Потрібно написати програму табору по годинах (приблизно, по ходу
зрозуміло що буде уточнюватися), так би мовити канву, і закріпити
відповідальних (організацію, чи конкретну особу) за проведення.

ТЕРМІН ДО 1 ЛИПНЯ!!!!!!!!!!!!

Також пропоную заповнити анкету.
по-перше для того щоб ми могли відібрати учасників табору (якщо їх
буде достатньо багато)
по-друге для попереднього знайомства, щоб менше витрачати часу на
вже на місці.

1. Повна назва організації _______________
2. Адреса
- юридична_______________
- фактична _________________
3. Дата створення _____________
4. Дата
- реєстрації
- повідомлення
5. Керівний орган ________________
6. Прізвище, імя та по-батькові та контактні дані
- голови організації _________________________________
- керівника групи (що буде у таборі) ___________________
7. В чиїй структурі працює (стнанції юнннатів, станції туристів,
школи, будинки дитячої творчості, інше)____________________
8. Статус (обласний, районий, інше)______________
9. Кількість членів організації _________________________
10. Мета та завдання організації (зі Статуту, прямо по тексту)
_________________________________________________________
11. Проведені заходи (коротко)_____________________
12. Проведені заходи в 2008 році (дедально)____________________
13. Приймали участь, або проводили дитячі табори _______________________
14. Наявність туристичного спорядження _______________________________
15. Інше (можете щось добавити)_________________________

Додано (17.07.2009, 14:19)
---------------------------------------------
............Думаю, що "чим займається дорослий екорух" не є програмою табору, але
лише одним і з пунктів. Бо коли ми пишемо про ековиховання то тут мені
здається (хоч я не педагог за освітою) мають бути молодші діти 6, 7
клас (можна навіть залучати і 5 - якщо пішов у школу не у 6 років а в
7). Менші діти легше і ближче спиймають будь-які події, інформацію,
саму природу і її проблеми. Можливо їм важче знайти шляхи вирішення
цих еко проблем. Але вже говорили, що табір має бути ековиховним. І
головна ціль (хоч це неправильно звучить) навчити дітей любити
природу. Хоча , як кажуть навчити любити не можна, але ми повинні
шукати різні підходи до дітей (малюнок, фото, пісня, поезія, музика,
просте слухання співу птахів і т.д і т.д.). В одного сльозу може
викликати фото загиблої тварини в іншого суха інформація в пресі що
десь сталося масова загибель тварин. Ми повинні шукати підходи до
кожної окремої дитини. Можливо це і не стосується даного коментару,
але я трішки продовжу цю тему. В попередніх листах були повідомлення про
різне бачення екологічних ігор та інших заходів. Я писав, що ми
повинні ставити на перше місце любов до природи, до всього живого, що
нас оточує. Говорилося про те що екологічні ігри, вікторини, конкурси
несуть знання про природу, як вести себе на природі і таке інше. Але
скільки знаючих дітей нищить цю природу?. Саме слово ЛЮБОВ до природи
передбачає те, що людина не здатна завдати шкоди цій самій природі, не
від того що вона має великий багаж знань про неї, а чисто інстинктивно
вона це зробити не може через свою повагу, шану, любов до неї. Скажіть
чи наші прадіди мали великі знання, можливо вони не знали самого
слова екологія, але виховували своїх дітей з шаною до навколдишнього
світу. І це виховання було різноплановим - легенди, перекази та і
сама праця (в полі, в лісі) приймали в цьому участь

Думаю має бути і верхній поріг. Оскільки зараз по різному вчаться (я
вже запутався хто і скільки), тому так:
При 12 роках навчання 7, 8 та 9 класи
при 11 роках навчання 6, 7 та 8 класи...............

Додано (17.07.2009, 14:21)
---------------------------------------------
.............Я запропонував би зробити копії цих
фільмів на дисках і роздати їх кожній групі учасників, якщо це важко з
фінансової сторони, мжна переписати на флешки з якими приїде кожна
група (про це потрібно домовитись). Пропозиція Ваша
дуже цікава, і можна навіть піти дальше. Наприклад якщо у організацій,
які будуть представлені у таборі є фільми екологічного спрямування
вони їх можуть привести з собою. Тут на місці потрібно буде
організувати лише один компютер і переписати (хто що забажає) на їхні
носії інформації (будь-то флешка чи диск).

В додаток до цього можу запропонувати:
кожна організація може привести фільми про свою діяльність, якщо такі
фільми є
кожна організація (я думаю що це повинно бути обовязковим) привести
фотографії про свою діяльність. Ми в таборі навіть можемо виготовити
стінгазети де кожна організація розповість про себе. Ці стінгазети
(плакати, візитки чи як там іще їх можна назвати) можуть висіти в
таборі на протязі всього часу проведення табору..............

Додано (17.07.2009, 14:22)
---------------------------------------------
.............Щоб не писати новий лист у цьому ж запропоную свої думки які вже є з
приводу табору
- потрібно серед дітей НГО які будуть приймати участь провести міні
конкунрс на емблему та девіз табору.
Зі своїми пропозиціями стосовно емблеми та девізу (може бути пісня,
вірш, вислів) організації прибувають в табір і ми в перший день (або
на другий вранці) вибираємо кращий варіант.

Можливо це не пропозиція а зауваження, але воно має бути прийняте
всіма учасниками табору. Наша організація вже мала з цим невеликі
проблеми.
- всі учасники табору мають прийняти такі правила гри: у всіх
повідомлення в ЗМІ та у своїх звітах вони мають вказувати, що табір
проводить всеукраїнське дитяче екологічне обєднання а далі за текстом
вказувати (за бажанням) свою організацію, а не навпаки. Хоча це
обєднання ще не сворене, але воно по-перше на стадії створення,
по-друге це буде додатковою рекламою для цього обєднання. Тобто, ще
раз повторюся, на першому місці по тексту має йти ВЕР, а потім будь
яка організація може вказати себе, як учасника цього заходу...........

Додано (17.07.2009, 14:24)
---------------------------------------------
.................Стосовно програми. Ви пишете про прибирання та інші заходи про які
писав я. Я мав на увазі що програма має бути насиченою. Прибирання чи
інший захід не має бути основним. Він має бути одним компонентом з
низки заходів. Чому б нам на протязі табору (будь-то 14 чи 5 днів)
пару годин не присвятити тому, щоб прибрати прилеглу територію. Чому б
нам не вийти в місто і провести анкетування населення (щоб діти потім
зробили якісь узагальнення, висновки, дослідження). Те що жителям
говорити про еко проблеми також непотрібно, я також згіден, вони
можливо знають більше за нас. Тут малося на увазі інше - щоб діти
вміли говорити з дорослими, вміли доноситу свої думки і переконувати
інших. Це таж сама школа лідерства на практиці. Це не є якийсь
американський тренінг, який ми проведемо - а де результат. Власне ми
повинні навчити дітей іти в маси і говорити (як кажуть в народі, щоб
був добре підвішений язик), вміти висловлювати свої думки, вміти
переконувати маси і т.д.
Ми проводили анкетування в свої таборах з відпочиваючими які
відпочивали біля озера, і власне забруднювали його. Я Вам пряму скажу,
що ці анкети нікуди не пішли - це було чисто для внутрішнього
використання, діти могли написати якісь реферати в себе в школі
зробити якийсь аналіз, зробити висновки. Але основне було те, що діти
розмовляли з дорослими, і це було набагато ефективніше ніж коли ми
дорослі говорили з тими самими відпочиваючими.
Стосовно того, що табір має бути 5 днів. Я думаю що це замало. Це не є
приїзд в готель чи гуртожиток. Тут - заїзд, на другий день відпочинок
і знайомство з територією з людьми. Планувати на другий день якісь
акції марна справа. Так само відїзд. Я думаю має бути мінімум 10 днів.................

Додано (22.07.2009, 09:31)
---------------------------------------------
Думаю, що вже всім стало зрозуміло, що табору у Бучаку не буде. Це мабуть було відомо вже давно, просто ми самі себе абманювали. Не можна, як кажуть у нас, затягувати на такий захід людей за "вуха". Та і ті організації, що добровільно дали згоду на участь у таборі, мабуть зібралися не в табір екологічного виховання, а на курорт - де все оплачено, все підготовлено, тільки приїзджай і відпочивай.
На сьогоднішній день думаю є більш актуально вести мову про проведення такого табору в наступному році.
По-перше потрібно розподілити обовязки і знати хто чим займається
По-друге розробити анкету учасника (та що я надсилав, була розроблена поспіхом - її можна взяти за основу) і для участі у таборі проводити відбір організацій. При проведені першого такого табору думаю обовязковою умовою участі буде досвід проведення таборів або хочаб досвіт туристичних походів А ТАКОЖ НАЯВНІСТЬ ТУРИСТИЧНОГО СПОРЯДЖЕННЯ.
Візьму на себе сміливість і хочу запропонувати провести такий табір на Львівщині, якщо будуть інші пропозиції пропонуйте.
Попередньо це може бути Бродівський район біля с. Станіславчик на березі р. Західний Буг. Там у нас є досить потужний осередок організіції і, як вони кажуть, є чудові місця для провдення таких заходів. Якщо буде згода учасників можу більш детально написати про свої задумки стосовно наповнення набору і ці місця (можете знайти на карті).
Ініціативну групу пропоную створити з
О.Субботін.
Т.Булат
А.Єлькін
Ще одна, поки що, як пропозиція - думаю умовою участі повиннно бути активність учасників табору. Дитячі екологічні організації, що виявлять бажання приймати участь таборі, повинні прийняти участь і в наповненності цього табору різними заходами. Можна було б навіть щоб кожна організація-учасник взяла б на себе один день. Тобто загальні заходи розробляє ініціативна група, а організації-учасники пропонують свої заходи (і орієнтовну тривалість цього заходу), які ми включаємо в програму. Доречі я про це вже писав.
Думаю на цьому поки що все.
По-перше чекаю відповіді стосовно моїх пропозицій. Якщо буде згода проводити такий табір, то повідомте про свою згоду ввійти в ініціативну групу, і кого ще можна включити (хоча думаю і запропонованих мною людей буде достатньо, якщо звісно вони дадуть згоду).

Додано (14.08.2009, 13:52)
---------------------------------------------
Н А М Е Т О В І Е К О Л О Г І Ч Н І
Т А Б О Р И Т А Е К С П Е Д И Ц І Ї
Поважне, дбайливе ставлення до природи – одне з головних правил поведінки туристів. Ніколи не треба забувати, що під час мандрівок та екскурсій турист знаходиться в гостях у свого вірного друга – природи. Тому не слід робити нічого такого, що ви вважали б незручним робити в гостях.
В лісі часто можна побачити купи сміття, і чим ближче до селищ, тим їх більше. Щоб цього не було, не потрібні мільйони, не потрібно будувати очисні споруди, потрібна висока екологічна культура, культура спілкування з природою. Не засмічуйте туристські маршрути, місця відпочинку. Покидаючи привал, знищіть або заберіть з собою сміття, уривки паперу. Консервні банки потрібно або закопати (попередньо пропаливши у вогнищі), або забрати з собою. Ні в якому разі не бийте пляшки або інший скляний посуд. Пам’ятайте, що кинутий папір лежить в лісі два роки, а консервна банка або бита пляшка може поранити руки через сотні років. Не кидайте поліетиленових пакетів, вони майже не розкладаються мікроорганізмами!
Уникайте будь-яких пошкоджень рослинності по берегах річок, озер, водоймищ – тут вона відіграє важливу водоохоронну роль. Будьте обережні з вогнем біля лісу: пожежа загубить ліс і зробить беззахисною землю, лісових тварин, знищить рослини. Є в природі ділянки еродованої землі – ні в якому разі не робіть стоянок на цих ділянках, в такому разі ви прискорите процеси ерозії. Уникайте витоптування трави, рубки або пошкодження рослинності біля верхівок ярів, на схилах пагорбів. Тут рослинність сприяє закріпленню ґрунту, зупиняє ріст ярів. Бережіть ґрунт – нашого годувальника! Не рубайте на маршрутах живі дерева і кущі, не ламайте гілляк, не ріжте кору – це шкодить рослинам і губить їх. Не втручайтесь в життя лісу з сокирою і ножем. Щоб виростити дерево, потрібні роки і роки, а знищити його можна в одну мить. Не споруджуйте в поході з живих дерев і кущів курені, схованок, не використовуйте зелених гілляк дерев на підстилку. Їх вам добре замінять надувні матраци, спальні мішки, поролонові підстилки. Уявіть собі, що залишиться від лісів, якщо кожна туристська група буде рубати живі дерева на кілки для куренів та багаття. Підраховано, що один турист за день витрачає на свої потреби в середньому 0,13м3 деревини. Це в рік – понад 4 млн.м3! Дбайливо ставтесь до всіх тварин, які зустрілися вам на маршруті. Людині корисні і ропухи – вони знищують багато комах, що завдають шкоди, і змії – вони знищують мишей, і дощові черв’яки , які поліпшують ґрунт. Незвичайний або огидний вигляд тварини, страх перед нею не можуть служити підставою для її знищення. Пам’ятайте, що не існує корисних і шкідливих тварин. Кожна тварина може бути корисною і шкідливою в залежності від стадії розвитку, чисельності, сезону тощо. А природі вони всі потрібні! Якщо хочете почути спів птахів, побачити лося або білку, по-справжньому відпочити в лісі – не беріть з собою в ліс транзистор або магнітофон, не створюйте зайвого шуму. Слухайте тишу лісу, спів птахів, цвіркотіння коників – це чудова музика! Турист не має права байдуже дивитись на псування природи, він зобов’язаний зробити все для захисту тих місць, де проходять маршрути. Один з найкращих видів суспільно-корисної діяльності туристів – це трудовий внесок в охорону природи: участь в посадках дерев, кущів, догляд за лісом, допомога диким тваринам, відтворення природних ресурсів.
Положення про дитячий екоосвітній наметовий табір
1.Загальні положення
1.1.Це положення діє на підставі чинного законодавства, Законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про громадські об’єднання”, „Про сприяння соціальному становленню розвитку молоді в Україні”.
1.2.Наметовий табір – це форма екоосвітньої роботи з дітьми та молоддю з можливим використанням саморобних засобів і конструкцій для побутових потреб, які не завдаватимуть шкоди довкіллю і є безпечними для життя і здоров’я людей.
1.3.Наметовий табір може бути створений державними установами, громадськими об’єднаннями, молодіжними та дитячими організаціями, іншими юридичними особами (далі – засновник табору), як самостійна одиниця або на умовах договору з діючими стаціонарними оздоровчими таборами, базами відпочинку, санаторіями та інш.
2.Організація та умови діяльності.
2.1.Табір розміщується, як правило, за містом, в екологічно чистій зоні, безпечній для проживання, пристосованій для змістовного відпочинку і роботи табору.
2.2.Організація діяльності з підготовки й проведення табору, зміст програм та форм їх реалізації виходить із статутних і внутрішніх документів засновника.
2.3.Термін роботи табору визначається установою, що організовує табір.
2.4.Набір дітей до табору здійснюється на підставі заяви від батьків, медичної довідки про стан здоров’я та інших документів, визначених організаторами табору.
2.5.Вік дітей та молоді визначається організацією, що проводить табір, залежно від тематики змін, плану та змісту роботи табору.
2.6.Зміст роботи табору визначається програмою й базується на засадах розвитку національних та культурно-історичних традицій, пріоритету загально - людських духовних надбань та цінностей, всебічного виховання особистості.
3.Обладнання, утримання та фінансування табору
3.1.Вимоги до території, правила прийому наметового табору визначається даним положенням та санітарними нормами, що враховують специфіку даних таборів.
3.2.Для влаштування табору використовуються стаціонарні та похідні намети, курені, землянки тощо.
3.3.Витрати по утриманню табору несуть установи, організації, яким підпорядкований табір.
3.4.Табір користується правами юридичної особи або права юридичної особи відносно табору здійснює установа, організація, яка його створює.
3.5.Наметовий табір, як форма роботи з дітьми та молоддю, згідно чинного законодавства України, звільнений від оплати податку на землю, на якій він розташований.
3.6.Установа, організація, до якої належить табір здійснює перевірку господарсько-фінансової діяльності, контролює фактичну наявність й облік матеріальних цінностей, стан фінансових документів і звітність.
3.7.Організація – засновник забезпечує адміністрацію наметового табору відповідною документацією (акт про приймання табору, штатний розклад, кошторис витрат, санітарний паспорт, інструкції з техніки безпеки, профілактики травматизму і попередження нещасних випадків тощо).
4.Кадри. Умови роботи працівників.
4.1.Підбір кадрів здійснює начальник табору у відповідності з завданнями по вихованню, метою та змістом програм діяльності табору.
4.2.Форма, система та розміри оплати праці здійснюються відповідно із домовленістю між працедавцем і працівником.
4.3.Штатний розклад наметового табору затверджується начальником табору з урахуванням специфіки, обсягу і умов роботи конкретного табору та за наявності коштів. До штатного розкладу можуть вводитись додаткові посади працівників.
4.4.На штатні посади приймаються особи, які досягли 18 років, діяльність яких визначається посадовими інструкціями.
4.5.Підлітки, які досягли 14-літнього віку, за їх бажанням та згодою батьків або осіб, що їх замінюють, можуть прийматись у табір для виконання легкої допоміжної роботи.
4.6.При прийомі на роботу, кожен працівник повинен надати медичну довідку про стан здоров’я, бути ознайомлений з умовами праці, правилами внутрішнього розпорядку, посадовими обов’язками.
4.7.Для працівників наметового табору встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Начальник табору може встановлювати пільги для працівників.
5.Охорона життя та здоров’я дітей і молоді.
5.1.Відповідальність за життя та безпеку дітей та молоді несе адміністрація табору.
5.2.При прийнятті на роботу працівники табору проходять обов’язковий інструктаж з техніки безпеки, профілактики, попередженню нещасних випадків, дотриманню санітарно-гігієнічних правил.
5.3.Споруди, будови і приміщення табору обладнуються протипожежними та вогнегасники засобами. У таборі повинні бути розроблені плани евакуації дітей на випадок пожежі й стихійного лиха.
5.4.Працівники табору, діти та молодь повинні суворо дотримуватись дисципліни, режиму дня, планів оздоровчо-виховної роботи, використовувати внутрішнього розпорядку.

Додано (16.08.2009, 14:44)
---------------------------------------------
Н А М Е Т О В І Е К О Л О Г І Ч Н І
Т А Б О Р И Т А Е К С П Е Д И Ц І Ї
Що таке табір? Для одних він – тимчасове містечко, яке легко зняти в будь-яку хвилину; інші сприймають його як можливість допомогти природі і взнати багато цікавого про неї. Життя нерідко кидає нас у вир труднощів, тому навички, набуті під час перебування у таборі, можуть стати у пригоді в різних непередбачених ситуаціях.
Ще давня людина винайшла кілька прекрасних приладь, що, вдосконалюючись, переросли у добре відомі нам предмети, без яких побудову наметового містечка неможливо уявити. Уміле і безпечне використання їх тільки допоможе Вам знайти шлях до якнайкращої організації життя серед природи.
Насамперед зосередьмо увагу на таборовому інвентарі. За призначенням його можна розділити на індивідуальний та груповий. Для ефективного і правильного використання індивідуального чи групового інвентаря слід пам’ятати і дотримуватись правил їх використання та зберігання.
Добрим є той табір, який починається відразу після закінчення попереднього аналізу допущених помилок, що безпосередньо залежать від самих організаторів. Найбільш поширена помилка – невдало вибране місце для табору. Пропонуємо декілька порад для тих, кому ще бракує досвіду.
Вибираючи місце для табору, пам’ятайте:
- віддаленість від природних джерел води затрудить Вам побут і водночас надто близьке розташування табору до річки небажане як з екологічних міркувань, так і з питань безпеки табору;
- розташуйте табір не надто далеко від населеного пункту, бо можуть виникнути непередбачені обставини (наприклад, хвороба учасника), коли потрібне негайне втручання лікаря, чи транспортування учасника до медичної установи;
- місцевість має бути рівною і придатною для встановлення наметів та інших допоміжних споруд;
- не рекомендується встановлювати намети на схилах, урвищах, а також у ярах;
- велику небезпеку для життя учасників табору становлять розташовані занадто близько високовольтні лінії електропередач, нафто- чи газо- проводів.
І, напевно, безглуздим буде нагадування про необхідність розташування таборів поруч з лісом, бо інакше величезні труднощі при пошуках хмизу для вогнища і кухні чи дерев для таборових споруд, зроблять виховну працю другорядною.
Пропонуємо декілька практичних порад щодо розташування наметів і таборових споруд:
- кухня може розташовуватись трохи осторонь від наметів, місця занять і ще далі від майданчиків збору. В єдину систему допоміжних споруд для кухні, які мають знаходитися неподалік від неї, вартує включити яму для відходів, холодильник для зберігання продуктів, що швидко псуються, тент для переведення занять у дощову погоду, господарський тент, у якому крім продуктів, могли б зберігатися таборові інструменти;
- обов’язково потрібно розділити місце миття посуду та вмивання учасників табору, причому вмивання має бути розташоване ближче до витоку річки;
- лятрину краще влаштовувати на відстані п’ятдесят-вісімдесят метрів від шатер у відносно густій і водночас легко доступній частині лісу;
- місце для збору добре розташовувати неподалік від ватри на відкритій ділянці лісу або поляні;
- місця занять, кухня можуть обладнуватися лавками, столами чи стільцями, які виготовляються учасниками табору чи експедиції.
Організаторам табору необхідно потурбуватись про безпеку застосування відкритого вогнища. Місце вогнища обкопують, обкладають камінням. Щоб не залишати після себе слідів, потрібно акуратно знімати дерен і після закінчення табору класти його на місце багаття. Пам’ятайте, що приготування страв на кухні не вимагає великого вогнища. Таборову ватру слід влаштовувати на поляні на безпечній віддалі від дерев. Для харчових відходів викопуємо яму. Для відходів іншого роду (скло, бляшанки) виготовляємо смітники. Таке сміття після закінчення табору необхідно забирати зі собою, щоб викинути у смітник в населених пунктах.
Щоб забезпечити від негоди, намет слід акуратно обкопати по периметру. Над шатром розвішують тент (церату) так, щоб він не доторкався до намету. Під шатром необхідно
помістити підстилку (церату). Для збереження тепла у прохолодний період року перед наметом споруджують рефлектор.
Розпочнемо розповідь з вогнища. На таборі воно служить не тільки для приготування їжі, але для обігрівання, сушіння одягу, подачі сигналу. Щоб ватра не диміла, потрібно використовувати сухе паливо – хмиз осики, берези, дуба, вільхи. До вогнища має бути вільний доступ повітря. Багато диму дає смолиста деревина: сосна, ялина, кедр. Не рекомендується розпалювати вогонь під деревом, що вкрите снігом, бо від тепла він може обвалитися. Небезпечно розводити ватри в лісі на кам’янистих розсипах, в яких нагромаджується лісовий мотлох. Якщо він загориться, то погасити пожежу буде важко. За призначенням вирізняють три типи вогнища:
А) „ямка”. Вогнище зручне для приготування їжі, не вимагає багато дров. Для збереження тепла яму доцільно викласти камінням. Щоб дрова у вогнищі добре горіли і не диміли, поруч можна викопати другу яму з вузьким каналом до вогнища для доступу повітря. В горах, де важко викопати яму, вогнища обкладають камінням, залишивши з навітряної сторони отвір для доступу повітря. Для збереження тепла жарини прогорілого вогнища треба засипати попелом і трохи землею. Жар у цьому випадку зберігається протягом 10-12 годин;
Б) „піраміда”. Застосовується для сигналізації. Дає велике полум’я, яке швидко прогоряє. Піраміда придатна для швидкого обігрівання, сушіння одягу та взуття;
В) „колода”. Вогнище зручне для довгого обігрівання. Використовують товсті, рівні колоди. Швидкість прогоряння можна регулювати, розсуваючи чи зсуваючи нижні колоди.
Заблудитись у лісі може кожний. Тому треба вміти орієнтуватись на місцевості. Сторони світу найкраще, безумовно, визначати по компасу. Але якщо ви забули його вдома, є ще декілька методів визначення сторін світу.
Сторони світу можна визначити по сонцю: в середніх широтах влітку воно сходить на північному сході, заходить на північному заході, взимку – на південному сході і південному заході. На сході і заході сонце знаходиться тільки в дні , близькі до рівнодення.
Орієнтуватися по сторонах світу можна і по наручному годиннику. Для цього годинник треба годинниковою стрілкою направити на сонце, кут, створений стрілкою та напрямом на цифру 12, поділити навпіл, бісектриса кута буде вказувати на південь. До 12 годин південь буде вправо від сонця, після півдня – вліво.
Мохи та лишайники не люблять тепла, вони густіше ростуть на північній стороні стовбурів, скель, каміння. Кора дерев також грубіша і темніша з північного боку. Південний бік мурашника більш похилий. В жарку погоду живиця більш витікає на північному боці сосон і ялин. Після дощу на стовбурах дерев з північного боку утворюється вертикальна темна смуга – від нерівномірного висихання кори.
Якщо ранку ви підходили до лісу і бачили свою тінь, а до полудня вона часто потрапляла вам на очі, то після полудня, повертаючись додому , ідіть так, щоб тінь знову була перед вами, - сонце за день встигло зробити по небу коло.
Орієнтуватися в лісі можна і по квартальних стовпах. Ребро між двома сусідніми гранями з найменшими цифрами завжди вказує на північ, найбільшими – на південь.
При вражені блискавкою треба енергійно розтерти шкіру рук, ніг, тулуба, зігріти потерпілого, дати понюхати нашатирного спирту, при необхідності зробити штучне дихання та закритий масаж серця. Неприпустимо закопувати потерпілого або обкладати його землею. З усіх дерев блискавка найчастіше вражає дуб. Із 100 ударів блискавкою на дуб припадає 54, на тополю – 24, ялину – 10, сосну – 6 , бук – 3, липу – 2, акацію – 1, але небезпечно під час грози знаходитись під будь-яким поодиноким деревом.
Кліща, що вгризся в тіло, не слід виривати, його щелепи можуть залишитися в шкірі і викликати потім нарив. Це місце треба змазати йодом, олією, гасом, одеколоном – він сам відпаде, або допомогти йому – легко витягнути.
Небезпека укусу дрібної неотруйної тварини в тому, що в ранку може потрапити інфекція від решток їжі, що розклалися. Тому ранку від укусу необхідно зразу ж промити дезинфікуючим розчином.

Н А М Е Т О В І Е К О Л О Г І Ч Н І
Т А Б О Р И Т А Е К С П Е Д И Ц І Ї
Туризм і природа – поняття нероздільні. Турист отримує від природи багато корисного – здоров’я, чудовий настрій, емоційний заряд, знання, навички. Мальовничі місця, рослинний і тваринний світ благодійно діють на людину, його фізичний та емоційний стан. Турист захоплюється красою дібров та лісових озер, барвистими квітами, метеликами і птахами. Звуки, кольори, запахи не можуть ніколи залишати байдужими.
Техніка туризму охоплює ряд прийомів, які дають можливість влаштовувати привали, орієнтуватись на місцевості надавати першу медичну допомогу, раціонально і безпечно пересуватись у різній місцевості і при різній погоді, долати природні та штучні перешкоди.
ВОДА: Відомо, що головною потребою людського організму є вода. Наш організм на 75% складається з води. Приведемо для порівняння: без їжі ви можете прожити 3 тижні, без води – 3 дні. В середньому людина за добу витрачає 1-3 літри води. При захворюванні діабетом витрати зростають. Щоб зберегти воду в організмі: старайтесь уникнути фізичних навантажень. Тільки відпочинок; не куріть; тримайтесь в холодку чи тіні; не лягайте на гарячу поверхню; не їжте, або їжте мало. Не їжте жирної їжі (адже процес травлення забирає багато води); не пийте алкоголю; не говоріть багато, дихайте через ніс. При пошуках води пам’ятайте, що більшість тварин постійно споживають воду. Велика рогата худоба ніколи не буває далеко від води. Добрим індикатором води є також комахи. Але ніколи не довіряйте водоймам без зеленої рослинності, до яких не ведуть сліди звірів. Такі водойми можуть бути отруйними. Завжди кип’ятіть воду перед вживанням. Необхідну вам воду можна дістати такими способами: збір роси і дощу; конденсація. Корені рослин і дерев дістають воду з ґрунту. Але часто підгрунтові води лежать досить глибоко від поверхні. Нехай дерева помпують вам воду, а ви отримаєте її з пластикових торбинок (надітих і зав’язаних на гілках, кущах); сонячний дистилятор. Викопайте яму діаметром 1 м і 0,5 м глибиною. Помістіть збірник води посередині ями. Накрийте яму пластиком і закріпіть пластик каменями. Під дією сонячного проміння температура повітря і ґрунту під плівкою підвищиться. Волога почне конденсуватися на внутрішній поверхні плівки і стікати в збірник. Вночі пластик охолоджується швидше ніж повітря, тим самим ви зможете отримати достатню кількість води. Такий дистилятор протягом доби дає до 0,5л води. Пам’ятайте! Коли у вас велика спрага і ви довго не пили, не пийте все відразу. Спочатку зробіть один маленький ковток, а потім, після паузи, ще кілька. Швидке споживання великої кількості води може викликати у вас блювання.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: В наших краях небезпечною є тільки гадюка звичайна. Ця змія найчастіше уникає зустрічі з людиною. Вона ще здалеку відчуває теплове опромінення людини і трясіння землі і втікає. Але коли температура повітря знижується до 8-100С активність гадюк зменшується. Якщо ж випадково наступити на неї, вона може вкусити. Особливо страждають від укусу гадюки діти. Потерпілому слід надати першу медичну допомогу: накласти шину на укушену кінцівку, щоб забезпечити її повну нерухомість; утримувати потерпілого в лежачому положенні; давати йому великі дози теплого питва. Основне ж – якомога швидше доставити потерпілого у лікарню, де йому введуть проти отруйну сироватку. Своєчасне її введення швидко знімає симптоми отруєння.
ВОГОНЬ: Якщо сховок дає людині можливість зберегти тепло, то вогонь дає саме тепло, тим самим рятуючи від переохолодження. Крім того, вогонь дає світло, психологічний комфорт і можливість варити їжу. Як же добути вогонь, коли у вас немає сірників? Найпростіший спосіб: використання сфокусованих сонячних променів. Такі пучки дають лінзи, які можна витягнути з фотоапарата, бінокля чи ін. Лінзою можуть служити і уламки розбитої пляшки. Якщо лінзи під руками не виявилось, випробуйте спосіб розпалювання вогню тертям дерева об дерево. Для цього беруть лук (палку з натягнутим шнурком), дошку, в якій роблять дірку, і палку, на яку зверху тиснуть дерев’яним держаком. В дірці вирізають невеличке місце для гнізда. Палку крутять доти, доки не загориться гніздо. Веретено мусить бути з твердого дерева: дуб каштан, ясень, бук, дошка – з м’якого: сосна, осика, береза. Гострий кінець веретена треба сильно притиснути. Коли вогонь не з’являється, тоді, можливо, гніздо надто вогке, або заслабкий тиск на веретено. Цей спосіб добування вогню потребує практики і терпіння. Інший метод добування вогню тертям: паличку, яка треться об дошку, рухаємо руками. Якщо вам вже вдалося добути вогонь, киньте на ніч багато дров, щоб зранку на жарі було легше розпалити вогонь знову. Зручно використовувати рефлектор для вогню, який буде відбивати тепло в потрібному напрямку.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: Якщо поблизу немає джерела чи струмка, а тільки замулена водойма або болото, на його березі треба викопати ямку, поступово вона наповниться відфільтрованою водою, два-три рази воду треба повністю вичерпати, після цього можна утамовувати спрагу. Взагалі воду з природних водойм краще пити через фільтр, яким може служити звичайна носова хустинка. Справа в тому, що у воді можуть бути личинки небезпечних для людини паразитів, яких не можна побачити неозброєним оком. З тієї самої причини не слід смоктати травинок, особливо біля водойм.
ЗАХИСТ: Всі потуги вижити і вийти до людей стануть марними, якщо не зуміти захистити себе від непогоди. Переохолодження, викликане вітром, дощем приведе до хвороби або й смерті. Сховища можуть бути природними (печера, дупло) і штучними. Треба пам’ятати, що захист, вогонь, вода, їжа пов’язані між собою, тому треба вибирати місце для сховища так, щоб можна було з найменшими затратами сил готувати їжу та слідкувати за вогнем. Напевне, найбільш відомий вид сховища - юрта. Зв’язують її на землі, вгорі роблять дірку для виходу диму. Для міцності і стійкості сховища добре використовувати каміння. Для більш ефективного захисту з навітряного боку можна поставити подвійну стінку.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: Останніми роками зареєстровано багато випадків отруєння грибами. На наш погляд, вони пояснюються потраплянням у козубець отруйних грибів і, найчастіше, блідої поганки. Цей смертельно отруйний гриб часто „маскується” під зелену сироїжку, сіру рядовку, печерицю, але тільки бліда поганка має з внутрішнього боку рубчасте кільце на ніжці. Проте не тільки бліда поганка може привести до лиха. Є ще ряд небезпечних грибів, які можуть викликати отруєння. До речі, можна отруїтися і їстівними грибами. Тому під час збору грибів треба дотримуватись певних правил: а) гриби краще зрізати низько над землею, присипаючи місце відрізу землею. Деякі (білі та ін.) можна відкручувати, але ні в якому разі гриби не можна виривати, бо руйнується грибниця; б) у пошуках грибів не слід переривати лісову підстилку – можна також пошкодити грибницю, зміниться температурний режим, вологість, плодові тіла грибів довго не з’являться на цьому місці; в) не можна збирати старі, зруйновані, „червиві”, незнайомі гриби. Треба завжди дотримуватись головного правила грибника: „Маєш сумнів – не бери гриба!”; г) неприпустимо збивати, руйнувати неїстівні гриби , їх з’їдають лосі, олені, білки, клюють глухарі, тетеруки, сойки, куріпки. Отруйні гриби служать тваринам ліками; д) не можна брати отруйні гриби руками. Нам відомий випадок, коли хлопчик давив мухомори руками і одночасно збирав і їв суницю. Хлопчик отруївся, його ледве врятували; е) зібрані гриби треба переробити (ретельно очистити, промити, двічі по 15 хвилин відварити, воду злити) на протязі того ж дня. Зберігати сирими їх не можна.
МОТУЗКА: При подоланні перешкод часто застосовують капронові шнури: основні (товщиною 10-12мм, довжиною 30-60м) і допоміжні (товщиною 6-8мм, довжиною 30-60м і 3-5м). Їх використовують при наведенні переправ, організації спуску і підйому по схилу, для страхування на небезпечних ділянках маршруту, транспортуванні, враховуючи товщину, міцність, термін служби. Шнури є обов’язковою частиною групового спорядження у технічно складному поході. Зв’язують шнури за допомогою вузлів. Їх є багато видів і кожен з них в’яжеться з певною метою. До основних характеристик вузлів відноситься їх швидкість зав’язування, легкість розв’язування, саморозв’язка, величина послаблення міцності шнура при постійному і перемінному навантаженні, здатність затягування. Головною властивістю вузлів є їх функціональність. Відповідно до функцій, яким вони служать, вузли діляться на такі групи: для зв’язування шнурів (прямий, ткацький, академічний, брамшкотовий); для обв’язки (булінь, вузол „провідника”, подвійний вузол „провідника”, вузол провідника „вісімкою”, серединний провідник); допоміжні („удавка”, схоплюючий, стремено, карабінний вузол (Бахмана)).

Успехов!

Дякую за допомогу!

Читать дальше (а также смотреть фото и видео) >>>>

Наталя Кумиш

ЯК ПРОВЕСТИ ЕКОТАБІР

Багато неурядових екологічних організацій України визначили для себе пріоритетним напрямком діяльності екологічну освіту та екологічне виховання. Однією з дієвих форм цих напрямків є організація і проведення різноманітних екологічних таборів, які дозволяють мінімальним коштом зібрати велику кількість учасників і виконати завдання, пов’язані з моніторингом охоронюваних територій, подоланням роз’єднаності між НГО, оздоровленням і відпочинком, благоустроєм місць масового відпочинку тощо. Умовно такі табори можна поділити на декілька видів.
1. Міжнародні екотабори, в яких збираються представники НГО не лише з України, але й з близького і далекого зарубіжжя. Прикладом таких таборів можуть бути табори, організовані більш досвідченими організаціями: «Острів» («Клуб «Компас», м. Київ), «Байдарський» (ДМЕО «Гея», м. Севастополь), «Ойкос» («Довкілля», м. Київ), «Екотопія» (EYFA, Голландія) та інші.
2. Екологічні табори місцевого і регіонального значення, що як правило, створюються для розв’язання локальних завдань однієї чи кількох організацій.
І ті, й інші є дуже корисною, необхідною формою спілкування, де неможливо залишатися глухим і сліпим до тих проблем, якими людство завдало клопоту її ВЕЛИЧНОСТІ ПРИРОДІ.
Хотілося б дещо зупинитися на суті організації наметових таборів. Останнім часом термін «табір» - почав застосовуватися не лише для підсумкових форм роботи, але й там, де доцільніше було б назвати захід «походом» чи «експедицією», виходячи з цілей, завдань, кількості учасників і терміну проведення. Можливо, табори – більш прийнятна для міжнародних фондів форма проведення дозвілля екологів. Що ж, мабуть у цьому є якийсь сенс. Адже без фінансування важко було б організувати будь-що, тим більше, що на місцевому рівні нині «не до жира – были бы живы» (російське прислів’я). отримати якісь кошти від державних структур практично неможливо. Тому й плинуть рікою «тимчасові й постійні екологи» до усіляких фондів з єдиною заповітною мрією дістати, попросити чи «вибити» гроші. А як назвати захід – значення немає, головне – сподобатися доброчинцеві.
От і виходить, що «тусовка» починає погано орієнтуватись в нескінченому потоці таборів і «таборят» та суне «туди – не знаючи, куди і за тим, не знаючи за чим».
Ми вже мали клопіт зустрічати групи, які плутали польовий наметовий табір з відпочинком у курортній зоні південного берегу Криму. І змушені були на місці вирішувати питання, пов’язанні з забезпеченням туристичним спорядженням, посудом, навіть харчуванням, хоча в документах, розісланих учасникам табору, все це було чітко зумовлено.
Так от, в моєму розумінні «табір» - це більш глобальна форма проводження часу екологів, в якому збирається від сорока учасників для виконання загальних завдань, спрямованих на розв’язання екоосвітніх, виховних і наукових проблем.
Організацію і проведення таборів можна розділити на кілька етапів.

ПІДГОТОВЧИЙ

Це дуже відповідальний період у підготовці майбутнього табору. Передовсім необхідно визначити головну мету, відповісти на запитання: кому і навіщо все це потрібно. Далі, виходячи з поставлених завдань, виділити основні напрямки підготовчих заходів. Якщо поряд із екоосвітніми, виховними й оздоровчими завданнями організація має й наукові цілі, то підготовку табору непогано було б починати з добору наявного матеріалу по району планових досліджень (вивчення літературних джерел, консультації з ученими, підготовка картографічного матеріалу, визначення ступеня вивченості питання, робота з архівними документами тощо. Дуже важливо грамотно продумати перелік необхідного обладнання й спорядження, як для наукових досліджень, так і для забезпечення табору в цілому (особисте й групове спорядження, комплектація обладнання для наукових досліджень, ремонтний набір, аптечку). Важливе місце посідає питання організації повноцінного харчування. Необхідно розрахувати повний раціон на час проведення табору, продумати питання закупівлі продуктів чи доставку їх на місце базування. Щодо проведення наметових таборів у посушливих районах, до яких, наприклад, належить Крим, то особливу увагу у підготовці таких таборів потрібно приділити питанню забезпечення дровами, примусами та питною водою. При підготовці до Міжнародного табору "Байдарський" було проведено 3 акції з ліквідації наслідків лісової пожежі на "підшефному горільнику" з метою вивезення на місце проведення табору горілих дров, придатних як паливо. Ще, звичайно, потрібно мати терпець і підготувати масу корисних документів:
- список учасників, відповідно до поданих заявок. У своїх таборах ми надаємо перевагу НГО, які займаються тими ж проблемами, що й "Гея", до того ж намагаємося, щоб до табору приїздили представники з різних регіонів України й країн близького зарубіжжя, аби здолати роз'єднаність між ними. Так в 1995-1996 роках в наших таборах ("Байдарський", "Блакитна стрічка") взяли участь екологічні організації: "Екошкола" (м. Рівне), "Екоцентр" (м. Харків), "Зелений рух Донбасу" (м. Артемівськ), "ЕкоПраво-Львів", "Мурашник" (м. Київ), "Зелене досьє" (м. Київ), "ЕВЦ "Юні корн" (м. Київ), "Terra Nostra" та "Gutta" (Молдова);
- графік руху по навчальних станціях. Скласти вирішення проблем, пов'язаних з із забезпеченням питною водою й налагодженням роботи транспортної диспетчерської служби;
- календарний план проведення табору. Складання такого документу є дією з планування усіх заходів, передбачених програмою табору. Працюючи з планом, можна точно розрахувати, скільки часу потрібно на виконання спеціальних завдань і скільки залишається на дозвілля;
- план наукових досліджень і план розважальних заходів є складовими частинами загального календарного плану. На жаль, не завжди наперед сплановані заходи реалізуються повністю. Навіть погода може внести свої корективи й змусити перебудовувати план так би мовити "на ходу". Влітку 1996 року ми планували роботу гідрохімічної навчальної станції на річці Нижня Бага. Спільно з нашими активістами готувалися до неї й молдовські - з організації "Gutta". Але літо видалося надто посушливим, і річище висохло. Ми змушені були змінити напрямок роботи станції, організувати там навчальні заняття з техніки подолання водних перепон. Природно, ця ситуація змінила не тільки наші плани, але й графік руху груп, оскільки групі з Молдови довелося пересуватися разом з усіма учасниками табору, що, загалом, не планувалося;
- інструкцію з техніки безпеки скласти з урахуванням всіх тонкощів, характерних для контингенту учасників і району проведення табору. Такий документ необхідний для того, щоб познайомити учасників з правилами побуту в польових умовах, рослинними і тваринним світом, які можуть бути небезпечними для здоров'я та життя, правилами поведінки на воді;
- роздрукувати методики з окремих польових екологічних досліджень. У нашому таборі користувався особливим попитом методичний посібник "Пособие для екотуриста", виданий ДМЕЦ "Гея"
Спільно з екологічним видавничим центром "Юні корн" за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.;
- узгодити з природоохоронними і відомчими організаціями місця проведення табору. Нам було простіше отримати такі дозволи, оскільки маємо Договори про співробітництво з Севастопольським і Куйбишевським Держлісгоспами, на території яких базувалися наметові табори.
Не завадить провести семінар з підготовки інструкторів і ведучих, які безпосередньо спілкуватимуться з учасниками табору.
Тепер можна обрахувати, у що обійдеться вся радість (складання бюджету) і - "по одежке протянем ножки" (російське прислів'я). лише після всієї підготовчої роботи можна розпочинати.

ПРОВЕДЕННЯ ТАБОРУ.
Тут було б доцільно згадати ще одне російське прислів’я – «что посеешь – то пожнешь». Успіх проведення табору залежить від того, наскільки організатори добре його підготували, від тих об’єктивних і суб’єктивних причин, що супроводжують події. Модель нашого табору формувалася багато років і дещо різниться від звичних наметових таборів. Спочатку це були екологічні походи і експедиції, де проводилися планові науково-практичні дослідження з польової екології, спрямовані були виключно на розв’язання локальних екоосвітніх, виховних і наукових завдань. Організація «дорослішала», і ми відчули в собі сили і бажання розширити межі наших експедицій і збільшити кількість учасників за рахунок партнерів з інших регіонів України і країн ближнього зарубіжжя. У цьому ми вбачали дієвий спосіб подолання роз’єднаності між НГО, тим більше, що унікальне біорізноманіття Кримського півострова давало нам шанси сподіватись, що на наше запрошення відгукнуться партнери. Ми не помилились. До нас справді приїхали. І поступово табір почав користуватися популярністю. Ми навіть можемо вже дозволити собі конкурсний відбір учасників. Можна продумати все до останніх дрібниць і згаяти момент комплектування груп, в результаті – конфлікти і дискомфорт. На жаль, ми також маємо сумний досвід, коли за красиво оформленими заявками з’являються групи, далекі від наших ідей і надій. Їх не цікавить запропонована програма не лише із спеціальних навчальних методик, але й навіть розважальні заходи, розраховані на контингент однодумців. І тоді з’являється почуття незадоволення за втрачений час.
У процесі проведення табору, виявляються всі «плюси» і «мінуси», аналіз яких, сподіваюсь, дозволить вдосконалювати модель нашого табору, що став традиційним. Позитивним фактором, безперечно, є близьке знайомство із спорідненими організаціями, виявлення нових методів польових екологічних досліджень, спільне проведення акцій, причому соціальний спектр їх не обмежений. Так, 1995 року учасники табору спільно з «Грінпіс-Україна» провели акцію збору підписів проти проведення Францією ядерних випробувань, а в таборі 1996 року – заготівлю дров для інтернату пристарілих і санітарне очищення аквальних комплексу в заказнику урочища Батіліман і мису Айя.
Влітку 1996 року на станції «Батіліман» ми вперше (в історії нашого табору) застосували альтернативне джерело енергії – сонячну батарею, передану ЕВЦ «Юні корн».
Не обійшлося і без недоліків, що виявилися на побутовому, методичному, етичному рівнях. Так, наприклад, не всі групи були забезпеченні надійним туристичним спорядженням, і в майбутньому не погано було б укомплектувати навчальні станції необхідним інвентарем, який забезпечить групи учасників (тоді їм не доведеться все своє носити з собою).
Крім того, необхідно враховувати ступінь підготовленості груп-учасниць розробляти для них різні за складністю маршрути, які б чітко регламентували віковий ценз. І, нарешті, приділяти більше уваги устаткуванню навчальних станцій (обладнання необхідними приладами, лабораторіями, спеціалістами), оскільки для студентських груп, які так чи інакше стають учасниками табору, потрібен вищий рівень подання матеріалу.
Таким чином, момент проведення табору – своєрідний підсумок підготовчого періоду. Та за цим підсумком приходить інший.

СКЛАДЕННЯ ЗВІТУ.

Применшити роль цього періоду просто неможливо, оскільки саме після проведення табору можна "зупинитись і озирнутись" і звести до купи накопичений досвід, проаналізувати позитивні і негативні сторони, вивчити і критично оцінити відгуки груп-учасниць, скласти фінансовий звіт (у такому випадку, якщо була надана фінансова підтримка) і оформити результати наукових досліджень.
Таким чином, досвід проведення міжнародних пересувних екологічних таборів свідчить, що незважаючи на певні недоліки, ця форма роботи має право на життя як дієвий і цілком самостійний організм, тим більше, що, судячи з відгуків, НГО потрібна саме така форма спілкування, учасники якого можуть не лише навчитися чогось, але й виявити свої здібності.

1996 рік