    7уч. Ми говоримо "так" живій заповідній природі рідного краю!

    Пісня 3

    Є багатство на землі,

    Це Озера Лісові,

    Чисте там повітря і вода.

    Як привільно жити там

    І рослинам, і птахам,

    Та й над ними вже стоїть біда:

    Хочуть місто будувать

    І природу зруйнувать,

    Стало це проблемою тепер.

    Що ж чекає нас усіх

    Через 10-20 літ,

    Як небуде навіть

    Лісових Озер?

    Голос із-за сцени:

    Є багато квіток запашних

    Кожна квітка красу свою має.

    Та гарніші завжди поміж них

    Ті, що квітнуть у рідному краї.

    Сценка "Дюймовочка"

    1дів. Які квітки чудові, подивися, як гарно пахнуть, і такі великі!

    2дів. Так, за останні дні так розцвілися, здається, що ніколи вже не зникнуть.

    1дів. Ой, що це, глянь, у квітці хтось ночує!

    2дів. Та це ж Дюймовочка, нехай-но нас почує!

    Разом Агов, Дюймовочко!

    Д. Ой, як я довго спала!

    Та сон не був чудовим, був страшним,

    Вночі повітрям дихала важким,

    Бо забруднили і повітря, й ріки,

    І вже нектари чисті нам не пити.

    Серед природи чистої не жити!

    1дів. А чим же суконьку і личко забруднила?

    Д. Це я росою на зорі бродила.

    2дів. Так роси ж чисті, здавна всім відомо!

    Д. Уже не чисті. І природу домом уже не сміють люди називати.

    1дів. Ой ні, Дюймовочко, не треба так казати!

    Бо мусять люди врешті зрозуміти,

    Що нам на цій планеті

    Треба жити!

    І ще розквітнуть квіти на світанку,

    І чисті роси вмиють личко зранку.

    І вся планета в танці закружляє:

    Майбутнє світле все живе чекає!

    Пісня 4

    Виходить Природа

    Рибі - вода, птахам - повітря,

    Звірині - ліси, степи, гори.

    А людині потрібна Батьківщина.

    І охороняти природу - значить любити Батьківщину.

    Виходять учні.

    1уч. О Боже, дай повік любити край,

    Де квітка, пташка і зелений чай,

    Де кожна вірна тій землі дитина

    Живе єдиним словом: Україна.

    2уч. Людина - захисник живого на землі. Тому ми обіцяємо:

    Бути гідними захисниками рідної природи.

    Ніколи не забруднювати наші річки, озера, ліси, парки, сквери.

    Берегти рослинний і тваринний світ планети.

    Ми закликаємо: зберегти й примножити багатства заказника "Лісові озера". Кожному жителю Комсомольська посадити по одному дереву, тоді їх збільшиться на 48 тис.

    А це означає: що вміст шкідливих газів і диму зменшиться у 2,5 і 2 рази відповідно, значно знизиться шум.

    Ми вимагаємо:

    накладати штрафи на підприємства, що забруднюють оточуюче середовище;

    дотримуватись правил охорони дозвілля;

    вкладати кошти в розробку і втілення передових технологій очистки повітря;

    охороняти ліси - народне багатство;

    збільшувати площі зелених насаджень.

    Природа:

    Боже! Хай воля твою допоможе

    Нам мудрими й мужніми стати,

    Землиці твій дар зберігати;

    Барвисте, ошатне вбрання.

    Не йти по землі навмання,

    А бачити кожну стеблину,

    У серці нести Україну.

    Пісня 5

    Від бруду стогнуть ріки,

    Стоять в журбі поля,

    Забруднене повітря

    І скривджена земля.

    Людино схаменися,

    Спинися хоч на мить.

    Навколо озирнися -

    Невже так можна мить?

    Приспів: І зимою, й літом,

    Пам'ятаймо я і ти,

    Треба нам природу берегти.

    Щоб сміялись діти

    І цвіла моя земля

    Будем світ любити - ти і я.

    Дніпро від горя плаче,

    Від болю ліс мовчить.

    І, тяжкий докір наче,

    Чорнобиль маячить.

    Невже не буде зрання

    Янтарною роса,

    Земля страждає в ранах,

    Зника її краса.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 23.02.2011, 10:25 | Повідомлення # 58
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://valyakodola.ucoz.ru/load....1-0-253

    Свято весни(Обрядове заклинання весни, веснянки)

    Мета: Ознайомити дітей з веснянками, з обрядом закликання весни; вчити учнів слухати та співати українські веснянки; формувати навички виразного виконання веснянок, основи акторської майстерності; розвивати творчі здібності, артистичність, інтерес до історії, звичаїв, обрядів українського народу;виховувати любов до людей, до прекрасного: поезії, музики , природи, пісні.

    Обладнання: декоративна зелень, плакати з прислів’ями і приказками про весну.

    У кожного з нас є своя улюблена пора року, і все ж одна з них навіває особливу радість.Це-весна!

    Уже в самому слові "весна" є щось веселе, світле, тепле. Весна — пора квітів i радощів, пора засіву, надій i сподівань. ЇЇ приходу радіє все живе: від травинки, бджілки i пташини — до людини. Хлібороба кличе земля, вселяючи радісні надії — на врожай, на добробут, на життя.

    З давніх-давен українці вінчали весну поетичними обрядами, багатими на пicнi, хороводи, театральні дійства. 3 приходом християнства давні, ще язичницькі, обряди не зникли, вони лише доповнились новим злетом.

    Своєрідним перехідним містком від зимового до весняного обрядового циклу є свято Стрітення (15 лютого). "Стрітенську" свячену воду вживають від хвороби, спричиненої злим оком.

    Ще відчутніші весняні мотиви у день Віднайдення голови Івана Хрести-теля (9 березня). За народним повір'ям, з цього дня перелітні птахи починають "повертати голови додому"і прилітати до рідних країв. Оскільки першими прилітали жайворонки, — за ix польотом визначали врожай.

    Але за народним календарем весна починалася від дня Преподобної Му­чениці Явдокії (14 березня). Цей день шанували в народі: не прали, не працювали в полі. У цей день особливо слідкували, якою буде погода, щоб передбачити весну i літо. Якщо бачили ластівку, то жбурляли в неї грудочку землі, приказуючи: "На тoбi, ластівко, на гніздо, а людям — на добро".

    Навколо усе і дзвенить, і гуде,

    І радістю серце нуртує…

    Весела весна крізь потоки іде ,

    До рідного краю простує.

    Вгорі, де поглянеш- ясніє блакить,

    Земля в первоцвітнім узорі.

    І,танучи ,сніг почорнілий бурчить,

    Відкрилися далі просторі.

    Справжні весняні мотиви, найбільше виражені в обрядах, приурочених до Благовщення, яке святкували 7 квітня, Великодня, Святого Юрія, звучали вони ще із дня Сорока святих мучеників (22 березня). У цей день мaтepi випікали з тіста по 40 "жайворонків" чи "голубів" i відддавали дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів iз вирію.

    По всіх усюдах пісня лине,

    Усе пробуджує від сну.

    І всі комашки ,всі рослинки

    Вітають чарівну весну.

    Весна іде, весна іде!

    Весну вітайте,діти!

    Вона пісні нам принесе,

    Вінки,чудові квіти!

    Пісня

    Весну зустрічали радісно і пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні називалися веснянки.

    Веснянка — прадавній духовний витвір нашого народу.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 04.04.2011, 17:54 | Повідомлення # 59
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://www.ukrlit.vn.ua/article1/1777.html

    «Серцем дужчаєм в скорботі...»
    Літературно-музична композиція до дня Чорнобильської трагедії
    Н. Кириленко,

    кандидат філологічних наук
    Суми

    Звучить 7 частина «Реквієму» В. Моцарта. Учениця під музику читає уривок із вірша А. Багряної «Малиновий дзвін»:

    Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

    За скоєний гріх розіп'ята живцем,

    Прип'ята до неба, щоб вічності випить,

    Щоб вмити від бруду змарніле лице?

    Регочуть іони малиновим дзвоном,

    Вбиваючи блиск нерозкритих очей,

    Ридає вночі божевільна мадонна,

    Приймаючи з лона холодних дітей

    В бездонність ночей.

    І тихо ступає життя у полин,

    І лине Чорнобильський дзвін.

    Вступне слово вчителя.

    Час плине невпинно. Спливають роки, сплітаючись у десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається найбільшим горем для нас, українців.

    Минуло 20 років з моменту аварії на чорнобильській електростанції. Та яким далеким, ідилічно безхмарним видався нам тепер той дочорнобильський світ — спокійний, неквапний, самовпевнений, роками немовби занурений у напівсонну, поблажливу, вседозволяючу благодушність. Для всіх, хто прямо чи побічно був причетний до Чорнобиля, час ніби розколовся на дві нерівні частини: до 26 квітня 1986 року і після. Це дуже нагадало війну.

    20 років — мить в історії людства, не дуже великий термін. Та за ці роки, за місяці — ми всі стрімко прозріли, подорослішали на цілу епоху, ми стали жорсткіші й вимогливіші і до самих себе, і до тих, хто приймає відповідальні рішення, до тих, у чиїх руках людське існування і доля природи. Бо надто вже високою ціною довелося і ще доведеться платити за Чорнобиль.

    Учень читає вірш Г. Чубач «Мій Київ»:

    Коли мій Київ

    Зводивсь над віками,

    Жінки хрестились

    Тихими руками.

    Коли мій Київ

    Став самим собою,

    Жінки світились

    Ніжною любов'ю.

    Комусь — ще юний.

    А комусь — вже вічний.

    Мені дістався Київ мій

    Трагічний.

    Звучить пісня «Чорнобильська зона» (сл. і муз. Т. Петриненка)

    Учень 1. Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик. Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Михайлович Кібенок. Сержант Микола Васильович Ващук. Старший сержант Василь Іванович Ігнатенко. Старший сержант Микола Іванович Тітенок. Сержант Володимир Іванович Ти-шура.

    Шестеро прекрасних молодих хлопців дивляться на нас зі стіни пожежної частини Чорнобиля, і здається, що їхні погляди скорботні, що застигли в них і гіркота, і докір, і німе запитання: як це могло статися?

    Але це вже зараз здається. А тієї квітневої ночі, в хаосі і тривозі пожежі, не було в їхніх поглядах ні скорботи, ні докору. Ніколи було. Вони працювали. Вони рятували атомну станцію, рятували Прип'ять, Чорнобиль, Київ, усіх нас.

    Учень 2. Увесь караул пішов за Правиком. 17 чоловік. Володя був наймолодшим, йому було 24 роки. Був добрий, м'який, ніколи нікому не відмовляв на будь-яке прохання. Він уважав, що має йти на поступки. У цьому, можливо, була якась слабкість з його боку — траплялися й сутички, а він дотримувався своєї лінії. Любив радіосправу, фотографію. Писав вірші, малював. Вів активний спосіб життя. Володі багато допомагала дружина Надія. Дружина його закінчила музичне училище і викладала музику в дитячому садку. Вони зовні навіть схожі були один на одного, обоє лагідні, їхні погляди на життя, ставлення до роботи — дуже тісно все переплелося, було єдине. За місяць до аварії у них народилася донька. Останнім часом Володя просив, щоб його перевели інспектором, усі згоджувалися, але йому просто не було заміни...

    Учитель. Галина Ковтун (київська журналістка) у 1989 році написала документ-повість «Я писатиму тобі щодня...», — про 800 листів, які Володя відіслав «своїй Надії» за 4 роки і 4 місяці любові. «Сльоза омиває душу», — так сказала Галині Ковтун мати Надії.

    Учениця читає вірш Л. Костенко «Очима ти сказав мені: люблю»:

    Очима ти сказав мені: люблю.

    Душа складала свій тяжкий екзамен.

    Мов тихий дзвін гіркого кришталю,

    Несказане лишилось несказанним.

    Життя ішло, минуло той перон.

    Гукала тиша рупором вокзальним.

    Багато слів написано пером.

    Несказане лишилось несказанним.

    Світали ночі, вечоріли дні,

    Не раз хитнула доля терезами.

    Слова, як сонце, сходили в мені.

    Несказане лишилось несказанним.

    Учень читає листа В. Правика з московської клініки (травень 1986):

    «Живу я добре. Поселили нас у клініці для огляду, як ви знаєте. Тут усі, хто тоді був там. Так що мені весело, адже мій караул увесь при мені. Ходимо, гуляємо, милуємося вечірньою Москвою. Одне погано, що милуватися доводиться через вікно. І це триватиме, мабуть, місяців півтора-два.На жаль, тут такі закони: доки все не обстежать, не випишуть. Надійко, живи у батьків, я приїду прямо туди. Та ще хай моя дорога теща підшукає для мене роботу, щоб я міг перевестися. Надійко, ти читаєш мого листа і плачеш. Не треба, витри слізки, усе обійшлося добре, ми ще проживемо до ста літ, і донечка наша ненаглядна тебе переросте разів у три...». Скільки треба мужності, людяності, любові, щоб так спокійно вимовити своє останнє слово прощання.

    Лине пісня «Любовь с полынной горечью».

    Учень (читає):

    «Указ Президії Верховної Ради СРСР: За мужність, за героїзм ! самовідданість, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС, присудити Володимиру Павловичу Правику звання Героя Радянського Союзу. Посмертно.»

    Учень. Читає вірш Л. Костенко: «Страшний калейдоскоп»:

    Страшний калейдоскоп: в цю мить десь

    хтось загинув.

    В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин.

    Розбився корабель. Горять Галапагоси.

    І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.

    Десь вибух. Десь вулкан. Руйновище. Загладь.

    Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить:

    «Не стріляй!»

    Не знає вже казок Шехерезада.

    Над Рейном не співає Лореляй.

    Летить комета. Бавиться дитя.

    Цвітуть обличчя, острахом не стерті.

    Благословенна кожна мить життя

    На цих всесвітніх косовицях смерті!

    Учень (зачитує історичну довідку про Чорнобиль): Чорнобиль — місто Київської області, райцентр, знаходиться на річці Прип'ять (притока Дніпра). Річний порт. Перші літописні зведення про Чорнобиль відносяться до 1193 року. У 1362 році місто захоплене феодальною Литвою. Після Люблінської унії в 1569 році попало під владу Польщі. Населення Чорнобиля брало участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 pp. Після другого розподілу Польщі (1793) Чорнобиль — у складі Правобережної України. З 1941 року Чорнобиль — місто. У місті ремонтно-експлуаційна база Дніпровського річного пароплавства, заводи, промислові комбінати, комбінати побутового обслуговування, 4 школи, ПТУ, музична школа, лікарня, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, бібліотека.

    2 учні зачитують діалог (із бесіди із закордонними гостями у відділі інформаційних і міжнародних зв'язків) про назву станції:

    - Хіба ЧАЕС знаходиться не в Чорнобилі?

    - Ні, до аварії вона не мала нічого спільного з цим містом. Навіть станційний персонал проживав у спеціального для нього збудованому місті Прип'яті.

    - Чому ж вона так називається?

    - Станція будувалась на території Чорнобильського району, де на початок будівництва не було інших великих населених пунктів. Тому її назвали Чорнобильською.

    Учениця читає вірш Г. Чубач «Весна 1986»:

    Можливо, я колись прощу,

    Але забути це не вдасться;

    Біда забрала в мене щастя

    Радіти теплому дощу.

    Можливо, я колись втомлюсь,

    Але забути — не забуду:

    Бездомний пес по місту блудить,

    І я , як всі, його боюсь.

    І двір наш зовсім опустів.

    Дітей із Києва вивозять.

    У матерів — болючі сльози,

    І їм не треба втішних слів.

    Можливо, я колись навчусь

    Міняти гнів на тиху милість.

    А нині прошу: ваша гнилість,

    Зійдіть з дороги, бо зірвусь!

    Не можу більше біль таїть,

    Не тішусь ранньою весною.

    Мій світ, як хмара над Десною:

    Як зупинилась, так стоїть.

    Посеред мирних, добрих днів

    Така печаль! Така пекучість!

    Не «жить», не «буть», а «брати участь» —

    Хтось зручно вигадать зумів.

    І замість правди напівправда,

    Вриває ниточку добра.

    І воду п'ємо із Дніпра,

    Яку ніхто вже пить не радить.

    І бджоли з вуликів летять

    На цвіт чорнобильського саду.

    Звучить пісня «Історія» (муз. Т. Кукурузи, сл. Б. Стельмаха).

    Учениця читає вірш Г. Чубач «Зима 1987»:

    Ця зима, як ніколи — важка.

    І здається, повік не минеться.

    У дворі горобина гірка

    Так вродила, що гілля аж гнеться.

    Червоніє, шаріє, горить

    І не може причину збагнути:

    Таж усю обривали торік.

    А в цю зиму про неї забуто.

    Навіть ворон — і той не клює,

    А кудись понад нею літає.

    Горобинонько, горе моє,

    Ти даремно на радість чекаєш.

    Зародила,але не хвались.

    Вчені людям одверто сказали:

    Лікувальна, корисна... колись...

    А тепер ти отруйною стала.

    До ягід не торкнеться рука.

    Кожна гілка зачепить за серце.

    Ця зима, як ніколи, — важка.

    Проминає, але — не минеться.

    Учитель. Світ узнає про Чорнобильську трагедію. Одним із перших більш повну картину аварії на Чорнобильській АЕС дав журнал «Ньюсуік» 12 травня 1986 року: «Страшна ядерна аварія охопила Радянський Союз і привела до викиду радіоактивних хмар над Європою. Уже одне слово викликає страх. На цей раз науковий геній людини катастрофічно поєднався з людською помилкою на ЧАЕС в Україні. Москва заховала повну інформацію від свого ж народу і, взагалі, від усіх. Але скільки ще помре людей? Менш ніж за 5 місяців до того США втратили Шаттл, а Україна — ЧАЕС. Завдання нині — винести урок із катастроф і виправити помилки».

    Звучить пісня «Пекло» (муз. О. Костіна, сл. В. Матвієнка).

    Учень читає вірш Л. Оленівської «Чорнобильське літо»:

    Софіє! Богдане! Із-під копита

    Втікає майдан.

    Хто залишиться з вами?

    А син маленький так тихо пита:

    — Куди це ми їдемо, мамо?

    Не знаю. Мовчу. Темнота. Сліпота.

    Розстріляні хмари, і сонце з громами.

    А син мене знову і знову пита:

    — До кого ми їдемо, мамо?

    У київським небі здригнувся літак.

    Немов до Дніпра — до віконець — губами

    Малі серденята не в такт і не так

    Забились.

    — Ми більш не повернемось, мамо?

    Учитель. Близько 20% території біля Чорнобиля все ще є «гарячими полями» або зонами з високою активністю — 200, 300 і навіть 500 рентген. Із 179 сіл у 16 уже повернулись і ще 50 в небезпеці. Чорнобиль сьогодні не дім, а робочий майданчик для тисяч людей.

    Найстрашніше — тиша. Сьогодні Прип'ять — місто привидів. Людям не можна сюди повертатись мінімум чверть віку. Це «закрите місто». І все ж багато хто хоче повернутися назад. З цієї причини Прип'ять обнесена сьогодні високим парканом з колючим дротом, а величезне кладовище автомобілів поблизу міста охороняється електронною системою.

    Усього 69 сіл у Київський області були евакуйовані після аварії, тільки 2 можна було заселяти знову. Це означає, що із більше ніж 100 тисяч переселенців повернутися додому змогли тільки близько тисячі. Менш ніж за кілометр від ЧАЕС мертвий ліс. Там, де колись було більше 70 акрів соснових дерев, тепер — лише рівні стовбури, без листя, з відтінком страшного рудого кольору. «Рудий», «рижий» ліс — так його назвали.

    Людські втрати: 31 людина загинула, 237 госпіталізовані, 135 тисяч евакуйованих.

    Судові справи проголошено проти:

    1. Осіб, які не зуміли забезпечити належного захисту людей від радіації.

    Деяких відповідальних працівників Міненерго СРСР, які не виявили належного контролю за роботою станції і не організували безпеки людей.

    Стосовно деяких проектників. Процес у Чорнобилі продовжується.

    Учень читає вірш В. Кордуна «Зона»:

    Земля за колючим дротом,

    земля позбавлена волі.

    У плинних древлянських широтах

    сосни вклякають поволі.

    Не вберегли ми рідну землю,

    ще й у горі залишили потім.

    Тож чи я відчахну від душі

    й відокремлю просвітлену кров'ю і потом?

    Чи простиш нам, земле пречиста,

    Що тебе прирекли на засуд?

    Плин літописів, тьма літочислень —

    Все це викреслено із часу.

    Ти чия, моя земле, чия ти?

    І чиї милосердні очі

    із досвітніх глибин зірчатих

    надивитись на тебе хочуть?

    Поки знов ця земля зцілиться,

    проминуть віки, не народи.

    Мушу ждати. Незнані побачивши лиця,

    затамую востаннє свій подих.

    Ліси й села за дротом,

    і тяжко зітхає глина.

    Перед Поліссям, стражденним народом —

    стаю на коліна.

    Учень зачитує спогади сина І. Драча — Максима Драча, студента 6 курсу лікувального факультету Київського медичного інституту):

    «Про аварію вперше почув уранці в неділю, 27 квітня. О 10 годині подзвонили, сказали готувати місце для хворих з Прип'яті зі своїми речами, а потім прибіг дозиметрист і сказав, що хворі «світяться». Усі хворі скаржились на головний біль, слабкість. Чергував до ранку. 1 травня знову чергував. 4 травня ми поїхали в зону — перевіряли фон в автобусах, на одязі людей. У наших бригадах були ще й дівчата. 8 травня приїхала зміна, а нас — у Київ. А 11 я захворів. Поїхали в лікарню».

    Учень. Крім студента М. Драча там лежали ще ліквідатори наслідків аварії: Кость Лісовий, Кость Дахно і Володя Бульба та Діма П'ятак — усі лікарі.

    Учень. А скільки тренувався пілот ВПС Київського військового округу, снайпер, полковник, майстер вертолітного спорту СРСР Микола Андрійович Волкозуб, щоб здійснити політ над реактором, зависнути, викинути мішки з піском, зняти температуру з реактора і склад вихідних газів. Над реактором він завис на 19 хв. 40 сек. «Я весь час бачу її». На ціле життя, мабуть залишиться в пам'яті. Я навіть знаю, де, які уламки літали на ній, — їх ще ніхто не бачив, а я розгледів.

    Учень. До Києва прибули американський доктор Хаммер та асистент — доктор Гейл, щоб допомогти потерпілим.

    «У майбутньому, коли Рейган приїде до Росії, я хотів би, щоб він відвідав Київ і Чорнобиль. Хай і він побачить те, що бачив я. Тоді, гадаю, він ніколи не говоритиме про ядерну зброю».

    Учениця. Історія. Скільки їх, історій, на Чорнобилі. На чому перевіряються люди? На горі.

    Випадок. Розповідає А. Перковська: «Приходить до мене заступник директора А. С. Царенко і говорить: «Допоможіть, треба похоронити Шашенка — оператора, що загинув на 4 блоці, а Варивода з будуправління не дає автобуса, він у нього один. І дуже потрібний живим». Я пішла до Вариводи. Не дав. Тоді я виходжу на дорогу, зупиняю перший зустрічний автобус, віддаю його Вариводі, а його автобус беру на похорон...»

    Учень. Ситуація із школярами. Школа №4. м. Прип'яті. «Коли було проведено евакуацію, ми не вивезли шкільних журналів. Адже сподівалися повернутися в місто. Журналів не було, і ми запропонували їм самим виставити собі оцінки. Коли переглянули — жоден не завищив оцінки, а дехто навіть занизив».

    Учень читає уривки з поеми І.Драча «Чорнобильська Мадонна» (на вибір учителя).

    Учень:

    Тихо на вулиці,

    Чисто в квартирі, —

    Спасибі реактору

    Номер 4.

    Такі ось веселі віршенята гуляли по Києву в травні 1986 p.,коли ешелони везли з міста дітей. На атомний спалах Україна відповіла сильним гострослів'ям. Особливо шанувалося дотепне слово поміж тих, кому випало працювати в зоні. Як і на війні, гумор був дуже потрібним.

    Жарти на будь-який смак:

    — Українці — горда нація, їм до лампи радіація.

    — Реклама: «Відповідайте, Київ! Ви будете вражені».

    — Оголошення диктора на Київському вокзалі Москви:

    «Увага! На першу колію прибуває швидкий поїзд «Київ-Москза». Радіація вагонів із голови до поїзда» .

    — Відбувся фестиваль «Київська весна»: премію присудили за пісню «Не вій, вітре, з України»;

    — Пугачовій за пісню «Відлітай, хмаро, відлітай»;

    — Леонтьеву за пісню «І всі біжать..»

    — Гасло «Мирний атом — у кожний дім».

    Учень. «І засурмив третій Ангел», — і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та водні джерела. А ймення тій зорі Полин. І стала третина води як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона. Тексту цьому на ймення Апокаліпсис майже 2 тисячі років.

    Учениця читає вірш О.Пахльовської «Це ти, Маріє...»:

    Не впізнаю — ні зблизька, ні здаля.

    Це ти, Маріє, знов ідеш за гробом?

    Тепер тут зона, а була земля...

    Тут був чорнозем, а тепер — Чорнобиль.

    Тут все — було. Який минулий час!

    З яких похмурих неземних граматик?

    Чи тут вже апокаліпсис почавсь?

    Чи знов пройшли тут гунни і сармати?

    Все хоче народитися і жить.

    І розцвісти. І збутись. І любити.

    І вільний кінь вздовж берега біжить,

    Не знаючи, що він уже убитий.

    Учень читає вірш Ліни Костенко:

    Стоять озера в пригорщах долин,

    Луги цвітуть у придорожній смузі.

    І царствений цибатий чорногуз

    Поважно ходить в ранній кукурудзі.

    Дівча козу на вигоні пасе,

    Машини мчать, баранки крутять аси.

    Малина спіє.. І на все, на все

    Лягає пил чорнобильської траси.

    Жоржини на чорнобильський дорозі

    Вже другий рік, як струшують біду,

    Прозорий жах обмацує ворота —

    Чи можна людям в хату увійти?

    Роса — як смертний піт на травах, на горіхах.

    Але найбільше стронцію — у стріхах.

    Хто це казав, що стріхи — традиційні?

    У нас і стріхи вже радіаційні.

    Летючі крони голубих дерев.

    Із року в рік дожити до неділі.

    Ріка. Палатка. Озеро. Курінь.

    Аборигени острова Надії.

    Босоніж дітки бігають малі.

    Пройшла гроза і не була озонною.

    А де тепер не зона на землі?

    І де межа між зоною й не зоною?

    Звучить пісня «Малиновий дзвін» (муз. С. Гайдученка, сл. А. Багряної).

    Учень читає вірш О. Пахльовської «Сучасне дерево пізнання»:

    Ніяких змін на цій старій землі.

    Лиш грім проклять, де вчора ще — осанна,

    Та ж сама Єва. І той самий Змій,

    І тільки яблуня далеко не та сама.

    Плоди солодкі. Листя ще густе.

    Адам освоїв найновіший трактор.

    І так наївно яблуня росте,

    А поблизу — Чорнобильський реактор.

    Тут по траві не пройдеш босоніж.

    І Єва плаче — яблука достигли ж!

    А Змій стурбовано шипить:

    — Не їж-ж-ж!

    Бо істину впізнати вже не встигнеш-ш-ш!

    Учень читає вірш О. Пахльовської «О, повернись. ..»:

    О, повернись, якою Ти була

    Сто літ тому, і тисячу, і вчора!

    ...отруйні ріки вбрід перебрела

    І княжі тіні похилили чола.

    Ти — Русь. Ти давня. Київська, ще та,

    Чий меч святили у соборах Лаври,

    І на рельєфах древнього щита

    Світився горем профіль Ярославни!

    Був вітер — сторож всіх твоїх границь,

    Був теплим дух великих медозборів,

    І темним — пурпур княжих багряниць,

    І світлими хрести Твоїх соборів!

    Невже ж до нас Твій голос не озветься,

    Коли нащадки ходять по гробах?!

    На тій землі, де зводили фортеці,

    Тепер стоїть бетонний саркофаг.

    Уламки смерті робот підмітає.

    І квітки вже жахається бджола.

    Спитай в Дніпра — чи він ще пам'ятає

    Тебе таку, якою ти була?

    О, як за все, що зроблено, простити?

    В яких віках засне оця біда?

    ...Приходив князь. Хотів киян хрестити.

    Але була вже мертвою вода.

    Звучить пісня «Молитва за Україну» (муз. і сл. Т. Петриненка).


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 04.04.2011, 17:58 | Повідомлення # 60
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://migg.kiev.ua/index.p....start=2

    Чорнобиль. Тривожні дзвони Чорнобиля. Сценарій вечора-реквієму Е-мейл
    Сценарии - Літературно-мистецькі заходи
    Апр 16 2009 г., 11:14
    Страница 1 из 3
    Сценарій вечора-реквієму " Тривожні дзвони Чорнобиля"

    В ніч на 26 квітня 1986 року сталася нечувана жахлива катастрофа-аварія Чорнобильської атомної електростанції. Звістка про цю катастрофу блискавично облетіла увесь світ. Про неї негайно повідомили засоби масової інформації всіх країн. Нічого про цю трагедію не знав тільки народ України, на долю якого випала Чорнобильська біда.
    З того жахливого часу минуло десять літ. За минулий період зроблено багато по ліквідації наслідків Чорнобиля. На жаль, досі не має такої статистики, яка б давала вичерпну відповідь про смертоносні наслідки людських жертв і матеріальних затрат. Матеріали по Закарпатській області подано в довідці. Додаються, довідка і таблиця в розрізі районів.
    Про Чорну-біль написано чимало статей, віршів, п'єс, окремих книг, проведено радіо і телепередач, які висвітлюють всенародне лихо,
    Однак ця жахлива подія не знаходить відображення в діяльності закладів культури нашої області.
    До 10-річчя Чорнобильської катастрофи обласний Будинок народної творчості підібрав і впорядкував наявний газетний і журнальний матеріал про наслідки Чорнобильського лиха, який можна використати для проведення різних клубних заходів, зокрема тематичних вечорів, вікторин, вечорів-спогадів наших земляків - учасників ліквідації наслідків Чорнобиля, концерті та інших культурно-мистецьких заходів на теми "Чорнобиль біль наш довічний", "Чорнобиль - наш біль", "Тривожні дзвони Чорнобиля", "Відлуння Чорнобиля", "Роки минають - наслідки аварії залишаються", "Біль Чорнобиля", "Чорнобиль - символ лиха і залякування", "Чорнобиль - біда вселенська", "Невигойна рана Чорнобиля", "Дзвони Чорнобиля б'ють у наші серця" тощо.
    У зв'язку з цим подаємо сценарій вечора-реквієму "Тривожні дзвони Чорнобиля", статистичні дані управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС облдержадміністрації, списки рекомендованої літератури та кінофільмів, які можна замовити у фонді кінопрокату.
    Окрім того, Вам у нагоді будуть матеріали районних і обласних газет Закарпаття.

    Художнє оформлення вечора-реквієму має бути простим, лаконічним і разом з тим ідейно насиченим, виходячи з можливостей конкретного Будинку культури.
    Бажане, щоб одяг сцени був темних кольорів. На заднику - екран /було б краще, якби проекція слайдів чи кадрів з фільму йшла, по можливості, з глибини сцени/. Це допоможе і для проведення тіньового дійства, про яке буде сказано далі.
    Декорації можуть бути різними, на вибір: реальний дзвін, в який учасники вечора будуть дзвонити. Він може висіти на сухій гілляці з чорними стрічками, чи на перекладині між двох сухих стовбурів, через які проходитимуть учасники вечора перед своїми монологами. На авансцені по порталах стоять аналої* на яких лежать дві великі книги. В них закладки з чорних смужок.
    *Аналой /поставець/ - підставка для читання книги стоячи, на зразок пюпітру.
    Перед кожним монологом учасник вечора підходить до аналою, перегортає сторінки цієї книги, так званого документу Чорнобильської трагедії, і читає його.
    Бажано, щоб усі учасники вечора: чи то ведучі, чи фольклорний або вокальний ансамблі, були постійно на сцені, допомагаючи своєю реакцією і діями емоційній атмосфері вечора. Кількість ведучих різна. В сценарії вони умовно пронумеровані, зважаючи на місцеві можливості, але бажано, щоб тексти відрізнялись один від одного: тут і сухий документальний стиль, і проста розмовна мова, і лірика, і іронія чи наївність, і обвинувачення. В сценарії вони контрастують один з одним.
    Велику роль у вечері грає фонограма та вокальний спів. Більшість вокальних номерів, які починаються зі слів ведучих виконуються морморандо /спів з закритим ротом/, як супровід тексту.
    Перед тим, як погасне світло в залі, починає звучати дзвін. Він спокійний і величний. Затемнення. Жовте світло прожектора блукає по сцені та раптом зупиняється на дзвоні. З глибини сцени з'являються ведучі. Вони проходять повз дзвін.
    1 ВЕДУЧА.
    Всевладен час посівами століть
    Бреде, не вибираючи дороги.
    І що йому чиєсь життя убоге,
    Як він і понад смертю гримить!
    2 ВЕДУЧИЙ.
    Він сам собі - закон і міра, й суд.
    Глузує над претензіями слави,
    Не визнає на неминущість слави,
    В минущості оскільки його суть.
    3 ВЕДУЧА.
    Лиш перед пам'яттю він падалиць,
    Бо вже давно на досвід перевірив.
    Що в полотні її - він тільки нить,
    Ще пам'ять зрушивши, - себе обірве.

    На сцену виходить фольклорний ансамбль. Виконується веснянка. На фінальних акордах пісні вступають ведучі. Фольклорний ансамбль відступає в глибину сцени і продовжує тихо пісню, супроводжуючи текст ведучих.

    4 ВЕДУЧИЙ. Весна 86-го на Україні буяла первоцвітом садів.
    1 ВЕДУЧА. Оспівана в веснянках нашими предками, вона проходила
    по нашій рідній землі, як завше квітуча та рясна.
    2 ВЕДУЧИЙ. Напевне, вона б і не запам'яталась нам нічим особливим, якби...
    3 ВЕДУЧА, проходячи повз дзвін, торкається його - короткий дзвін.
    Підвладен лиш правді єдиній, оракул
    Добувся до кореня віщого знаку,
    Прорікши: "Немарне змертвіла вода.
    Мужайтеся, люди: заходить біда".

    По фонограмі звучить колаж з пісень та ритмів середини 80-х. /В цю фонограму можна внести і "Время, Еперед!", і "Марш антузиастов", і "Все могут короли!" А.Пугачової, і "Земля в иллюми-наторе..." ВІА "Земляне", і "Один лишь раз сади..." А.Герман, і "Куклы" гр. "Машина времени", і т.д.. і т.п. Важливо, щоб фонограма контрастувала з текстом, щоб наступна пісня м"яко перекривала попередню/.
    Ведучі на фоні цього музичного колажу.

    4 ВЕДУЧИЙ. У квітні 1986 року весь радянський народ відзначав першу річницю історичного Пленуму ЦК КПРС, який увів у наш побутовий лексикон слова: перебудова, прискорення, гласність.
    2 ВЕДУЧИЙ. У столиці УРСР, у неділю, 27 квітня на республіканському стадіоні відбудеться черговий матч чемпіонату СРСР по футболу знаменитої та улюбленої київської команди "Динамо" і московського "ЦСКА".
    І ВЕДУЧА. З усіх куточків неосяжної країни Рад надходять рапорти про виконання рішень партії та прийнятих заходів антиалкогольної компанії.
    4 ВЕДУЧИЙ. "Ми живемо в атомній ері. АЕС виявляються зручними і надійними в експлуатації. Атомні реактори готуються прийняти на себе теплофікацію міст країни..." /газета "Правда", 25 червня 1984 року/.
    3 ВЕДУЧА. Уряд Радянського Союзу попередив адміністрацію Білого Дому, що в разі неприєднання США до мораторію на проведення ядерних підземних випробувань - СРСР залишає за собою право відновити їх проведення в Семипалатинську.
    4 ВЕДУЧИЙ. "Атомні реактори - це звичайні печі, а оператори, котрі ними управляють, - це кочегари" - з виступу заступника голови Держкомітету по використанню атомної енергії СРСР І.М.Синьова.
    1 ВЕДУЧА. Напередодні Першотравня трудові колективи країни беруть підвищені соціалістичні зобов'язання, рапортують про дострокові виконання планів першого півріччя 1986 року.
    2 ВЕДУЧИЙ. "Завершальний рік одинадцятої п'ятирічки був для Чорнобильської АЕС незвичайним - тут діяли на повну потужність зразу всі енергоблоки. Подібного ще не було за всю історію експлуатації атомного велетня. Раніше щорічно, згідно графіку, хоча б один із енергоблоків зупиняли на плановий ремонт: він проходив в залежності від його складності від 15 до 80 діб. Завдяки скороченню терміну ремонту, графіки вдалося об'єднати. І річне виробництво електроенергії досягнуто в минулому році рекордної цифри - 28 мільярдів кіловат-годин" /газета "Известия", 6 січня 1986 року/.
    4 ВЕДУЧИЙ. "АЕС - самі "чисті", самі безпечні з існуючих електростанцій. Іноді, правда, мусимо чути, що на АЕС може бути вибух... Це просто фізично неможливо... Ядерне паливо на АЕС не може бути підірвано ніякими силами - ні земними, ні небесними... Думаю, що створення серійних "земних" зірок стане реальністю..." /академік Стирікович М.О., журнал "Огоньок",1980 рік/.
    Знімається музика фонограми-колажу.

    З ВЕДУЧА /підійшла до дзвону, вдарила по ньому/.
    Струсонуло цілим світом.
    В Страхолісі передсвітом
    Брязнув дуб тисячолітній -
    Охнула земля.
    2 ВЕДУЧИЙ /також вдарив у дзвін/.
    Тільки пилу мертва хмарка,
    Та ще крук зловтішно каркнув: -
    От і всі кінці,
    Хлопці-молодці!

    Вступає музика, танцювальний колектив в глибині сцени, або за екраном /тіні/, виконує ліричну хореографічну картинку, наприклад, купальський хоровод дівчат.
    Ведучі читають текст та фоні виступу танцювального колективу.

    3 ВЕДУЧА. Людина невіддільна від історії земляна якій жили її предки. Це - аксіома.
    2 ВЕДУЧИЙ. Вона існує тисячоліття, починаючи від вигнання з Едему і до блукань в пошуках земного щастя, земного раю.
    3 ВЕДУЧА. Предки наші поселилися на щедрій нашій землі. Вони любили свою землю, молилися Богу, чекали його Пришестя.
    2 ВЕДУЧИЙ. І не думали, ще до нього ця земля може стати землею відчуження.

    На екрані - панорама Карпатського пейзажу /слайди, або кадри з фільму/.

    І ВЕДУЧА. Велике село Чорнобиль згадується в літописах вперше в кінці ХІІ століття. Але поселення е цьому місці існували набагато раніше.
    4 ВЕДУЧИЙ. В різні часи ці краї належали то України, то Польщі. Мешканці Чорнобиля займались судноплавством, рибальством, городництвом.
    1 ВЕДУЧА. Кількість населення на початку XX століття була трохи більше, ніж у 86-му - майже 14,5 тисяч.
    4 ВЕДУЧИЙ. В 1970 році вирішено біля Чорнобиля будувати атомну електростанцію імені В.І.Леніна. Ця будова відрізнялась особливим ударним трудом та достроковими здачами реакторів. На кінець 1985 року у місті енергетиків Прип"ять проживало 50 тисяч мешканців.

    Екран гасне. Музика зупиняється. Танцюючі завмерли в позах.

    3 ВЕДУЧА. 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України.
    2 ВЕДУЧИЙ. Це день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка слава, як полин.

    Виконується пісня О.Білаша "Два кольори", або інший твір. В кінці пісні присутні на сцені діляться на дві груш, утворивши коридор до дзвону. Одна половина звернена до залу, друга - спиною до глядачів.

    3 ВЕДУЧА /після пісні/. 26 квітня 1986 року - день, який став тією гранню, яка розділяє наше життя до і після...
    2 ВЕДУЧИЙ. Згадаймо лиш окремі епізоди цієї трагедії. Починає звучати дзвін, як звук метронома.
    4 ВЕДУЧИЙ /підходить до аналоя, відкриває книгу, шукає потрібну йому сторінку, взявши у руку чорну закладку/. На протязі 25 квітня 1986 року були збої в роботі, які не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора Чорнобильської АЕС. Була п'ятницю, кінець трудового тижня, країна чекала вихідних.
    1 ВЕДУЧА /також підходить до аналоя, повторюючи все, що зробив попередній ведучий/. 26.04.86, субота. Перша година 22 хвилин. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була виключена аварійна система захисту.

    Дзвін зупиняється. На екрані - квітучі сади.

    2 ВЕДУЧИЙ. Цього року весна була буйна й квітуча. Пора надій і сподівань. Час юності та любові.
    3 ВЕДУЧА.
    На човнах золотих
    Заплива молодик
    За тополю...
    За тобою лечу,
    Журавлино ячу
    За тобою... Знову дзвін.
    4 ВЕДУЧИЙ /читаючи книгу/. Перша година 22 хвилин 30 секунд. ЕОМ видала інформацію, що потрібна термінова зупинка реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.
    1 ВЕДУЧА /з книги/. Перша година 23 хвилин 40 секунд натиснута кнопка аварійної зупинки реактора. Через кілька секунд - вибух.
    З ВЕДУЧА.
    Струсонуло цілим світом.
    В Страхолісі передсвітом
    Брязнув дуб тисячолітній -
    Охнула земля.

    Звук дзвону стихає. Присутні на сцені проходять в глибину.

    2 ВЕДУЧИЙ. А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом раптом проступає на деревах.
    3 ВЕДУЧА. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, яка прийшла на її землю.
    2 ВЕДУЧИЙ /підходить до книги, читає/. Із спогадів нашого земляка - учасника ліквідації Чорнобильської катастрофи.
    2 ВЕДУЧИЙ:
    Тільки пилу мертва хмарка,
    Та ще крук зловтішно каркнув: -
    От і всі кінці.
    Хлопці-молодці!
    4 ВЕДУЧИЙ.
    Самоїли дух і тіло,
    Доки й корінь переїли!
    І регоче, гад,
    Аж мороз - до п'ят.

    Знову дзвін.

    2 ВЕДУЧИЙ. /з книги спогадів/. /Текст може бути іншим/. Радіація? Толком про радіацію ми не знали... Ну, робимо ми. Вогонь видно - горить з жаром, такою хмарою... Коли бачимо - потухло, іскри тільки летять. Говорю: "Хлопці, це вже тухне";"...

    /Дзвін змовк/.

    3 ВЕДУЧА. Пожежники разом з персоналом АЕС першими пішли на невидиму смерть. Вони зупинили вогонь, тим самим відвели ще більшу катастрофу, яка могла статися, коли б вогонь перекинувся на інші реактори.

    Звучить морморандо пісні "Ой летіли білі гуси" /або інша на ваш вибір/ її виконує вокальний ансамбль з глибини сцени.

    4 ВЕДУЧИЙ /на фоні співу/ називаються імена закарпатців-учасників ліквідації, наслідків Чорнобильської аварії.
    1 ВЕДУЧА. В цю квітневу ніч, в хаосі пожежі вони і не думали про геройство. Ніколи було. Вони працювали. Вони рятували атомну станцію, рятували Прип"ять. Чорнобиль, Чернігів, Київ, усіх нас.
    2 ВЕДУЧИЙ. Скільки імен є в списку жертв цієї катастрофи? А скільки імен ще поповнить його?
    3 ВЕДУЧА. І невже вислів "Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!", який ми тверде закріпили за воєнними часами сорокових знову буде тривожити наші серця.
    1 ВЕДУЧА. Ліквідатори - люди, котрі, хто по добрій чи по іншій волі, взяли участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
    2 ВЕДУЧИЙ. Це люди різних національностей, віросповідань, професій, різного віку. Біда їх об"єднала, і де б вони не народилися, в яких краях не проживали - в їх життєвому паспорті значиться прописка: ЧОРНОБИЛЕЦЬ.

    /Морморандо пісні закінчується/.

    Надається слово для виступу-спогаду учаснику ліквідації наслідків атомної катастрофи...
    Після його виступу вокальний ансамбль, виходячи на авансцену, виконує пісню "Ой летіли білі гуси".
    У фіналі пісні ансамбль відходить в глибину сцени, зразу ж по фонограмі звучить тривожна музика.

    3 ВЕДУЧА /підходить до дзвону, ударила по ньому/. Коли загроза пожежі та наступного вибуху інших реакторів минула, прийшла інша біда. Зона... Зона відчуження.
    4 ВЕДУЧИЙ. Через 40 років після закінчення другої світової війни на нашій землі знову прозвучало страшне слово "евакуація".

    Учасники вечора заходять за екран. Світло з глибини сцени падає на людські тіні. Учасники зображають метушню збору.

    1 ВЕДУЧА /ударивши в дзвін/. Евакуація. Масовий вихід тисяч людей з насиджених місць поставило багато складних проблем - організаційних, побутових, моральних. Все було не просто і одною рожевою фарбою зобразити ці події не можливо.
    2 ВЕДУЧИЙ /після дзвону/. Евакуація. Вона випробувала на міць ту систему, в якій ми тоді жили. І, як не парадоксально це звучить, вона показувала, як під рентгеном, її сильні та слабкі сторони.
    3 ВЕДУЧА /після удару дзвону/. Звернемося лише до деяких фактів. Після приборкання пожежі на ЧАЕС вдень, 26 квітня жителі Прип"яті та Чорнобиля продовжували жити, хоча і з страхом тривоги, звичайним життям. Діти гуляли на майданчиках, пішли до школи. Їх батьки, навіть і не підозрювали, якій небезпеці піддавали своїх чад.

    Тривожна музика знімається. Тіні зникають.

    4 ВЕДУЧИЙ /біля аналою з книгою, перегорнувши сторінку/. Ранком 27 квітня 1986 року працівник шведської атомної станції Форсмарк проходив повз радіаційного датчика і підняв тривогу. Адміністрація терміново провела евакуацію станції, і тільки після того, як переконалась, що з нею все гаразд - повернула свій персонал. Шведи зразу ж звернулися зі своїми тривогами до американців, котрі припустили, що мабуть, підземний ядерний вибух в СРСР привів якимось чином до забруднення атмосфери. /Удар дзвону/.
    2 ВЕДУЧИЙ. /біля аналою з книгою/. Із спогадів мешканців Прип"яті: "Я був відповідальним за евакуацію мікрорайону Прип'яті. Координував роботу міліції, ЖЕКу та транспорту. Боялись чого? Раптом пробка де-небудь, або паніка. Я вам скажу так: евакуація пройшла дуже і дуже організовано".

    /Удар дзвону/.

    4 ВЕДУЧИЙ. Тим часом шведські дипломати у Москві звертались з запитаннями. Радянський держкомітет по використанню ядерної енергії відповів, що ніякою інформацією не володіє. 0 21 годині 2 хвилин телевізійна програма "Время" признала: "На Чорнобильській атомній станції пошкоджений один реактор. Приймаються заходи по ліквідації... Потерпілим надається допомога. Утворена урядова комісія".

    /Дзвін/.

    4 ВЕДУЧИЙ. Уряд СРСР повідомив: "Радіаційна ситуація покращується. Стан повітря над Київською областю та Києвом не викликає тривоги. Якість питної води і води в річках та водоймищах відповідає стандартам".
    2 ВЕДУЧИЙ /після удару дзвону, біля аналою/. Із спогадів евакуйованих: "На неділю був запланований пробіг "Здоров"я. Педагоги не знали - буде він чи ні. Одна із учителів подзвонила до міському комсомолу: "Я ранком дітей всіх збираю до школи". А коли їй сказали, що уже про евакуацію всі кричать, вона промовила: "Як евакуація, хлопці? Адже у нас сьогодні пробіг "Здоров"я".

    /Удар дзвону/.

    4 ВЕДУЧИЙ. Франція відкликала 12 своїх громадян із Києва. В той же час фінське посольство направило спеціальний літак для евакуації більше ста студентів та технічних спеціалістів. Великобританія евакуювала 86 студентів та викладачів із Києва.

    /Удар дзвону/.

    1 ВЕДУЧА /біля книги/. 1 Травня в Москві на параді люди з прапорами та квітами заповнили Красну площу. Деякі транспаранти поносили "ядерне безумство в США". В телевізійних передачах підкреслено показували барвисті колони демонстрантів у Києві.

    /Удар дзвону/.

    З ВЕДУЧА. На початку травня 85-го було розпочата евакуація міста Чорнобиля та сіл в радіусі ЗО км. від Прип"яті. Важко уявити, як безмежно важко було селянам, особливо старим людям, покидати свою землю, кидати свої домівки, господарство, могили предків.

    /Удар дзвону/.

    2 ВЕДУЧИЙ. Із спогадів ліквідаторів: "Під'їжджаючи до села Гозсоха, ті з нас, хто вперше потрапив у зону відчуження, були вражені кількістю техніки, яка вишикувалась різними рядами на майданчиках відстою: гігантські і зовсім крихітні вертольоти, пожежні машини, вантажівки, автобуси... Це саме та техніка, на якій робили свою справу ліквідатори. Зараз це кладовище техніки. Скрізь помітні сліди вандалів - майже всі машини стоять із "роззявленими" капотами, немов волаючи: "Що ви робите, люди добрі! Воно ж заражене!! А чи знатиме про це якийсь хлопчина-шофер, "діставши" дефіцитну запчастину чи двигун, гасаючи по обширах рідної неньки - України ?".

    /Удар дзвону/.

    3 ВЕДУЧА. Кожному зрозуміло, яка суєта та тривога панувала в ті часи в Поліському краї. Батьки шукали дітей, дружини чоловіків, зі всіх кінців Союзу в уже неіснуючі відділення зв"язку летіли тривожні телеграми від рідних та близьких.
    4 ВЕДУЧИЙ. Чорнобиль схопив у смертельні обійми 786 населених пунктів Київської, Житомирської, Чернігівської, Брянської, Могильовської, Гомельської областей, які виявились в зоні відчуження.

    /Кожна область відмічається ударом по дзвону/. /Фонограма знімається/.
    Після виступу виконується пісня "На Чорнобиль журавлі летіли" музика О.Білаша, слова Д.Павличка.

    1 ВЕДУЧА /після пісні/. Для нашого слуху слово "Чорнобиль" багате змістом та значенням, "Чорний" і "биль" - два корені, які складають і одночасно заставляють шукати асоціації та співзвучність.
    2 ВЕДУЧИЙ. При цьому слово "биль" звучить так схоже на "біль".

    Ведучі зачитують список закарпатців померлих від наслідків Чорнобильської трагедії. Кожне ім"я відзначається ударом дзвону. Із учасників вечору з глибини сцени направляється процесія з портретами жертв. По фонограмі звучить трагічна музика.
    4 ВЕДУЧИЙ. Схилимо ж голови перед мучениками та героями Чорнобиля...

    Хвилина мовчання. Велично звучить дзвін.

    1 ВЕДУЧА. Відлуння Чорнобиля з часом не стихає. Лихе торкається людей, доля яких пов"язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС: вони втрачають здоров"я, ламаються тисячі доль.

    По фонограмі звучить дитячий гомін та сміх. На екрані - дитячі портрети.

    2 ВЕДУЧИЙ. Особливо боляче, коли за помилки дорослих розплачуються діти.
    3 ВЕДУЧА. В секретній записці міністерства охорони здоров"я СРСР оперативній групі Політбюро ЦК КПРС II листопада 1986 року міністр Буренков С.П. повідомляє, що на Україні 59 тисяч дітей одержали дози на щитовидну залозу "понад 30 бер".
    4 ВЕДУЧИЙ. Але в 1992 році з'ясувалося, що у постраждалих від радіойоду-131 в Київській, Житомирській та Чернігівській областях понад 1000 дітей мали поглинуту дозу на щитовидку від 500 до 1500 бер. тобто в межах доз, одержаних дітьми атому РОНІЕЛАП 1954 року внаслідок вибуху термоядерної бомби.
    1 ВЕДУЧА. У 1992 р. серед 12-ти мільйонів дітей України діагностовано 45 випадків раку щитовидної залози.
    3 ВЕДУЧА. І які тут можуть бути коментарі?

    Фонограма поступово знімається. Екран гасне.

    2 ВЕДУЧИЙ. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль.

    1 ВЕДУЧА. І застеріг: не упивайся своєю всемогутністю, людино, не жартуй з нею. Бо ти причина, але ти і слідство.
    4 ВЕДУЧИЙ. Із п"єси "Саркофаг" Володимира Губарєва.
    2 ВЕДУЧИЙ. "І яка, звиняйте за не літературне слово, сволота виключила аварійну систему?! Я хотів сказати, що це - вбивство. Не самогубство, а вбивство!".
    3 ВЕДУЧА. "Головне для нас: виявити, хто знав аварійний захист?"
    4 ВЕДУЧИЙ. "Хто знав?" Хто знав?! Аварійну систему відключила система. Система безвідповідальності!"
    1 ВЕДУЧА. "Головне в цій трагедії - її уроки. Ми не маємо права їх ігнорувати... В історії людства ще не було такого. Не виключено, що це єдиний випадок. Вірніше - перший. Потрібно, щоб він став останнім!".

    По фонограмі звучить уривок із "Всеношного бдения" С.Рахманінова "Благослови, душе моя, Господа". На екрані - лик Спасителя.
    Через деякий час на авансцену виходять всі учасники вечора. На перший план виходить пара діточок.
    1 ДИТИНА.
    Коли б Він у вашому серці явивсь хоч на мить,
    Би б з жахом вселенським за чола порожні вхопились,
    2 ДИТИНА.
    Утямивши врешті, куди у падінні скотились
    З вершин, до яких Він підняти вас прагнув людьми.
    1 ВЕДУЧА.
    Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин,
    Як тяжко, як тужно моєму народу болить!
    2 ВЕДУЧИЙ.
    Минуле, як рана болить,
    Бо все це - моє:
    Ні продать, ні купить.
    3 ВЕДУЧА. І самому собі не прощатися.
    4 ВЕДУЧИЙ. І очищатися.

    1-2 дитини читають молитву "За Україну".
    Фонограма набирає силу.

    1 ДИТИНА. З глибини я взиваю до Тебе, о Господи:
    2 ДИТИНА. Господи, почуй же мій голос!
    1 ВЕДУЧА. Нехай вуха Твої будуть чулі на голос благання мого!

    Всі учасники в молитві повторюють до повного затемнення: "Господи, почуй... голос благання мого! Господи, почуй голос благання мого!". Рахманіновська музика велично звучить у залі.
    Дзвін.

    Микола ЛУКІВ
    ДОЩ У ЗОНІ ЧОРНОБИЛЯ
    Дно річки вистєляють блискавки,
    Метаються в повітрі ластівки.
    Громи стрясають луни-перелуни,
    І дощ між небом і землею струни
    Сріблясто напинає на вітрах,
    І чорні хмари навівають страх.
    Куди не глянеш - все, мов нереальне,
    Стоїть край шляху дерево печальне,
    Гудуть дроти високовольтних ліній,
    Чорніє човен між розквітних лілій,
    Лежить село, неначе на картині,
    Біліючи хатами по долині.
    А в тім селі - ні голосу, ні звуку,
    І вікна випромінюють розпуку,
    І двері навхрест дошками забиті,
    І журавлі криничні сумовиті,
    І тихий сад біля старої школи,
    І дітям в ній не вчитися ніколи.
    Навколо пустка і печаль біблійна,
    Навколо смерть, незрима і повільна,
    Чортополохом обрій заростає,
    Зело і квіти стронцій роз"їдає,
    І час пересипається пісками
    На полі, що шуміло колосками.
    А по ночах, трагічне і фатальне,
    На землю ллється світло асторальне,
    І фантастично-сіре мерехтіння
    Породжує примарливе видіння
    Людей, які від наглої біди
    Пішли із цього краю назавжди.
    Поволі схід за ними заростає,
    І дощ свинцевий землю засіває,
    І дно ріки встеляють блискавки,
    І, розметавши крила, ластівки
    Ширяють на чорнобильських вітрах,
    І чорні хмари навівають страх.
    / Альманах "Гомон України - 95" в Торонті/



    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Четверг, 07.04.2011, 16:19 | Повідомлення # 61
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://www.ukrlit.vn.ua/habits/hbdbf.html

    ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ, ОБРЯДИ, ВІРУВАННЯ, СВЯТА СТАРОДАВНІХ УКРАЇНЦІВ, УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ, КУЛЬТУРА, ЦІКАВІ ФАКТИ, ПРИКМЕТИ ТА ПОВІР′Я

    СВЯТА
    БЛАГОВІЩЕННЯ
    Це свято, що відзначається 7 квітня, належить до великих дванадесятих християнських свят. За церковними переказами, цього дня архангел Гавриїл з'явився Діві Марії в місто Назарет, щоб сповістити їй благу звістку — народжен ня сина Ісуса, Месії. Марія вела непорочне життя в домі свого чоловіка Йосипа, тому була дуже здивована, що народить сина без допомоги чоловіка. Архангел пояснив, що дитина з'явиться без порушення цнотливості Марії, через посередництво Святого Духа. Оскільки дівчина була дуже богобоязна, вона прийняла волю Божу як належне.
    Уже згадувалося, що від Введення до Благовіщення не можна працювати на землі, оскільки вона має відпочити й підготуватися до щорічних господарських робіт, а от уже в день Благовіщення можна починати поратися по хазяйству біля землі — Бог цього дня благословляє все живе, у тому числі й землю. Після такого благословення все починає рости, зацвітають перші весняні квіти. А от усе, що в цей день народилося, ростиме дуже погано.
    На Благовіщення навіть пташка гніздо не в'є, настільки це велике свято, тому людина працювати цього дня не повинна. За народним повір'ям, якщо якась пташка не дотримається цього правила, то на знак покарання Бог віднімає в неї на кілька днів крила. Не лякайтеся, не в прямому розумінні цього слова, просто пташка кілька днів не може літати, а тільки бігає по землі.
    Усі відьми сьогодні сидять по домівках, клопоту добрим людям не роблять. Зранку в церкві правлять урочисту службу, святять проскури (а пасічники потім «частують» своїх бджіл благовіщенською проскурою, щоб ті добре роїлися). Якщо благовіщенську проскуру перетерти на порошок, змішати з землею та посіяти з чотирьох кутів свого поля, то це, за народними уявленнями, забезпечить добрий урожай, дощ ниву не минатиме. А якщо благовіщенську проскуру закопати в землю на полі, то й град цьому полю не страшний. Свяченій проскурі приписуються й неабиякі лікувальні властивості, зокрема вона може допомогти хворому на пропасницю.
    Важлива магічна дія — випускання птахів — благочестива справа; випущені в цей день із неволі птахи, за повір'ям, приносять удачу й добробут тому, хто їх випустив. Деякі люди навіть спеціально купували пташок, щоб на Благовіщення їх випустити — на щастя.
    Господарі випускають худобу погуляти, щоб і вона в цей день волю та весну відчула. Ті пасічники, яким на теплого Олексу погана погода завадила виставити вулики надвір, на Благовіщення виставляють їх, причому це слід зробити за будь-якої погоди цього дня.
    Якщо на Благовіщення вдасться спіймати щуку, то це вважається великою удачею, голова цієї щуки, належним чином висушена, має чудодійну силу. Якщо покласти таку голову до бджіл, то вони будуть сильні, «зубаті».
    Зранку на Благовіщення молоді жінки йдуть до лісу трясти берези та збирати під ними насіння. Начебто із цього насіння виростає капустяна розсада. Розсаду необхідно посадити до сходу сонця — тоді буде добрий урожай капусти. На Благовіщення ж припадає перший весняний дівочий хоровод— «Кривий танець». «Кривий танець» символізує пробудження природи, він покликаний закликати весну до більш активних дій, пробуджувати життєву енергію.
    Із цим святом пов'язаний народний спосіб отримати шапку-невидимку. Ось що треба робити. Слід знайти в цей день вужа, відрубати йому голову, а потім закопати її на покуті разом із трьома горошинами. До Паски ці горошини повинні прорости, після чого їх виривають і несуть до церкви. За народними уявленнями, у цей день серед людей біля церкви ходить чорт у золотій шапці-невидимці, до всіх чіпляється, усіх смішить, але його ніхто побачити не може, бо ж він у чарівній шапці. Три пророщені горошини допомагають побачити дідька в шапці-невидимці. Треба не гаяти часу, набратися сміливості та схопити з його голови магічну шапку. Чорт буде сумувати, пропонувати гроші взамін шапки, але погоджуватися на його пропозиції в жодному разі не можна, бо, ясна ж річ, чорт обдурить, а гроші його перетворяться або на черепки, або на папірці, або ще на якийсь непотріб.
    Численні магічні дії Благовіщення пов'язані зі світом рослин. Зокрема, слід знайти ряст і якомога ретельніше його потоптати — щоб і на той рік топтати довелося. Тобто проводиться аналогія: топтати ряст — жити, не топтати ряст — померти. Такі самі дії проводяться із сон-травою — її теж слід топтати. Якщо дівчина на порі на Благовіщення знайде квітку первоцвіту, значить, їй у цьому році судилося заміж піти. А знайдений у цей день пролісок треба дуже обережно зірвати,
    у пазусі принести додому й покласти під образами. З давніх часів вважається, що це приносить у дім щастя та злагоду.
    Пролісок дарує не тільки щастя родині, але й дівчині красу. Для того щоб скористатися магічними властивостями квітки, слід на Благовіщення покласти в холодну воду пролісок і цією водою вмитися.
    Народ радить не проклинати зиму на Благовіщення, оскільки в цьому разі вона може передумати й повернутися.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Вторник, 12.04.2011, 17:57 | Повідомлення # 62
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://www.scenaristika.ru/84-den-zemli.html

    День Земли.

    Цель: углублять экологические знания детей, формировать ответственное отношение к своему земному дому, развивать определённые нормы и социально- значимые мотивы поведения, воспитывать высокоразвитое чувственное отношение к природе.

    Материалы: костюмы для Зимы, Весны, Лета, Осени, чёрный платок, 2 ведра, «мусор», овощи в мешочке, 2 иллюстрации с картин, магнитофон с кассетой, картинки с видами подснежников.

    Вед. Здравствуйте, дети и взрослые! Здравствуйте, деревья, травы, цветы! Много раз встречали праздник в этом зале, но таких, как этот мы ещё не знали. Сегодня мы отмечаем День рождение Земли – нашего общего дома, дома, где есть и горы, и реки, и леса, и моря, и мы с вами.

    1 чтец. Солнце светит, пахнет хлебом,
    Лес шумит, река, трава
    Хорошо под мирным небом
    Слышать добрые слова.
    Хорошо зимой и летом
    В день осенний и весной
    Наслаждаться ярким светом
    Звонкой мирной тишиной.
    2. Посмотри, как он хорош
    Дом, в котором ты живёшь,
    Край, который с детства дорог
    Родиной зовётся.
    Посмотри, как он хорош
    Край, в котором ты живёшь!
    /песня «Моя Россия»/.

    Вед. В течение праздника вы будете отгадывать загадки, жюри будет отмечать правильные ответы, в конце праздника назовёт лучших знатоков природы. Отгадываем:
    Никого не родила, а все матушкой зовут (Земля).
    -Кто в году 4 раза переодевается? (Земля).
    -Назовите по порядку времена года.

    Только на деревьях появились почки,
    Новенькое платье сшила мать для дочки,
    С яркими цветами и с голубизною
    Маленькую дочку назвала Весною
    (под музыку входит Весна).
    Дочь свою вторую, называя Летом,
    Мать дала ей много солнечного света.
    (входит Лето).
    Спелыми плодами любовалась мать
    Осень – третью дочку стала называть.
    ( входит Осень).
    Снегом украшая горы и дома
    Имя старшей дочке мать дала – Зима.
    ( входит Зима)

    Игра «кто быстрее соберёт мусор» .
    / 2 ребёнка по сигналу собирают мусор в своё ведро./
    Лето подводит итог, полянка снимает платок, благодарит, уходят, появляется Осень.
    О. А вот и я, привет осенний вам, друзья. Не трудно вам меня узнать, лишь стоит мне загадку загадать: с какого время листья облетают?
    Я загадок много знаю, кто загадки отгадает?
    -Кто в лесу всю зиму спит?/медведь, ёж, барсук, лягушка/
    -Какое животное строит дом на реке?/бобр/
    -Как заяц готовится к зиме?
    -Как называют зайчат, родившихся осенью?
    Игра «Определи на ощупь».
    /узнай на ощупь овощ, который находится в мешочке у Осени/.

    Вед.- Снег пушистый стелется, улица бела..
    Зима:- Я- зима- метелица,
    В гости к вам пришла.
    Кто любит мой пушистый снег, узоры на окне,
    Кто любит санок быстрый бег
    Кто радуется мне?

    Дети: Мы любит, зимушка, тебя,
    Твой иней и ледок
    И снег пушистый на ветвях,
    И санки, и каток.
    Зима- назовите зимние месяцы.
    Какие птицы остаются зимовать с нами?
    Дети, как вы помогаете им пережить зиму?
    Зима: я- великая волшебница- зима. Многие русские поэты, живописцы и композиторы любят меня за мою волшебную красоту, чистые, ясные, сверкающие краски.
    /показ репродукции картины/
    -Вспомните стихотворение, подходящее к этой картине.

    Заметает пурга белый путь,
    Хочет в мягких снегах потонуть.
    Ветер резвый уснул на пути.
    Не проехать в лесу, ни пройти.

    А теперь соедините краски картины и поэзии с картиной, нарисованной музыкой. Слушайте, и музыка унесёт вас далеко- далеко. Мы как бы увидим заснеженный лес, услышим, как начинается буря: вот снежинки кружатся в воздухе, ветер дует сильнее, сильнее и вдруг бросает нам в лицо пригоршню снега и тут же мчится прочь. И вот уже всё кругом занесено белым, пушистым снегом. А кто-то представит себе другую картину.
    /адажио из балета П.И.Чайковского «Лебединое озеро»/
    вьюга улеглась. Деревья стоят, словно зачарованные, в кружевном снежном уборе на фоне чистого голубого неба. Музыка стихов, красок, звуков.
    -расскажи, какую картину нарисовало тебе твоё воображение?

    Да, прекрасна наша Земля и зимой, и весной, и летом, и осенью. Земля – это общий для всех дом. Живя в этом доме, человек должен быть добрым, должен заботиться о всех живых существах.

    Ребёнок: Рыбы, птицы, звери в душу людям смотрят.
    Как будто просят нас: люди, не убивайте зря!
    Ведь море без рыб - не море,
    Ведь небо без птиц не небо,
    Земля без зверей не земля,
    А нам без земли нельзя.
    Вед. Пусть будет мир и добро на всей планете!

    Итог: слово жюри, предложение детям в день Земли посадить деревья на улице.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Вторник, 12.04.2011, 17:59 | Повідомлення # 63
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    http://www.solnet.ee/holidays/s12_9.html

    ДЕНЬ ЗЕМЛИ

    Я проводила этот праздник с учениками 1 и 2 классов вместо традиционного праздника осени. У нас получился отличный утренник, может, кому-нибудь мой сценарий пригодится.

    1-я ВЕДУЩАЯ: Здравствуйте, дорогие ребята! Здравствуйте, уважаемые учителя! Здравствуйте, наши зрители! Все мы с вами живем в великой огромной стране - России.

    2-я ВЕДУЩАЯ: Все мы очень любим нашу страну, и, конечно же, мы любим наш остров, имя которому Сахалин. Но, к сожалению, не все жители нашего острова берегут окружающую природу, красоту наших лесов и побережий.

    1-я ВЕДУЩАЯ: Сегодня мы поговорим с вами о том, как нужно заботиться о нашем острове, что нужно сделать, чтобы красота его не угасла.

    2-я ВЕДУЩАЯ: Здесь знает каждый, ты и я!
    Природу обижать нельзя!
    Так скажем дружно раз, два, три,
    Откроем праздник - День Земли!

    Дети, читающие стихи, уже стоят на сцене. Читают стихотворение Валентина Богданова "Наш остров".

    На самом краешке России,
    Где море бьётся в берега,
    Лежит он в океане синем,
    Как в песне звонкая строка…

    Весна немного припоздает,
    Промедлит осень взять права -
    И к сенокосу вырастает
    По плечи самые трава.

    А то в апрель влетят метели
    И так завеют белый свет,
    Что в дальних селах по неделям
    Ни писем нет и ни газет.

    Но он живёт, живёт наш остров!
    И сквозь циклонный ветробой
    С неиссякаемым упорством
    Идёт на спор с самой судьбой…

    И пусть на тесной карте мира
    Порой едва означен он -
    К нему протянуты пунктиры
    Земных дорог со всех сторон.

    1-я ВЕДУЩАЯ: Дорогие ребята! Нашей планете и нашему городу грозит беда. С тех пор, как появился человек, он старался покорить, подчинить себе природу. Что только он не выдумал, чтобы улучшить свою жизнь!

    На сцену выходят дети, на плечах у них красные повязки, на голове - пилотки.

    1-й РЕБЕНОК: Человек! Сотворил страшные яды, которые убивают насекомых и других животных.

    2-й РЕБЕНОК: Человек! Создал автомобили, которые отравляют воздух вредными газами.

    3-й РЕБЕНОК: Человек! Вырубает деревья, осушает болота, покрывает Землю огромным слоем мусора.

    4-й РЕБЕНОК: Люди! Опомнитесь! Нашей планете и нашему городу грозит страшная беда!

    2-я ВЕДУЩАЯ: Наше мероприятие – тревожный звонок для каждого из нас. Надеемся, что после нашего праздника ваши сердца отзовутся, и вы будете беречь окружающую среду нашего города, заботиться о природе нашего Острова. Острова Сахалин.

    После вступительного слова звучит песня "Ну что тебе сказать про Сахалин".

    На сцену выходят дети.

    1-й РЕБЕНОК: Ребята! Оглянитесь-ка вокруг,
    Сахалинская природа так прекрасна!
    Ей нужна забота ваших рук,
    Чтобы красота ее не гасла.

    2-й РЕБЕНОК: Окружает наш город морская вода,
    Есть в Корсакове порт и большие суда,
    Есть и реки, озера, холмы и поля -
    Все, что нас окружает – это наша земля!

    3-й РЕБЕНОК: Люди, опомнитесь,
    Мы здесь живем!
    Сахалин - наша Родина,
    Корсаков – наш дом.

    4-й РЕБЕНОК: Давайте заботиться дружно о нем,
    Тогда от невзгод мы наш город спасем.
    И будет родной Сахалин процветать,
    А мы его в наших стихах прославлять!

    Звучит фонограмма леса.

    1-я ВЕДУЩАЯ: Наш остров действительно прекрасен. Нас окружает удивительная природа. Летом мы можем отдыхать на берегу моря, реки, дышать свежим воздухом , гуляя в лесу, собирая грибы да ягоды. Ребята! А как надо вести себя в лесу?

    Ответы детей - хоровые.

    2-я ВЕДУЩАЯ: Самое главное - не шуметь, чтобы не спугнуть жителей леса и не помешать их спокойной жизни.

    1-я ВЕДУЩАЯ: А еще какие правила?

    Ответы детей.

    1-я ВЕДУЩАЯ: Сейчас мы проверим, как вы знаете правила поведения в лесу. Для этого поиграем с вами в игру «Если я приду в лесок». Я буду говорить вам свои действия, а вы отвечать, если я буду поступать хорошо, говорим "да", если плохо, то все вместе кричим "нет"!

    Если я приду в лесок
    И сорву ромашку? (нет)

    Если съем я пирожок
    И выброшу бумажку? (нет)

    Если хлебушка кусок
    На пеньке оставлю? (да)

    Если ветку подвяжу,
    Колышек подставлю? (да)

    Если разведу костер,
    А тушить не буду? (нет)

    Если сильно насорю
    И убрать забуду. (нет)

    Если мусор уберу,
    Банку закапаю? (да)

    Я люблю свою природу,
    Я ей помогаю! (да)

    2-я ВЕДУЩАЯ: Молодцы, почти все правильно ответили. Сейчас перед вами выступят ребята, которые сегодня нарядились в сказочные персонажи, так или иначе связаны с природой. Они еще раз напомнят вам эти правила.

    1-я ВЕДУЩАЯ: Встречайте! Мальвина, Буратино, Лесная фея, Крокодил Гена, Золотая рыбка!

    МАЛЬВИНА: Пожалуйста, запомни, как обязан вести себя в лесу воспитанный, вежливый человек и научи этому своих друзей.

    РЫБКА: Воспитанный человек не ломает ветки деревьев и кустов, не рвет лесных цветов. Травяной покров сохраняет влагу и дает приют огромному количеству полезных насекомых и мелких зверьков.

    ЛЕСНАЯ ФЕЯ: Не сбивай незнакомые тебе или даже известные ядовитые грибы. Многие из них - лекарство для лесных обитателей.

    КРОКОДИЛ ГЕНА: Не следует ловить и приносить в дом лесных зверушек, насекомых и птиц, для них наше "развлечение" часто заканчивается болезнью, мучением и смертью. Это не игрушки.

    БУРАТИНО: Не разрушай нечаянно или нарочно муравейников! Иначе муравьи не успеют отремонтировать свой теремок до морозов. И погибнут!

    МАЛЬВИНА: И, конечно же, вежливый человек, пришедший отдохнуть в лес или на луг, не оставит после себя свалки

    2-я ВЕДУЩАЯ: Спасибо вам, ребята. Теперь мы постараемся никогда не обижать природу. Мы должны помнить, что человек не губитель, а друг природы, садовник и врач.

    1-я ВЕДУЩАЯ: К сожалению, мы нередко нарушаем эти правила. Правда? Давайте сейчас, вместе с Мальвиной попросим прощения у природы и постараемся больше не допускать таких ошибок.

    Все дети встают, Мальвина в центре зала.

    МАЛЬВИНА: Прости нас, маленький жучок,
    И муравей, и пчелки,
    Простите, стройный тополек
    И срубленные елки.
    Прости нас, пойманный зверек,
    Тебе так тесно в клетке.
    Прости за то, что не сберег
    И стали вы теперь так редки.

    1-я ВЕДУЩАЯ: Будем надеться, что природа нас простит.

    2-я ВЕДУЩАЯ: И в знак перемирия с природой мы споем веселую песенку «Грибочки».

    Исполняется песенка «Грибочки» (автор слов неизвестен).

    ГИБОЧКИ
    Пошли мы в лес с корзинками гулять,
    Осенние грибочки собирать.
    Но тучка в небе хмурится,
    И мамочка волнуется,
    Что дождиком намочит нас опять.
    Грибочки, грибочки растут во лесочке,
    Мы скачем по кочкам ещё быстрей.
    Грибочки, грибочки растут во лесочке,
    Набрать бы в корзину больших груздей.
    В лесу осенний дождичек прошёл,
    И я кричу: "Ура, я гриб нашёл!"
    Грибочки на поляночке,
    Домой к любимой мамочке
    Я с полною корзинкою пришёл.
    Грибочки, грибочки растут во лесочке,
    Мы скачем по кочкам ещё быстрей.
    Грибочки, грибочки растут во лесочке,
    Набрать бы в корзину больших груздей.
    1-я ВЕДУЩАЯ: На планете год от года
    Человек вредит природе.
    И не понял он, чудак,
    Что природа – не пустяк!

    2-я ВЕДУЩАЯ: Он привык все покорять!
    И не может он понять:
    Сам себе ведь он вредит, Об этом сказка говорит.

    Звучат фанфары, появляются скоморохи.

    1-й СКОМОРОХ: Внимание! Внимание!
    Дорогие зрители!

    2-й СКОМОРОХ: Мальчишки и девчонки!
    Сказочку хотите ли?

    3-й СКОМОРОХ: В море остров был чудной –
    Сахалином звался.

    4-й СКОМОРОХ: Город был на нем большой -
    КОРСАКОВ назывался!

    1-й СКОМОРОХ: Весь в зеленых насажденьях!
    Ах! Какое наслажденье
    В чудных тех лесах гулять,
    Чистым воздухом дышать.

    2-й СКОМОРОХ: По лугам, полям бродить,
    Ключевой воды испить!
    Море вкруг него бурлит,
    Рыбой, крабами кишит.

    3-й СКОМОРОХ: Правил городом тем царь,
    Распремудрый государь!

    Выходит царь.

    4-й СКОМОРОХ: Долго правил он, но вскоре
    Приключилося с ним горе!

    1-й СКОМОРОХ: Стало море засыхать!
    Денег стало не хватать!

    Царь садится на трон, скоморохи становятся по бокам.

    ЦАРЬ: Что же делать? Вот так горе!
    Так мы обнищаем вскоре!
    Как же нарастить доход?
    Может быть, завесть завод?
    Нефть пусть из земли качает
    Да в машины заправляет,
    И деньжата день деньской
    Будут течь ко мне рекой!

    2-й СКОМОРОХ: Царь выносит свой указ

    ЦАРЬ: «Возвести завод! Сей час!»

    1-й СКОМОРОХ: И весь остров сотрясая,
    Появилась буравая!

    2-й СКОМОРОХ: Нефть из недр земли качают,
    За границу отправляют.

    3-й СКОМОРОХ: И деньжата день деньской
    Потекли в казну рекой.

    4-й СКОМОРОХ: Царь доходы все считает,
    За хозяйством наблюдает.

    1-й СКОМОРОХ: Тут бы сказку и закончить,
    Да народ встревожен очень.

    2-й СКОМОРОХ: И приходят на поклон,
    Бьют царю они челом.

    Вдодит НАРОД (две девочки и два мальчика, одетые в деревенские сарафаны и рубахи). 1-й РЕБЕНОК: Ой ты, наш премудрый царь!
    Распримудрый государь!
    Мглой окутан чудный стров,
    Стало жить на нем не просто.

    2-й РЕБЕНОК: Чахнут рощи день за днем,
    Грязью залит водоем.

    3-й РЕБЕНОК: Кислый дождь стучит по крыши,
    Пенья птиц давно не слышно.

    4-й РЕБЕНОК: Все живое погибает.
    Царь! Наш остров пропадает!!!

    1-й СКОМОРОХ: А за ними чередом
    Рыбка шлет царю поклон.

    ЗОЛОТАЯ РЫБКА: Грязь же в море всю сливают,
    От нее все погибает.
    Если в сеть не попадешься,
    Так в отходах захлебнешься.
    Жить здесь стало очень худо,
    Надо плыть скорей отсюда.

    Золотая рыбка уходит.

    ЦАРЬ: Что же делать, как мне быть?
    Остров как не погубить?

    2-й СКОМОРОХ: И чтоб остров свой спасти,
    К мудрецу решил пойти!

    ЦАРЬ: Дорогой ты мой мудрец,
    Подскажи же, наконец,
    Остров чтобы не сгубить,
    Что мне делать? Как мне быть?

    МУДРЕЦ: Буровую ты закрой!
    Очистные здесь построй.
    Вылов рыбы ограничь,
    Площадь леса увеличь!
    Елок больше посади,
    За отбросами следи,
    Чтобы воздух и вода
    Были чистыми всегда!

    1-й СКОМОРОХ: Так как царь был очень мудрым,
    Остов наш остался чудным!

    2-й СКОМОРОХ: Сказка ложь, да в ней намек –
    Добрым молодцам урок!

    3-й СКОМОРОХ: Он летит над всей планетой:
    «Берегите Землю эту!»

    4-й СКОМОРОХ: Царь кричит всему народу:

    ЦАРЬ: Надо всем беречь природу!
    Коль беречь ее не будем,
    Сами мы себя загубим!

    Затем мы подвели итоги конкурса рисунков под лозунгом: «Сахалин – наша Родина, Корсаков – наш дом! Давайте заботиться дружно о нем!» и наградили победителей почетными грамотами. К сожалению, рисунков было не очень много, но выбирать было все равно сложно, так как все рисунки были очень красивые и достойные.

    1-я ВЕДУЩАЯ: Мы - сахалинцы – должны заботиться о своем доме, о своей Родине. И где бы мы ни были, мы должны помнить, что мы – граждане очень сильной, могучей страны, имя которой - Россия. И каждый россиянин должен знать свой гимн.

    Дети и все присутствующие в зале встают и исполняют Государственный гимн Российской Федерации.

    Составитель сценария: Светлана Сульдимирова,
    учитель музыки начальной школы №7,
    г. Корсаков Сахалинской обл.


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 18.04.2011, 15:15 | Повідомлення # 64
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Чорнобиль-1/4 століття

    МАЛЕНЬКИМ ЖЕРТВАМ ВЛИКОЇ КАТАСТРОФИ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

    Прикріплення: .4.11.doc (67.0 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Четверг, 12.05.2011, 14:51 | Повідомлення # 65
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Сценарій. День памяті аварії на ЧАЕС
    Прикріплення: 0397424.doc (39.0 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 19.10.2011, 17:50 | Повідомлення # 66
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    ЦБС для дітей м. ЛЬвова філія №19 спільно з АДЕО "Легіони Землі"

    ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ
    «Чорнобиль – ¼ століття»
    (до 25-ої річниці трагедії та підбиття підсумків обласного конкурсу)

    Мета: поглибити знання дітей про Чорнобильську катастрофу та охарактеризувати її як трагедію українського народу і подію планетарного масштабу; виховувати особисту стурбованість кожного за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні; сприяти осмисленню ролі людини в історії та її відповідальності за свої вчинки перед майбутніми поколіннями.

    (Гудуть дзвони тривоги. Звучить «Реквієм» Моцарта)

    1-й читець. Чорнобильський вітер по душах мете,
    Чорнобильський пил на роки опадає,
    Годинник життя безупинно іде…
    Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

    Ведуча. Сьогодні годинник життя відраховує 25 років Чорнобильської катастрофи. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля.

    2-й читець. Чорних дат у людства є немало.
    Кожен з них – це міна під прогрес.
    Найстрашніше, що усіх спіткало, -
    Вибух на Чорнобильській АЕС.

    Птахи складають гімн весні,
    Всміхаються до сонця квіти,
    А пам’ять лине в моторошні дні,
    Гудуть жорстокі дзвони квітня.

    Ведуча. Весна 1986 року в Україні буяла первоцвітом садів. Оспівана у веснянках нашими предками, вона проходила по нашій рідній землі, як завжди. Квітуча й ошатна.
    Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть… В ту саму ніч з 25 на 26 квітня 1986 року – відлік часу став для людства аж ніяк не мирним, а трагічно – тривожним. Відлік пішов на години, хвилини і секунди, о першій годині 23 хвилини, 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву..

    3-й читець. (декламує вірш О. Ринді «Чорнобильські дзвони»)

    Ведуча. Полум’я бурхливої пожежі висвітило кожного, хто там жив, хто був поруч з бідою в ту трагічну хвилину, хто першим і серед перших, ризикуючи життям, кинувся до реактора для боротьби з наслідками атомного спалаху.
    Серед тих тридцяти, хто загинув, приборкуючи ядерну стихію, - пожежники. Молоді… Їм ще тільки починати жити: кохати, народжувати дітей. Приносити радість у свої оселі… У кожного були свої плани, надії, бажання. Все було попереду, але хто міг передбачити!?. Та ніч стала для них фатальною. Вони не озиралися, не відступали, не ховалися за спини інших. У самому пеклі аварії вони виконали свій обов’язок до останнього подиху. Їх шість… Перших!

    4-й читець. (Декламує вірш М. Сингаївського «Безумство хоробрих»)

    Ведуча. (На фоні музики Баха).
    Володимир Правик, Віктор Кібенок, Микола Ващук, Микола Титенок, Володимир Тишура, Василь Ігнатенко…
    Наче козацький реєстр… Усі шестеро – пожежники. Усі – герої.

    (Дзвін)

    5-й читець. (Декламує вірш В. Задворного «Героям Чорнобиля»)
    Коли зловісна блискавиця
    Сторуко в серце уп’ялась,
    І опалила ваші лиця,
    І в танці дикому зайшлась,
    Коли вже й хмари спопеліли
    У знавіснілому вогні, –
    Ви смерть приборкати зуміли
    На тім, останнім рубежі.
    Не віддали їй на поталу
    Світанків наших ніжний щем,
    Ви, як один супроти стали,
    Пекельним січені дощем.
    У тій жорстокій веремії
    Ви до кінця тримали бій
    І пронесли свої надії
    Крізь вогнецвіт своїх надій.
    Шумлять жита, як і раніше,
    Пливуть у небі літаки…
    За вас історія допише
    Суворі подвигу рядки.

    Ведуча. 1 годину 20 хвилин Володимир Правик перебував серед смертельних променів радіації. Цього часу було достатньо, щоб обірвати його коротке життя. Залишилися його мати, дружина, донечка, товариші. І листи, багато листів…
    Журналістка Галина Ковтун створила книжку, назва якої – рядок з листа Володимира Правика до коханої: «Я писатиму тобі щодня…». За 4 роки і 4 місяці їхньої любові Володя надіслав своїй Надії 800 листів. Уривки з цих листів, уміщені у книжці, звучать як гімн коханню і вірності.
    У рядки документів не можна помістити основного: горе молодої дружини Володимира Правика, адже їхній донечці виповнився 1 місяць, коли не стало батька, сльози батьків.
    Ось кілька цифр, що характеризують наслідки Чорнобильської трагедії. Всього було виявлено 39 забруднених районів України, Білорусії і Росії. Тільки в Україні від Чорнобильської катастрофи постраждало 3,5 млн. чоловік, 73 тисячі з яких стали інвалідами.
    Величезні території в Україні, Білорусії та у Брянській області Росії виявились непридатними для проживання людей та для сільськогосподарського виробництва.

    6-й читець. (Декламує вірш М. Луківа «Біль і пам’ять»).

    Ведуча. Кажуть іноді, що Чорнобиль видихнув 10 Хіросім. Наслідки аварії не ліквідовані до цього часу.
    Організація Об’єднаних Націй проголосила 26 квітня 1986 року Міжнародним днем пам’яті Чорнобиля.
    Виповнюється сумна 25-та річниця Чорнобильської катастрофи. Біда, яка сталася вночі 26 квітня 1986 року неподалік старовинного українського містечка Чорнобиля, назавжди залишиться в пам’яті людей як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити й гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів. У ці дні звернена увага як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації. А це 3 млн. 100 тисяч співвітчизників, серед яких і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я, свого життя. Славних героїв Чорнобиля, цвіту нашого народу згадаємо хвилиною мовчання…

    (Звуки хронометра)
    (Хвилина мовчання)
    (Запалювання свічок)

    Ведуча. Сьогодні на Україні проводиться День національної жалоби. В усіх храмах дзвонитимуть дзвони. Пройде богослужіння в церквах, соборах, костьолах, синагогах. І жалібно дзвонитимуть дзвони…

    (Дзвони)

    Ведуча. Тож запаліть і Ви скорботну свічку на пам’ять. Ми закликаємо Вас – запаліть зараз, якщо можете, запаліть вдома ввечері – вшануйте пам’ять всіх, хто загинув внаслідок цієї страшної катастрофи. І пам’ятаймо їх, пам’ятаймо завжди.

    7-й читець. За днями дні – минув повільно рік,
    За днями дні – і двадцять п’ятий вже спливає…
    Нехай же лихо наше проминає
    І в світі не повториться вовік.

    Хай стане мир міцнішим у стократ,
    Хай над землею чисте небо буде
    Чорнобиль – попередження, набат,
    Його уроків людство не забуде.
    Прикріплення: 3114344.mp3 (173.4 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua

    Повідомлення відредагував ПВП - Среда, 19.10.2011, 17:51
     
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Творча сторінка » СЦЕНАРІЇ (сценарії проведення різноманітних еко заходів)
    • Сторінка 3 з 3
    • «
    • 1
    • 2
    • 3
    Пошук:

    Авторське право належить керівникам проекту та авторам матеріалів © 2024
    Сайт управляється системою uCoz