Подготовительные мероприятия - Сторінка 3 - Форум
Меню сайту
Нові коментарі
Авторизация

Друзі сайту
Оновлення форуму
  • Закарпатська область (3)
  • Дом для Ваших родных (0)
  • Конференції, зїзди, семінари (38)
  • Наші печатні видання (15)
  • Релігії світу та екологічне виховання молоді (58)
  • Работа в интернете (1)
  • Здоров'я спини (0)
  • літературний журнал "Дніпро" (1)
  • Ділимось поезією. (2)
  • Росла собі ялиночка (5)
  • Хмара тегів
    Вестник Мечты ЗРЗ ПИТАНИЕ МАМА-86-Запорожье здоровье Вісник Мрії ВМ-НФ електронні відходи Мама-86 Республіка Мрія Мама-86-Запоріжжя живи органично Запорожье Экомарафон екомарафон Республика Мечта Запоріжжя конкурс екоосвіта Живи органічно
    Пошук
    Статистика



    mail.ru

    Сегодня работали на сайте:

    Сейчас на сайте

    Вітаю Вас, Гость · RSS 29.03.2024, 13:06

    [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    • Сторінка 3 з 3
    • «
    • 1
    • 2
    • 3
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Різні заходи » Подготовительные мероприятия (Что нужно предпринять организаторам?)
    Подготовительные мероприятия
    ПВПДата: Воскресенье, 14.02.2010, 13:02 | Повідомлення # 51
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    БЕРЕЗЕНЬ
    Як ви вже знаєте, наші пращури - дайбожичі розпочинали Новий рік весною. За їхніми уявленнями, пробудження природи мало збігатися з початком новолітування. Відтак на Явдохи, яка збігається з 1 березнем за старим літочисленням (14 – за новим), дайбожичі відзначали початок Нового року. На день Конона (18 березня) починається також весняний сонцеворот. Відтепер день стає довшим за ніч.
    Перший річний місяць у наших пращурів мав чимало народних назв. Серед них відомі такі: капельник, протальник, зимобор, запалі сніги, заграй-ярочки, з гір потоки, соковик, палютий (деінде – полютий), красовик, красний місяць та інші. Але найдавніша староукраїнська назва місяця була – сухий. Як вважають вчені, це від того, що надто мало випадає опадів.
    Згодом у повсякденному обігу з’явився термін марець, а також март, березоль чи березіль. Власне, на їхній основі в середині минулого сторіччя, коли утвердилася сучасна система назв, перший весняний місяць почали йменувати березнем. Етимологія слів березоль – березіль – березень походить од давнього промислу. Під цю пору вирубували ліси, щоб на звільнених ділянках посіяти зернові культури. Переважно це були березові гаї.
    Вирубані дерева спалювали. Попіл (по-народному – зола) використовували як сировину для виготовлення скла. Натомість вугіллям удобрювали ґрунт. Звідси й назва березоля, що означає березова зола.
    У березні зима ще могла нагадати про себе. Нерідко теплу погоду змінювали заморозки, пролітав сніжок. Тому-то й кажуть, що в березня крутий характер: він і усміхнеться, і заплаче, «місяць март трьох місяців варт». Але все це – тимчасове явище. Хай там що, а березень, як мовить відоме прислів’я, березовим віником зиму вимітає.

    БЕРЕЗІЛЬ
    Гарний місяць березіль
    Справжній знай несе сюрпризи.
    Все міняється навкіл,
    Як тепляк дмухне в пониззі.
    Знов забило джерело.
    І земля відтала в полі.
    То, готуючи зело,
    Вітерець подув поволі.
    Все принадне: заметіль,
    Сонце, вітер і морози.
    Розшарівся березіль,
    Усміхається крізь сльози.
    Вище піднімається сонце в яскравій синяві небосхилу, все теплішають його промені. Слабшають морози, тане сніг, побігли по ярах веселі струмки. Дорогу весні відкриває березень – місяць бурульок, дзвінкого капежу і перших таловин. Уже росте багато трав’янистих рослин. у деяких на верхівках стебел показалися крихітні пуп’янки. Закладені ще восени, взимку вони підростали і розвивалися. Ці рослини незабаром зацвітуть. Прокидаються від зимового сну чагарники й дерева – червоніють проти сонця крони берези, вільхи і липи та зеленіє кора на гілках осики і бруслини.
    Уже в перші теплі весняні дні вилазять із зимових сховів жуки, клопи, павуки та інші безхребетні. Вони гріються проти сонця на пнях і стовбурах дерев. В ґрунті готуються до виходу з лялечок дорослі метелики і жуки інших видів. Галасливо радіють приходу весни пернаті, що перезимували в рідному лісі. З появою комах їм уже не загрожує голод. Напровесні висипається насіння з ялинових і соснових шишок. У деяких птахів у розпалі пора залицяння, а сови, сойки і ворони лагодять старі або споруджують нові гнізда і відкладають у них яйця. Починають токувати тетереви і глухарі. Тане сніг на полях; повертаються на батьківщину перші перелітні птахи – граки, шпаки і жайворонки. Омелюхи, які гостювали тут узимку, смеречнюки і чечітки відлітають на рідну північ.
    Сповнені турбот і клопоту в березневі дні чотириногі. Одні ще справляють весняні весілля, а у вовчому лігві на світ уже з’явилися вовченята. Починається весняне линяння у білок, зайців, ласок і лисиць: тварини змінюють густе зимове хутро на легшу літню шерсть. На голові у лося з’явилися молоді роги – старі роги він скинув узимку. У підземній норі прокидається борсук.

    Прикріплення: 8411083.doc (33.5 Kb) · 8325739.doc (40.0 Kb) · 6429672.doc (27.0 Kb) · 6252705.doc (57.0 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Суббота, 20.02.2010, 16:26 | Повідомлення # 52
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Ще трішки матеріалів до березня місяця.

    НЕХАЙ КОЖЕН ДЕНЬ БУДЕ НАПОВНЕНИЙ ЕКОЛОГІЧНИМ ВИХОВАННЯМ!!!!!

    Марія Чумарна

    Щороку буйна радість обнімає світ з приходом весни, бо весна – це початок всього: колись перші стрілочки земних годинничків зацокотіли в лад із велетенським космічним годинником саме тоді, коли світло пробилось до зернятка і зійшли перші сходи життя. А світло прийшло на землю тому, що його покликала велика любов, могутня сила життя. І діти, і рослини, і пташенята на початку березня радісно закликають:
    Вийди, вийди, сонечко,
    На дідове полечко,
    На бабине зіллячко,
    На наше подвір’ячко,
    На веселі квіточки,
    На маленькі діточки:
    Там вони граються,
    Тебе дожидаються.
    І сонечко починає помалу підійматись над горизонтом все вище і вище, його стрілочка після зимового завмирання розбуджує всі „коліщатка” земного годинничка. Кожен закликає весну по-своєму: рослини пробиваються з-під снігу і зацвітають всупереч невдоволеному буркотанню бабусі-зими, пташки покидають теплі гнізда на чужині і на початку березня вилітають на Україну. 9 березня – це день відкриття небесних брам (в християнському календарі – день Сорока святих). Вважається, що саме тоді ластівки вилітають з вирію. Мабуть, не випадково 9 березня колись принесло нам на своїх крилятах Тараса Шевченка. День його народження став для українців справжнім святом відродження національного духу. А дівчата настання весняного нового року починали святкувати з 14 березня – „на Явдохи”. В цей день пекли обрядове печиво – „веснянки”, діти ходили по дворах з вирізьбленими із дерева „ластівками” і закликали весну:
    Благослови, мати,
    Весну закликати,
    Весну закликати,
    Зиму проводжати.
    Зимочка в візочку,
    Літечко в човночку.
    З цього дня починається період магічних весняних забав, у яких могутня сила людського слова взаємодіяла з пробудженою силою землі. 18 березня („Кононів день”) – день весняного сонцевороту: сонечко підбадьорене дитячими закличками, повертало свою стрілочку в бік літа. А діти випікали вдома „пташенят” і вже веселими ватагами вибігали на левади, щоб закликати ластівок – до своїх осель, жайворонків – на ниви, а зозуль та соловейків – у сади і діброви.
    Пташок викликаю
    Із теплого краю.
    Летіть, соловейки,
    На нашу земельку,
    Спішіть, ластівоньки,
    Пасти корівоньки.
    Діти завжди відчувають, що всі ми у цьому світі споріднені, тому їхні забави – це жартівливе перевтілення то в пташину, то в звірятко. Так діти прагнуть порозумітися в любові з усім світом. Коли з вирію повертаються бузьки чи дикі гуси та качки, діти перегукуються з ними і ще й намагаються допомогти у влаштуванні пташиних жител. Підкидаючи вгору жмутки соломи, приказують:
    Гуси, гуси, вам на гніздо, а нам на тепло!
    Гуси, гуси, вам на гніздечко, а нам на здоров’ячко!
    Журавлів навесні називали веселиками: коли з вирію повертаються, то веселяться, а не журяться. Веселики згори оглядають рідні місця, і коли діти вибігають їм назустріч, то відчувають, з якою любов’ю їх чекали. А діти приманюють птахів червоними крайками, розстеляючи їх колом на землі і вигукуючи:
    Веселики, веселики, колесом,
    Перев’яжи дорогу поясом!
    І веселики довго кружляють на одному місці. 30 березня (теплого Олекси) маленька пташка вівсянка, котра зимує вдома, цілковито переконується, що весна прийшла, і радісно повідомляє про це усіх: Чит-чит! Чит-чит – читрз-з-з! В цей день „риба хвостом лід розбиває”. Березень – мокрий місяць, тому в народі його ще називають калюжником, капельником, розлийводою.

    Прикріплення: 0971902.doc (31.5 Kb) · 2656671.doc (45.5 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Четверг, 25.02.2010, 15:20 | Повідомлення # 53
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    КВІТЕНЬ
    Четвертий місяць року в давнину йменувався березнем. Лише в ХVІ сторіччі в українській літературній мові з’явилося сучасне означення – «квітень». Воно похідне від давньоруського «цвєтєнь».
    Під цю пору природа активно оживає. Стужавіла від теплого вітру та ярого сонця земля, яку вдосталь напоїла весняна волога, вкривається густою травою. На пагорбах та узлісках з’являються перші весняні квіти – проліски та короліски. Птахи починають мостити гнізда.
    Квітень багатий не тільки на квіти. Про це говорять і чисельні діалектні його назви. Свого часу в різних місцях цей місяць називали по-різному: цвітень, краснець, водолій, дзюрчальник, снігогін, лукавець. Дві останні клички пов’язані з примхами природи. Нерідко в цей час ще випадає сніжок, уночі відчутні приморозки. Але вони тимчасові: тільки-но визирне сонечко – природа одразу оживає.
    У квітні з’являється чимало турбот у селян. Потрібно орати землю, висівати ранні ярі культури, зокрема, ячмінь, готувати ґрунт під городину. Щоправда, існував звичай: до Благовіщення не можна було «рушити (копати) землю, бо їй болить». За повір’ям, саме в цей день Бог благословляє всі рослини. Тому люди не працювали, а збиралися на віча. На них вирішували, хто перший почне обробляти свої городи. На це мали право лише окремі верстви населення – сироти, старі й немічні люди там вдови. Звідси й назва обряду – «Вдовиний плуг».
    У народі є ще одна і не менш цікава кличка – лелечник. Ви, напевно, здогадалися: мова йде про найшановнішу в нашого народу птицю – лелеку. За повір’ям, долаючи далекі відстані, вона приносить на своїх крилах теплу весну. Недарма кажуть: «Прилетів лелека – весну приніс здалека» чи «Перелітав я Десну – приніс вам весну».
    «Коли квітень із водою – травень із травою» - каже приказка. І справді, жодного іншого місяця року земля не одержує стільки цілющої вологи, як у квітні. Дружно тане сніг на полі та в лісі, дзюрчать по ярах веселі струмки. Моросить перший по-справжньому весняний дощик. Скресають ставки й озера, широко розливаються річки. Адже недаремно кажуть люди: «Квітень усіх напоїв». У жодному іншому місяці року природа не змінюється так різко, як у квітні. Ще зовсім недавно, наприкінці березня, у лісі лежали замети і ліс був по-зимовому тихим – на початку травня він дружно зазеленіє молодим листям, забуяє квітами і задзвенить пташиним щебетом! І відбувається це фантастичне перетворення лише за один місяць – квітень!
    Природа змінюється просто на очах. На проталинах пробивається до сонця травичка і розцвітають перші квіти.
    У дерев і кущів починає рухатися сік. Коріння всотує воду із ґрунту, вона піднімається стовбуром угору. Вода переносить до гілок поживні речовини, вкрай потрібні для утворення листя й квіток. Зацвітає вільха, ліщина, верба й осика. Оживають мурашники і вилітають із зимових прилистків бджоли та джмелі. Прокидаються від сплячки ящірки й змії, їжаки й кажани. Вилазять із нір борсуки і з барлогів ведмеді. Дружно повертаються на батьківщину перелітні птахи – плиски, малинівки, горихвістки, мартини, вальдшнепи і шуліки. Наприкінці квітня ліс стоїть немов зачарований: наливаються соком, бубнявіють і розпукуються бруньки. Через тиждень-два вони вибухнуть – і ліс огорнеться в ніжно-зелену хмару з молодого травневого листя.

    Давньоукраїнські повір’я та перекази:
    Досить поширена, нарешті, думка, що дощ – це вода, яка насочується з морів, рік, озер, колодязів, ставків та інших водойм і виливається в хмари веселкою. Сама веселка уявляється у цьому випадку «цмоком», тобто насосом. Разом з водою веселка всотує і все, що є у воді – жаб, черв’яків, риб, каміння тощо, які потім і випадають з хмари разом з дощем. Але воду всмоктує лише синювато-червона веселка, тоді як яскраво-червона не діє і є лиш веселкою, оскільки під час появи її прояснюється від сонячного проміння (стає веселим) виднокруг, який перед тим був закритий хмарами і навіював сум (Літинський, Луцький, Вінницький повіти). У Грубешівському повіті веселку вважають шляхом, яким сходять з неба янголи, щоб набрати води; воду цю вони потім виливають на особливу сітку (сито) і таким чином творять дощ.
    Спільне в усіх українських народних легендах про грім та блискавку те, що вони застосовуються Богом для ураження і винищення чортів. Зокрема, в Урицькому повіті є таке вірування, що коли Господу Богу треба послати на землю дощ з громом, то він наказує святим Юрію, Іллі та Михаїлу хитати скелі, від чого й буває грім. У Житомирському повіті грім пояснюють тим, що пророк Ілля і архістратиг Михаїл ведуть війну з чортом , який дражнить Бога, через що Бог і намагається вбити його, зібравши перед тим хмари, що є вираження і проявом Його гніву. Бог, Ілля та Михаїл стріляють у сатану. Куди б’є грім, там, отже, й сховався чорт; а коли грім уразить людину, то тоді чорт сховався під ту людину. У Грубешівському повіті і в Південній Русі кажуть, що грім буває від переслідування архістратигом Михаїлом дияволів. Вони переховуються від переслідування в оселях, церквах і в живих істотах; але стріла Михаїла вражає їх нещадно навіть у церкві під престолом і всередині людини. До того ж убитій через чорта громом людині прощаються вчинені нею гріхи (Урицький повіт). втім, у м. Таращі Київської губернії кажуть, що людина, яку вб’є грім, «не встане на тому світі». Під час грози не можна їсти і взагалі відкривати рота, щоб не дати змоги проникнути туди чорту (Житомирський повіт); не слід також співати, бо співаючи, людина веселить чорта, який весь час тоді в’ється навколо неї, і ось грім, маючи намір убити чорта, вбиває разом з ним і того, хто співає, бо чорт устигає сховатися під нього (Канівський повіт). Якщо гроза застане когось у дорозі, то треба зійти з дороги і йти або їхати узбіччям, бо в цей час «враг» крутиться по дорозі вихором, і грім може вбивати замість нього ту людину, котра йде або їде дорогою.

    Прикріплення: 8891998.doc (31.5 Kb) · 8410015.doc (36.5 Kb) · 6036111.doc (54.5 Kb) · 7466299.doc (28.0 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Четверг, 25.02.2010, 15:21 | Повідомлення # 54
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    КВІТЕНЬ

    Благовіснику-перевізнику,
    Білоквітнику, водолійнику, -
    Принеси мені вістоньку!
    Бо вже земля, як дитина,
    Віченьки протирає,
    Бо вже воля-пташина
    Кліть зими відмикає.

    7 квітня – Благовіщення. Якщо в березні діти закликали пташок, сонечко, весну-красуню, - то все це вони робили з дозволу Великої Матінки-землі. Це до неї звертались з проханням: „Благослови, мати, весну закликати”.
    Бо в березні земля ще дрімає. Пробиваються з-під снігу лише перші провісники весни – проліски та підсніжники. І ось на Благовіщення в природі наступає тиха благовісна мить: це прокидається від зимового сну земля. І вся природа наче завмирає в лагідному світінні. Бо в цей день Божий подих благословить увесь світ силою життя, любові, зеленого буяння. З цього дня уже можна було розпочинати роботи в полі.
    Разом із землею пробуджуються мурашки, гади, жаби, - все, що засинає восени. І першою серед дерев вистрілює в небо радісним промінчиком життя вербова гілочка – тому напередодні свята Воскресіння святкують вербну неділю: лозою „побивають” одне одного, наче поєднуючи цим дотиком благословення неба і землі.
    В середині квітня життєва сила землі могутньо викидала рясний цвіт. А зверху потоки світла розливало яскраве сонце, котре від дня весняного сонцестояння різко пішло вгору, воскрешаючи землю з довгого зимового сну. В цей день приходить найвеличніше свято оновлення світу – Великдень. Мабуть, на початку творення саме в цей день Бог яскраво розмалював земну писанку в барви та символи, давши імена всьому сотвореному. Саме на Великдень весь християнський світ славить Воскресіння з мертвих Сина Божого – Христа.
    Писанка – символ народження світу, життєвої сили. На ній виводились барвисті завиточки, що мали спрямувати цю силу на розвій землі, на щастя тому, кому дарувалась писанка, на любов. Варені яйця, які варили в цибулинні, щоб вони мали красивий червонястий колір, називались крашанками, а писанкою називали живе яйце, на якому власне і „записувались” в символах всі магічні побажання. Таке яйце мало цілющу силу і довго зберігалось.
    „Записували” не лише на писанках: своєрідним символічним „письмом” до землі і до сонечка, в якому люди просили сили, здоров’я для людей, тварин і доброго врожаю для рослин були також магічні „ключики”, що їх мали в собі гаївкові забави. Дівчата то вели гру колом, наслідуючи сонечко, замикаючи в колі його силу, то звивались у віночки, як звиває свої пружні сили вся природа восени, то розвивали віночки, випускаючи буйну веселу потугу весни на поля, на луки, на діброви. Саме таку магічну роль завивання і розвивання енергії землі, енергії росту і оновлення виконував „кривий танок”. У всіх забавах звучали мотиви „засівання”: „А ми просо сіяли”, „Мак”, „Плетениця”.
    Силу пробудженого весняного подиху, який будив землю на Благовіщення, в гаївках називали Шумом. Символічно розкривались „ворота” зими і випускались на волю радісні стихії весни, яких славили в образах „зайчика”, „білоданчика”, „жучка”.
    Марія Чумарна

    Прикріплення: 3678023.doc (91.5 Kb) · 5445325.doc (29.0 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Суббота, 27.02.2010, 13:40 | Повідомлення # 55
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    ТРАВЕНЬ
    Якби хтось із вас у розмові чи на письмі вжив слово "май", то вчитель неодмінно зауважив би, що це слово - калька. Адже в українській літературній мові закріпилося означення останнього місяця весни як травень. Між тим ще зовсім недавно існували ці дві назви паралельно. Вони зафіксовані в усіх найповажніших тлумачних словниках.
    Учені стверджують, що "май" імовірніше за все походить од латинського "майус". Так називали давньоримську богиню Майю. Крім того, є ще одне припущення. Римський цар Тарквіній вельми опікувався старійшинами-майстрами, віддаючи їм особливу шану. Їм присвячувався в Стародавньому Римі останній місяць весни. Дехто вважає, що це також прислужилося назві.
    Хай там що, а в літературний обіг української мови міцно увійшла назва травень. Справді-бо: під цю пору буйно кущують і цвітуть різноманітні трави. Це найкраща пора заготівлі лікарського зела. Колись люди на Семена Зілоти (23 травня) організовували спеціальні обряди, пов'язані з їхнім збором. Удосвіта гуртами йшли в глибокі ліси й збирали природні ліки. До кожної травички читали відповідні молитви. Ось одна з таких примовлянок. Перед тим як зривати рослинку, казали:
    - Божа Мати ходила, зілля родила, відром поливала - нам на поміч давала!
    Най цілющим вважалося зело, зірване до сходу сонця. Тому на Поліссі цей місяць називали ще травником.
    Крім цього, в ужитку були відомі й інші клички - пісенник та місяць-громовик. Вони повністю відповідали своєму призначенню. Всюди: в лісах, на полях та біля обійсть - розливалися солов'їні трелі, чудернацькі посвисти шпаків, безтурботне кування зозуль.
    Нерідко в цей час можна почути й лункі розряди грому.
    Травень вважається одним з найпоетичніших місяців. Він мовби нагадує нам: поспішайте намилуватися красою весняного дивосвіту, бо вона недовго тривка й скороминуча. І це так, адже травнем завершується найкраща пора - весна.
    Тому-то й кажуть, що травень квітами багатий.
    Довшає день, сонце сильнішає зігріває землю.
    Природа остаточно прокидається від зимового сну. Настає травень - місяць молодої зелені і дзвінких пташиних пісень. Неохоче поступається травневому теплу квітневий холод. Перша половина травня видається зазвичай холодною - подеколи із заморозками, а іноді й снігом. Але тепло врешті-решт бере своє: до середини травня середня добова температура повітря піднімається вище +100С.
    Травень - перший по-справжньому теплий місяць року. Розпускається листя - основний корм для комах і їхніх личинок. Тому зникає небезпека голоду для комахоїдних пернатих. У травні повертаються на батьківщину солов'ї, вівчарики, славки, ластівки, серпок рильці та чимало інших птахів. Невгамовно - навіть уночі - видзвонює ліс пташиним співом. У жодному іншому місяці не буває він таким галасливим, як у травні. Рослини і тварини поспішають вивести потомство. Зацвітає багато трав'янистих рослин і більшість наших кущів і дерев.
    Після запилення зав’яжеться насіння, що містить зародки майбутніх рослин. комахи, перезимувавши, відкладають яйця, метають ікру риби, озерні жаби, тритони і ропухи. Птахи, нещодавно прилетівши, споруджують гнізда чи вже насиджують яйця. А ті, які перезимували на батьківщині або повернулися в березні – на початку квітня, вже вигодовують пташенят. Народжуються на світ дитинчата й у багатьох звірів – зайців, куниць, лисиць, лосів. За літо крилаті і чотириногі малюки мають підрости і зміцніти.
    Прикріплення: 8173027.doc (113.0 Kb) · 6533945.doc (39.0 Kb) · 8639385.doc (37.0 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Вторник, 02.03.2010, 14:28 | Повідомлення # 56
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    ТРАВЕНЬ

    ВЕСНА
    Ой весна-веснівочка -
    До літа мандрівочка:
    Їде сонце возом
    Золотим узвозом.
    Їде Яр-Ярило
    По небеснім крузі -
    Зацвіли веснянки
    На барвистім лузі.

    ТРАВЕНЬ
    Зелений май, зелений май, -
    Квітує сад, квітує гай,
    Квітую я, квітуєш ти -
    Бо надійшла пора цвісти!

    Коли земля заквітчалася у віночок, то стала погідно одягати на себе зелені шовкові шати. В травні земний годинничок зацокотів у дібровах, на луках, - все навколо засвітилось кольорами і голосами любові. Діброви сповнились щасливим щебетанням пташок, а діти щоранку відкривають для себе диво живої казки. Особливо після Юрія: з цього дня уже можна виганяти на вигін худобу. В цей день роса вважається цілющою - вона дає травам, комахам, тваринам і людям неймовірну силу, здоров'я.
    Тому господарі, вперше виганяючи худобу на вигін, махали над нею гілочкою свяченої верби, стелили перед нею червону крайку з великодніми крашанками - щоби, переступивши через них, худібка позбавлялась всякої немочі.
    На Юрія (6 травня) збирали лікувальні трави, вмивались росою. Це було останнє величне весняне свято.
    Травень - це місяць веселих забав, особливо для молоді, яка відкривається в любові, як квіти і дерева. Дівчата перед Юрієм колись відзначали свято зеленої Лелі - земного світла, що благословить усе життя.
    Вважалось, що колись життя прийшло на землю з гір, тому весняні забави в давнину переважно провадили на горах, біля священних дубів. У християнську добу всі молодечі ігри відбувались біля церкви або на вигоні.
    На початку весни діти закликали пташок, а тепер їхні заклички та примовки спрямовані до всього навколо: до сонечка, вітру, дощику, грому, до комашок, пташок, видимої і невидимої природи.
    Зозуле рябенька,
    Пташино маленька,
    Закуй мені в цьому літі,
    Скільки житиму на світі!
    До комахи-"зозульки" ("сонечка"):
    Сонечко, сонечко,
    Відсунь віконечко,
    Та скажи мені,
    Куди заміж іти.
    22 травня колись святкували "весняного Миколи".
    В цей день відзначали перший випас коней - якщо Юрій освячував корів, овець, то коней чистою цілющою росою напував Микола. Хлопці це свято вшановували особливо завзято: адже в цей день можна якщо не на коні поїздити досхочу, то хоча б пограти гру "Бери коня", "А де твій кінь?" чи "Скоч на коня".
    Примовка: Святий Юрій грає на срібнім розі й тримає ключі зими.
    Марія Чумарна

    Прикріплення: 5172482.doc (26.0 Kb) · 6854351.doc (28.5 Kb) · 0681309.doc (31.5 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 24.03.2010, 17:07 | Повідомлення # 57
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    ЧЕРВЕНЬ

    ЧЕРВЕНЬ
    Про походження першого літнього місяця сперечаються найбільше. До жодного із його старших братів не виявлялося такої пильної уваги з боку мовознавців та дослідників народного календаря. Та це й зрозуміло: полудень року увібрав най контрастніші його ознаки. Одні вважають, що назві прислужилося масове цвітіння квітів, зокрема, маку й півонії. Інші ж стверджують, буцімто назва пішла від зарум’янілих суниць та черешень, котрі якраз починають дозрівати. Дехто схильний думати, що походження цього терміна йде від того, що з 20 по 22 червня настає період найвищого сонцестояння, коли день удвічі перевищує ніч.
    Мають рацію йрі пояснюють назву масовим розплодом городніх та садових червів і гусені. Небезпідставні міркування й дослідників традиційного бджільництва. Вони вважають, що своє ім’я місяць придбав від того, що в червні бджолині матки починають найактивніше відкладати личинки – плодити черву. Але найбільш природним є те, що назва походить од червеця. Саме в червні і з’являється сокоживна комаха кошеніль. З неї колись робили унікальний барвник, яким фарбували вовну, ткацькі вироби, виготовляли жіночу пудру. Але найбільше використовували для фарбування військових знамен, зокрема, козацьких прапорів..
    У Київській Русі первісток літа називали кресником чи креснем. Це – від того, що дайбожичі пов’язували своє життя із «небесним вогнем» - сонцем. Слово «крес» (звідси й назва пристрою, з допомогою якого добувають вогонь, - кресало) означає «живлящий вогонь». Адже в червні припадає період найвищого сонцестояння. У ті часи була й інша кличка – ізок, тобто місяць сюрчання коників.
    У народі відомі й такі назви: ґедзень, кедзень, безднень. Вони пов’язані з тим, що під цю пору з’являються надокучливі ґедзі та сліпаки. Деінде вживали вислів – червивий місяць, адже це найсприятливіша пора гусені та шашелю. На Гуцульщині було ще одне визначення – гнилець: у цей час якраз припадають сінокосні жнива, а отже, й пора заливних дощів. Від того сіно нерідко гнило.
    Кінець червня найчастіше збігається з петровським постом. Це був найкращий період вибілювання полотна на березі річок та ставків. З початком Петрівки збігалося і свято продавання з весною. І в наш час із червнем пов’язані цікаві обряди. Лісівники щороку оголошують його місяцем тиші – птахи і звірі якраз виводять своє потомство. Не випадково, що на цей період припадають всесвітні дні захисту дітей та охорони навколишнього середовища. Червень, отже, не тільки літо рум’янить, він ділить навпіл річний цикл. Від того й іменують його ще й полуднем року та первістком або рум’янцем літа.
    Сонце довго стоїть на червневому небосхилі. Тільки опустилася на землю ніч, як небо на сході знову зажевріло рожевою світанковою смугою. Ліс, ненадовго принишкнувши, знову зустрічає величавий схід сонця шелестінням листя, пташиним співом і дзижчанням комах.
    Колись так і казали, що в червні «зоря із зорею сходиться».
    Залите сонячним світлом листя зі світанку і дотемна виробляє органічні речовини, конче потрібні для утворення нових пагонів і доспівання плодів. Як із води зростають і колосяться (квітнуть) лугові і польові злаки.
    Мало не щодня зацвітають у лісі все нові й нові трави й кущі.
    У червневому лісі тихіше, ніж у травневому. Більшості птахів уже не до співу: зі світанку до заходу сонця вони снують туди-сюди, годуючи завжди голодних пташенят.
    Більшість звірів також дбають про годівлю і безпеку потомства. У вечірньому небі над лісом ловлять комах кажани, збирають поживу в лісовій підстилці миші та полівки, полюють на птахів і гризунів ласки й куниці, а під покровом сутінків виводять попастися малюків козулі та лосі.

    Прикріплення: 2473248.docx (15.7 Kb) · 2522249.docx (22.8 Kb) · 1635665.docx (16.3 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 24.03.2010, 17:08 | Повідомлення # 58
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    ЧЕРВЕНЬ
    Земля гаряча, ніби черінь –
    То випікає літо червень,
    Зелені яблука і вишні
    У теплій пазусі колише.

    В народі на цей місяць ще кажуть „рум’янець” або „першоліто”. Ось які прислів’я про нього побутують:
    * В червні на полі густо, а в коморі пусто.
    * Червень з косою, а липень з серпом.
    * Коли в червні цвіте біб – тоді важко на хліб, а коли мак – то вже не так.
    * У червні перша ягідка в роток, а друга в козубок.
    В червні земля зав’язує плоди: облетів останній яблуневий цвіт, на вишнях і черешнях зазеленіли ягідки. Це місяць лагідного материнства землі. Її серце б’ється щасливо і одухотворено – земля відкривається до світу всіма променями своїх потаємних сил.
    Для дітей червень – чи не наймиліший місяць літа. Від запаху медових трав аж хмеліє голова: в цей час зацвітають звіробій, материнка, чебрець, ромашка, полин гірчить на весь світ, у житах спалахують яскравим вогнем маки, синіють волошки, в лугах ніжно зорять на світ лагідні незабудки. Всі ці трави – чудові цілителі, до них треба тільки ласкаво приходити, просити вибачення за те, що зриваєте, і обов’язково пояснити, для чого вам потрібен запашний чай: чи сила звіробою, чи заспокійлива дія чебрецю при кашлі. Трави вміють нас оберігати, але їм боляче від того, що люди немилосердно стинають їхню красу, особливо в червні, коли настає пора сінокосу.
    На п’ятдесятий день після Великодня приходить квітуче свято Трійці – або Зелені свята, чи Русалії. Вважалося, що саме за цей час барвисте лушпиння від великодніх писанок, яке пускали за водою, допливає до небесної країни рахманів – наших померлих родичів, і вони довідуються, що на землі Великдень. Тому цей день ще називали Рахманним Великоднем.
    В дні Зелених свят людське серце має відкритися у великій любові до всієї природи – тоді в нього увійде благословення Святого Духа.
    В Зелений тиждень дівчата і хлопці водили „Тополю”: високу дівчину вбирали зеленим гіллям, цвітом, намистом, стрічками і ходили з нею по селу, по полях – то вели навколо „тополі” хоровод „за сонцем”, то ішли вервечкою, кланяючись людям і приймаючи гостинці. В ці дні поминали померлих родичів, як і на Великдень, - тому співали про „сокілків”, вважаючи, що по смерті людські душі стають птахами і прилітають до нас. Материнська душа вселяється в зозулю, дівоча – в голубку, а чоловіча – в сокола чи голуба:
    Стояла тополя край чистого поля:
    Стій, тополенько, не розвивайся,
    Буйному вітрові не піддавайся.
    На нашій тополі чотири сокілка:
    Перший сокілко – молодий Івашко,
    Другий сокілко – молодий Миколка,
    Третій сокілко – молодий Михайло,
    Четвертий сокілко – молодий Василько...
    Діти бігли слідом і теж брали участь у грі. Дорослі дуже шанували силу дитячого слова, бо воно, як промінчик, щиро вилітало із серденька, - тому дитячі забави теж були спрямовані на розкручування природного „годинничка”: вони закликали то дощик, то сонечко, - бо земля так чекала тепла і води!
    Дощику, дощику, припусти
    На бабині капусти!
    Виглянь-виглянь, сонечко, усміхнись,
    Наше зелен-житечко, колосись!
    В ці дні також відбувалось „очищення води”: урочистим хресним ходом обходили всі криниці, ставки, річки.
    Марія Чумарна

    Прикріплення: 3783401.docx (21.0 Kb) · 6946390.docx (14.3 Kb) · 2518211.docx (14.9 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Вторник, 13.04.2010, 16:41 | Повідомлення # 59
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    ЛИПЕНЬ
    Липи починають цвісти у червні. А якщо взяти до уваги, що старе літочислення – а саме за ним формувалися давні назви – відстає від нинішнього на чотирнадцять днів, то, природно, може виникнути запитання: чому ж тоді місяць так називається? На Україні ростуть два сорти липи – широколиста й дрібнолиста. Перша починає цвісти в середині червня, а в південнослов’янських країнах іще раніше. Від того шостий місяць у сербів і хорватів має назву «липень», у словенців – «липан». Відтак дехто вважає, що назва в нашій мові походить од дрібнолистої липи, цвітіння якої в основному збігається з початком місяця. Вправні бондарі з її старих стовбурів робили спеціальні діжечки (липівки) , в яких тримали мед, а зібраний з квітів солодкий продукт називали «липцем». Звідси, отже, й назва місяця. Паралельно побутувала кличка «іюль». Її можна відшукати в творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка. Вона походить од імені давньоримського державного діяча Юлія Цезаря. Саме він 46 року до н.е. запровадив так званий юліанський календар, котрий проіснував, у нас, до 1918 року. Крім уже згаданих, були ще у широкому вжиткові й народні назви. Давні календарі подають регіональне білень – від пори року, коли найкраще вибілювалося полотно, грозовик і дощовик – від періоду активних гроз і злив. На західноукраїнських землях широко вживалася народна назва косень та сінокіс. Відома назва й елевей з варіантами ілевей, ільовець, шлюх, що начебто від свята Іллі, котре відзначають 20 липня за старим стилем. Крім того, липень ще називають полуднем літа й кажуть: «Сонце на зиму, а літо на спеку».
    Прикмети липня:
    Увечері голосно сюрчать коники – на гарну погоду.
    Тиха світла безросяна ніч – чекай наступного дня дощу.
    Ластівки літають то вгору, то вниз – на бурю.
    Стрижі літають низько, з виском – на дощ.
    П’явки піднімаються до поверхні води – на дощ.
    Якщо під час сходу сонця душно, ввечері піде дощ.
    Дощ крізь сонце – на негоду.
    Вода в річці піниться – через день дощ.
    Сова кричить – на холод.
    Вечірня веселка провіщає гарну погоду, а вранішня – дощову.
    … Ні хмаринки на небі, немилосердно пече полуденне сонце, тихо і задушливо в лісі. Змовкли птахи, ані шелесне листя на деревах, не чути навіть сюрчання коників у траві. Ліс завмер перед дощем. Це липень – найспекотніший місяць року, пора гуркотливих гроз і проливних дощів. Жодного іншого місяця року не буяє так розмаїто природа, як у липні. Барви літа в цю благодатну пору дивовижно переплелися з прикметами мінливої весни й золотої осені. Справді, в одних рослин – суниць, чорниць і малини – вже доспівають плоди, а в липи, очитку й білозера тільки-тільки розпукуються пуп’янки. Не знялися ще в повітря бабки-коромисла і деякі метелики, а в капустянок уже пурхають і відкладають яйця самки другого покоління. У більшості птахів із гнізд уже вилетіли пташенята і тепер вони разом із батьками кочують лісами і полями, набираючись сил та досвіду для перельоту до місць зимівлі. А славки, вівчарики й деякі інші пернаті вдруге заводять потомство, і ніби згадавши весну, знову співають своїх дзвінких пісень. Багато птахів у другій половині липня линяють – старе оперення змінюється на нове. Нове, міцне пір’я допоможе перелітним птахам легше подолати восени важкий шлях на чужину. Так у розпалі літа живі істоти починають готуватися до осені та зими.
    Прикріплення: 8079400.docx (20.8 Kb) · 2604520.docx (16.5 Kb) · 5139050.docx (26.7 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Среда, 14.04.2010, 09:57 | Повідомлення # 60
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    ЛИПЕНЬ
    Зацвітає липа у гаях –
    Світ медовим леготом пропах:
    Ходить сонце, мов крилатий птах,
    По налитих колосом полях.
    В липні сонечкова „стрілочка” піднімається найвище і наче зависає над землею. Здається, вся земля наче дрімає, розморена спекою, - час ніби зупиняється: і мурашки, і звірятка рухаються повільно, сонливо. Бо яра сила весняного сонечка завмерла, розігнавши стрімко сонячний годинничок, і тепер час почне наче з гірки скочуватись. А поки сонечко зависло на найвищій точці небесної веселки – наступає день літнього сонцевороту (з 23 на 24 червня). За звичаєм в Україні це свято вшановують з 6 на 7 липня – як день народження Івана Предтечі. Давня назва свята – Купала. В цей день сонечко „у воді купається”, а в ніч перед Купала зацвітає у лісі магічна квітка папороті. Про цвіт папороті є багато романтичних легенд та казок. Всі вони походять від давніх знань про те, що все в природі – єдине: хто відчує в своєму серці спорідненість і любов до кожної рослини, дерева, звірини, - тому відкриється магічна сила володіння усім світом. З цієї мудрості випливали всі звичаї нашого народу, весь досвід зелолікування, замовляння води, сонця, вітру і дощу. Коли люди збирали цілющі рослини чи набирали води із святих криниць для того, щоби зцілити своє тіло, то вони розуміли, що не сама по собі допомагає та чи інша квітка: все у природі розкриває свої сили для людини завдяки чарівному ключику, яким вона володіє, - через слово. А слово те має йти від люблячого серця. І тоді усе на світі засвітиться перед людиною таємничим цвітом знання.
    Купалося сонце зрана-пораненьку
    В золотій ріці
    Та тримало сонце літо молоденьке
    У своїй руці
    Ой літепло-літо, шовками сповите –
    Твій найвищий день,
    Коли на купала папороть заквітла
    З русальних пісень.
    Папороті-квіту серденько шукає –
    Знаходить любов,
    Поки в шовкотравах літечко палає
    Посеред дібров.
    Дівчата і хлопці запалювали „собітку” – купальський вогонь, і стрибали через нього парами, взявшись за руки: так освячувалася їхня любов. Дівчата вили вінки і пускали за водою: „куди віночок приплине, звідти милий прилине”.
    До Петра (12 липня) ніч ще коротка, а роботи багато: йде косовиця, дівчата і хлопці продовжують „вулицю” – пору співанок до світанку, пору залицяння і стояння при зорях. А з середини літа, коли нива колосом налита, починаються обжинки.
    Іде літо на спочинок –
    Починається обжинок.
    Нива зерном засвітилась,
    Сади в плодах похилились.
    А ви, серпики, гуляйте,
    Та на небо поглядайте:
    Їде Ілля в колісниці,
    Лічить копи та копиці,
    Колядує із громами,
    Креше вогнем в Божі брами:
    „Хай іде на землю Спас,
    Бо родило хліба в нас!”

    Марія Чумарна

    Прикріплення: 8731459.docx (14.6 Kb) · 8490382.docx (13.9 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Четверг, 19.08.2010, 10:42 | Повідомлення # 61
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    СЕРПЕНЬ

    Ще сонце гріє і голубить, -
    А ніч гарячі стерні студить,
    І в тиху сонячну печаль
    Воскова скапує печаль.
    У серпні в полі дзвенить колос, а в руках – серпочки. Сонечко ще гаряче, але тиша чергується з громами та блискавицями: треба встигнути зібрати врожай, бо „стрілочка” сонячного годинника вже повернула на осінь. Після першого зажинку женчики урочисто приносять у двір господаря перший сніп: цей сніп стоятиме на покуті на Різдво. Поле вкривається стогами і стернею, а діти, як і дорослі, жнивують: їхні забави пов’язані тими ж турботами, що і в дорослих. Серпень славний своїми святами: у всіх них благословляються та освячуються плоди землі. 14 серпня – Маковія, перший (або мокрий) Спас. По церквах святять воду, квіти і мак. А 19 серпня – другий Спас, день Преображення Господнього. В цей день освячують яблука, груші, мед та обжинкові вінки. Земля стоїть в золоті та плодах, - щаслива мати на порозі осені.
    СПАС
    В яснім намисті, в білій сорочці
    Сіла земля за святочним столом.
    СПАС ПРИЙШОВ!
    Три чистих свічі світ освітили,
    Пахне так гірко любов’ю зело:
    СПАС ПРИЙШОВ!
    Воском і медом сади пропахли,
    Яблук різдво в небесах й на землі –
    СПАС ПРИЙШОВ!
    В цей день мовчать перелітні птахи,
    Бо осінь стоїть в світанковій імлі –
    СПАС ПРИЙШОВ!
    Серпень в народі називають ще хлібосолом, городником, спасівцем, а також поетичним словом „зоряничник”. Справді, наприкінці липня – на початку серпня нічне небо високе і глибоке, рясно засіяне яскравими зорями. Натомлені працею, люди все ж відчувають свою духовну таємничу спорідненість з небесною батьківщиною. Вони вдивляються у мерехтливе небо і слухають музику зір. І розмірковують про те, що зорі – це душі людей, котрі колись жили на землі, і скільки в небі зірок – стільки на землі людей. І що з народженням кожної дитини десь у небі спалахує ще одна зірка. І ця спорідненість з небом дає людині ще більше радості життя і сили плекати земний лан, як Бог плекає увесь Всесвіт.
    В кінці літа перед довгим зимовим сном Мати Божа тричі благословить землю: 28 серпня – Перша Пречиста, або за християнським календарем – день Успення Пресвятої Богородиці. Від цього часу дівчата звільняються від польових робіт і починають готуватися до весілля, тому в народі казали: „Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста”. В серпні погода дуже мінлива, то діти вчилися „вичитувати” в природи прогнози на наступний день:
    * Лісові пташки замовкли, не співають, мошка піднялася вгору – на дощ.
    * Горобці весело цвірінькають, купаються в калюжах – до потепління.
    * Ластівки високо літають – до хорошої погоди.
    А коли хтось забавлявся тим, що рвав собі зелену траву, то старші діти застерігали: „Не рви трави, бо накличеш дощ!”. Діти відчувають наближення осені і хочуть випросити в сонечка побільше ясних погідних днів.
    Марія Чумарна

    Прикріплення: 8408446.docx (15.7 Kb) · 6973630.docx (16.5 Kb) · 0530678.docx (16.3 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Четверг, 19.08.2010, 10:50 | Повідомлення # 62
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    СЕРПЕНЬ

    Навряд чи в кого виникне питання щодо походження назви останнього літнього місяця. Серп – це знаряддя, з допомогою якого жали колись зернові культури. Про це нагадує і приказка: «У серпні серпи гріють, а вода холодить».
    Таким чином, назва місяця пішла від того, що це пора жнив’яного сезону. До речі, подібні ймення закріпилися і в інших слов’янських мовах – чеській, польській, болгарській, сербо - хорватській. А от у білорусів цей місяць називають жнивнем, що також близько до «серпня». У давніші часи так його іменували й українські поліщуки.
    За Київської Русі останній місяць літа офіційно називали зарев. Цей термін, на думку дослідників, походить від дієслова «заревати», тобто «ревти». О цій порі наші далекі пращури влаштовували оленячі гони. Від того, що довколишні ліси відлунювали могутнім ревом диких тварин, і називали цю пору заревом.
    На Гуцульщині народна назва мала інший відтінок. Місяця збору зернових називали копень. У цей час на полях уже густо рясніли житні копи. На Закарпатті відомі й такі означення: кивень та ґедзень. Оскільки влітку чимало надокучливих мух та ґедзів, то коні постійно кивають головами, від гонячи їх.
    Деінде були в повсякденному обігові й такі назви: густир (від густого врожаю на полях та городах і садах), хлібочол (випікання хліба з нового врожаю), жнивець, зоряничник (від зорепаду), городник, прибериха-припасиха тощо.
    Серед регіональних назв зустрічаються й такі, як спасівець та барильник. Перша йде від того, що якраз наступає Спасівський піст. Слово ж «барильник» суголосне з пристроєм, який використовували для транспортування води. Вирушаючи в далекі поля на жнива, косарі неодмінно брали з собою барильця. Це різних форм дерев’яні бочечки для води, якою вгамовували спрагу жниварі.
    Як бачимо, останній місяць безпосередньо пов’язаний із жнивами, про що засвідчують численні народні назви. Про це підтверджує й відоме прислів’я: «Серпень серпи зубрить».
    Прислів’я та приказки
    Що влітку вродить, то взимі пригодиться.
    Не хвалися травою, а хвалися сіном.
    Як сіно косять, то дощів не просять.
    Кому влітку холод, тому взимку голод.
    Буде літо, то буде й розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема.
    Що вліті родить, то взимі не шкодить.
    Літом і баба сердита на піч.
    Літо весь рік годує.
    Серпневого дня зимовим тижнем не заміниш.
    Що літо приробить – зима переводить.
    Двічі літо не буває.
    Хто влітку скаче, той взимку плаче.
    Готуй сани влітку, а воза взимку.
    Літо на зиму робить.
    Змарнуєш на жнивах хвилину – втратиш не одну зернину.
    От діждали літа та нажали жита, поставили в копки та вдарили в гопки.
    Місяць у кружку – несе воду в ріжку.
    Дощове літо – гнила зима.
    Загадки
    Сонце пече, липа цвіте,
    Жито доспіває, - коли це буває?
    (Влітку)
    … Поступово спадає липнева спека і стихають грози. Коротшають дні. На зміну буйному, гарячому липню приходить величавий серпень – найтихіший, найспокійніший і найбезтурботніший місяць року, пора ягід, грибів і перших уранішніх туманів.
    У серпні природа відпочиває. Припиняють свій ріст дерева: тепер на них спіють плоди. Вже потьмяніло, а подекуди й пожовкло листя дерева готуються до падолисту.
    Достигають плоди більшості лісових кущів і кущиків – шипшини, калини, черемхи, бузини, ліщини, брусниці.
    Із землі, прогрітої липневим сонцем і зволоженої серпневими зливами, дружно повипиналися гриби.
    Із зникненням комах, відпочивши від батьківських турбот, починають готуватися до відльоту деякі пернаті – стрижі, мухоловки, іволги. А чимало інших птахів зграйками чи поодинці кочують лісами і садами, ласуючи соковитими ягодами. На зимівлю вони вирушать трохи пізніше, у вересні.
    Серпень – найблагодатніша пора для багатьох звірів. Довкруги багато корму, і тепер основне для них – нагуляти більше жиру, щоб пережити холодну і голодну пору року. Адже перші заморозки вже не за горами.

    Прикмети серпня
    Сухі гілки в тиху погоду опадають із дерев – на дощ.
    Червонуватий місяць – на сильний вітер.
    Теплий туман над лісом – будуть гриби.
    Хмари за ліс чіпляються – йти по гриби.
    Якщо в лісі горіхів багато, а грибів мало – зима буде сніжною і холодною.
    Пізній гриб – пізній сніг.
    Великий урожай горобини провіщає теплу осінь.
    Високий бур’ян – на сніжну зиму.
    Багато ягід – на холодну зиму.
    Мурашки будують великі мурашники – зима буде довгою і холодною.
    Давньоукраїнські повір’я та перекази:
    Українські легенди та перекази про різні атмосферні явища, так само як і про землю, воду й вогонь, являють собою строкату суміш апокрифічних вимислів і напівязичницьких, напівхристиянських забобонів зі спільно арійськими міфічними поглядами та уявленнями.
    Грім буває найчастіше тоді, коли небо суціль покрите хмарами, бо саме в цей час чорти особливо полюбляють дражнити Бога: бігають шляхами, крутячись у вихорі, ламають у лісах дерева, зривають дахи з будівель тощо. Аби архангелу Гавриїлу зручно було бачити, де ховається чорт, і стежити за напрямком польоту розпеченої стріли, зриваються хмари, крізь які тоді прорізується світло справжнього неба (блискавка у вигляді прямої смуги або риски, зигзаги і змійки утворюються тому, що громова стріла летить за дияволом, який утікає, по всіх напрямках – Подільська губернія).
    В Білогорському повіті блискавку уособлюють в образі дівчини. Купались якось дві дівчини в ріці й нумо пірнати одна перед одною. «Я, - каже одна, - пірну далі!» А та собі: «А я ще далі!» А Блискавка стоїть на березі й каже: «Не пірнайте, дівчата, - сьогодні мій день, свято: я сьогодні народилась; не можна на мої іменини купатися. Мені Бог зсукав свічу, так я ходитиму небом, світитиму, людей палитиму, якщо хтось на мого Ангела працюватиме».

    Прикріплення: 6809996.docx (14.7 Kb) · 5869536.docx (16.1 Kb)


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    RadaДата: Пятница, 22.10.2010, 11:22 | Повідомлення # 63
    0-20 сообщений
    Група: Пользователи
    Повідомлень: 4
    Репутація: 0
    Статус: Оффлайн
    Доброго дня
    Файли про газету «Лісовичок» на цьому форумі не закачуються (один – не існує, другий – не відкривається). Де ще можна знайти електронний варіант газети «Лісовичок» ?
     
    ПВПДата: Пятница, 22.10.2010, 12:36 | Повідомлення # 64
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Страрі наші газети розміщені на сайті. http://www.e-archive.org.ua/
    Нових в електроному варіанті немає. Це свого роду самвидав.
    Якщо є зацікавленість повідомте що ви конкретно хочете скачати і де не відкриваєть. Попробуємо повторити розмістити ще раз


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    RadaДата: Понедельник, 25.10.2010, 11:46 | Повідомлення # 65
    0-20 сообщений
    Група: Пользователи
    Повідомлень: 4
    Репутація: 0
    Статус: Оффлайн
    Повідомлення # 27
    Там посилання на http://www.e-archive.org.ua/ . Незрозуміло де шукати цей файл тому на сайті.
    Матеріали по екології можна ще розмістити на нашому сайті: http://eco-lviv.razom.eu/tri/tri.html який зараз в процесі зміни дизайну
     
    ecorezervДата: Суббота, 30.10.2010, 12:53 | Повідомлення # 66
    Admin
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 114
    Репутація: 0
    Статус: Оффлайн
    Какие файлы недоступны? Всё, что я смотрел, доступно.

    Будемо разом - переможемо!
     
    RadaДата: Суббота, 30.10.2010, 15:25 | Повідомлення # 67
    0-20 сообщений
    Група: Пользователи
    Повідомлень: 4
    Репутація: 0
    Статус: Оффлайн
    В Повідомлення # 27 Архів громадянського суспільства посылание на http://www.e-archive.org.ua/handle/123456789/626 на этом сайте написано: Парковочная стрница Доменное имя e-archive.org.ua зарегистрировано в интересах клиента. Может я что-то не так поняла. Никак не могу найти там файлов газеты "Лісовичок"
     
    ecorezervДата: Суббота, 30.10.2010, 15:47 | Повідомлення # 68
    Admin
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 114
    Репутація: 0
    Статус: Оффлайн
    Это другой сайт. Я принимаю вопросы только по проблемам с сайтом экологического движения детских организаций.

    Будемо разом - переможемо!
     
    ПВПДата: Четверг, 04.11.2010, 09:20 | Повідомлення # 69
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Я не дуже розбираюся у всіх цих проблемах. Дійсно з цим сайтом щось не так. Я колись заходив і там були всі номери з 2003 по 2006 рік. Сьогодні щось не йде. Думаю потрібно звертатись до організаторів цього сайту (там є телефони) або до МВ "Відродження", або ще до громадсько-аналітичного центу "Громадський простір" це вони були організаторами "Відкритого електроного архіву громадського суспільства"

    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    ПВПДата: Понедельник, 08.11.2010, 14:16 | Повідомлення # 70
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Quote (Rada)
    Там посилання на http://www.e-archive.org.ua/ . Незрозуміло де шукати цей файл тому на сайті.
    Матеріали по екології можна ще розмістити на нашому сайті: http://eco-lviv.razom.eu/tri/tri.html який зараз в процесі зміни дизайну

    як розмістити інформацію на вашому сайті?


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    RadaДата: Среда, 10.11.2010, 09:55 | Повідомлення # 71
    0-20 сообщений
    Група: Пользователи
    Повідомлень: 4
    Репутація: 0
    Статус: Оффлайн
    --як розмістити інформацію на вашому сайті?
    прислати на мейл, а я вже розміщу, можу сторінку виділити на Вашу організацію
    http://eco-lviv.razom.eu/contact.html
     
    ПВПДата: Среда, 11.05.2011, 17:33 | Повідомлення # 72
    800-1200
    Група: Керівник проекту
    Повідомлень: 856
    Репутація: 13
    Статус: Оффлайн
    Газету "Лісовичок" можна подивитись тут
    http://www.archives.org.ua/browse-date?top=123456789%2F1221


    vprystupa@inko.lviv.ua
     
    Форум » Дитячий екологічний Рух України » Різні заходи » Подготовительные мероприятия (Что нужно предпринять организаторам?)
    • Сторінка 3 з 3
    • «
    • 1
    • 2
    • 3
    Пошук:

    Авторське право належить керівникам проекту та авторам матеріалів © 2024
    Сайт управляється системою uCoz